Завдання №16

Дайте розгорнуті відповіді на запитання А та Б, у яких сформулюйте

власні думки та наведіть цитати з опрацьованої літератури (з повним
посиланням!) для їх підтвердження.
А. За зазначеними нижче підставами докладно порівняйте природний і
лабораторний експеримент: задачі експерименту, експериментальний
матеріал, підбір досліджуваних, позиція експериментатора, процедура
(методика) експерименту, точність результатів і прогностичність висновків.

Експеримент є головним методом дослідницької діяльністі, пізнання,

збирання інформації та передбачає активну взаємодію з досліджуваним
об’єктом.
Експеримент – це спеціально організована і контрольована ситуація
дослідження. Метод, який заснований на створенні штучної ситуації, у якій
властивість, яку вивчають, виділяється, проявляється та оцінюється краще
всього. (1)

Природний експеримент Лабораторний експеримент

Задачі Зробити доступними для об'єктивного зовнішнього вивчення
істотні особливості внутрішнього психічного процесу. (1).
Створити умови, щоб дитина не відволікалась на сторонні
подразники, передбачити можливість появи таких подразників.
Якщо експеримент індивідуальний, то необхідно виключити
контакти дітей між собою. Слід подбати, щоб дитина звикла до
приміщення й до експериментатора.(2)
Експериментальний Організується і проводиться Проводять у лабораторії..
матеріал у звичайних життєвих Створюється штучна ситуація, у
умовах. Керування якій властивість, яку вивчають,
поведінкою досліджуваних може бути краще за все оцінена.
за умов повсякденного життя (4)
шляхом введення низки
чинників, що впливають на
їхню поведінку й
контролюються
дослідником. (4)
Підбір Учні різного віку або одна Багаторазово проводиться з
досліджуваних особа. (6) великою кількістю
Враховувати вікові випробовуваних, що дозволяє
особливості дітей.(2) встановлювати загальні
математико-статистично
достовірні закономірності
розвитку психічних явищ. (3)
Позиція Відсутність суворого
експериментатора контролю за впливом
різноманітних факторів.
Експериментатор не
вмішується у хід подій, а
лише фіксує їх такими,
якими вони є.(4)
Спеціально організовує
ситуацію для з'ясування
явища або окремих його
характеристик, ініціює
очікуваний процес і моделює
штучно всі необхідні для
цього умови.(2)
Процедура(методика) Вивчення пізнавальних
експерименту можливостей учнів на різних
вікових етапах і при
виявленні конкретних
шляхів формування
особистості школяра.
Необхідна повна
необізнаність його учасників
із тим, що їх вивчають.
Створена ситуація є
експериментальною, бо
результати можуть бути
спотворені. (6)
У роботі з дітьми найбільш
прийнятний природний
експеримент, що
використовується у формі
занять, гри, бесід, екскурсій.
(2)
Точність результатів Дані, які отримують, краще
всього відповідають типовій уступає в ступені відповідності
життєвій поведінці людей.
Результати не завжди точні.
(1)
Прогностичність Дозволяє надійніше інших психологічних методів робити
висновків висновки стосовно причино – наслідкових зв’язках феномену,
який досліджується, з іншими феноменами. (3)
Можливість одночасно
контролювати кілька змінних і
точно реєструвати дії
досліджуваного. Точно
виконувати методику
дослідження, проявляти
акуратність, старанність,
уважність, які являються
запорукою ефективного
проведення експерименту. (3,5)
Досліджуваний знає, що його
вивчають. Дії регламентовано
інструкцією.
Не має інформації про характер
завдань, які розв'язує дослідник в
експерименті. Можливість
уникнути побічного впливу,
наприклад, шуму. (5)
Використання спеціальних
приміщень, тренажерів дає також
змогу моделювати реальні умови,
які у повсякденному житті рідко
зустрічаються або недоступні для
спостереження.
Використовується спеціальна
апаратура, наприклад,
тахістоскоп – для обстеження
обсягу уваги – або комп’ютер –
для тестування, що дає змогу
пред’являти інформацію,
реєструвати й обробляти
відповіді на неї. (1)
Виграє у точності, але при цьому
життєвої ситуації. (6)
 Література

1.Варій М. Й. Загальна психологія : підручник. К.: Центр учбової літератури,

2009. 1007 с.
2. Дуткевич Т. В. Дитяча психологія: Навч. посіб. К.: Центр учбової
літератури, 2012. 424 с.
3. Маклаков А.Г. Общая психология : підручник. СПб.: Питер, 2017. 582 с.
4. М ’ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб. К.: Вища шк., 2004. 487 с.
5. Павелків Р. В. Загальна психологія : Підруч. для студ. вищ. навч. закл. К.,
2002. 506 c.
6. Столяренко Л.Д. Основы психологии. Ростов-на-Дону: Феникс, 2000.672 с.

Б. Мама Наталки (1 місяць) весь час – і на прогулянці, і вдома – розмовляє з

дочкою, наспівує їй пісні. Сусідка помітила це й каже: “Ну що ти з нею
розмовляєш? Вона все одно нічого не розуміє!”
Чому так вчиняє мама Наталки? Як впливає мова дорослого на розвиток
психіки дитини?

Я вважаю, що мама все робить і виховує свою доньку правильно.

Останнім часом у психологічній літературі психологи все частіше ведуть
мову про необхідність внутріутробного виховання плода, вдаючись до
прослуховування спеціальної музики, розказування казок майбутньому
немовляті. Важливі душевний спокій вагітної жінки, її спілкування з плодом.
Внутріутробне виховання можливе завдяки розвитку чутливої системи плода.
Як відомо, органи чуттів і відповідні їм центри головного мозку
розвиваються вже до третього місяця вагітності. (2,4)
Використовуючи спеціальні відеозйомки, вчені отримали різні мімічні
реакції плода. Наприклад, при неприємних смакових відчуттях матері у нього
виникає гримаса незадоволення; якщо мама тривалий час не спілкується з
плодом, займаючись своїми справами, і взагалі приділяє вагітності
недостатньо уваги, обличчя його набуває сумного виразу. У щасливої своєю
вагітністю жінки обличчя плода є спокійним і радісним. (4)
Колишні учениці моєї мами розповідали, що в місті Торонто існують
"співаючі" пологові будинки, де вагітні жінки можуть брати участь в
хоровому співі, плід сприймає звукові вібрації з дуже раннього терміну, в
багатьох країнах За спостереженнями лікарів хоровий спів покращує
самопочуття і укріплює нерви матерів і дітей.
Діти народжуються здоровими, більш спокійними, здатними легко
адаптуватися в різних ситуаціях.
А з точки зору психології, адаптивність є першою ознакою стійкого
психічного рівноваги. (2)
Відомо, що немовля, яке плакав, заспокоювався, коли давали йому
послухати голос матері, записаний через водне середовище.
Французькими дослідниками були зроблені експериментальні дані, коли
протягом трьох останніх місяців вагітності плід може розрізняти голоси і
знає два склади, дві фрази, два запахи і два смакові відчуття. Він здатен до
навчання, причому значно краще , ніж новонароджена дитина. Постійне
читання вголос одного і того самого тексту, програвання музичного твору
зумовлюють зниження сердечного ритму, а вперше почута музика — його
підвищення. Плід відрізняє звернену до нього мову матері від її мови,
зверненої до іншої людини. Звернена до плода мова, як стверджують
психологи, може мати психотерапевтичне значення. (2)
Для нормального розвитку дитини з перших місяців найважливішим є 
спілкування, у процесі якого малюк може опанувати людське мовлення,
що відіграє головну роль як в діяльності дитини,так і в пізнанні навколишньо
го світу.(3)
Психологи довели, що потреба спілкуватися з іншими людьми – одна з
найперших у людини. Спілкування з батьками є головним фактором
психічного розвитку з перших днів народження дитини протягом перших
семи років її життя. (2)
Спілкування в період немовляти повинне бути емоційно позитивним.
Завдяки цьому в дитини створюється емоційно позитивний тонус, що є
ознакою її фізичного і психічного здоров’я.
Усі психічні процеси у дитини – сприйняття, пам’ять, увага, мислення,
цілеспрямована поведінка – відбуваються за участі мовлення. (4)
Мова формується в процесі загального психофізичного розвитку
дитини. До умов формування нормальної мови відносяться нормальна
центральна нервова система, наявність нормального слуху й зору та
достатній рівень активного мовного спілкування дорослих з дитиною. У тих
випадках, коли в дитини збережений слух та непорушений інтелект, але
значні мовні порушення, які не можуть не позначитися на формуванні всієї
його психіки, говорять про особливу категорію аномальних дітей – дітях з
мовними порушеннями. (1)
Через слово та мову дитина засвоює перші правила поведінки, висунуті
вимоги, заборони.
Мовлення батьків – приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку
дитини залежить насамперед від мовлення дорослих і зокрема батьків.
Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову
батьків, переймає місцеву говірку, діалектизми.
Тому потрібно батькам пам’ятати:
-що їх мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди
правильним, розбірливим, простим, повторюваним, різнобарвним, живим.
- стежити за мовленням дитини, своєчасно виправляти мовленнєві недоліки;
- пам’ятати, що правильне мовлення – запорука успішного навчання дитини у
школі;
- придбати словники, вони будуть порадниками у вихованні культури
мовлення дитини.
Отже, мовленнєвий розвиток дитини залежить насамперед від мовлення
дорослих і зокрема батьків. Спілкування з ними забезпечує збагачення змісту
свідомості дитини, розвиток окремих психічних процесів, особистості,
свідомості і самосвідомості. Родинне спілкування є головним чинником
комунікативномовленнєвого розвитку малюка. (1)
«Від того, як пройшло дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що
увійшло до його розуму та серця, що оточує його, - від цього у вирішальній
мірі залежить, якою людиною стане сьогоднішній малюк». (4)
(В. Сухомлинський)

Література

1. Богуш А.М. Мова дітей. Посібник для батьків дошкільнят та соціальних

педагогів / Під загальною редакцією С.Чередниченко. Київ: Кобза, 2003.
2. Дуткевич Т. В. Дитяча психологія: Навч. посіб. К.: Центр учбової
літератури, 2012. 424 с.
3. Костюк Г.С. Вікова психологія: Навч.посіб. Київ: Радянська школа, 1976.
4. Савчин М . В.. Василенко Л.П. Вікова психологія: Навч. посіб. К .:
Акадсмвидав, 2005. 360 с.