Методичка Відчуття Сприймання Official 2022

Курапов Антон, кандидат психологічних А. О. Курапов, С. В.
Литвин,
наук, асистент кафедри експериментальної
та прикладної психології КНУ імені Тараса
Ю. Г. Запека, А. В. Бахвалова
Шевченка, когнітивний психолог, заснов
ник та автор проекту “Psychology4u”.
Практикум
Литвин Сергій, доктор філософії в галузі
із загальної психології
психології, асистент кафедри експеримен 
тальної та прикладної психології КНУ імені
Тараса Шевченка асистент кафедри екс
периментальної та прикладної психології
Модуль “Відчуття та сприймання”
КНУ імені Тараса Шевченка, нейропсихо
лог, співзасновник проєкту “Нейрократія”, Навчально-методичний посібник
консультант у напрямку клієнт-центрована
психотерапія.
Запека Юлія, магістр психології, КНУ імені

Тараса Шевченка, старший методист МАН
України.
Бахвалова Аліна, магістр психології, прак

тичний психолог та психотерапевт, спеціа
ліст із десенсибілізації та роботі з психо
логічними травмами.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ
А. О. Курапов, С. В. Литвин,
Практикум

Навчально-методичний посібник
Київ
ДІА • 2022
УДК 159.9(076.5)
Рекомендовано до друку
Вченою радою факультету психології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(протокол № 1 від 30 серпня 2021 р.)
Рецензенти:
О. Ф. Іванова, доктор психологічних наук,
професор кафедри загальної психології, факультету психології,
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна;
Н. І. Рогаль, кандидат психологічних наук,
асистент кафедри соціальної психології, факультету психології,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Курапов А. О., Литвин С. В., Запека Ю. Г., Бахвалова А. В.

Практикум із загальної психології. Модуль “Відчуття та сприй-
мання”. Навчально-методичний посібник / Антон Курапов, Сергій Литвин,
Юлія Запека, Аліна Бахвалова. 2-ге вид., випр. та доповн. — К.: ДІА,
2022. — 132 с.
ISBN 617-7785-47-6
Навчально-методичний посібник розроблений за типом робочого зошита.
Він містить лабораторні роботи, що стали класичними при вивченні відчуття
та сприймання. Посібник складається з трьох розділів: перший присвячений за-
гальним властивостям нервової системи так як відчуття та сприймання базуються
на її фукціонуванні, другий — вивченню характеристик і механізмів відчуттів,
третій — вивченню сприймання. У посібнику виділено ряд вимог до оформлення
лабораторних робіт. Навчальний посібник є керівництвом для проведення прак-
тичних занять і лабораторних робіт з курсу “Практикум із загальної психології”.
Викладач може обирати ті роботи, які задовольняють потреби студентів та які
відображають програму курсу “Загальна психологія. Відчуття та сприймання”.
Для студентів напряму підготовки 053 “Психологія”.
УДК 159.9(076.5)
Укладачі:
Курапов Антон Олександрович,
кандидат психологічних наук
Литвин Сергій Віталійович,
доктор філософії в галузі психології
Запека Юлія Геннадіївна,
магістр психології
Бахвалова Аліна Валентинівна ,
магістр психології
ISBN 978-617-7785-47-6 © А. О. Курапов, С. В. Литвин,

Ю. Г. Запека, 2022
ЗМІСТ
Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
Вимоги до написання та оцінювання

лабораторних робіт. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
Т е м а 1. Вступні роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
Лабораторна робота № 1
Визначення сили нервової системи . . . . . . . . . . . . 11
Дослідження сенсомоторної координації. . . . . . . . 20
Т е м а 2. Відчуття. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26
Визначення сліпої плями та кольоротест. . . . . . . . 26
Визначення гостроти зору. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31
Дослідження специфіки відчуття кольору. . . . . . . 37
Дослідження порогу звукового відчуття . . . . . . . . 41
Локалізація звукового відчуття у просторі . . . . . . 46
Дослідження термочутливості . . . . . . . . . . . . . . . . 50
Дослідження просторових тактильних
відчуттів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Визначення порогу розрізнення маси. . . . . . . . . . . 63
3
ЗМІСТ
Дослідження пропріоцепції та відчуття
рівноваги. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
Дослідження подібності смакових відчуттів. . . . . 74
Дослідження чутливості смакового
аналізатора. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80
Визначення взаємозвязку нюхових відчуттів
та попереднього досвіду. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84
Дослідження гаптичної системи. . . . . . . . . . . . . . . 88
Т е м а 3 Сприймання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93
Дослідження полезалежності/
поленезалежності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93
Дослідження сприймання об’єктів
в ускладнених умовах. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97
Дослідження мікрогенезу зорового образу . . . . . . 103
Дослідження особливостей сприймання часу. . . . 107
Дослідження сприймання зорових ілюзій . . . . . . . 113
Словник основних термінів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
Список літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128
4
Вступ
Знайомство із навколишнім світом починається за допомогою

пізнавальних дій, які, у свою чергу, провокують виникнення пси-
хічних явищ. Ці дії відносяться до різних психічних пізнаваль-
них процесів: відчуття, сприймання, уява, пам’ять та мислення.
Саме з відчуттів починається чуттєве пізнання зовнішнього світу.
І у тваринному світі, і в онтогенезі психіки дитини, відчуття є
генетично первинною формою відображення об’єктивної дійс
ності. Це рівень чуттєвого відображення дійсності, при якому
відбувається перший і, зазвичай, безпосередній контакт стимулу
із органами чуття.
Навчально-методичний посібник включає в себе лабораторні
роботи, які дозволяють вивчити та дослідити відчуття як пси
хічний процес. Мета практикуму — закріплення положень ос
новних наукових теорій і демонстрація психологічних механізмів
сенсорно-перцептивної організації людини. Головними завданнями
практикуму є:
• ознайомлення студентів із різними експериментальними методи-
ками для вивчення та підтвердження теоретичних положень і за-
кономірностей когнітивних процесів відчуття та сприймання;
• формування у студентів-психологів навичок експериментальної
роботи, планування експерименту, його проведення, обробки
отриманих даних та оформлення результатів дослідження.
Для виконання поставлених завдань і реалізації принципу
активності у навчанні, у багатьох роботах студентам надається
значна самостійність. Це стосується вибору методики дослідження
(або її розробки), вибору закономірностей, способу представлення
даних, підготовки експериментального матеріалу.
Навчально-методичний посібник складається з трьох частин.
Перша частина присвячена роботам, що дозволяють виявити
основні властивості нервової системи. До другої частини мето-
дичного посібника увійшли практичні та лабораторні роботи,
присвячені вивченню різних видів чутливості та їх порогів.
5
Вимоги до написання
та оцінювання
лабораторних робіт
Лабораторні роботи оформлюються студентами в цьому або

окремому зошиті за таким планом:
1. Дата виконання роботи.
2. Номер лабораторної або практичної роботи.
3. Тема.
4. Мета.
5. Завдання.
6. Об’єкт дослідження (ознака, що вимірюється).
7. Теоретичне обґрунтування.
8. Гіпотеза дослідження (ставиться тільки у випадках, коли є
необхідність проведення порівняльного аналізу отриманих
даних).
9. Досліджуваний (прізвище, ініціали того, з ким проводить-
ся дослідження). Для формування цілісного уявлення про
індивідуальні особливості психічних процесів студентам
слід у своїх зошитах фіксувати дані лише про себе в ролі
досліджуваного.
10. Стан досліджуваного (як правило, фіксується фізичний та
емоційний стан, а також рівень фізіологічної активності
студента до початку проведення дослідження). Якщо необ-
хідно ввести додаткові відомості про стан досліджуваного,
викладач попереджає про це перед проведенням роботи.
11. Час проведення дослідження.
12. Експериментатор (прізвище, ініціали).
13. Обладнання, необхідне для виконання завдань.
14. Хід роботи (докладний опис етапів виконання роботи та
інструкція досліджуваному).
15. Дані, отримані в ході проведення дослідження (зазвичай,
представлені у вигляді таблиць, графіків тощо).
6
Вимоги до написання
та оцінювання лабораторних робіт
16. Аналіз отриманих результатів (підбиття підсумків, вияв-

лення і опис закономірностей із теоретичного обґрунту-
вання).
17. Висновки.
18. З алік проходить у вигляді захисту лабораторних робіт
і практичного завдання (складання психофізіологічного
портрету досліджуваного). При проведенні заліку врахо-
вуються такі критерії:
• знання теоретичних передумов, що пов’язані із кожним
практичним завданням;
• активність роботи студентів під час проведення дос
ліджень;
• правильність оформлення роботи;
• ретельність аналізу результатів;
• обґрунтованість висновків.
7
Тема 1
Вступні роботи
Теоретичні передумови
Більшість дослідників, зокрема І. Сєченов, Б. Ананьєв, Б. Ло-

мов, Б. Теплов, стверджують, що існує загальний для кожної лю-
дини спосіб чутливості, який є властивістю сенсорної організації
людини загалом. Ця загальна властивість у психології називається
сенситивністю і входить у структуру темпераменту. Сенситивність
визначають завдяки виникненню і протіканню сенсомоторних
реакцій незалежно від того, до якої модальності вони належать
(зорової, смакової та інших). До цих ознак належать стійкі про-
яви загального темпу виникнення і розгортання сенсомоторних
реакцій (швидкість виникнення, тривалість протікання, ефект
післядії), психомоторного ритму (способу перемикання з одного
виду чуттєвого розрізнення на інший, плавність або різкість пере-
ходу, особливості часової організації сенсомоторних актів).
Той чи інший загальний спосіб чутливості характеризуєть-
ся силою реакції (сенсорної, моторної, вегетативної), завдяки
якій людина реагує на різні подразники. Сенситивність нероз-
ривно пов’язана із типом емоційності: емоційної збудливості
або гальмування, афективності чи інертності, однотипності або
множинності емоційних станів при зміні зовнішніх умов, тощо.
Незважаючи на велику різноманітність видів і рівнів чутливості
у однієї й тієї ж людини, сенситивність є стійкою властивістю
особистості, яка проявляється у різних умовах, при дії різних за
8
Тема 1. Вступні роботи.
Теоретичні передумови
Рис. 1. Загальна структура нейрону
своєю природою зовнішніх подразників. Ця властивість показує

тип нервової системи людини в цілому [1, с. 115].
Співвідношення цих параметрів утворює цілісний тип нер-
вової системи. Тип нервової системи конкретної людини впливає
на загальний характер чутливості всіх її аналізаторів. Цей вплив
представлений у:
1) швидкості відчуття і розрізнення, які залежать від того,
рухливими чи ні є нервові процеси, чи знаходяться вони
в рівновазі або один процес превалює над іншим (у рухо-
мого типу ця швидкість буде більшою, у врівноваженого
або гальмівного типу диференціювання подразників буде
більш точним, тощо);
2) стійкості рівня чутливості, яка залежить від сили нервових
процесів, їх рухливості та рівноваги;
3) емоційній реактивності, зумовленій впливом подразників
на рецептори (велика у слабкого типу, найменша у силь-
ного, врівноваженого, малорухливого типу, тощо).
Визначення основних властивостей нервової системи має
велике значення в теоретичних і прикладних галузях психології.
Багато лабораторних методів визначення основних властивостей
9
Практикум із загальної психології.
нервової системи вимагають спеціальних умов проведення та апа-

ратури, тому протягом багатьох років ведуться пошуки експрес-
методів дослідження особливостей нервової системи. Саме такі
експрес-методи для визначення сили нервової системи, а також
рухливості і врівноваженості нервових процесів, були розроблені
Є. Ільїним. Відомо, що загальні для тварин і людини типи нерво-
вої системи, вивчені І. Павловим, базуються на співвідношенні
таких найважливіших ознак:
• сила або слабкість нервових процесів;
• рухливість або малорухливість цих процесів;
• баланс збудження і гальмування (переважання збудження
над гальмуванням, гальмування над збудженням або рівно-
вага між ними).
10
Лабораторна робота № 1. Визначення сили нервової системи
Визначення сили нервової системи
Форма проведення: онлайн/офлайн

Мета: визначити силу нервової системи досліджуваного (за
допомогою теппінг-тесту).
Завдання:
1. Визначити рівень сили нервової системи за динамічними
показниками неосновної руки (для правшів — ліва рука,
для лівшів — права).
2. Виявити динамічні особливості працездатності досліджу-
ваного (за показниками основної руки).
3. Провести порівняльний аналіз показників особливостей
нервової системи з динамікою працездатності досліджу-
ваного.
Теоретичне обґрунтування. Сила нервових процесів є показни-
ком працездатності нервових клітин і нервової системи в цілому.
Сильна нервова система витримує більш велике за силою і трива-
лістю навантаження, ніж слабка. Є. Ільїн, ґрунтуючись на типології
властивостей нервової системи І. Павлова, пропонує провести
більш детальну диференціацію нервової системи по силі. Відпо-
відно, сильна нервова система включає в себе наступні види:
• власне сильна нервова система;
• середньо-сильна нервова система;
• середньо-слабка нервова система.
Використана для цього досліду методика Є. Ільїна заснована
на визначенні динаміки максимального темпу руху рук. Отримані
у результаті обробки експериментальних даних варіанти динаміки
максимального темпу можуть бути умовно поділені на п’ять типів
(детально представлені на рис. 2):
1) випуклий тип — темп наростає до максимального в перші
10–15 секунд роботи; в подальшому, до 25–30 секунд, він може
опуститися нижче початкового рівня, що спостерігався в перші
5 сек. роботи. Цей тип кривої свідчить про наявність у досліджу-
ваного сильної нервової системи;
11
а в
0 0
б г
0 0
Рис. 2. Типи динаміки максимального темпу рухів:

а — випуклий; б — рівний; в — проміжний та увігнутий; г — низхідний;
горизонтальна лінія показує рівень початкового темпу роботи в перші 5 сек.
2) рівний тип — максимальний темп утримується приблизно

на одному рівні протягом всього часу роботи. Цей тип кривої ха-
рактеризує нервову систему досліджуваного як нервову систему
середньої сили;
3) проміжний тип — темп роботи знижується після перших
10–15 секунд. Цей тип розцінюється як проміжний між середньою
і слабкою силою нервової системи — середньо-слабка нервова
система;
4) увігнутий тип — початкове зниження максимального
темпу змінюється короткочасним зростанням темпу до почат-
кового рівня. Внаслідок здатності до короткочасної мобілізації,
такі досліджувані відносяться до тих, хто мають середньо-слабку
нервову систему;
5) низхідний тип — максимальний темп знижується вже
з другого 5-секундного відрізка і продовжує падати впродовж
всієї роботи. Цей тип свідчить про слабкість нервової системи
12
Обладнання: Стандартні бланки, що представляють собою

листи паперу (203×238 мм), розділені на шість, розташованих
по три в ряд, рівних квадрата (4×4 см), секундомір, олівець.
Хід роботи.
Студентська група ділиться на пари: досліджуваний та екс-
периментатор.
Дослід проводиться послідовно спочатку правою, потім

лівою рукою.
Досліджуваний сідає за робочий стіл. Експериментатор по-
відомляє досліджуваному інструкцію.
“За моїм сигналом Ви повинні почати проставляти крапки у
кожному квадраті бланка. За відведений для кожного квадрата час
(5 секунд) Ви повинні проставити в ньому якомога більше точок.
Переходити з одного квадрата в інший будете за моєю командою,
не перериваючи роботи, і тільки за годинниковою стрілкою. Весь
час працюйте в максимальному для себе темпі. Тепер візьміть
у праву (або ліву руку) олівець і поставте його перед першим
квадратом стандартного бланку”. Експериментатор подає сигнал:
“Почали!”, А потім через кожні 5 секунд дає команду: “Наступ-
ний” (або “Перейти в інший квадрат”). Після закінчення роботи
у 6-му квадраті експериментатор дає команду: “Стоп”.
Використовуйте бланки для кожної руки окремо. Вони пред-
ставлені нижче.
Аналіз та обробка результатів.
Обробка результатів включає наступні дії:
1) підрахувати кількість точок у кожному квадраті і внести
результати до протоколу (таблиця 1);
2) побудувати графік працездатності (за результатами основ
ної руки), відкладаючи на осі абсцис 5-секундні проміжки часу і
на осі ординат — кількість точок в кожному квадраті;
3) побудувати графік динаміки сили нервової системи (за
результатами неосновної руки);
4) порівняти динамічні показники сили нервової системи
з динамікою працездатності досліджуваного.
13
Бланк протоколу
Досліджуваний (ПІБ)
Експериментатор (ПІБ)
Дата
Час
Рука ліва права
14
Бланк протоколу
Досліджуваний (ПІБ)
Експериментатор (ПІБ)
Дата
Час
Рука ліва права
15
Запишіть кількість проставлених точок у кожному квадраті

(за кожні 5 сек.)
Квадрат Час (секунди) Права рука Ліва рука

1 0–5
2 6–10
3 11–15
4 16–20
5 21–25
6 26–30
Квадрат 1 Квадрат 2 Квадрат 3 Квадрат 4 Квадрат 5 Квадрат 6
Графік для результатів лівої руки
Графік для результатів правої руки
16
Графік для групових результатів обох рук
Тепер зробіть порівняльний аналіз Ваших особистих ре-

зультатів із середньогруповими результатами. Для розрахунку
середньогрупових результатів зробіть наступне:
• у таблицю нижче введіть показники кожного учасника групи;
• розрахуйте середнє арифметичне значення.
Квадрат
1 2 3 4 5 6
Одногрупник
права
права
права
права
права
права
ліва
ліва
ліва
ліва
ліва
ліва
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
17
Квадрат
1 2 3 4 5 6
Одногрупник
права
права
права
права
права
права
ліва
ліва
ліва
ліва
ліва
ліва
12
13
14
15
16
17
18
19
20
Середнє
арифметичне
Мої результати
На підставі аналізу форми кривої, побудованої за результатами

неосновної руки, діагностують силу нервової системи відповідно
до критеріїв, наведених у теоретичному обґрунтуванні. Проведіть
порівняльний аналіз кривої працездатності (основна рука) з кри-
вою сили нервової системи (неосновна рука). Зробіть висновки
відносно відповідності динамічних характеристик.
Висновок:
Дейнеріс прочитала висновки

до твоєї першої роботи
18
Контрольні запитання
до лабораторної роботи № 1
1. Як індивідуальні відмінності у силі нервової системи по-
значаються на динаміці психічних процесів досліджуваного?
2. Чому рівень сили нервової системи визначається за дина-
мічними показниками неосновної руки (для правшів — ліва рука,
для лівшів — права)?
3. Які чинники (окрім сили нервової системи) можуть впли-
вати на успішність виконання тепінг-тесту?
4. Як сильна та слабка нервова система проявлятиметься у
повсякденному житті досліджуваного?
Список рекомендованих джерел

1. Макаренко, М. В., Лизогуб, В. С., Юхименко, Л. І., Петрен-
ко, Ю. О., & Бібік, Т. А. (2002). Порівняльний аналіз різних показ-
ників сили нервових процесів у людини. Фізіологічний журнал, 48
(4), 70.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cikog
2. Опрофат, В. О. (2021). Тест-система для оцінки сили нервових
процесів за показниками динамічної працездатності (Bachelor’s thesis,
КПІ ім. Ігоря Сікорського).
Розділ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ.
1.2 Сила нервової системи.
1.3 Загальна інформація про методику Теппінг-тест.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cikpb
19
Дослідження сенсомоторної
координації
Форма проведення: офлайн.

Мета: визначити специфіку індивідуальної сенсомоторної
координації.
Завдання:
1. Визначити особливості статичної сенсомоторної коорди-
нації.
2. Визначити особливості динамічної сенсомоторної коор-
динації.
3. Порівняти отримані значення для кожної руки окремо та
для кожного виду координації.
Теоретичне обґрунтування. Сенсомоторна координація розумі-
ється як взаємна координація сенсорних і моторних компонентів
діяльності: отримання сенсорної інформації призводить до запус-
ку тих чи інших рухів, а ті, у свою чергу, служать для регуляції,
контролю або корекції сенсорної інформації, тобто інформації,
отриманої у процесі відчуття і сприймання.
Також сенсомоторна координація може розглядатися як здат-
ність контролювати власні рухи як у статичному процесі, так і у
динамічному, тобто при русі. В цілому параметр вважається біль-
шою мірою фізіологічним та залежить від типу нервової системи
та її особливостей. Тим не менш, на сенсомоторну координацію
можуть впливати і зовнішні фактори, зокрема, це загальний стан
самопочуття, наявність певних речовин у крові (кофеїн, нікотин,
глюкоза), тощо.
Обладнання: тремометр, секундомір, оксіметр, тонометр.
1. Студентська група ділиться на пари: досліджуваний та
експериментатор (кожен студент повинен виконати роботу як
досліджуваний і як експериментатор).
2. Дослід проводиться послідовно спочатку правою, потім
лівою рукою.
20
Лабораторна робота № 2. Дослідження сенсомоторної координації
3. Досліджуваний стає біля пристрою таким чином, щоб він

знаходився на рівні поясу. Експериментатор повідомляє дослі-
джуваному інструкцію.
4. Інструкція досліджуваному складається з декількох етапів,
тому експериментатор повинен повідомити та пояснити, що треба
робити на кожному з них.
Етап 1. Дослідження статичної сенсомоторної коорди-

нації.
Заміряйте артеріальний тиск за допомогою тонометру та
вдягніть оксиметр. Експериментартор дає інстукцію: “Щоб роз-
почати дослідження, будь-ласка, станьте рівно, бажано вирівняти
спину. При проведенні досліду лікоть не повинен торкатися столу.
Тримайте щуп як буде зручно. Кількість торкань фіксується за
допомогою спеціального приладу. Кожне торкання також супрово-
джується звуковим сигналом. Вам необхідно утримувати тримач
5 секунд, не торкаючись стінок отвору”.
Після цього досліджуваний поміщає кінець щупа у найбіль-
ший круглий отвір (на рис. 3 відмічений номером 1) і тримає
його, не торкаючись поверхні, впродовж 5 секунд. Треба зро-
3 4 5 6
2 1
Рис. 3. Робоча поверхня тремометру
21
бити 2 підходи. Далі треба помістити щуп у отвір позначений

номером 2. Дослід треба провести кожною рукою окремо. Екс-
периментатор повинен слідкувати за часом та повідомляти про
його закінчення.
Далі треба поприсідати 10–12 разів, а потім повторити дослід
і занести результати до таблиці.
Результати першого етапу дослідження
До присідання Після присідання
Кількість Кількість Кількість Кількість
торкань для торкань для торкань для торкань для
Серія Час великого маленького великого маленького
отвору (1) отвору (2) отвору (1) отвору (2)
Права Ліва Права Ліва Права Ліва Права Ліва
рука рука рука рука рука рука рука рука
1 5
2 5
Середнє
5
значення
Середнє
значення —
по групі
Тиск
Середнє
значення
по групі
Кисень
Середнє
значення
по групі
Етап 2. Дослідження динамічної сенсомоторної коорди-

нації.
На другому етапі досліджується динамічна сенсомоторна
координація. Для цього необхідно кінчиком щупа провести за
контуром фігур, не торкаючись поверхні. Спочатку дослід про-
22
водиться для широких фігур (на рис. 3 відмічені номерами 3 та 5),

потім для вузьких.
Проводиться 2 серії (по 2 спроби на кожну фігуру) для кож-
ної руки (порядок не має значення). Досліджуваний готується
до досліду, повідомляє експериментатора про свою готовність,
експериментатор дає команду і відмічає час (у секундах), затраче-
ний на проведення тримачем по фігурі. Проведення відбувається
згори вниз.
Далі треба знову поприсідати 10–12 разів і повторити дослід.
Результати заносяться до таблиці.
Результати другого етапу дослідження
До присідання Після присідання
Фігура 3 Фігура 5 Фігура 3 Фігура 5
Права Ліва Права Ліва Права Ліва Права Ліва
рука рука рука рука рука рука рука рука
Серія
Торкання
Торкання
Торкання
Торкання
Торкання
Торкання
Торкання
Торкання
Час
Час
Час
Час
Час
Час
Час
Час
1
2
Середнє
значення
Середнє
значення
по групі
Тиск
Середнє
значення
по групі
Кисень
Середнє
значення
по групі
23

Обробка результатів включає наступні процедури:
1) підрахувати середнє значення за часом та кількістю тор
кань на кожному етапі досліду;
2) порівняти отримані значення для кожної руки окремо та
для кожного етапу окремо;
3) порівняти отримані значення для першого і для другого
етапів;
4) порівняти отримані результати із середньогруповими (як
це зробити можна дізнатися у лабораторній роботі № 1).
Зробіть висновки відносно отриманих результатів та особли-
востей індивідуальної сенсомоторної координації враховуючи всі
виміряні показники.
Висновок:
24
1. Чим відрізняється статична та динамічна сенсомоторна
координація?
2. Яке значення сенсомоторної координації для адаптації
людини?
3. Які ситуативні фактори впливають на рівень сенсомоторної
координації досліджуваного?
4. Які професії вимагають від працівника високого рівня
сенсомоторної координації?
5. Як коливання тиску та рівня оксигенації крові впливають
на статичну та динамічну сенсомоторну координацію?

1. Коваленко, Я., Болобан, В., & Жирнов, О. (2017). Сенсо-
моторна координація спортсменів, які займаються художньою
гімнастикою на етапі спеціалізованої базової підготовки. Теорія
і методика фізичного виховання і спорту, (4), 27–34.
Завантаження за посиланням: http://surl.li/cikqh
2. Sheya, A., & Smith, L. B. (2010). Development through
sensorimotor coordination. Enaction: Toward a new paradigm for
cognitive science, 123–144.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cikqt
25
Тема 2
Відчуття
 Зорові відчуття
Визначення сліпої плями. Кольоротест
Форма проведення: онлайн/офлайн.

Мета: дослідити анатомо-функціональні особливості зорової
системи досліджуваного.
Завдання: визначити тип зору, вид косоокості (за наявності)
та основне око у досліджуваного за допомогою кольортесту.
Теоретичне обґрунтування.
Бінокулярний зір — це здатність бачити навколишнє середо
вище двома очима, яка дає змогу визначати відстань до предметів,
їх взаємне розташування у просторі тощо. Наявний у ссавців, у т.ч.
у людини, а також у деяких сов. Розвивається у ранньому онто-
генезі.
Монокулярний зір характеризується тим, що предмети, які
потрапляють у поле зору суб’єкта сприймаються, переважно,
лише одним (домінуючим) оком. При цьому сприйняття глибини
зображення зменшується.
Косоокість — це періодичне або постійне відхилення зорової
осі одного або обох очей від загальної точки фіксації, яке супро-
воджується порушенням бінокулярного зору і значним зниженням
26
Тема 2. ВІДЧУТТЯ.
Лабораторна робота № 3. Визначення сліпої плями. Кольоротест
Монокулярний Одночасний Бінокулярний

зір зір зір
Праве око
Ліве око
Точки кольортесту
Рис. 4. Сприйняття точок у кольортесті залежно від зору досліджуваного

(кольоровий варіант лоступний за посиланням — https://drive.google.com/
file/d/1ZB9XsK1foS8HlOST8tONM6XjOv9ryXbo/view, або QR-кодом)
гостроти зору на оці, що косить. Простіше кажучи, косоокість —

це розлад зору, при якому очі дивляться в різні напрямки.
Кольортест (кольоровий тест), створений Бєлостоцьким та
Фрідманом, допомагає визначити бінокулярність/монокулярність
зору людини. Суть тесту полягає в тому, що досліджуваний ди-
виться через спеціальні окуляри (в яких одна з лінз — зелено-
го, а інша — червоного кольору) на п’ять предметів/точок, дві
з яких — червоного кольору, дві — зеленого, а одна — біла
(сприймається як зелена або як червона).
Якщо досліджуваний має монокулярний зір, то він побачить
або тільки червоні, або тільки зелені точки (залежно від домі-
нуючого ока). При одночасному зорі досліджуваний бачить усі
п’ять точок (біла сприймається як зелена), а при бінокулярному —
лише чотири точки.
За допомогою даного тесту можна також діагностувати на-
явність косоокості. Приводом для цього можуть бути наступні
результати:
27
• ліву червону точку досліджуваний бачить праворуч від

середньої зеленої (косоокість по напряму до носа)
• ліву червону точку досліджуваний бачить ліворуч від се-
редньої зеленої (косоокість по напряму назовні)
• ліву червону точку досліджуваний бачить вище або нижче
від середньої зеленої (косоокість вертикального типу).
Обладнання: окуляри із кольоровим фільтром, панель із ко-
льоровими точками, що світяться.
Хід роботи (офлайн).
1. Досліджуваний розміщується на відстані 5 метрів від при-
ладу.
2. Досліджуваному пропонується назвати кольори точок, які
світяться на панелі та вказати їх розміщення, дивлячись спо-
чатку одним, а потім іншим оком (як при дослідженні гостроти
зору).
3. Після цього досліджуваний надягає окуляри із кольоро-
вим фільтром та дивиться на панель із кольоровими точками,
озвучуючи при цьому, які точки і якого кольору він бачить. Екс-
периментатор фіксує відомості.
Хід роботи (онлайн).
Проведення цієї лабораторної роботи у домашніх умовах
вкрай ускладнене, оскільки воно потребує специфічного облад-
нання, зокрема:
• зелений та червоний фільтри кольору;
• яскраві червоний, зелений та білий предмети.
Рис. 5. Якщо закриєте ліве око, а правим будете дивитися на хрестик

при цьому змінюючи відстань до зображення, то у певний момент чорне
коло зникне (зображення доступне за посиланням — https://drive.google.
com/file/d/1C_qY4pQc5CdH7KLoas7fHvYIcjzCrd6A/view, або QR-кодом)
28
Лабораторна робота № 3. Визначення сліпої плями. Кольоротест
У якості фільтру кольору можна використати скляні пляшки

відповідних кольорів, пластикові прозорі предмети, 3д окуляри
із зеленим та червоним фільтрами, розтягнуті тканини червоного
та зеленого кольорів.
Для проведення лабораторної необхідно:
1. На відстані 1–5 метрів розмістити предмети:
• зелений ліворуч
• білий посередині
• червоний праворуч
2. Використати “домашні” фільтри кольору
• червоний для правого ока
• зелений для лівого
3. У результаті, якщо білий предмет посередині “зафарбову-
ється” у зелений або червоний колір, то у вас бінокулярний зір.
На цьому можливості проведення лабораторної роботи у домаш-
ніх умовах обмежуються.
За допомогою рисунку, поданого у теоретичній частині про-
аналізуйте, який тип зору має досліджуваний. Визначте, чи страж-
дає досліджуваний на косоокість.
Зробіть висновки відносно типу зору досліджуваного, його
основного ока та наявності/відсутності косоокості; зазначте ре-
комендації для виправлення косоокості.
Висновок:
29
1. Які переваги бінокулярного зору перед монокулярним?
2. Яким чином процедура кольротесту дозволяє діагностувати
косоокість?
3. Яким чином процедура кольротесту дозволяє визначати
основне око досліджуваного?
4. Яким чином анатомічна будова зорового аналізатора зу-
мовлює наявність сліпої плями?

1. Goldstein, E. B., & Cacciamani, L. (2021). Sensation and percep
tion. Cengage Learning. (pages 40–44).
Chapter 3. The Eye and Retina.
3.1 Light, the Eye, and the Visual Receptors.
3.2 Focusing Light Onto the Retina.
Доступ за посиланням: http://surl.li/ciktn
2. Ramachandran, V. S. (1992). Blind spots. Scientific American,
266 (5), 86–91.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cikup
30
Лабораторна робота № 4. Визначення гостроти зору
Визначення гостроти зору
Мета: визначити нижній абсолютний поріг зорового відчуття
шляхом виміру коефіцієнту гостроти зору.
Завдання:
1. Визначити відстань на якій, у разі наближення до стимулу,
виникає його зорове відчуття.
2. Розрахувати коефіцієнт гостроти зору за формулою Дон-
дерса.
3. Порівняти показники гостроти зору для різних очей.
Гострота зору — роздільна здатність ока бачити дрібні пред-
мети; нормальною є гострота зору, що дорівнює 1 (відповідає
здатності розрізняти об’єкти розміром в 3 см на відстані в 100 м,
або 1,5 см — на віддалі 50 м, або 1,5 мм — на відстані 5 м).
Гострота зору залежить від: попередньої ознайомленості з
об’єктом, очікування його в полі зору, кольору, контрасту, об’єкту
та фону, тривалості дії стимулу.
Обладнання:
• таблиця з кільцями Ландольта (чорні кільця на білому фоні,
товщина 1,5 см, внутрішній діаметр — 7,5 мм, розрив кіль
ця — 1,5 мм);
• рулетка/сантиметр.
Бланк із кільцями Ландольта представлені на наступній сто-
рінці.
Умови дослідження — гарно та рівномірно освітлене примі-
щення. Таблиця з кільцями розміщується на стіні на рівні очей
1. Досліджуваний має встати на відстань більше 5 метрів від
неї, закрити одне око та повернутися спиною до таблиці.
2. Коли експериментатор дає команду — “Почали!”, дослід
жуваний повертається обличчям і починає повільно рухатися до
таблиці, намагаючись розгледіти розрив у кільцях.
31
32
3. Як тільки досліджуваний розрізняє розрив у кільці він

зупиняється, а експериментатор заміряє відстань і заносить ре-
зультати в таблицю (в т.ч. наявність помилок у відповідях дос
ліджуваного).
4. Процедура повторюється 8 разів для одного ока, а потім
ще 8 разів — для іншого.
5. У секції “помилка” вкажіть приблизну похибку вимірю-
вання відстані (у метрах). Похибка визначається шляхом оцінки
помилки у вимірюванні відстані, наприклад, замість рулетки ви
використовуєте лінійку на 25 сантиметрів, тому похибка стано-
витиме 0,25 метра; якщо ви використовуєте рулетку, то похибка
становитиме 0,1 (із поправкою на неточності у взаємодії експе-
риментатора та досліджуваного).
Абсолютний поріг зорового відчуття
Ліве око Праве око
№
Відстань (м) Помилка Відстань (м) Помилка
1
2
3
4
5
6
7
8
Середнє значення

1. Для виконання роботи вдома необхідно взяти кільця Лан-
дольта із цієї методички та розмістити їх максимально рівно
(під прямим кутом до підлоги) на висоті приблизно у півтора
метри.
2. Дивлячись на кільця відійдіть на таку відстань, яка не доз
волятиме вам бачити розрив у кільцях.
33
3. Від цієї відстані відступіть, за можливості, ще на два кроки

вперед.
4. Потім поверніться до стимульного матеріалу спиною.
5. Закрийте долонею праве або ліве око.
6. Поверніться, оберіть на стимульному матеріалі одне з кі-
лець і дивіться на нього.
7. Після цього почніть поступово рухатись ближче до сти-
мульного матеріалу до тих пір, поки не побачите розрив.
8. Як тільки його побачите, зафіксуйте те місце та приблизно
визначте відстань до стимульного матеріалу.
9. Відстань зафіксуйте у таблиці.
10. Далі проведіть процедуру як зазначено у описі ходу ро-
боти офлайн.
Обробка та аналіз результатів включають наступні про-
цедури:
1. Визначте абсолютний поріг зорових відчуттів для правого
та лівого ока через підрахунок середнього значення відстаней,
зафіксованих у 8 серіях (окремо для обох очей).
2. Розрахуйте коефіцієнт гостроти зору за формулою Дондер-
са: Кг.з.=а/5, де а — абсолютний поріг зорових відчуттів (середнє
арифметичне отриманих відстаней) для конкретного ока, а 5 —
відстань, з якої видно розрив при нормальному зорі.
Наприклад, 10/5=2. Коефіцієнт більше одиниці свідчитиме
про високий рівень гостроти зору, коефіцієнт менше одиниці
свідчитиме про низький рівень відповідно.
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
3. Порівняйте значення коефіцієнта зору для правого та ліво-
го ока.
4. Порівняйте власні значення із середньогруповими.
34
результати
Середнє
Мої
Одногрупник Око 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Коефіцієнт Ліве
гостроти зору Праве
У висновках відносно отриманих результатів зазначте чи є

залежність між гостротою зору та домінуванням одного із зо-
рових аналізаторів.
Висновок:
35
1. Як фізичні умови, фізіологічні та психологічні чинники
впливають на роздільну здатність ока?
2. Яким чином формула Дондерса відображає коефіцієнт
гостроти зору?
3. Що таке абсолютний поріг зорових відчуттів?
4. Чому коефіцієнт гостроти зору може відрізнятися для пра
вого та лівого ока?

tion. Cengage Learning. (pages 53–55; 60–62).
Chapter 3. The Eye and Retina.
3.3 What Happens as Signals Travel
Through the Retina.
2. Вадзюк, С. Н., & Ульяницька, Н. Я. (2011). Вплив роботи за
персональним комп’ютером на гостроту зору, контрастну чутливість
та кольоровідчуття у дітей старшого шкільного віку з еметропічною
рефракцією. Український медичний альманах, (14, № 6), 36–37.
Завантаження за посиланням: http://surl.li/cilhm
36
Лабораторна робота № 5. Дослідження специфіки відчуття кольору
Дослідження специфіки
відчуття кольору

Мета: визначити індивідуальні особливості відчуття кольору.
Завдання:
1. Визначити особливості хроматичного сприймання.
2. Визначити індивідуальну специфіку сприймання відтінків
кольору та їх насиченості.
Теоретичне обгрунтування.
Під кольоросприйняттям розуміється здатність розрізняти та
ідентифікувати колір видимих об’єктів. У сітківці ока знаходяться
рецептори кольору — колбочки. При нормальному зорі у людини
в колбочках присутні всі необхідні пігменти. У разі, коли піг-
менту, що відповідає за сприйняття будь-якого кольору мало або
зовсім немає — спостерігається патологія зору, яка називається
дальтонізмом. Дальтонізм — це лише загальна назва порушень
сприйняття кольорів. Він буває різних типів, в залежності від
того, у якій частині колірного спектра вони відбуваються. За-
хворювання це не таке вже й рідкісне, найпоширенішим типом
колірної сліпоти — з порушеннями у червоній і зеленій частинах
спектру — страждають від 7 до 10% чоловіків. При протанопії
у колбочках відсутній пігмент, відповідальний за розпізнавання
червоного кольору. Для таких людей червоний буде здаватися
більш темним, змішуватися з темно-зеленим і темно-коричневим
кольорами, а зелений — зі світло-жовтим
і світло-сірим. Проскануйте код та поди-
віться, як бачать кольори люди із різними
порушеннями кольоросприйняття.
Відсутність пігменту, що відповідає
за зелений колір, призводить до дейтера-
нопії. У такому випадку для хворого зе-
лений змішується зі світло-помаранчевим
і світло-рожевим, червоний — зі світло-
37
зеленим і світло-коричневим. При трітанопії відсутній синій

пігмент. Жовтий колір сприймається так само, як синій, а черво
ний не відрізняється від фіолетового. Буває таке, що пігмент не
відсутній в колбочках повністю, але його активність знижена.
Тоді виникає аномальна трихроматія. Вона також ділиться на три
види, залежно від того, сприймання якого кольору послаблено:
протоаномалія, дейтероаномалія і трітаномалія (аналогічно з
формами дихроматом).
Обладнання: смартфон.
1. Проскануйте код та пройдіть тест на
сприймання кольору (доступний за гіпер-
посиланням тут — https://drive.google.
com/file/d/1xbhIYY7w1j9eyhKry2yqiRUjI
SSXmOiZ/view — “кольоротест”). Треба
порахувати, скільки Ви бачите кольорів.
Результати тесту:
• Менше 20 кольорів. Ви — дихро-
мат. Тобто у вас тільки два типи кольоро-
чутливих колб на сітківці. Можливо, найчастіше ви носите чорний
або синій одяг. 25% людей потрапляють в цю категорію.
• Від 20 до 32 кольорів. Ви — трихромат. У вас є три види
колбочок. Ви можете розрізняти багато відтінків у фіолетовій,
синій, зеленій та червоній областях спектру. У цю категорію по-
трапляє близько 50% населення Землі.
• Від 32 до 39 кольорів. Вітаємо! Ви — тетрахромат. У таких
людей працює чотири види колб. Швидше за все, вас дратує
жовтий і ви не носите одяг цього кольору. Близько 25% людей —
тетрахромати.
• Понад 39 кольорів. Тоді перерахуйте знову! На цьому спект
рі всього 39 різних кольорів і, ймовірно, тільки 35 видно добре,
з урахуванням того, що ви дивитеся на екран комп’ютера, а не
на паперовий оригінал.
2. Проскануйте код на наступній сторінці та пройдіть тест
Мансела на визначення “кольорового IQ” (доступний за гіпер
38
Лабораторна робота № 5. Дослідження специфіки відчуття кольору
посиланням тут — https://www.xrite.com/

hue-test — “тест Мансела”). Вам необ-
хідно розташувати кольори за відтінком.
Крайні ліва та права точки фіксовані і не
можуть рухатись: вони є кольоровими
орієнтирами.
Результати тесту:
Чим ближче Ваш результат до 0, тим
краще Ви розрізняєте та розумієте кольо-
ри, їх насиченість та відтінки.
Висновки формуються відносно перевірки на наявність анома-
лій кольорового зору та відносно здатності розрізнення відтінків
кольорів після проходження теста Мансела. Розкрийте причини
похибки у вимірюванні сприймання кольору.
Висновок:
39
1. Який принцип покладено в основу тесту Мансела?
2. Які типи дальтонізму виокремлюють?
3. Які особливості сприймання кольору мають тетрахромати?
4. Як кольоротест може бути використаний для завдань про-
фесійного добору?

Chapter 9. Perceiving Color.
2. Elliot, A. J., Fairchild, M. D., & Franklin, A. (Eds.). (2015). Hand
book of color psychology. Cambridge University Press.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cisct
40
Лабораторна робота № 6. Дослідження порогу звукового відчуття
 Звукові відчуття
Дослідження порогу звукового відчуття
Мета: визначити пороги слухової чутливості досліджуваного,
залежно від частоти звуку за допомогою аудіометра.
Завдання:
1. Визначити пороги чутливості для правого вуха.
2. Визначити пороги чутливості для лівого вуха.
3. Порівняти результати чутливості із середньогруповими та
створити аудіограму.
Абсолютна чутливість слуху визначається мінімальною си-
лою звуку, яка здатна викликати відчуття. Діапазон звуків, яке
сприймає людське вухо, від найгучнішого до ледь чутного, охо-
плює величини, які відрізняються один від одного в 1250 разів
(людина чує звуки частотою від 16 Гц до 20 кГц, одне коливання
в секунду називається 1 Гц). З метою вимірювання порогів слуху
користуються логарифмічною шкалою відносних величин — шка-
лою децибел. За 1 Дб приймається інтенсивність звуку цокаючого
ручного годинника на відстані 30 см від вуха. Оскільки існують
індивідуальні відмінності між людьми у чутливості до звуків різ-
них частот, то метою даної роботи є визначення індивідуальних
порогів слухової чутливості для чистих тонів різної частоти.
Обладнання: навушники, аудіометр, бланк аудіограми.
1. Досліджуваний надягає навушники аудіометра та сідає за
звуковим генератором навпроти експериментатора, так, щоб не
бачити показників приладу.
2. Експериментатор дає інструкцію: “Вам будуть пред’явлені
чисті тони різної висоти. Уважно слухайте, не відволікайтеся. Як
тільки Ви вперше почуєте звук у правому навушнику, то повідомте
про це експериментатора” та вмикає частоту генератора 250 Гц,
41
а гучність на 5 Дц, поступово підвищуючи гучність звуку в навуш-

никах, до тих пір поки досліджуваний не почує звук у навушниках
і подає сигнал “Стоп”. Експериментатор заносить відповідну
відмітку до бланку аудіограми (показники досліджуваному не
повідомляються). Якщо, наприклад, досліджуваний почув звук
частотою 250 Гц при гучності 15 Дб, то експериментатор робить
позначку навпроти цих показників у аудіограмі (яка представлена
у декартовій системі координат).
3. Після цього експериментатор встановлює іншу частоту
генератора (500 Гц) і дослідження повторюється.
4. Проводиться 5 серій на відповідних частотах: 250, 1000,
4000, 8000 Гц.
5. Процедура повторюється для іншого вуха.
Хід роботи (онлайн)
Для проходження цієї роботи вдо-
ма треба пройти тест, який знаходить-
ся за цим посиланням, а також за кью-
ар кодом. https://www.checkhearing.org/
onlineaudiometer.php
У разі відсутності можливості зрозу-
міти інструкції англійською мовою, ра-
димо скористатися перекладачем у брау
зері :)
Отримані дані заносяться до таблиці: експериментатор або
протоколіст вносить гучність, при якій досліджуваний вказав, що
чує звук. Для початку введіть ваші результати у таблицю.
Ліве вухо Праве вухо
№ серії
250 1000 4000 8000 250 1000 4000 8000
1
2
3
4
42
Ліве вухо Праве вухо

№ серії
250 1000 4000 8000 250 1000 4000 8000
5
Середнє
значення
Порівняйте їх із середньогруповими значеннями.

№ Гучність (Дц)
Вухо Ліве Праве
Гц 250 1000 4000 8000 250 1000 4000 8000
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
Децибели
250 1000 4000 8000

Герци
43
№ Гучність (Дц)
Вухо Ліве Праве
Гц 250 1000 4000 8000 250 1000 4000 8000
11
12
13
14
15
Середнє
арифме-
тичне
Мої
Тепер побудуйте аудіограму із власними значеннями.

Зробіть висновки відносно слухової чутливості досліджу-
ваного: у яких діапазонах (частотах) слух є найкращим, чи від-
різняються аудіограми обох вух, чи входять середні показники у
межі норми, чи сильно відрізняються індивідуальні показники
від середньогрупових?
Висновок:
44
1. Який принцип роботи аудіометра?
2. Що таке поріг звукової чутливості?
3. У якому частотному діапазоні людське вухо може сприй-
мати звук?
4. Яка інтенсивність звуку прирівнюється до 1 децибелу?
5. Які чинники впливають на індивідуальні відмінності між
людьми у чутливості до звуків різних частот?

Chapter 11. Hearing.
2. Бєлошапка, О. Я., & Недоступ, В. В. (2019). Вивчення осо-
бливостей чутливості вуха людини. Збiрник наукових праць фiзико-
математичного факультету ДДПУ, 9, 205–209.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cills
45
Локалізація звукового відчуття
у просторі

Мета: визначити здатність досліджуваного правильно лока-
лізувати звуки у просторі.
Теоретичне обґрунтування. Людина має просторовий слух.
Це означає, що внаслідок наявності двох слухових аналізаторів
(тобто, бінаурального слуху) вона може локалізувати джерело
звуку. Якщо слух є моноуральним (працює лише одне вухо), то
локалізація звукових подразників ускладнюється.
Наприклад, при визначенні джерела гучного звуку його ло-
калізація здійснюється завдяки встановленню різниці сили звуку,
що потрапляє до обох вух, кожне з яких має різну відстань до
джерела.
Якщо ж мова йде про низькі звуки, то для потрапляння звуку
до кожного із двох аналізаторів необхідні різні проміжки часу,
різниця між якими і допомагає встановити місцезнаходження
джерела звуку.
Обладнання: предмети, що можуть виступити джерелом звуку,
бланк-протокол.
Етап 1. Досліджуваний сідає посередині аудиторії і закри-
ває очі, а спереду, позаду, зліва та справа на відстані 4–5 метрів
від нього знаходяться експериментатор та його помічники (чет-
веро з різних сторін). Необхідно дотримуватись повної тиші.
Експериментатор у випадковій послідовності дає знаки різним
помічникам, які створюють звуки. Після кожного звуку досліджу-
ваний має назвати його локалізацію, а протоколіст — зафіксувати
локалізацію звуку відносно досліджуваного та його відповідь
(правильну/неправильну). Всього подається 8 звуків.
Етап 2. Досліджуваний закриває рукою спочатку праве вухо,
повторюється серія подання звуків. Після цього досліджуваний
закриває ліве вухо.
46
Лабораторна робота № 7. Локалізація звукового відчуття у просторі

Для проведення цієї лабораторної
вдома треба:
1. Пройти за посиланням https://drive.
google.com/drive/folders/1Am_jjbrD9C8U
P0Q9pxpc7euTv9Exqca9?usp=sharing або
кьюар кодом і завантажити файли собі
на пристрій.
2. Запускати аудіофайли потрібно
тільки з динаміків, навушники використовувати не можна.
3. У аудіофайлах не представлено варіанту “позаду”.
4. Запустіть файли по черзі (назва “для правого вуха” означає,
що треба закрите ліве вухо) та відмітьте у таблиці локалізацію
звуку.
Протоколіст може позначати зірочкою (*) локалізацію звуку
у одній із відповідних колонок, а відповіді “+” (правильні), або
“–” (неправильні).
Результати для двох вух
№ Спереду Позаду Справа Зліва Відповідь
1
2
3
4
5
6
7
8
Результати для закритого лівого вуха

1
2
3
47

4
5
6
7
8
Результати для закритого правого вуха
1
2
3
4
5
6
7
8
Проаналізуйте результати досліджуваного, визначте його
здатність локалізувати звуки. У висновках зазначте наявність
помилок та поясніть їх можливі причини, враховуючи умови
проведення дослідження.
Висновок:
48
Лабораторна робота № 7. Локалізація звукового відчуття у просторі
1. Які адаптивні переваги бінаурального слуху?
2. Як слухова перцептивна система використовує різнцю сили
звуку від правого та лівого вуха у якості джерела інформації про
стимул?
3. Яким чином можна пояснити виникнення суб’єктивного
відчуття “об’ємного звуку” через психоакустичні закономірності
роботи просторового слуху?

Chapter 12. Hearing in the Environment.
2. Litovsky, R. Y. (2012). Development of binaural and spatial hearing.
In Human auditory development (pp. 163–195). Springer, New York,
NY.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cilmw
3. Stecker, G. C., & Gallun, F. J. (2012). Binaural hearing, sound
localization, and spatial hearing. Translational perspectives in auditory
neuroscience: Normal aspects of hearing, 383, 433.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cilnb
49
 Кінестетичні відчуття
Дослідження термочутливості
Мета: визначити локалізацію рецепторів тепла та холоду на
руці.
Завдання:
1. Визначити локалізацію рецепторів холоду.
2. Визначити локалізацію рецепторів тепла.
Шкіра — орган чуття, який опосередковує взаємодію із зов-
нішнім середовищем. Вона включає в себе цілий ряд різнома-
нітних рецепторів: тактильних, температурних та больових. Їх
щільність є різною на різних ділянках.
Таблиця 1
Число функціональних точок в розрахунку на площу 10 см2
(за С. Бартелю)
Вид чутливості
Область шкіри
тактильна холод тепло больова
Лоб 500 80 6 1840
Кінчик носа 1000 130 10 440
Предпліччя 150 60 4 2030
Грудна клітка 290 90 3 1960
Як бачимо, найбільша щільність — у больових рецепторів,

після них за кількістю йдуть тактильні, потім — рецептори хо-
лоду, а наостанок — теплові. Існування саме двох (а не одного)
видів терморецепторів підтверджується дослідженнями, у яких
механічні та електричні подразники, які прикладалися до одних і
тих самих точок викликали то відчуття тепла, то відчуття холоду.
При цьому, іноді, на гарячі об’єкти шкіра реагує “мурашками”,
тобто, так само як на холодні (наприклад, занурюючись у гарячу
50
Лабораторна робота № 8. Дослідження термочутливості
воду). Так відбувається тому, що рецептори холоду розташовані

ближче до поверхні шкіри, а також тому, що їх у рази більше,
ніж теплових (250 000 проти 30 000). Тим не менш, кількість
кожного з виду рецепторів у різних областях шкіри може варію-
вати у різних людей (у таблиці вище показані усереднені дані).
Цікаво, що теплових рецепторів, зазвичай, більше на згині ліктя,
кінчиках пальців та носу, а рецепторів холоду — на верхній губі,
підборідді та лобі.
Обладнання: металеві палички, що звужуються до кінців (мож-
на взяти дюбелі, доступні для використання у лабораторії).
1. Досліджуваний сідає поряд з експериментатором, протягує
йому праву руку та закриває очі. Експериментатор торкається
металевою паличкою до різних ділянок долоні, а досліджуваний
в цей час повинен повідомляти про свої тактильні відчуття.
2. Виходячи зі слів досліджуваного, експериментатор фіксує
на схемі спеціальними значками рецептори досліджуваного:
холоду, тепла, а також больові та тактильні (якщо такі будуть
виявлені у процесі роботи). При цьому ділянка із певним видом
рецепторів (наприклад, холоду), має завжди однаково реагувати
на подразник. Якщо це не так, то у даному місці розташовуються
одразу кілька рецепторів.
3. Експериментатор періодично підігріває паличку диханням
або потиранням руками (для пошуку теплових рецепторів).
4. Після того, як зафіксовано 15–25 точок, досліджуваний дає
іншу руку та процедура повторюється.
Для проведення цієї лабораторної вдома найкраще знайти
собі помічника (брата, сестру, друга, подругу, тата, мама, бабу-
сю, дідуся, сусіда, тощо). Але якщо це неможливо, то спробуйте
зробити те саме, що описано у офлайн процедурі, але утримуйте
металевий предмет пінцетом, китайськими паличками, олівцями
(так само як і китайськими паличками): найголовніше завдання
тут не тримати металевий предмет безпосередньо своєю рукою
щоб не отримувати від неї м’язовий зворотній зв’язок.
51
Схема правої руки
Схема лівої руки
52

Замалюйте знайдені рецептори на схемі руки — окремо для
лівої та правої. Ви можете використовувати умовні позначення.
Наприклад, зірочка (*) для рецепторів холоду; плюс (+) для те-
плових рецепторів; коло (о) для тактильних і стрілочка (↑) для
больових (якщо такі будуть виявлені у процесі роботи). Ви можете
використовувати будь-які умовні позначення, проте не забутьте
дати їм розшифровку.
Порахуйте кількість знайдених точок та внесіть їх у таб
лицю.
Вид чутливості
тактильна холод тепло больова
Рука ліва права ліва права ліва права ліва права
Фаланги пальців
Долоня
Предпліччя
Порівняйте свої результати із середньогруповими.

№ Кількість точок
Рука Ліва Права
тактильна
тактильна
больова
больова
холод
холод
тепло
тепло
Чутливість
1
2
3
4
5
6
7
8
53
№ Кількість точок
Рука Ліва Права
тактильна
тактильна
больова
больова
холод
холод
тепло
тепло
Чутливість
9
10
11
12
13
14
15
Середнє
Зробіть висновки відносно того як розташовані рецептори

на обох руках досліджуваного, скільки рецепторів та яких саме
знайдено на кожній зазначеній ділянці руки, чи відповідає їх
співвідношення груповій нормі, тощо.
Висновок:
54
1. Які типи рецепторів містяться на шкірі?
2. Як можна пояснити високу щільність больових рецепто-
рів?
3. Яке адаптивне значення особливостей розподілу холодових
та теплових рецепторів на різних ділянках тіла людини?
4. Як можна пояснити велику кількість рецепторів тактильної
чутливості на кінчику носа?

Chapter 15. The Cutaneous Senses.
2. Xiao, R., & Xu, X. S. (2021). Temperature sensation: from mole
cular thermosensors to neural circuits and coding principles. Annual review
of physiology, 83, 205.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cilnv
55
Дослідження просторових
ТАКТИЛЬНИХ відчуттів

Мета: виміряти просторовий поріг
відчуттів шкіри.
Завдання:
1. Дослідити особливості тактильної
чутливості.
2. Визначити особливості диференційного
порогу шкірних відчуттів на різних ділянках тіла.
3. Продемонструвати та переконатися у наявності дифе-
ренційних порогів шкіри на різних ділянках тіла.
Тактильна чутливість — не однакова по всьому тілу люди-
ни. Для того, щоб відобразити, які зони мають більшу чутливість,
а які — меншу, канадський нейрохірург У. Г. Пенфілд створив
функціональні карти кори головного мозку, на яких у вигляді
Гомілка
Плече
Живіт
Тулуб
Живіт
Шия
Лікоть
Голова
Зап’яс тя
Плече
Рука
Колін мілк
Лікоть пліччя
Перед я
Кис
Зап’яс
а
К и с ть е ц ь и й
п
Го
ть
Сто
о а
Міз зіменній
й
ць
Бе ред
Па ни
т
Вк ги
ин н
не
іц но ни ль ен дній й
Се
В аз
зи
ці
О е ли івн зімСере івни ий
Мі
ль а но
Н і с ко к и й ий Па і орг ги Б е
аз к
тев Вк Вели Шивяи
Л и це і Ста Бро Очі
П а ру к
льц
ль и
Верхня П а ру к и е
ці
губа Лиц
Губа
Губи
Нижня губа
Зуби
Підборіддя
Язик
Язик
Гортань Глотка
щі
Ну тр о
Рис. 5. “Представництва” різних органів чуття у мозку

пропорційні кількості рецепторів у цій області
56
Лабораторна робота № 9. Дослідження просторових кінестетичних відчуттів
чоловічка-гомункулюса відображені “представництва” різних

органів чуття у мозку.
Просторовий поріг відчуттів шкіри — це відстань між
двома одночасними дотиками, що ще сприймаються як окремі
(диференційний поріг). Його показник варіюється залежно від
області шкіри. Наприклад, найкращі просторові пороги у тих
областях, які найчастіше контактують із середовищем.
Таблиця 2
Просторові пороги тактильної чутливості
Зона Величина Зона Величина
високої чутливості порогу (мм) низької чутливості порогу (мм)
Кінчик язика 1,0 Крижі 40,4
Пучки пальців рук 2,2 Сідниці 40,5
Передпліччя
Губи 4,5 40,5
та гомілка
Кисть зі сторони
6,7 Грудина 45,5
долоні
Пучка великого
11,2 Шия нижче потилиці 54,1
пальця ноги
Тильна сторона
других фаланг 11,2 Поперек 54,1
пальців ноги
Тильна сторона Спина та середина
67,6
першої фаланги 15,7 шиї
великого пальця ноги Плече та стегно 67,7
Якщо об’єкти торкаються шкіри неодночасно, а послідовно,

через невеликий проміжок часу, то виникає відчуття руху одного
і того самого предмета по аналогії із фі-феноменом у зоровому
сприйнятті.
Обладнання: естезіометр Вебера/Спірмена, або циркуль, або
дві зубочистки та лінійка (доступні у лабораторії).
1. Досліджуваний сідає напроти експериментатора, простягає
йому руку та заплющує очі. Експериментатор одночасно торкаєть
57
ся руки досліджуваного обома кінцями циркуля, або двома зубо

чистками. Досліджуваний повідомляє чи він відчуває дотик одного
предмета, чи двох різних, або ж відповідає “не знаю”. У такому
форматі проводяться кілька серій. Фіксується та відстань, коли
досліджуваний відчуває дві точки.
2. Далі дослідження проводиться подібним чином на різних
ділянках тіла: долоні, передпліччя, плеча (за можливістю/бажан-
ням: обличчя, спина, гомілка, стопа). Необхідно визначити, на
якій відстані досліджуваний ще розрізняє точки як дві окремі.
Результати зафіксуйте у таблиці.
Кількісне значення відстані між точками (у міліметрах)
Ділянка тіла
Спроба
Долоня Передпліччя Плече Шия Спина Гомілка
1
2
3
4
5
3. Після цього починається наступний етап дослідження.

Експериментатор обирає 6 різних відрізків різної довжини від
0 до 60 мм. Дві точки на обраній відстані торкаються шкіри на
різних ділянках тіла по 5 разів у випадковому порядку. Резуль-
тати фіксуються у протоколі. Для кожної ділянки тіла є окрема
таблиця із результатами.
Для проведення цієї лабораторної вдома найкраще знайти собі
помічника (брата, сестру, друга, подругу, тата, мама, бабусю, ді-
дуся, сусіда, тощо). Але якщо це неможливо, то спробуйте зробити
те саме, що описано у офлайн процедурі самостійно. Памятайте,
що якість результатів залежить від того, чи отримуєте ви м’язовий
зворотній зв’язок від руки, якою тримаєте зубочистки або циркуль.
Подумайте над способами, як цього можна уникнути.
58
Результати виміру тактильної чутливості для:

долоні передпліччя
Відповідь Відповідь
Відстань досліджуваного Відстань досліджуваного
№ між № між
точками одна дві не точками одна дві не
точка точки знаю точка точки знаю
1 1
2 2
3 3
4 4
5 5
6 6
плеча шиї
1 1
2 2
3 3
4 4
5 5
6 6
спини гомілки
1 1
2 2
3 3
4 4
5 5
6 6
59

Результати заносяться до таблиць, наведених на наступній
сторінці (у колонці “Відстань” можете вказувати будь-які зна-
чення від 0 до 60 мм).
Визначте диференційний поріг, або просторовий поріг від-
чуттів шкіри для кожної ділянки тіла окремо. Це та відстань,
на якій досліджуваний (найчастіше) перестає розрізняти два
об’єкти, сприймаючи їх як один. Розрахувати диференційний по-
ріг можна за формулою: DL = 1/S, де DL — диференційний поріг,
S — суб’єктивна чутливість.
Суб’єктивну чутливість можна визначити через середнє
значення відстані між точками. Занесіть свої результати у таб
лицю.
Ділянка тіла
Долоня Передпліччя Плече Шия Спина Гомілка
Диференційний поріг
Порівняйте свої результати із середньогруповими значеннями.

№ Диференційний поріг
Чутливість Долоня Передпліччя Плече Шия Спина Гомілка
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
60
Чутливість Долоня Передпліччя Плече Шия Спина Гомілка
12
13
14
15
Середнє
У висновках порівняйте отримані результати, поясність спе-

цифіку знаходження та вирахування диференційного порогу, від-
мінність показників для різних ділянок шкіри та тіла, поясніть
причини, з чим можуть бути пов’язані такі відмінності.
Висновок:
61
1. Як вимірюється просторовий поріг відчуттів шкіри?
2. Які особливості тактильної чутливості відображає “гомун-
кулюс” Пенфілда?
3. Як можна пояснити високий рівень тактильної чутливості
пальців та долонь?
4. Який принцип роботи естезіометра Вебера/Спірмена?

15.2. Perceiving Details.
2. Schott, G. D. (1993). Penfield’s homunculus: a note on cerebral
cartography. Journal of neurology, neurosurgery, and psychiatry, 56 (4),
329.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cilqo
62
Лабораторна робота № 10. Визначення порогу розрізнення маси
Визначення порогу розрізнення маси

Мета: визначити поріг розрізнення кінестетичного сприй-
няття маси обох рук.
Завдання:
1. Визначити поріг кінестетичного сприйняття маси обома
руками.
2. Порівняти значення для правої та лівої руки, пояснити
виявлені відмінності.
Кінестетична чутливість — це складна, комплексна чут-
ливість, що включає в себе “статичну” і “кінетичну” пропріоре-
цепцію.
Статична пропріорецепція — це м’язова чутливість, яка
допомагає оцінювати розміри і вагу нерухомих предметів.
Кінетична (“динамічна”) пропріорецепція — це вид рецеп-
ції, який надсилає до центральної нервової системи “відомості”
про кожний виконаний руховий акт (оцінка відстаней, напрямів,
тривалості та швидкості рухів). Кінетична пропріорецепція, у
свою чергу, може бути розділена на сприйняття пасивних і актив-
них рухів. Кінестетичний аналізатор відіграє роль внутрішнього
каналу зв’язку між усіма аналізаторами і, в силу цього, займає
серед них особливе місце.
Обладнання: набір вагів (доступні у лабораторії).
1. Набір вагів має 4 еталони — гирьки вагою 500 грам, 200 грам,
100 грам, 50 грам. В одній серії досліду використовується лише
1 еталон. Наприклад, експериментатор обирає вагу 500 грам і
кладе досліджуваному на долоню лише гирьку цього розміру та
форми. Збільшення або зменшення ваги здійснюється за рахунок
додавання маленької гирьки зверху на велику (наприклад, 500 +
5 грам). Класти гирьку на долоню потрібно тримаючи її двома
пальцями (великим та вказівним). Вагу еталону експериментатор
63
може обрати самостійно, наприклад, 220 грам, проте рекоменду-

ється використовувати одну цілу гирьку задля зменшення похибки
вимірювання.
2. Досліджуваний кладе руку на стіл долонею догори. Екс-
периментатор кладе гирьку-еталон (500 грам, 200 грам, 100 грам
або 50 грам) на долоню, а через 3–5 секунд забирає і кладе іншу
вагу (гирька еталон + невелика гирька) — більшу, меншу або
тієї ж маси.
Вагу можна змінювати за допомогою додавання невеликих
гірьок зверху на велику.
Наприклад, експериментатор спочатку ставить вагу у 200 грам,
далі 205 грам, потім знову 200 грам, потім 210 грам. Не варто
збільшувати вагу більше ніж на 15 грам.
У стовпчику “похибка” вказуйте приблизну величину від-
хилення оцінки ваги від еталону.
Наприклад, експериментатор кладе еталон вагою 500 грам.
Далі змінює вагу до 505 грам, досліджуваний каже, що вага не
змінилась, тому похибка у цьому випадку дорівнюватиме 5.
У стовпчику “Величина порогу” вкажіть різницю між попе-
редньої вагою та актуально.
Наприклад, у серії 1 експериментатор поклав вагу 505 грам,
у серії 2 поклав вагу 500 грам. Якщо досліджуваний каже, що
вага зменшилась, то величиною порогу буде значення 5.
3. Дослідження повторюється десять раз для обох рук. За
бажанням повторіть дослідження з іншою вагою еталону.
Тепер вирахуйте величину порогу розрізнення за форму-
лою:
D = d – δ,
де D — загальна величина порогу розрізнення маси; d — середнє
значення величини порогу для окремого досліду; δ — похибка.
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
64
Розрізнення порогу маси лівої та правої руки
Права рука Ліва рука
Оцінка: Оцінка:
№ Вели- Вели-
Вага Додатко- більше (>) Вага Додатко- більше (>)
Похибка чина Похибка чина
еталону ва вага менше (<) еталону ва вага менше (<)
порогу порогу
дорівнює (=) дорівнює (=)
10
Середнє значення Середнє значення
65
Порівняйте свої результати із середньогруповими:

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
Середнє
У висновках порівняйте свої результати для різних рук. По-

ясніть причину можливих відмінностей або відсутності відмін-
ностей. Порівняйте індивідуальні та середньогрупові результати.
Охарактеризуйте поріг розрізнення кінестетичного сприйняття
маси та загальної кінестетичної чутливості досліджуваного.
Висновок:
66
67
1. Яке адаптивне значення кінестетичного сприймання
маси?
2. Чим відрізняється “статична” та “кінетична” кінестетична
чутливість?
3. Від яких фізіологічних та психологічних чинників залежить
величина порогу розрізнення маси?
4. Для яких професій є важливою здатність точно розрізняти
масу?

tion. Cengage Learning. (page 417).
Appendix A. The Difference Threshold.
2. Стеценко, Н. Д. (2012). Поріг розрізнення маси і сприйняття
довжини лінії як фактори пізнавальної сфери спортсменів. Проблеми
сучасної психології, 15.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cinlv
68
Лабораторна робота № 11. Дослідження пропріоцепції та відчуття рівноваги
Дослідження пропріоцепції
та відчуття рівноваги

Мета: Визначити індивідуальні особливості пропріоцепції
та відчуття рівноваги.
Завдання:
1. Визначити особливості статичної пропріоцепції та від-
чуття рівноваги.
2. Визначити особливості динамічної пропріоцепції та від-
чуття рівноваги.
3. Визначити вплив динамічної пропріоцепції та відчуття
рівноваги на ефективність сенсомоторної координації.
Теоретичне обґрунтування:
Пропріоцепція — це процес аналізу положення тіла у прос
торі, який включає відчуття від розтягнення та скорочення м’язів,
відчуття рівноваги, положення частин тіла відносно одна одної,
положення власного тіла у просторі. Таким чином, коли людина
опановує ходьбу, танці, атлетику, гімнастику чи вчиться кермувати
велосипедом, вона неуникно використовує пропріоцепцію. Ще
одна ситуація, яка актуалізує адаптивні можливості пропріоцепції,
виникає при перебуванні на човні. Більше того, пропріоцепція
необхідна нам навіть для того, щоб підвестися зранку з ліжка,
не прикусити собі щоку чи язика за обідом чи підібрати зручне
взуття.
Здебільшого ми не помічаємо адаптивної роботи, яку щодня
виконує наша пропріоцептивна система. Але для того, щоб знову
усвідомити вклад пропріоцепції у наш повсякденний комфорт,
досить стати ногами на балансир і спробувати встояти на балан-
сувальному диску. Такий процес балансування кидає неабиякий
виклик мозковим системам, які займаються сприйманням влас-
ного тіла та розпізнаванням його положення у просторі (сомато
сенсорна кора, острівна кора та мозочок). Але якщо звичайне
балансування виконується легко, можна випробувати себе на
69
вищому рівні складності, а саме: необхідно провести кульку ла-

біринтом, утримуючи рівновагу на балансирі. Слід сказати, що за
із появою завдання до пропріоцепції додається інший важливий
психічний процес — сенсомоторна координація, тобто взаємне
узгодження сприйняття із рухами власного тіла, тонке управління
власною моторикою із використанням зворотнього звязку від на-
ших перцептивних систем (сенсомоторна координація вивчалася
у Лабораторній роботі № 2).
Використання балансира дозволяє вивчати функції вести-
булярного аналізатора (який знаходиться у внутрішньому вусі).
Відчуття рівноваги виникає внаслідок того, що вестибулярний
аналізатор спроможний реагувати на зміни положення голови та
тіла у тривимірному просторі (в горизонтальній та вертикальній
площинах, а також вперед чи назад), а мозок, у свою чергу, зда-
тен використовувати сигнали від вестибулярного аналізатора для
просторового сприймання.
Процес просторового сприймання поєднує сигнали від вес-
тибулярного аналізатора із сигналами, які надходять від зорового
аналізора. Таким чином, узгодження сигналів вестибулярного та
зорового аналізатора дозволяє людині безперешкодно сприймати
положення власного тіла відносно простору та гравітації. Якщо
ж сигнали, які надходять від вестибулярного апарату та зорового
аналізатора різко суперечять одне одному, голова починає йти
обертом (виникає сенсорний конфлікт). Такий сенсорний конфлікт
можна викликати, скориставшись інвертоскопом.
Обладнання: балансир із лабіринтом та кулькою, секундо-
мір.
1. Студентська група ділиться на трійки: досліджуваний,
експериментатор та асистент (кожен студент повинен виконати
роботу як досліджуваний і як експериментатор).
2. Дослід проводиться послідовно спочатку статичний етап,
потім динамічний.
3. Досліджуваний стає обома ногами на поверхню балансиру.
Експериментатор повідомляє досліджуваному інструкцію.
70
4. Інструкція досліджуваному складається з декількох етапів,

тому експериментатор повинен повідомити та пояснити, що треба
робити на кожному з них.
Етап 1. Статична пропріоцепція, балансування без зав

дання.
Досліджуваний стає обома ногами на поверхню балансира.
Асистент знаходиться поряд, за потреби допомагає досліджува-
ному почати балансування та страхує досліджуваного у разі па-
діння. Спочатку досліджуваний може використовувати допомогу
асистента, стіну чи стіл в лабораторії у якості опори для почат-
кового балансування. Щойно досліджуваний досягає рівноваги,
стоячи на балансирі обома ногами без додаткової точки опори,
експериментатор запускає секундомір. Досліджуваний намага-
ється утримувати рівновагу якумога довше, уникаючи торкання
бортами поверхні балансира підлоги (допускається не більше
трьох торкань, після третього торкання секундомір зупиняється).
Якщо досліджуваний втрачає рівновагу і ставить ногу на під-
логу (або використовує асистента, стіл чи стіну у якості опори)
секундомір також зупиняється експериментатором. Таким чином,
перший етап досліджуваний виконує до трьох торкань бортом
балансира до підлоги чи до повної втрати рівноваги. Фіксується
загальний час.
Етап 2. Динамічна пропріоцепція, балансування із зав

данням-лабіринтом.
Перед початком другого етапу експериментатор розміщує
кульку в лабіринті. Завдання досліджуваного на цьому етапі:
спрямувати кульку в центр лабіринту, стоячи на балансирі. Дос
ліджуваний починає балансувати так, як це відбувалося на пер-
шому етапі, проте тепер його завдання ускладнюються тим, що
необхідно керувати балансиром так, щоб кулька опинилася в
центрі лабіринту. Як і на попередньому етапі, після третього
торкання бортом балансира до підлоги (чи у разі повної втрати
рівноваги досліджуваним) експериментатор зупиняє секундомір.
71
Фіксується загальний час, протягом якого досліджуваний встояв

на балансирі. Також фіксується успішність виконання завдання-
лабіринту. Важливо зазначити: якщо досліджуваний уникає вико-
нання інструкції (не намагається спрямувати кульку для виконання
завдання-лабіринту) його спроба не зараховується для етапу 2.
Результати:
Досліджуваний: _____________________________________
Загальний час балансування
на етапі 1: ___ хвилин ___ секунд.
Загальний час балансування
на етапі 2: ___ хвилин ___ секунд.
Виконання завдання-лабіринту
на етапі 2: так ____ ні ____.
Зробіть висновки щодо відмінностей між статичною та дина-

мічною пропріоцепцією (враховуйте час балансування на етапі 1
та етапі 2). Порівняйте особливості відчуття рівноваги в умовах
статичної пропріоцепції (балансування без завдання) та в умовах
динамічної пропріоцепції (балансування із завданням-лабіринтом).
Проаналізуйте вплив динамічної пропріоцепції на ефективність
сенсомоторної координації в ході виконання завдання-лабіринту.
Охарактеризуйте роль відчуття рівноваги у процесі виконання
завдання-лабіринту.
Висновок:
72
1. Яким чином візуальна стумуляція може викликати ілюзії
руху?
2. Яка роль монотонних коливань у виникненні кінетозу
(“морської хвороби” чи “хвороби захитування”)?
3. Які труднощі, на Вашу думку, мають люди, чий вестибу-
лярний аналіатор не виконує своїх функцій?
4. Яким чином перебування у стані невагомості впливає на
пропріоцепцію та просторове орієнтування?

1. Goldstein, E. B., & Cacciamani, L. (2021). Sensation and
perception. Cengage Learning. (pages 149–172).
Chapter 7. Taking action.
2. Doidge, N. (2007). The brain that changes itself: Stories of
personal triumph from the frontiers of brain science. Penguin. (pages
8–25).
Chapter 1. A Woman Perpetually Falling…
Доступ за посиланням: http://surl.li/cisgw
3. Мурашко, Н. К., Сулік, Р. В. (2012). Запаморочення: акту-
альні питання діагностики і лікування. Український медичний
часопис, (3), 54–61.
Завантаження за посиланням: http://surl.li/cisfw
73
 Смакові відчуття
Дослідження подібності
смакових відчуттів
Мета: визначити знатність до диференціації подібних сма-
кових відчуттів.
У процесі еволюції смак формувався як механізм відбору
та відкидання їжі. У природних умовах смакові відчуття ком-
бінуються з нюховими, тактильними і термічними. Важливою
обставиною є те, що найкращий вибір їжі лише частково засно-
ваний на вроджених механізмах, і у значній мірі він базується
на механізмах, вироблених в онтогенезі умовно-рефлекторним
шляхом. Біологічне значення смакових відчуттів полягає, з одного
боку, у визначенні чи є предмет їстівним, а з іншого — у регуляції
процесу травлення. Сьогодні еволюційне значення смаку вже не
має такої ваги та важливості. Ринок переповнений продуктами та
брендами, які мають дуже схожий смак, проте представники цих
брендів жорстко конкурують за увагу покупців, використовуючи
механізми, які не пов’язані безпосередньо зі смаком (реклама, мар-
кетинг тощо). У цій роботі ми спробуємо перевірити припущення
про те, що подібні за смаком продукти не можна відрізнити, не
знаючи виробника та/або бренду цього продукту.
Обладнання: стакани, серветки, пов’язка на очі, стимульний
матеріал (“Пепсі”, “Кока-кола”, дешева кола, кава розчинна, кава
натуральна, різні бренди чаю), електрочайник, вода.
1. Група ділиться на три підгрупи:
• експериментальна А (еА)
• експериментальна Б (еБ)
• контрольна (К)
2. Група обирає експериментатора і протоколіста.
74
Лабораторна робота № 12. Дослідження подібності смакових відчуттів
3. Експеримент проводитиметься у три підходи:

• з відкритими ніздрями та зав’язаними очима
(експериментальна А),
• із закритими ніздрями та зав’язаними очима
(експериментальна Б),
• із відкритими очима та ніздрями (контрольна).
4. Всі студенти виходять за межі аудиторії, залишаються лише
експериментатор та протоколіст. Дослід проводиться індивідуаль-
но, учасники заходять в аудиторію по одному.
5. До появи досліджуваного, експериментатор наливає рідину
у стакани.
6. Експериментатор інформує досліджуваного про перелік
запропонованих продуктів.
7. Досліджуваному пропонується спробувати та визначити,
який саме продукт він або вона пробує.
8. Протоколіст фіксує результати у таблиці/протоколі. Пра-
вильна відповідь 2 бали, неправильна — 0 балів.
Результати розпізнавання бренду за смаком
Номер Експериментальна група А
учасника Пепсі Кола
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
75
Номер Експериментальна група Б

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
Номер Котрольна група

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
76
Тепер порівняйте результати для кожної групи окремо:

Продукт
Група
Пепсі Кола
еА
еБ
К

У домашніх умовах провести експеримент неможливо, проте
можна провести дослідження на визначення подібності смакових
відчуттів. Для цього достатньо:
• попередньо придбати колу та пепсі (як на малюнку, маленькі
скляночки);
• придбати або знайти два однакових пластикових стакан-
чика;
• на дні кожного маркером відмітити, де буде кола або пепсі;
• налити напої перед початком заняття та відставити їх у
сторону;
• під час пари провести дослідження: зробити по ковтку з
кожного стаканчика та спробувати вгадати, де кола, а де
пепсі;
• результати озвучити для групи та занести їх у першу та-
блицю: якщо змогли розрізнити то ставте “галочки”, якщо
ні, то “хрестики”;
• результати заносяться для кожного студента окремо;
• у рядку “середнє значення” вкажіть відношення кількості
тих, хто зміг розрізнити та тих, хто не зміг;
• у висновках подумайте про причини, чому ви отримали
саме такі результати. У висновках проведіть порівняльний
аналіз результатів між групами та зробіть висновок про за-
гальну впізнаваність бренду. Поясніть, в чому складність
розпізнання смаків, що може впливати на здатність до роз-
пізнання, чи існують способи підвищення диференціального
порогу смакового відчуття.
77
Висновок:
1. В чому полягає біологічне значення смакових відчуттів?

2. Яким чином етикетка та назва продукту може впливати на
розпізнавання смаку продукта?
3. У яких професіях особливості диференційного порогу
смакового відчуття відіграють важливу роль?
78
4. Чи можуть нюхові відчуття впливати на смакові?

Chapter 16. The Chemical Senses. (16.1–16.4; 16.9).
2. Bloom, P. (2010). How pleasure works: The new science of why
we like what we like. Random House. (pages 75–81).
Chapter 2. Foodies.
Paragraph «Tasty».
Доступ за посиланням: http://surl.li/cinmw
3. Piqueras-Fiszman, B., & Spence, C. (2014). The perfect meal:
the multisensory science of food and dining. John Wiley & Sons. (pages
183–204).
Chapter 6. The Multisensory Perception of Flavour.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cinnl
79
Дослідження чутливості
смакового аналізатора

Мета: визначити індивідуальну здатність до розпізнавання
смаку.
На поверхні язика міститься чотири основних типи рецепто-
рів, які визначають чотири основні смаки. Інші смакові відчуття
є похідними від основних. Смаковий аналізатор (язик) характе-
ризується низкою ознак, які відображають залежність смакових
відчуттів від параметрів хімічних подразників та умов їх впли-
ву. Абсолютну смакову чутливість, як правило, характеризують
пороговою концентрацією речовин, при нанесенні яких на всю
поверхню язика виникають відповідні смакові відчуття.
Обладнання: дистильована вода, паперові стакани, мірна
склянка, лабораторні ваги, ложки, сахароза (цукор), хлорид на-
трію (кухонна сіль), лимонна кислота, розчинна кава.
1. Група обирає експериментатора та протоколіста.
2. Усі студенти виходять за межі аудиторії, залишаються
лише експериментатор та протоколіст, що готують розчини для
експерименту.
3. Розчини основних смакових речовин для проведення проби
на смаковий дальтонізм розбавляють дистильованою водою до
відповідних концентрацій:
• солодкий смак — 10%-вий розчин сахарози
(8 грам на 100 мл води);
• солоний смак — 1%-вий розчин хлористого натрію
• кислий смак — 1%-вий розчин лимонної кислоти
• гіркий смак — 0,5%-вий розчин кофеїну
(0,5 грама на 100 мл води).
80
Лабораторна робота № 13. Дослідження чутливості смакового аналізатора
Зазначені концентрації відповідають пороговим значенням

розпізнавання смаку.
4. Приготовлені розчини розливають у десять склянок, при
цьому три смаки повторюються двічі, один — тричі, а одна із
склянок містить звичайну воду. Наприклад, по дві склянки со-
лоної, гіркої та солодкої води, три склянки кислої, одна склянка
із звичайною водою.
5. Експериментатор повинен зашифрувати матеріал дослі-
дження: кожна склянка позначається цифрою і поруч записується
вид смаку. Зробити це можна у таблиці (смаки не задіяні у до-
слідженні потрібно викреслити, дивись пункт 4):
солодкий
солодкий
солодкий
солоний
солоний
солоний
кислий
кислий
кислий
гіркий
гіркий
гіркий
вода
Смак
Номер шифру
6. Після цього розчини пропонуються для дослідження.

7. Дослід проводиться індивідуально, учасники заходять в
аудиторію по одному. Експериментатор інформує досліджуваного
про основні смаки (солодкий, солоний, кислий та гіркий). Після
цього розчини пропонуються для дослідження.
8. Протоколіст фіксує результати у таблиці/протоколі. Пра-
вильні відповіді позначають знаком “+”, а неправильні — “–”.
К-ть
правильних
відповідей
81
Порівняйте свої результати із середньогруповими:

Номер
учасника К-ть правильних
відповідей
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
Середнє
значення
Мої

Правильне визначення усіх десяти зразків з чотирма видами
смаків або їх ідентифікація не більше ніж з двома помилками
означає виконання сенсорного мінімуму на здатність визначати
чотири основні смаки, тобто відсутність “смакового дальтонізму”
та свідчать про високу абсолютну чутливість органа смаку.
У висновках зазначте успішність розпізнання основних сма-
ків. Наведіть індивідуальні результати, порівняйте їх з груповими.
Поясніть, чому вони відрізняються або чому вони суттєво не
відрізняються.
82
Лабораторна робота № 13. Дослідження чутливості смакового аналізатора
Висновок:
1. Які типи рецепторів містяться на поверхні язика?
2. Яке сигнальне значення гіркого смаку?
3. Чому солодкий смак асоціюється із заволенням?
4. Які характеристики “п’ятого смаку” під назвою “умамі”?

Chapter 16. The Chemical Senses. (16.1–16.4).
2. Holmes, B. (2017). Flavor: The science of our most neglected
sense. WW Norton & Company.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cinom
3. Hoegg, J., & Alba, J. W. (2007). Taste perception: More than meets
the tongue. Journal of Consumer Research, 33(4), 490–498.
Завантаження за посиланням: http://surl.li/cinou
83
 Нюхові відчуття
Визначення взаємозвязку нюхових
відчуттів та попереднього досвіду
Мета: визначити наявність асоціативних зв’язків із розпіз-
наванням нюхових відчуттів та попереднім досвідом.
На основі асоціативної теорії, вплив запахів на емоційний
стан людини є досить значним. На основі асоціативної теорії за-
паху, прийнято вважати, що запахи можуть керувати асоціативним
мисленням у людей з чутливою нервовою системою. Кожен по-
особливому реагує на різні аромати. Запах, настрій, короткочасна
Поясна закрутка
Прозора перегородка
Склепіння
Стовпець
склепіння
Середній
мозок
Сосочкове
тіло
Мигдалеподібне Міст
Нюхові тіло
цибулини Морський коник
Закрутка морського коника
Рис. 6. Будова лімбічної системи та нюхових цибулин

(за Рітою Картер, видавництво Дорлінг Кіндерслі, 2003)
84
Лабораторна робота № 14. Визначення взаємозвязку нюхових відчуттів ...
і довготривала пам’ять — все це зберігається та опрацьовується

у лімбічному відділі головного мозку. Центром сприйняття за-
пахів у мозку є нюхова цибулина. Це практично єдина область
мозку, клітини якої здатні регенерувати протягом усього життя.
Відповідно існує припущення, що запахи мають стійку асоціацію
із подіями минулого та досвідом (інші ж стверждують, що основ
на причина цьому — зв’язок нюхової цибулини із гіппокампом).
У цій роботі буде спроба це дослідити.
Обладнання: набір ефірних масел (доступний у лаборато-
рії).
1. Група розділяється на пари (дослідник та досліджува-
ний).
2. Пропонується взяти стимульний матеріал та спробувати
дослідити, чи викликають запахи ефірних масел асоціації у до-
сліджуваних.
3. У разі відсутності асоціацій, досліджуваному пропону-
ється згадати, чи викликають певні запахи відповідні спогади і
навпаки.
4. Результати фіксуються у вигляді суб’єктивного самозвіту.
Звіт.
85

Проаналізуйте звіт на наявність стійких асоціацій та можли-
вих причин їх виникнення.
Висновок:
86
Лабораторна робота № 14. Визначення взаємозвязку нюхових відчуттів ...
1. Які нейробіологічні причини того, що запахи мають влас-
тивість утворювати стійкі асоціації із минулим досвідом та емо-
ціями?
2. Яка сигнальна функція нюхових відчуттів?
3. Яким чином емоційні переживання впливають на розпіз-
навання запаху у якості приємного чи неприємного?
4. Як можна пояснити “ефект Пруста” (відновлення втрачених
спогадів, спровоковане запахом)?

Chapter 16. The Chemical Senses. (16.5–16.8).
2. Джонсон, Ф. (2010). Ефект емоційної насиченості аромату
відносно впевненості щодо його правильної ідентифікації (Odor emo
tionally effects the confidence in odor naming). Наукові записки. Серія
“Психологія і педагогіка”. Тематичний випуск: “Актуальні проблеми
когнітивної психології”, 27–42.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cinre
3. Van Campen, C. (2014). The Proust effect: The senses as doorways
to lost memories. Oxford University Press.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cinsd
87
Дослідження гаптичної системи
“Форма проведення: онлайн/офлайн.

Мета: визначити здатність досліджуваного використовувати
тактильні та кінестетичні відчуття для визначення форми пред-
мету.
Завдання:
1. Встановити особливості тактильних відчуттів (за словесним
описом досліджуваного), викликаних предметами з набору
під час почергового доторкання їх до нерухомої долоні.
2. Встановити особливості тактильних відчуттів за словес-
ним описом досліджуваного, коли предмети почергово
кладуться на його долоню і дозволяється обстеження їх
цією ж рукою.
Теоретичне обґрунтування. Тактильні відчуття — дуже важ-
ливі, вони дозволяють людині виживати і навіть навчатися, коли
відсутні слух та зір; вони розширюють пізнавальні можливості
індивіда, який звик покладатися на свій зір.
Гаптична система (від грец. hapsis — “хапати” або “три-
мати”) — це форма механорецепції, система сприйняття геомет
ричних властивостей предметів: форми, розміру, пропорцій та
навіть ваги й консистенції об’єкта.
Гаптична система будує тактильний образ, опираючись на ін-
формацію, що надходить від шкіри (фактура, температура об’єкта)
та кінестетичної системи (форма, розмір). Рухи рук допомагають
встановити контур предмета: спочатку невеликі — для виділення
найбільш інформативних частин фігури, а потім — великі, роз-
машисті рухи — для побудови остаточного, детального тактиль-
ного образу. Сам образ, цілісне відображення предмета — це
результат сприймання, а відчуття — це елементи, “цеглинки” із
яких складається даний образ.
Обладнання: набір дрібних предметів для тактильного роз-
пізнавання (кіндер-сюрпризи, ключ, пакетик чаю тощо), пов’язка
для очей, секундомір.
88
Лабораторна робота № 15. Дослідження гаптичної системи

1. Досліджуваний надягає пов’язку на очі або заплющує їх,
експериментатор дає інструкцію: “Поверніть руку долонею вгору.
На долоню під час нашого дослідження я покладу певний пред-
мет. Не ворушачи рукою, дайте опис тих відчуттів, які будуть
виникати. У вас буде лише 10 секунд, щоб описати свої від-
чуття”.
2. Після цього експериментатор послідовно кладе 10 різ-
них предметів на руку досліджуваного, кожний з яких лежить
там 10 секунд. Експериментатор у цей час записує всі слова дос
ліджуваного у протокол.
3. Через 5 хвилин проводиться друга серія. Умови залишають-
ся ті самі, але змінюється інструкція: “Покладіть руку долонею
вгору. На долоню під час нашого дослідження я покладу певний
предмет. Вам дозволяється здійснювати рухи тією ж рукою, на
якій знаходиться предмет. Опишіть відчуття, які будуть виникати
під час рухів долоні. У вас буде всього 10 секунд”.
4. Експериментатор зберігає ту саму послідовність предметів,
яка була присутня у першій серії і так само записує усі слова
5. Після обох серій досліджуваний робить самозвіт про те,
які впливи на долоню руки він відчував, коли було легше роз-
пізнавати предмети і коли складніше.
Для проведення цієї лабораторної вдома найкраще знайти
собі помічника (брата, сестру, друга, подругу, тата, мама, бабу-
сю, дідуся, сусіда, тощо). Але якщо це неможливо, то спробуйте
зробити те саме, що описано у офлайн процедурі, але для першої
серії спробуйте не торкатись дрібних предметів рукою, а візьміть
їх або через товсту тканину (наприклад, кофту або куртку), або
пінцетом, при цьому не відкриваючи очі. У другій серії можна
торкатись предмету рукою, але очі варто тримати закритими.
Під час обробки результатів визначте кількість відчуттів,
яка необхідна для адекватного розпізнання предмета. Зверніть
89
увагу, що у першій серії досліджувані роблять звіт про окремі

властивості предмета (свої відчуття), за якими намагаються його
визначити і назвати (але часто помиляються, бо інформації не-
достатньо).
Результати заносяться до таблиці.
Результати дослідження
Словесний звіт
№
Предмет У першій У другій
п/п Примітка
серії серії
10
90
Лабораторна робота № 15. Дослідження гаптичної системи
У другій серії, коли є можливість обстежувати рукою та

задіяти гаптичну систему (і провести завершений акт сприйман-
ня), більшість досліджуваних спочатку називають предмет його
(наприклад, ключ), а потім роблять словесний опис властивостей
цього предмета.
У висновках зазначте успішність розпізнання предметів у
першій та другій серії. Наведіть індивідуальні та середньогрупові
результати.
Висновок:
91
1. Яка функція гаптичної рецептивної системи?
2. Як відбувається процес побудови тактильного образу пред-
мета?
3. Від чого залежить детальність тактильного образу пред-
мета?
4. Чому виникає помилкова механорецепція геометричних
властивостей предметів?

15.3. Perceiving Vibration and Texture.
15.4. Perceiving Objects.
2. Lederman, S. J., & Klatzky, R. L. (2009). Haptic perception:
A tutorial. Attention, Perception, & Psychophysics, 71 (7), 1439–1459.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cilsd
92
Тема 3
Сприймання
Дослідження полезалежності/
поленезалежності

Мета: встановити полезалежність (ПЗ) або поленезалежність
(ПНЗ) досліджуваного за допомогою методики Готтшальдта;
визначити здатність досліджуваного виокремлювати фігуру з
фону.
Полезалежність (далі ПЗ) — це один із когнітивних стилів,
виокремлений Германом Віткіним. Суть поняття зводиться до за-
лежності або незалежності людини
від “поля”, тобто контексту, оточен-
ня, ситуації; це здатність (нездат-
ність) долати складно організований
контекст.
Показовим для розуміння даного
поняття є наступне дослідження. Лю-
дину запрошують до темної кімнати,
де знаходиться прямокутна рамка,
що світиться. Рамка не паралельна
підлозі, а нахилена під невеликим
93
кутом, про що досліджуваний не знає.

Його завдання: розмістити палицю (яка
також світиться) перпендикулярно під-
лозі. ПЗ-досліджувані орієнтувалися на
рамку та розміщували палицю паралель-
но її сторонам, а ПНЗ-досліджувані кон-
центрувалися на відчуттях власного тіла,
тому виконували це завдання без про-
блем, розміщуючи палицю непаралельно
рамці, але перпендикулярно підлозі.
Загалом, полезалежні люди — більш товариські, чутливі-
ші до соціальної інформації, мають більш розвинені соціальні
здібності, більше довіряють наочним зоровим враженням при
оцінці того, що відбувається. Натомість, поленезалежні — про-
являють більшу активність у навчанні, мають більш розвинені
інтелектуальні здібності, покладаються на внутрішній досвід
і легко відмежовуються від зовнішніх впливів, швидко і точно
виділяючи основне.
Обладнання:
• бланк із фігурами;
• секундомір.
За даним QR-кодом ви можете відкрити онлайн-версію ме-
тодики Готтшальдта.
1. Експериментатор пред’являє досліджуваному пробні за-
вдання та дає інструкцію: “Розгляньте шість простих фігур. Вам
будуть показані 30 складних фігур, у кожній із яких буде присут-
ній один із цих шести простих елементів, закодованих літерами
А, Б, В, Г та Д. Елемент буде всього один, так само розташований
і такої ж величини, як на прикладі. Вам необхідно визначити,
який саме елемент прихований у складній фігурі та зафіксувати
відповідну літеру. Пам’ятайте, час впливає на результат дослід
ження”.
2. Після цього експериментатор дає команду “Почали!” і
включає секундомір. По закінченню роботи він фіксує у про-
94
Тема 3. СПРИЙМАННЯ.
Лабораторна робота № 16. Дослідження полезалежності/поленезалежності
токолі витрачений час та кількість правильних відповідей до-

сліджуваного.
Результати обробляються за наступною формулою: І = N/T,
де N — кількість правильних відповідей досліджуваного, T —
час у хвилинах.
У випадку І < 2,5 можемо говорити про полезалежність (ПЗ),
якщо ж І > 2,5, то досліджуваний — ПНЗ. Наприклад, 23 пра-
вильних відповіді / 5 хвилин = 4,6, тобто, досліджуваний — по-
ленезалежний (ПНЗ).
_______________________________________________________
_______________________________________________________
Зробіть висновки відносно виявленого когнітивного стилю
досліджуваного та наведіть приклади із повсякденного життя,
що спростовують чи підтверджують отриманий результат. У ви-
падку спростування поясніть можливі причини невідповідності
результатів тесту та реальної ситуації.
Висновки:
95
1. Як поленезалежність проявляється у когнітивних процесах
досліджуваного?
2. Яким чином полезалежність виявляється у соціальному
житті людини?
3. Які переваги та недоліки дуже високого рівня поленеза-
лежності?
4. Яким чином структура стимульного матеріалу методики
Готтшальдта дозволяє вивчати полезалежність/поленезалежність
досліджуваного?
5. Які прояви полезалежності/поленезалежності людини мож-
на спостерігати у повсякденному житті?
1. Заболотна, Н. М. (2012). Емпіричне дослідження стильової
організації інтелектуальної діяльності студентів. Міжнародні Челпа-
нівські психолого-педагогічні читання, 2, 49-55.
Завантаження за посиланням: http://surl.li/cilju
2. Генералова, О. М. (2014) Полезалежність-поленезалежність як
детермінанта індивідуально-стильових особливостей спілкування. Ак-
туальні проблеми науки та освіти: Збірник матеріалів XVІ підсумкової
науково-практичної конференції викладачів МДУ, 314-316.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cilkb
3. Long, G. M. (1972). Field Dependency-Interpendency. A Review
of the Literature.
Доступ за посиланням: http://surl.li/ciljm
96
Лабораторна робота № 17. Дослідження сприймання об’єктів в ускладнених умовах
Дослідження сприймання об’єктів
в ускладнених умовах

Мета: вивчити особливості процесу сприймання в ускладне-
них умовах, виявити індивідуальні відмінності і вплив установки
на цей процес.
Коротко процес розпізнання можна визначити як процес від-
несення пред’явленого об’єкта до якого-небудь відомого, зафік-
сованого у пам’яті класу або категорії. Однією з основних ланок
процесу впізнавання є співставлення (зіставлення, порівняння)
слідів пам’яті з одержуваною при сприйманні стимульною ін-
формацією.
Зазвичай, розпізнання знайомих об’єктів відбувається дуже
швидко (симультанно). Якщо ж процес сприйняття ускладнити,
тобто створити несприятливі умови для сприймання, то впізнання
набуває розгорнутого характеру: в явному вигляді вдається вло-
вити процес висунення і зміни гіпотез, пошуку і перевірки ознак,
тощо. У таких умовах чітко проявляється тісний взаємозв’язок
процесів сприймання, пам’яті і мислення.
Попереднє налаштування досліджуваного на впізнання тих
чи інших стимулів впливає не тільки на процеси зіставлення, а й
на процес прийняття рішення, що відбувається після отримання
результатів порівняння.
Дж. Брунер для опису і пояснення цих явищ використовує
поняття “готовність категорії”. Він вважає, що сприймання є про-
цесом категоризації, тому рух від ознак до категорій у багатьох
випадках відбувається несвідомо. У експериментальних дослід
женнях використовуються різні способи створення ускладнених
умов сприймання. Для цього нерідко застосовують розфокусу-
вання зображень.
Обладнання: проектор, комп’ютер, смартфон, секундомір
(презентація доступна за посиланнями або QR-кодом).
97
1. Група ділиться на пари: експериментатор/протоколіст і дос
ліджуваний. Стимульний матеріал за кьюар кодом відкривається
на смартфоні. Стимул пред’являється, починаючи від повного
розфокусування, до повної чіткості (всього 5 стадій, міра роз-
фокусу 90, 70, 50, 30 та 10).
2. Візьміть смартфон, відскануйте
код та відкрийте стимульний матеріал
(також доступний за гіперпосиланням
тут — https://www.youtube.com/watch?v=7-
ZaNUH0LOk — “Стимульний матеріал 1”).
Поставте смартфон так, щоб було зручно.
Вам необхідно спробувати назвати, що
Ви бачите на кожному малюнку. Протоко-
ліст заносить результати у таблицю.
3. Візьміть смартфон, відскануйте
код та відкрийте стимульний матері-
ал (також доступний за гіперпосилан-
ням тут — https://www.youtube.com/
watch?v=LQ0qTroMIAU — “Стимульний
матеріал 2”). Поставте смартфон так, щоб
було зручно. Тепер Вам буде задана по-
передньо вірна категорія зображення.
Протоколіст заносить результати у таб
лицю.
У висновках дайте відповіді на такі запитання:
1. На якій стадії досліджуваний починає розпізнавати пред-
мет?
2. Що саме допомагає у його розпізнанні?
3. Скільки варіантів відповідей може дати досліджуваний?
4. Наскільки часто змінюються припущення досліджува
ного?
5. На що звертає увагу досліджуваний у першу чергу?
6. Які механізми допомагають розрізнити зображення швидше
та краще?
98
“Стимульний матеріал 1”
Серія Міра розфокусу Що бачите на екрані?

90
70
1 50
30
10
90
2 70
50
30
10
90
70
3 50
30
10
90
70
4 50
30
10
90
70
5 50
30
10
99
“Стимульний матеріал 2”
Серія Міра розфокусу Що бачите на екрані?

90
70
1 50
30
10
90
2 70
50
30
10
90
70
3 50
30
10
90
70
4 50
30
10
90
70
5 50
30
10
100
7. Чи допомагає фон у розрізненні зображення?

8. Чи можна покращити процедуру розпізнавання?
9. Чи допомагають установки?
10. Чи допомагають хибні установки?
Висновок:
1. Яке адаптивне значення здатності людського сприймання
до розпізнавання об’єктів в ускладнених умовах?
2. Які чинники можуть ускладнювати візуальне сприймання
об’єктів у повсякденному житті?
101
3. В чому полягає природа такого явища, як “готовність ка-

тегорій”?
4. Які способи, окрім розфукусування зображень, можна за-
стосовувати у експериментальних дослідженнях для створення
ускладнених умов сприймання?

Chapter 5. Perceiving Objects and Scenes (5.1.–5.4.).
2. Kandel, E. (2012). The age of insight: The quest to understand
the unconscious in art, mind, and brain, from Vienna 1900 to the present.
Random House. (pages 375–399).
Chapter 18. Top-Down Processing Of Information: Using Memory
To Find Meaning.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cinxv
3. Gilbert, C. D., & Sigman, M. (2007). Brain states: top-down
influences in sensory processing. Neuron, 54(5), 677–696.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cinye
102
Лабораторна робота № 18. Дослідження мікрогенезу зорового образу
Дослідження мікрогенезу
зорового образу

Мета: вивчити особливості мікрогенезу образу сприймання
при використанні тахістоскопічної методики; виявити домінуючі
типи сприймання; встановити пороги сприйняття.
Завдання:
1. Визначити особливості мікрогенезу образу.
2. Дослідити індивідуальні відмінності та домінуючі типи
сприймання.
3. Встановити пороги сприймання.
Проблема мікрогенезу образу сприймання привернула пиль-
ну увагу дослідників лише в останні 10–20 років. Оскільки при
сприйманні об’єктів у звичайних умовах процес формування
перцептивного образу “вислизає” з-під уваги суб’єкта і феноме-
нально акт сприймання виступає як миттєвий, для його дослід
ження використовують різні прийоми, які дозволяють продов-
жити образ.
Б. Ломов встановив таку послідовність розгортання різних
просторових компонентів образу окремого тест-об’єкта:
1) розрізнення положення предмета;
2) мерехтіння форми;
3) розрізнення різких перепадів кривизни;
4) глобально-адекватне сприйняття, в якому форма представ-
лена без розрізнення її деталей (зокрема, величин кутів);
5) адекватне відображення форми у всій повноті деталей її
контуру.
Тому ми припускаємо, що навіть якщо зображення впізна-
ється симультанно, без “винесення назовні” гіпотез, сприймання,
яке здається “одномоментним”, все ж приховує в собі ряд послі-
довних ланок, максимально згорнутих в часі.
Обладнання: проектор, комп’ютер або смартфон.
103
1. Досліджуваному дається наступна інструкція: “На екрані
на короткий час з’являться зображення. Це окремі об’єкти, а не
сюжетні картинки. Потрібно дізнатися, який об’єкт демонстру-
ється. Після кожної експозиції Ви будете замальовувати те, що
бачили, навіть якщо не впізнали об’єкт.
Якщо нічого не встигли помітити, робіть
прочерк. Перед кожним пред’явленням
буде подаватися сигнал “Увага!”.
2. Відкрийте стимульний матеріал за
допомогою смартфону або гіперпосилан-
ня — https://www.youtube.com/watch?v=-
fyPdyBj4L8 — “Стимульний матеріал для
програвання”. Вдягніть навушники.
3. Замалюйте ваші результати у таблиці.
1 5 9 13 17
2 6 10 14 18
3 7 11 15 19
4 8 12 16 20
104
Лабораторна робота № 18. Дослідження мікрогенезу зорового образу
У висновках дайте відповіді на такі питання:

1. Чи достатньо часу було надано щоб розгледіти зображен-
ня?
2. Наскільки важко було намалювати (відтворити) зображен-
ня?
3. На основі малюнків, чи можна зробити висновки про спо-
соби сприймання досліджуваного?
4. Що повинно сприяти, а що протидіяти результату сприй-
мання?
5. Чи можна помітити відмінності у способах сприймання
серед ваших одногрупників?
Висновок:
105
1. Чому, на вашу думку, процес мікрогенезу зорового образу
“вислизає” з-під уваги суб’єкта за звичайних умов?
2. Які особливості етапу мерехтіння форми?
3. Який принцип покладений в основу тахістоскопічної ме-
тодики?

Chapter 5. Perceiving Objects and Scenes (5.1.–5.4.).
Chapter 6. Visual Attention (6.3.–6.5.)
2. Breitmeyer, B. G., & Tapia, E. (2011). Roles of contour and surface
processing in microgenesis of object perception and visual consciousness.
Advances in cognitive psychology.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cioax
106
Лабораторна робота № 19. Дослідження особливостей сприймання часу
Дослідження особливостей
сприймання часу

Мета: визначити індивідуальні особливості сприйняття часо
вих проміжків досліджуваним.
Завдання:
1. Визначити тип сприйняття часу досліджуваним.
2. Визначити вплив виду виконуваної діяльності на сприй-
няття часових проміжків.
3. Перевірити закономірності сприйняття часових інтервалів
для малих і великих проміжків часу.
Теоретичне обгрунтування.
Для визначення сприйняття тривалості часових проміжків
можна використовувати такі методи:
1. Метод кількісної оцінки — ґрунтується на використанні
загальновживаних одиниць часу.
2. Метод відтворення — досліджуваному пропонується від-
творити тривалість, рівноцінну тій, яка була запропонована.
3. Метод порівняння — експериментатор пропонує дослі-
джуваному два часових проміжки, які він повинен порівняти.
4. Метод продукування — досліджуваному пропонується
виконати визначену діяльність за відповідний проміжок часу.
Обладнання: секундомір, тести різної спрямованості.
Група розділяється на пари: досліджуваний та експеримен-
татор. Дослідження проводиться у 3 етапи.
Етап 1. Фоновий замір двох часових проміжків: малого —

55 секунд, середнього — 3 хвилини 40 секунд.
• Досліджуваний зручно сідає на стілець і закриває очі.
• Експериментатор дає інструкцію: “Зараз Ви закриєте очі
та спробуєте визначити часовий проміжок у 55 секунд. По-
відомте, коли, на Вашу думку, цей час сплине”.
107
• Далі експериментатор просить повідомити, коли пройде

3 хвилини та 40 секунд.
• Результати заносяться у таблицю.
Часовий інтервал Фактичний час
55 секунд
3 хвилини 40 секунд
Етап 2. Динамічний замір двох часових проміжків: малого —

55 секунд, та великого — 5 хвилин 20 секунд. Під час виконання
замірів досліджуваний виконує тест Бурдона: на бланку (на на-
ступній сторінці) необхідно максимально швидко викреслювати
букве “Е”. Результати заносяться у таблицю.
55 секунд
Етап 3. Динамічний замір двох часо-

вих проміжків: середнього — 3 хвилини
40 секунд, та великого — 5 хвилин 20
секунд. Вам треба буде вказати, коли цей
час закінчиться під час перегляду відео.
Вдягніть навушники, візміть свій смарт-
фон та запустіть відеолекцію. Результати
заносяться у таблицю.
108
Тест Бурдона (коректурна проба)
СХАВСХЕВИХНАИСНХВХВКСНАИСВХВХЕНАИСНЕВХАК
ВН Х И ВС Н А ВСА В С Н А ЕК ЕА ХВ К ЕС В С НАИСАИСН АВ ХН В К
НХИСХВХЕКВХРВХЕИСНЕИНАИЕНКХКИКХЕКВКИСВХИ
ХАКВНСКАИСВЕКВХНАИСНХЕКХИСНАКСКВХКВНАВСН
ИСНАИХАЕХКИСНАИКХЕХЕИСНАХКЕКХВИСННАИХВИКХ
С Н А И С ВН КХ В А И С Н А ХЕК ЕХС Н А К С В ЕЕВ ЕАИСН АСН К ИВ
КХКЕКНВИСНКХВЕХСНАИСКЕСИКНАЕСНКХКВИХКАКС
АИСНАЕХКВЕНВКХЕАИСНКАИКНВЕВНКВХАВЕИВИСНА
КАХВЕИВНАХИЕНАИКВИЕАКЕИВАКСВЕИКСНАВАХЕСВ
НКЕСНКСВХИЕСВХКНКВСКВЕВКНИЕСАВИЕХЕВНАИЕН
КЕИВКАИСНАСНАИСХАКВННАКСХАИЕНАСНАИСВКХЕВ
ЕВХКХСНЕИСНАИСНКВКХВЕКЕВКВНАИСННАИСНКЕВКХ
АВСНАХКАСЕСНАИСЕС ХКВАИСНАСАВКХСНЕИСХИХЕК
ВИКВЕНАИЕНЕКХАВИХНВИХКВЕХНВИСНВСАЕХИСНАИ
НКЕХВИВНАЕИСНВИАЕВАЕНХВХВИСНАЕИЕКАИВЕКЕХ
КЕИСНЕСАЕИХВКЕВЕИСНАЕАИСНКВЕХИКХНКЕАИСНА
САКАЕКХЕВСКХЕКХНАИСНКВЕВЕСНАИСЕКХЕКНАИСН
ИСНЕИСНВИЕХКВЕХИВНАКИСХАИЕВКЕВКИЕХЕИСНАИ
ВХВКСИСНАИАИЕНАКСХКИВХНИКИСНАИВЕСНАКНЕХС
С Н А И КВЕ Х КВ К ЕС В К С Н ХИ А С Н А К С ХК ХВ ХЕАЕСК СЕАИК
ИСНАЕХКЕХКЕИХНВХАКЕИСНАИКХВСХНВИЕХАЕСВЕ
СНАИСАКВСНХАЕСХАИСНАЕНКИСХКЕХВХВЕКНЕИЕНА
ЕХ КЕ К Н А И ВК В К ХЕХИ С Н А И ХК А ХЕН АИЕН ИК В К СИСН АИ
ЕХВКВИЕХАИЕХЕКВСНЕИСНВНЕВИСНАЕАХНХКСНАХС
ИСНАИЕИНЕВИСНАИВЕВХСИСВАИЕВХЕИХСКЕИЕКХКИН
КЕВХВАЕСНАСНКИСХЕАЕХКВЕХЕАИСНАСАИСЕВЕКЕ
ХВЕКХСНКИСЕХАЕКСНАИИЕХСЕХСНАИСВНЕКХСНАИС
АВЕНАХИАКХВЕИВЕАИКВАВИХНАХКСВХЕХИВХАИСКА
ВНСИЕАХСНАНАЕСНВКСНХАЕВИКАИКНКНАВСНЕКВХК
С И А Е С ВК Х Е К С Н А К С ХВ ХК В С Н ХК С В ЕХК АСН АИСК СХК Е
НАИСНХАВКЕВКХЕИИСНАИНХАСНЕХКСХЕВКХЕИХНАИ
КЕВХСНВИХНКВХЕКНСИЕНХАИВЕНАИХНХКВХЕНАИСН
ВКЕВХАИСХАХКВНВАИЕНСХВКХЕАИСНАВХСВКАХСНА
109
Введіть Ваші результати у загальну зведену таблицю тільки

в секундах:
Часовий Фактичний час Фактичний час Фактичний час
інтервал (без діяльності) (тест Бурдона) (перегляд відео)
55 секунд —
220 секунд
320 секунд —
Порівняйте Ваші результати із середньогруповими:

Фактичний час
№
Без діяльності Тест Бурдона Перегляд лекції
Секунди 55 220 55 320 220 320
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
Середнє
110
Фактичний час
№
Без діяльності Тест Бурдона Перегляд лекції
Мої
Значення
різниці
У висновках порівняйте отримані результати за кожної окре-

мої умови, опишіть відмінності, вкажіть на можливі причини
відмінностей, порівняйте свої результати із середньогруповими
та визначте, які фактори можуть впливати та яким чином саме
на сприймання плину часу.
Висновок:
111
1. В чому особливості визначення сприйняття тривалості
часових проміжків методом відтворення?
2. Як виконання тесту Бурдона може впливати на точність
оцінки часових відрізків?
3. В чому різниця між фоновим та динамічним виміром ча-
сових відрізків?
4. Які фізіологічні та психологічні фактори можуть впливати
на сприйняття тривалості часових відрізків?

1. Schiffman, H. R. (1990). Sensation and perception: An integrated
approach. John Wiley & Sons. (pages 491–501).
Chapter 19. The perception of time.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cirqe
2. Галецька, І., & Сеник, О. (2020). Психологія відображення та
переживання часу. / Обрії науки ІІ. Історії часу, Український като-
лицький університет. (с. 83–103).
Доступ за посиланням: http://surl.li/ciryd
3. Wearden, J. (2016). The psychology of time perception. Springer.
(pages 85–116; 223–232).
Chapter 5. Cognitive Processes, Emotion, and Timing.
Chapter 10. Methods Commonly Used in Time Perception
Research.
Доступ за посиланням: http://surl.li/cirys
112
Лабораторна робота № 20. Дослідження сприймання зорових ілюзій
Дослідження сприймання
зорових ілюзій

Мета: дослідити сприйняття зорових ілюзій досліджуваним.
Завдання:
1. Дослідити сприйняття зорових ілюзій, які виникають через
стереотипні помилкові судження.
2. Дослідити сприйняття зорових ілюзій, які виникають вна-
слідок особливостей будови та функціонування зорової
системи.
3. Порівняти індивідуальні та групові результати сприйняття
ілюзій двох типів.
Ілюзія (від лат. illusio — обман, помилка) — викривлене,
хибне сприймання дійсності; на відміну від галюцинації (при якій
предмету сприйняття не існує взагалі), ілюзія — це неадекватне
сприймання реального об’єкту. Найбільш простими та доступ-
ними для дослідження є оптичні ілюзії — помилки у зоровому
сприйнятті, викликані неточністю або неадекватністю процесів
неусвідомлюваної корекції зорового образу (які відбуваються у
мозку).
Згадаймо наш щоденний досвід: людина у білому одязі здаєть-
ся повнішою, ніж у темному, горизонтальні лінії “потовщують”,
а вертикальні “розтягують” предмет; велике дзеркало розширює
приміщення, створює ілюзію простору тощо. Чому так відбува-
ється? По-перше, є ілюзії, пов’язані із умовами сприймання (сліпа
пляма), по-друге, ілюзії, що виникають через певні стереотипи
зорового сприйняття (ті самі горизонтальні та вертикальні лінії),
по-третє, ілюзії, що зумовлені особливостями будови самого ока
або роботи нервової системи. Останні є найбільш цікавими та
“працюють” для всіх людей однаково. Часто це, так звані, “рух-
ливі зображення”, які сприймаються такими тому, що зоровий
аналізатор бачить детально лише одну невелику частину зобра-
113
ження, а увесь інший простір охоплює за допомогою швидких

рухів очей. Вони додають невеликі фрагменти, які складаються
мозком у єдину картинку. Але через тіні, контрастність та високу
деталізованість один і той самий побічний фрагмент зображення
сприймається мозком як інший, новий. Тобто, мікрорухи наших
власних очей разом із роботою мозку і провокують появу ілюзії
руху елементів картинки.
Зорові ілюзії були помічені й у тварин. У природі найпро-
стішим прикладом зорових ілюзій є маскування (мімікрія), що
слугує захисним пристосуванням для різних видів тварин.
Обладнання: бланки з малюнками-ілюзіями сприймання,
лінійка.
1. Група розбивається на звичні пари: досліджуваний та екс-
периментатор.
2. У першій серії експериментатор
пред’являє досліджуваному ілюзії, що
виникають через помилкове судження
про бачене, даючи наступну інструкцію:
“Зараз я покажу по черзі 12 зображень.
Вам необхідно буде оцінити розміри двох
об’єктів на них: чи вони здаються Вам
однаковими, чи різними?”
Стимульний матеріал доступний за
посиланням — https://www.youtube.com/watch?v=HhYxaUp_iho,
або QR-кодом.
Результати заносяться у таблицю. Якщо досліджуваний вва-
жає елементи малюнку однаковими, отримує 1 бал, якщо ні —
0 балів.
Се-
№ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
реднє
Чи рухаються
Серія 1 елементи?
Оцінка
114
3. У другій серії експериментатор

пред’являє досліджуваному ще 12 зобра
жень-ілюзій, що виникають через недос
коналість оптичної системи і запитує, чи
рухаються елементи малюнку. Результати
заносяться у таблицю. Якщо досліджу-
ваний вважає, що елементи малюнку
рухаються, отримує 1 бал, якщо ні —
0 балів.
Стимульний матеріал знаходиться за посиланням — https://
www.youtube.com/watch?v=HqHXr7v-NGs, або QR-кодом.
Се-
№ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
реднє
Однакові
елементи?
Серія 2
Оцінка
Порівняйте результати із середньогруповими:
Мої значення
Ссереднє
Похибка
Серія
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 12 11 12 13 14 15
Зробіть висновки щодо сприймання досліджуваним двох ти-

пів оптичних ілюзій. Зазначте чи робив досліджуваний помилки
у першій серії та поясніть чому. Порівняйте індивідуальні та
середньогрупові результати.
115
Висновок:
1. У чому ключові відмінності ілюзій від галюцинацій?
2. Що таке неусвідомлювана корекція зорового образу? Яка
роль цього процесу для виникнення помилок сприймання?
3. Яке адаптивне значення стереотипів зорового сприймання?
4. Які особливості будови та функцій зорової системи при-
зводять до виникнення “рухливих зображень”?
5. Чому деякі досліджувані є більш стійкими до виникнення
ілюзій ніж інші?
6. Як можна використати знання про оптичні ілюзії для при-
кладних завдань, таких як дизайн чи графічне оформлення?
116

Chapter 8. Perceiving Motion.
Chapter 10. Perceiving Depth and Size.
2. Андрушко, Л. М., & Дядюх-Богатько, Н. Й. (2015). Оптичні
ілюзії у графічному дизайні (на прикладі постерів Coca-cola). Вісник
Закарпатського художнього інституту, (7), 92–96.
Завантаження за посиланням: http://surl.li/cisdy
3. Мусієнко, В. О. (2017). Особливості використання ефекту зоро-
вих ілюзій при дизайн-проектуванні моделей одягу. Вісник Київського
національного університету технологій та дизайну. Серія: Технічні
науки, (6), 192–198.
Завантаження за посиланням: http://surl.li/ciseb
4. Осипова, Т. Г., Цах, В. В., & Шаповаленко, М. В. (2020). Ви-
користання ефекту зорових ілюзій в ілюстрації. Технологія і техніка
друкарства, (1–2 (67–68)), 77–86.
Завантаження за посиланням: http://surl.li/cisef
5. Дядюх-Богатько, Н. Й. (2015). Витоки оптичних ілюзій в укра-
їнській типографіці. Квалілогія книги, (1), 140–151.
Завантаження за посиланням: http://surl.li/cisel
117
Словник основних термінів
Абарестезія — клінічний симптом, який проявляється втратою

відчуттів тиску і ваги, які відносяться до тактильних від-
чуттів.
Абатестезія — клінічний симптом, сутністю якого є втрата м’я
зово-суглобової (або пропріоцептивної) чутливості.
Абсолютний поріг відчуттів — вид сенсорного порога, міні-
мальна величина подразника будь-якої модальності, здатного
викликати ледь помітне відчуття.
Автокінетичний рух — рух стаціонарної світньої точки, що
здається в темряві.
Агевзія — відсутність або втрата смакової чутливості.
Адаптація — зменшення чутливості, наступаюче внаслідок три-
валого впливу постійного по інтенсивності подразника.
Акінетопсія — агнозія руху; нездатність спириймати рух.
Акомодація — це механізм зміни форми кришталика, завдяки
якому зображення чітко фокусується на сітківці.
Активне ручне сприймання — це сприймання, при якому спо-
стерігач контролює сприймання стимулів, піднімає, обмацує
об’єкти.
Альбедо — відношення кількості світла, що відображається
поверхнею або об’єктом, до кількості світла, що падає на
нього.
Аналізатор — складне чутливе утворення нервової системи, яке
сприймає подразнення з навколишнього середовища, пере-
творює його в нервовий імпульс і формує відчуття.
Анізейконія — аномалія зору, що виявляється в тому, що зобра-
ження об’єктів на сітківці обох очей не рівні між собою за
величиною, в результаті чого між зображеннями спостеріга-
ється істотна диспарантність.
Анортоскоцичне сприйняття — сприйняття як єдиного цілого
фігури, що переміщуться за екраном таким чином, що в кожен
118
СЛОВНИК
ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
даний момент через стаціонарно оглядову щілину видно лише

її невеликий фрагмент.
Аносмія — загальний термін, що означає повну втрату індиві-
дуумом нюхових відчуттів
Аферентні нерви (чутливі) — сприймають та передають збу-
дження від рецепторів до інших нейронів.
Базальні клітини — невеликі клітини, які лежать на базаль-
ній мембрані, не досягають смакової пори і не контакту-
ють з нервовими волокнами. Вони є малодиференційо-
ваними клітинами і служать джерелом регенерації інших
клітин.
Вестибулярна габітуація — зменшення чутливості вестибуляр-
ної системи, що наступає в результаті надлишкової тривалої
стимуляції рухом і зберігається на тривалий час.
Вестибулярний ністагам — ритмічні, рефлекторні рухи очей,
що здійснюються у відповідь на стимуляцію напівколових
каналів під час обертів тілом.
Вибіркова аносмія (“нюхова сліпота”) — дисфункція нюхово-
го сприймання, в результаті якої людина втрачає здібність
сприймати лише цілком визначену, досить обмежену кількість
запахів.
Відносний (диференційний) поріг виникнення відчуття —
пов’язаний з тією мінімальною величиною відмінностей між
двома подразниками, при якій вже стає можливим усвідом-
лення цих відмінностей.
Відчуття — психофізичний пізнавальний процес, який полягає
у відображенні окремих властивостей, предметів та явищ
оточуючого світу при безпосередній дії подразника на органи
чуття.
Вомероназальна система — система хімічної комунікації, при-
зназнчена для розпізнавання великих молекул щодо нелетких
речовин, сприйняття (рецепція) яких в більшості випад-
ків вимагає прямого физичного контакту (наприклад, ли-
зання).
Гаптична система — поєднання шкірної і кінестетичний стиму-
119
ляції, яке відповідає за сприйняття геометричних властивос-

тей — форми, розмірів і пропорцій тих об’єктів, з якими ми
вступаємо в контакт.
Гіпергевзія — її підвищення.
Гіперметропія (далекозорість) — недостатня здатність криш
талика викликати зведення променів, що обумовлено його
слабкістю, або тим, що сітківка розташована занадто близько
до кришталика.
Гіпогевзія — її зниження (смакової чутливості).
Гороптер — поверхня, на якій лежать всі точки простору, що
проектуються на кореспондуючі точки сітківки обох очей і
сприймаються як одне зображення.
Дисгевзія — розлад тонкого аналізу смакових відчуттів.
Добові ритми — патерни активності, які відтворюються регу-
лярно і повторюються щодоби.
Екзалтолід — синтетичний одорант з запахом мускусу. Чутли-
вість жінок до цього запаху значно перевищує чутливість до
нього чоловіків.
Елевація — ознака глибини або віддаленості, заснована на тому,
що, як правило, лінія горизонту розташовується в полі зору
вище (по вертикалі), ніж передній план.
Ендолімфа — в’язка рідина, що заповнює поряд з перилимфой
порожнини органів слуху та вестибулярного апарату, бере
участь у проведенні звуку.
Ефект післядії руху — перцептивний ефект, що виникає одразу
ж після спостереження за дисплеєм, що переміщається з пос
тійною швидкістю.
Ефект Пуркіньє — перехід від фотопічної чутливості до ското
пічної.
Еферентні нерви (рухові і секреторні) — передають збудження
до виконавчих органів.
Євстахієва труба — являє собою трубку, що з’єднує носоглотку
з порожниною середнього вуха.
Закон прегнантності — основоположний гештальт-принцип,
що постулює існування тенденції до сприйняття найпро-
120
СЛОВНИК
стішої і стабільної фігури з усіх можливих перцептивних

альтернатив.
Інваріанти — джерела динамічної інформації про навколишню
спостерігача обстановку, що залишаються постійними, незва-
жаючи на його переміщення, зміни навколишнього оточення
і зміни ретинального способу.
Індукований рух — відчуття руху стаціонарного стимулу, викли-
каний рухом іншого стимулу, що знаходиться поряд з ним.
Інтенсивність світла — кількість енергії випромінювання.
Інтерпозиція (часткове загородження) — неповне маскування,
або перекривання, одного об’єкта іншим.
Інфразвук — пружні хвилі, що поширюються в рідинах, газах
та твердих деформівних тілах, енергія яких зосереджена в
спектральних складових з частотами нижче 20 Гц.
Каппа-ефект — залежність сприйняття часу від відстані.
Кинестетические відчуття — це сукупність сенсорної інформа-
ції, що надходить з м’язів, сухожиль і зв’язок.
Кінестезія — сприйняття положення частини тіла і руху, а саме
пози, положення і руху в просторі верхніх і нижніх кінцівок
і інших мобільних частин тіла.
Кінетичний ефект глибин — преміщення двомірних патернів,
які сприймаються як тривимірні.
Кістковий лабіринт — це система звивистих каналів у скроневій
кістці, він заповнений перилімфою — рідиною, аналогічною
за складом до спинномозкової рідини, вони можуть перетікати
одна в одну через водопровід завитки.
Когнітивне рішення — результуючий ефект світності, що під-
силює суб’єктивні контури, сприяє осмисленному сприйняттю
деяких незвичайних конфігурацій.
Когнітивні компоненти — компоненти когнітивної природи,
такі, наприклад, як попередній досвід, увага і константність
сприйняття, що вносять свій внесок у виникнення деяких
ілюзій.
Когнітивный таймер — гіпотетична модальність, пов’язана з
увагою і залучена в сприйняття часу. Обробляючи та кодуючи
121
інформацію тимчасового характеру, ця гіпотетична модаль-

ність загострює її усвідомлення людиною.
Колбочки — клітини-фоторецептори сітківки ока, що відповіда-
ють за кольоровий зір; функціонують лише при яскравому
освітленні.
Константність сприймання — тенденція до сприйняття фізич-
них властивостей об’єктів незмінними всупереч зміні освіт-
леності, віддаленості і позиції спостерігача.
Кортикальний гомункулус, або кірковий гомункул — це ди-
дактична модель, яка наочно показує відображення тіла в корі
головного мозку людини. Це, по суті, неврологічна “карта”
анатомічних відділів тіла.
Кортіїв орган — орган, розташований на поверхні базилярної
мембрани; складається із підтримуючих клітин та слухових
рецепторів — волоскових клітин завитки, зверху ці клітини
вкриті покривною мембраною.
Латеральне колінчате тіло (ЛКТ) — невеликий пучок нейро-
нів, розміщенний в таламусі, який є основним сенсорним
центром для зору.
Лінійна перспектива — передбачає планомірне зменшення ве-
личини віддалених предметів і відстаней між ними.
Меланіни — клас органічних сполук, знайдених в рослинах,
тваринах, найпростіших та бактеріях, де вони переважно
виконують роль пігментів.
Меланосоми — це гранули меланіну, які захищають нас від
впливу, що чиниться УФ-променями.
Мелатонін — гормон, секреція якого залежить від освітленос-
ті — світло його гальмує, а його відсутність — стимулює.
Мелатонін синхронізує функції деяких органів і залоз, що
регулюють добові біологічні цикли. Зокрема, він знижує
температуру тіла і полегшує відхід до сну.
Міопія (близорукість) — це нездатність кришталика фокусувати
паралельні промені, які відбиваються від предметів, що зна-
ходяться на значній відстані.
Модальність — це певний аспект стимулу, що сприймається
122
СЛОВНИК
певною сенсорною системою; якісність визначеності відчут-

тів.
Монокулярний паралакс руху — це монокулярне джерело ін-
формації про глибину і взаємне розташування об’єктів в полі
зору, що виникає в результаті переміщення спостерігача або
об’єктів.
Мультистабільні (оборотні) фігури — фігури, альтернативні
варіанти сприйняття яких рівновірогідні, оскільки доступна
спостерігачеві інформація про глибину не дає достатньо під-
став для неоднозначного тлумачення.
Найближча точка ясного бачення (найближча точка акомо-
дації) — найближча відстань, на якій ще можливо чітко роз-
глянути предмет при максимальній акомодації.
Нейрон — електрично збудлива клітина, що обробляє та передає
інформацію у вигляді електричного або хімічного сигналу.
Нейротрансміттер (нейромедіатор) — біологічно активна хі-
мічна речовина, за допомогою якої здійснюється передача
електричного імпульсу з нервової клітини через синаптичний
простір.
Нижній абсолютний поріг виникнення відчуття — пов’язаний
з тією мінімальною величиною подразника, при якій він вже
викликає ледь помітне відчуття (верхній — навпаки).
Нисхідний процес — підхід до трактування перцептивних про-
цесів, відповідно до якого ефективна реалізація процесів
на більш низькому рівні залежить від свідомих глобальних,
абстрактних і більш високих рівнів аналізу, заснованих на
попередньому досвіді спостерігача, осмисленні та інтер-
претації.
Ноцицептор — рецептор болю.
Оптико-ретинальні компоненти — анатомічні або фізіологічні
(структурні) фактори зорової системи, що сприяють виник-
ненню зорових ілюзій.
Отоакустична емісія — звуковий сигнал, знятий за допомогою
чутливого мікрофона, розташованого в зовнішньому слухово-
му проході, у відповідь на поданий звуковий імпульс. Швидше
123
за все отоакустична емісія — це відповідь структур завитка,

реєстрована у вигляді акустичної енергії.
Отоліт — тверде утворення в слухових пухирцях або в лабірин-
ті у внутрішньому вусі, яке є частиною органу рівноваги у
людини і тварин.
Отоцист — сенсорний огран хребетних, що грає роль детектора
гравітації.
Палички — клітини-фоторецептори сітківки ока, що відповіда-
ють за реєстрацію малоінтенсивного світла й за чорно—білий
зір.
Парагевзія — перекручення.
Пасивне ручне сприймання — це сприймання, при якому спос
терігач не контролює сприймання стимулів, зокрема, в си-
туації, коли йому на шкіру просто кладуть різні об’єкти,
притискають їх до шкіри чи обводять їхнім контуром по
нерухомій поверхні руки.
Перекриття, що здається — тенденція сприймати все незавер-
шені, не повні елементи складної композиції як щось закрите,
або перекрите, центральною фігурою.
Перетинчастий лабіринт — це серія мебранних мішечків та
проток, що містяться всередині кісткового лабіринту.
Перехресна адаптація — феномен, що виявляється в тому, що
адаптація до одного якого-небудь смаку (або одоранту) впли-
ває на чутливість (або по ріг сприйняття) іншого смаку (або
одоранту).
Перцептивна установка — готовність певним чином (неуперед-
жено або упереджено) відреагувати на стимуляцію, органі-
зовану певним чином.
Перцепція — чуттєве сприйняття зовнішніх предметів люди-
ною.
Пресбіопія (стареча далекозорість) — зменшення здатності до
акомодації у літніх людей.
Присінок або переддвер’я (лат. vestibulum) — це центральна
яйцеподібна порожнина кісткового лабіринту. Він лежить
позаду завитки, і попереду від півколових каналів.
124
СЛОВНИК
Прозопагнозія — форма агнозії, що виявляється в тому, що

людина не впізнає знайомі обличчя або не може відрізнити
одну особу від іншої.
Проміжні нерви (вставні) — зв’язують одні нейрони з ін
шими.
Просторова локалізація відчуттів — відтворення у відчуттях
місця перебування подразника. При цьому аналіз, який здій-
снюється дистантними рецепторами, дає інформацію про
локалізацію подразника в просторі.
Просторовий поріг — це мінімальна відстань між двома точками,
одночасна стимуляція яких викликає два окремих тактильних
відчуття (відчуття дотику).
Психосоматика — напрям у медицині (психосоматична меди-
цина) та психології, що займається вивченням впливу психо
логічних факторів на виникнення і подальшу динаміку со-
матичних захворювань.
Психофізика — галузь психології, що досліджує функційні та
кількісні співвідношення між фізичними стимулами та сен-
сорними (чуттєвими) відчуттями.
Пупіллометрія — вивчення психологічних факторів, що вплива-
ють на величину зіниці.
Рецептор — нейронна структура, яка виконує функцію перетво-
рення подразнень зовнішнього або внутрішнього середовища
на нервову систему в нервовий імпульс.
Саккада — уривчастий, стрибкоподібний рух очей спостерігача,
швидке переведення поглядц з одного предмета на інший.
Світло — це форма випромінювання електромагнітної енергії,
що передається у вигляді нескінченного потоку хвиль.
Синапс — структура, яка дозволяє нейрону проводити електрич-
ний або хімічний сигнал в іншу клітину (нервову, м’язову,
тощо).
Сітківкова експансія — джерело інформації про рух, що утворю-
ється в результаті того, що при русі до стаціонарної поверхні
її сітківковий образ збільшується.
Скотопічний зір — зір, в якому основну роль грають палички.
125
Смакова брунька — структурно-функціональна одиниця ор-

гану смаку, складається з епітеліальних смакових клітин,
пов’язаних з кінцевими розгалуженнями смакових нервових
волокон.
Смаковий поріг — мінімальна концентрація речовин, за якої
людина може визначити її смак. Неоднаковий для різних
хімічних речовин (для цукру становить 0,01, для кухон-
ної солі — 0,05, лимонної кислоти — 0,009, а хініну —
0,000008 моль/л).
Сприймання простору — відображення в психіці людини роз-
ташування, величини, форми, об’ємності, віддаленості один
від одного предметів та явищ на землі та на небі.
Сприймання руху — відображення зміни положення об’єктів
у просторі, що дає змогу орієнтуватися у відносних змінах,
у взаємному розташуванні та взаємовідношенні предметів
навколишньої дійсності.
Сприймання часу — відображення об’єктивної тривалості,
швидкості та послідовності явищ дійсності, завдяки чому
відображаються зміни, які відбуваються в навколишньому
світі.
Статоліт — дрібні частинки, що вільно переміщуються у рідині
статоциста, реагуючи на гравітацію і рухи тіла.
Статоцист — органи чуття багатьох безхребетних, що забезпе-
чують почуття рівноваги.
Стереоефект Пульфріха — перцептивне спотворення фізичного
руху, що виникає при стимуляції лівого і правого ока світлом
різної інтенсивності.
Стереопсис — унікальне явище, засноване на диспарантнос-
ті ретинальних образів лівого і правого очей і пов’язане з
особливим сприйняттям глибини і обсягу. Називається також
стереоскопічним зором.
Стробоскопічний рух (бета-рух, фі-рух) — рух, що здається
при виникненні в результаті зміни часового проміжку між
включеннями двох незалежних стаціонарних джерел світла
(міжстімульного інтервалу).
126
СЛОВНИК
Суб’єктивні контури — ілюзорне сприйняття контура на вільно-

му участку поля зору.
Супраоптичне ядро — відіграє роль регулятора, що задає темп
добової, тимчасової організації багатьох фізіологічних функ-
цій.
Тау-ефект — вплив часу на сприйняття відстані.
Феромони — хімічні сполуки, що виробляються залозами деяких
біологічних видів і виділяються в зовнішнє середовище.
Фізіологічний нуль — температура адаптації, не здатна викли-
кати термовідчуття.
Фокус експансії — фокальна точка паттерна потоку, яка ство-
рена рухом спостерігача до неї і відповідає напрямку руху
спостерігача.
Фотопічний зір — зір, в якому основну роль грають колбочки.
Хемоноцицептор — гіпотетично пов’язаний з трійчастим нервом
рецептор тригемінальної сенсорної модальності, ефективними
стимулами якої є типові хімічні подразники.
Хеморецептори язика — чутливі волоскові клітини, оточені
опорними клітинами й зібрані в групи — смакові цибулини,
які вбудовані в так звані сосочки язика.
Шкірно-гальванічна реакція — зміна різниці потенціалів і
зниження електричного опору між двома ділянками поверхні
шкіри (наприклад, долоня і тильна сторона кисті), що виникає
при подразненнях, що викликають емоційну реакцію.
Яскравість — суб’єктивний, або психологічний, ефект, який
чинить інтенсивністю на спостерігача.
127
Список літератури
Андрушко, Л. М., & Дядюх-Богатько, Н. Й. (2015). Оптичні ілюзії у

графічному дизайні (на прикладі постерів Coca-cola). Вісник За-
карпатського художнього інституту, (7), 92–96.
Бєлошапка, О. Я., & Недоступ, В. В. (2019). Вивчення особливос-
тей чутливості вуха людини. Збiрник наукових праць фiзико-
математичного факультету ДДПУ, 9, 205–209.
Вадзюк, С. Н., & Ульяницька, Н. Я. (2011). Вплив роботи за персо-
нальним компютером на гостроту зору, контрастну чутливість та
кольоровідчуття у дітей старшого шкільного віку з еметропічною
рефракцією. Український медичний альманах, (14, № 6), 36–37.
Галецька, І., & Сеник, О. (2020). Психологія відображення та пережи-
вання часу. / Обрії науки ІІ. Історії часу, Український католицький
університет. (с. 83–103).
Генералова, О. М. (2014) Полезалежність-поленезалежність як детер
мінанта індивідуально-стильових особливостей спілкування. Ак-
туальні проблеми науки та освіти: Збірник матеріалів XVІ під-
сумкової науково-практичної конференції викладачів МДУ, 314–
316.
Джонсон, Ф. (2010). Ефект емоційної насиченості аромату відносно
впевненості щодо його правильної ідентифікації (Odor emotionally
effects the confidence in odor naming). Наукові записки. Серія “Пси-
хологія і педагогіка”. Тематичний випуск:” Актуальні проблеми
когнітивної психології”, 27–42.
Дядюх-Богатько, Н. Й. (2015). Витоки оптичних ілюзій в українській
типографіці. Квалілогія книги, (1), 140–151.
Заболотна, Н. М. (2012). Емпіричне дослідження стильової організації
інтелектуальної діяльності студентів. Міжнародні Челпанівські
психолого-педагогічні читання, 2, 49–55.
Коваленко, Я., Болобан, В., & Жирнов, О. (2017). Сенсомоторна ко-
ординація спортсменів, які займаються художньою гімнастикою
128
СПИСОК
ЛІТЕРАТУРИ
на етапі спеціалізованої базової підготовки. Теорія і методика

фізичного виховання і спорту, (4), 27–34.
Макаренко, М. В., Лизогуб, В. С., Юхименко, Л. І., Петренко, Ю. О.,
& Бібік, Т. А. (2002). Порівняльний аналіз різних показників
сили нервових процесів у людини. Фізіологічний журнал, 48 (4),
70.
Мурашко, Н. К., Сулік, Р. В. (2012). Запаморочення: актуальні пи-
тання діагностики і лікування. Український медичний часопис,
(3), 54–61.
Мусієнко, В. О. (2017). Особливості використання ефекту зорових
ілюзій при дизайн-проектуванні моделей одягу. Вісник Київського
національного університету технологій та дизайну. Серія: Тех-
нічні науки, (6), 192–198.
Опрофат, В. О. (2021). Тест-система для оцінки сили нервових про-
цесів за показниками динамічної працездатності (Bachelor’s thesis,
КПІ ім. Ігоря Сікорського).
Осипова, Т. Г., Цах, В. В., & Шаповаленко, М. В. (2020). Викорис-
тання ефекту зорових ілюзій в ілюстрації. Технологія і техніка
друкарства, (1–2 (67–68)), 77–86.
Стеценко, Н. Д. (2012). Поріг розрізнення маси і сприйняття довжи-
ни лінії як фактори пізнавальної сфери спортсменів. Проблеми
сучасної психології, 15.
Bloom, P. (2010). How pleasure works: The new science of why we like
what we like. Random House.
Breitmeyer, B. G., & Tapia, E. (2011). Roles of contour and surface pro-
cessing in microgenesis of object perception and visual consciousness.
Advances in cognitive psychology.
Carter, R. (2019). The human brain book: An illustrated guide to its struc-
ture, function, and disorders. Penguin.
Doidge, N. (2007). The brain that changes itself: Stories of personal tri-
umph from the frontiers of brain science. Penguin.
Elliot, A. J., Fairchild, M. D., & Franklin, A. (Eds.). (2015). Handbook
of color psychology. Cambridge University Press.
Gilbert, C. D., & Sigman, M. (2007). Brain states: top-down influences
in sensory processing. Neuron, 54 (5), 677–696.
129
Goldstein, E. B., & Cacciamani, L. (2021). Sensation and perception.

Cengage Learning.
Hoegg, J., & Alba, J. W. (2007). Taste perception: More than meets the
tongue. Journal of Consumer Research, 33 (4), 490–498.
Holmes, B. (2017). Flavor: The science of our most neglected sense. WW
Norton & Company.
Kandel, E. (2012). The age of insight: The quest to understand the un-
conscious in art, mind, and brain, from Vienna 1900 to the present.
Random House.
Lederman, S. J., & Klatzky, R. L. (2009). Haptic perception: A tutorial.
Attention, Perception, & Psychophysics, 71 (7), 1439–1459.
Litovsky, R. Y. (2012). Development of binaural and spatial hearing. In Hu-
man auditory development (pp. 163–195). Springer, New York, NY.
Long, G. M. (1972). Field Dependency-Interpendency. A Review of the
Literature.
Piqueras-Fiszman, B., & Spence, C. (2014). The perfect meal: the multisenso-
ry science of food and dining. John Wiley & Sons. (pages 183–204).
Ramachandran, V. S. (1992). Blind spots. Scientific American, 266 (5),
86–91.
Schiffman, H. R. (1990). Sensation and perception: An integrated approach.
John Wiley & Sons.
Schott, G. D. (1993). Penfield’s homunculus: a note on cerebral cartography.
Journal of neurology, neurosurgery, and psychiatry, 56 (4), 329.
Sheya, A., & Smith, L. B. (2010). Development through sensorimotor
coordination. Enaction: Toward a new paradigm for cognitive science,
123–144.
Stecker, G. C., & Gallun, F. J. (2012). Binaural hearing, sound localization,
and spatial hearing. Translational perspectives in auditory neurosci-
ence: Normal aspects of hearing, 383, 433.
Van Campen, C. (2014). The Proust effect: The senses as doorways to lost
memories. Oxford University Press.
Wearden, J. (2016). The psychology of time perception. Springer.
Xiao, R., & Xu, X. S. (2021). Temperature sensation: from molecular
thermosensors to neural circuits and coding principles. Annual review
of physiology, 83, 205.
130
Навчально-методичне видання
Антон Олександрович Курапов,

Сергій Віталійович Литвин,
Юлія Геннадіївна Запека
Практикум
із загальної психології.
Модуль
“Відчуття та сприймання”
Навчально-методичний посібник
Здано до набору 04.07.2022. Підписано до друку 25.07.2022.

Формат 60 84/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 7,68.
Тираж 300 прим. Зам. ПЗП-22-1.
Комп’ютерна верстка та друк ТОВ «ДІА»:
вул. Васильківська, 45, Київ, 03022
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до державного реєстру видавців серія ДК № 1149 від 12.12.2002 р.
Курапов А. О., Литвин С. В., Запека Ю. Г., Бахвалова А. В.
Практикум із загальної психології. Модуль “Відчуття та сприй-
мання”. Навчально-методичний посібник / Антон Курапов, Сергій Литвин,
Юлія Запека, Аліна Бахвалова. 2-ге вид., випр. та доповн. — К.: ДІА,
2022. — 132 с.
ISBN 617-7785-47-6
Навчально-методичний посібник розроблений за типом робочого зошита.
Він містить лабораторні роботи, що стали класичними при вивченні відчуття
та сприймання. Посібник складається з трьох розділів: перший присвячений за-
гальним властивостям нервової системи так як відчуття та сприймання базуються
на її фукціонуванні, другий — вивченню характеристик і механізмів відчуттів,
третій — вивченню сприймання. У посібнику виділено ряд вимог до оформлення
лабораторних робіт. Навчальний посібник є керівництвом для проведення прак-
тичних занять і лабораторних робіт з курсу “Практикум із загальної психології”.
Викладач може обирати ті роботи, які задовольняють потреби студентів та які
відображають програму курсу “Загальна психологія. Відчуття та сприймання”.
Для студентів напряму підготовки 053 “Психологія”.
Курапов Антон, кандидат психологічних А. О. Курапов, С. В. Литвин,
наук, асистент кафедри експериментальної
та прикладної психології КНУ імені Тараса
Шевченка, когнітивний психолог, заснов
ник та автор проекту “Psychology4u”.
Практикум
Литвин Сергій, доктор філософії в галузі
психології, асистент кафедри експеримен 
тальної та прикладної психології КНУ імені
Тараса Шевченка асистент кафедри екс
периментальної та прикладної психології
КНУ імені Тараса Шевченка, нейропсихо
лог, співзасновник проєкту “Нейрократія”, Навчально-методичний посібник
консультант у напрямку клієнт-центрована
психотерапія.
Запека Юлія, магістр психології, КНУ імені

Тараса Шевченка, старший методист МАН
України.
Бахвалова Аліна, магістр психології, прак

тичний психолог та психотерапевт, спеціа
ліст із десенсибілізації та роботі з психо
логічними травмами.

Методичка Відчуття Сприймання Official 2022

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Методичка Відчуття Сприймання Official 2022

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Курапов Антон, кандидат психологічних А. О. Курапов, С. В.

Запека Юлія, магістр психології, КНУ імені

Бахвалова Аліна, магістр психології, прак­

Курапов А. О., Литвин С. В., Запека Ю. Г., Бахвалова А. В.

ISBN 978-617-7785-47-6 © А. О. Курапов, С. В. Литвин,

Вимоги до написання та оцінювання

Словник основних термінів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118

Список літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128

Знайомство із навколишнім світом починається за допомогою

Лабораторні роботи оформлюються студентами в цьому або

16. Аналіз отриманих результатів (підбиття підсумків, вияв-

Більшість дослідників, зокрема І. Сєченов, Б. Ананьєв, Б. Ло-

Рис. 1. Загальна структура нейрону

своєю природою зовнішніх подразників. Ця властивість показує

нервової системи вимагають спеціальних умов проведення та апа-

Форма проведення: онлайн/офлайн

Рис. 2. Типи динаміки максимального темпу рухів:

2) рівний тип — максимальний темп утримується приблизно

Обладнання: Стандартні бланки, що представляють собою

Дослід проводиться послідовно спочатку правою, потім

Запишіть кількість проставлених точок у кожному квадраті

Квадрат Час (секунди) Права рука Ліва рука

Квадрат 1 Квадрат 2 Квадрат 3 Квадрат 4 Квадрат 5 Квадрат 6

Графік для результатів лівої руки

Квадрат 1 Квадрат 2 Квадрат 3 Квадрат 4 Квадрат 5 Квадрат 6

Графік для результатів правої руки

Квадрат 1 Квадрат 2 Квадрат 3 Квадрат 4 Квадрат 5 Квадрат 6

Графік для групових результатів обох рук

Тепер зробіть порівняльний аналіз Ваших особистих ре-

На підставі аналізу форми кривої, побудованої за результатами

Дейнеріс прочитала висновки

Список рекомендованих джерел

Форма проведення: офлайн.

3. Досліджуваний стає біля пристрою таким чином, щоб він

Етап 1. Дослідження статичної сенсомоторної коорди-

Рис. 3. Робоча поверхня тремометру

бити 2 підходи. Далі треба помістити щуп у отвір позначений

Етап 2. Дослідження динамічної сенсомоторної коорди-

водиться для широких фігур (на рис. 3 відмічені номерами 3 та 5),

Аналіз та обробка результатів.

Список рекомендованих джерел

Форма проведення: онлайн/офлайн.

Монокулярний Одночасний Бінокулярний

Рис. 4. Сприйняття точок у кольортесті залежно від зору досліджуваного

гостроти зору на оці, що косить. Простіше кажучи, косоокість —

• ліву червону точку досліджуваний бачить праворуч від

Рис. 5. Якщо закриєте ліве око, а правим будете дивитися на хрестик

У якості фільтру кольору можна використати скляні пляшки

Список рекомендованих джерел

3. Як тільки досліджуваний розрізняє розрив у кільці він

Хід роботи (онлайн).

3. Від цієї відстані відступіть, за можливості, ще на два кроки

У висновках відносно отриманих результатів зазначте чи є

Список рекомендованих джерел

Форма проведення: онлайн/офлайн.

зеленим і світло-коричневим. При трітанопії відсутній синій

посиланням тут — https://www.xrite.com/

Список рекомендованих джерел

а гучність на 5 Дц, поступово підвищуючи гучність звуку в навуш-

Ліве вухо Праве вухо

Порівняйте їх із середньогруповими значеннями.

250 1000 4000 8000

Тепер побудуйте аудіограму із власними значеннями.

Список рекомендованих джерел

Бахвалова Аліна, магістр психології, прак

ISBN 978-617-7785-47-6 © А. О. Курапов, С. В. Литвин,

16. Аналіз отриманих результатів (підбиття підсумків, вияв-

Етап 1. Дослідження статичної сенсомоторної коорди-

Етап 2. Дослідження динамічної сенсомоторної коорди-

• ліву червону точку досліджуваний бачить праворуч від

ся руки досліджуваного обома кінцями циркуля, або двома зубо

Етап 1. Статична пропріоцепція, балансування без зав

Етап 2. Динамічна пропріоцепція, балансування із зав