Практичні завдання

1.Ознайомтесь із запропонованими правовими приписами та визначіть,

у яких із них закріплено принципи права та до яких різновидів вони
належать?
Поясніть (письмово у зошиті), у чому полягає засадничий характер та
високий ступінь абстрагованості принципів права?
Я вважаю, що засадничий характер та високий рівень абстрагованості
принципів полягає в тому, що вони фактично є «початком», «первинними»,
«першоосновою».
Чи можуть принципи права безпосередньо регулювати суспільні
відносини?
Так, принципи права можуть регулювати суспільні відносини, навіть при
цьому не маючи формальної визначеності, навідміну, наприклад, від норм
права.
Принципи права
1.Загальні(принцип законності)
2. Галузеві(принципи земельного законодавства)
3.не є принципом
4. не є принципом
5.не є принципом
6.Міжгалузеві(принцип недоторканості особистого життя)
7.Загальні(принцип законності)
8.Галузеві(принципи цивільного законодавства)
9.Міжгалузеві(принцип змагальності да диспозитивності сторін)
10. Міжгалузеві(принцип змагальності да диспозитивності сторін)
1.1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без
рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником
повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому
земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими
актами додаткові обов'язки чи обмеження. (ч. 1 статті 154 Земельного
кодексу України)
1.2. Земельне законодавство базується на: … в) невтручанні держави в
здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними
громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження
землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпеченні раціонального
використання та охорони земель; (стаття 5 Земельного кодексу України)
1.3. Охорона земель – це система правових, організаційних, економічних та
інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель,
запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і
лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного
впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення
продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення
особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого,
рекреаційного та історико-культурного призначення. (стаття 162 Земельного
кодексу України)
1.4. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і
ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних
речовин, забороняється. (ч. 1 статті 167 Земельного кодексу України)
1.5. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на
встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч. 1 статті
626 Цивільного кодексу України)
1.6. Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні
обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи,
зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені. (ч. 2
статті 273 Цивільного кодексу України)
1.7. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не
суперечать закону. (ч. 2 статті 319 Цивільного кодексу України)
1.8. Загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість
свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2)
неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених
Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода
підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист
цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та
розумність. (стаття 3 Цивільного кодексу України)
1.9. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати
загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема,
відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів
і у доведенні перед судом їх переконливості. (п. 15 ч. 1 статті 7
Кримінального процесуального кодексу України)
1.10. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та
подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також
на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. (ч. 2
статті 22 Кримінального процесуального кодексу України)
2.Ознайомтесь із запропонованими правовими приписами та визначіть,
у яких з них закріплено принципи міжнародного права, а у яких
принципи національного права?
На які різновиди виокремлюються принципи національного права?
Принципи права

Міжнародні Національні

2.1 2.2
2.4 2.3
2.7 2.5
2.6
2.8
2.9
2.10
2.1. Декларація принципів, якими держави-учасниці будуть керуватися у
взаємних відносинах – суверенна рівність та повага прав, які притаманні
суверенітету, зокрема право кожної держави на юридичну рівність,
територіальну цілісність, на свободу та політичну незалежність. Вони також
будуть поважати право вільно вибирати та розвивати свої політичні,
соціальні, економічні та культурні системи, також і право встановлювати
власні закони та адміністративні правила.
2.2. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: 1)
верховенство права; 2) законність; 3) рівність усіх учасників
адміністративного процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін,
диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) гласність і
відкритість адміністративного процесу; 6) забезпечення апеляційного та
касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків,
установлених цим Кодексом; 7) обов'язковість судових рішень.
2.3. Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: 1) єдності
бюджетної системи України; 2) збалансованості; 3) самостійності 4) повноти;
5) обґрунтованості; 6) ефективності та результативності; 7) субсидіарності; 8)
цільового використання бюджетних коштів; 9) справедливості і
неупередженості; 10) публічності та прозорості.
2.4. Декларація принципів, якими держави-учасниці будуть керуватися у
взаємних відносинах – незастосування сили чи погрози силою.
Державиучасниці будуть утримуватись у їх відносинах, як і в цілому у
міжнародних відносинах від застосування сили або погрози силою як проти
територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так
і будь-яким іншим чином, що несумісний з цілями Об’єднаних Націй та цією
Декларацією. Жодні мотиви не можуть бути використані для того, щоб
обґрунтувати звернення до погрози силою або до її застосування проти
порушення цбого принципу.
2.5. Державна служба грунтується на таких основних принципах: служіння
народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної
справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму,
компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної
відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;
дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального
самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій,
об'єднань громадян.
2.6. Кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань
ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань,
законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених
перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності
держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання
покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання
правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом,
участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і
установ виконання покарань.
2.7. Декларація принципів, якими держави-учасниці будуть керуватися у
взаємних відносинах – добросовісне виконання зобов’язань у межах
міжнародного права. Держави-учасниці будуть добросовісно виконувати свої
зобов’язання у межах міжнародного права, як ті зобов’язання, які
випливають із загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, так
і ті зобов’язання, які випливають договорів та домовленостей, учасниками
яких вони виступають.
2.8. Загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення
економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів
господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених
законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;
обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з
необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки,
добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту
населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист
національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів
державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у
господарські відносини.
2.9. Державна регіональна політика реалізується на основі таких принципів:
1) законності; 2) співробітництва; 3) паритетності; 4) відкритості; 5)
субсидіарності; 6) координації; 7) унітарності; 8) історичної спадкоємності;
9) етнокультурного розвитку; 10) сталого розвитку; 11) об’єктивності.
2.10. Державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах: 1)
сприяння сталому розвитку суспільства шляхом підготовки
конкурентоспроможного людського капіталу та створення умов для освіти
протягом життя; 2) доступності вищої освіти; 3) незалежності здобуття вищої
освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій (крім
вищих духовних навчальних закладів); 4) міжнародної інтеграції та інтеграції
системи вищої освіти України у Європейський простір вищої освіти, за
умови збереження і розвитку досягнень та прогресивних традицій
національної вищої школи; 5) наступності процесу здобуття вищої освіти; 6)
державної підтримки підготовки фахівців з вищою освітою для пріоритетних
галузей економічної діяльності, напрямів фундаментальних і прикладних
наукових досліджень, науковопедагогічної та педагогічної діяльності; 7)
державної підтримки освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної
діяльності університетів, академій, інститутів, коледжів, зокрема шляхом
надання пільг із сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів
вищим навчальним закладам, що провадять таку діяльність; 8) сприяння
здійсненню державно-приватного партнерства у сфері вищої освіти; 9)
відкритості формування структури і обсягу освітньої та професійної
підготовки фахівців з вищою освітою.
3.Ознайомтесь із правовими приписами та поясніть, як взаємодіє у
сучасних умовах правового розвитку міжнародне право та національне
право?
На мою думку, національне право часто є джерелом міжнародного права, бо
зазвичай держави-учасниці узгоджують норми так, щоб задовільнити всі
соціальні групи. Також за допомогою укладання договорів відбувається
стабілізація національного права, тобто його єдність на територіях всіх
держав. (pacta sunt servanta(договорів треба дотримуватися)).
ст. 9 Конституції України від 28.06.1996
ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969
ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004
ст. 10 Цивільного кодексу України від 16.01.2003
ч. 5 ст. 3 Кримінального кодексу України від 05.04.2001
Зміст приписів
Віденська конвенція про Учасник не може посилатись на положення
право міжнародних свого внутрішнього
договорів від 23.05.1969 права як на виправдання для невиконання
ним договору. Це правило
діє без шкоди для статті 46.( Держава не
 має права посилатись на ту обставину, що її
згода на обов'язковість для неї договору
була виражена на
порушення того чи іншого положення її
внутрішнього права, яке
стосується компетенції укладати
договори, як на підставу
недійсності її згоди, якщо тільки це
порушення не було явним і не
стосувалося норми її внутрішнього права
особливо важливого
значення.

2. Порушення є явним, якщо воно буде

об'єктивно очевидним для
будь-якої держави, що діє в цьому
питанні добросовісно і
відповідно до звичайної практики.)

Конституція України від Чинні міжнародні договори, згода на

28.06.1996 обов'язковість
яких надана Верховною Радою України, є
частиною національного
законодавства України.
Закон України «Про Чинні міжнародні договори України, згода
міжнародні договори на обов'язковість
України» від 29.06.2004 яких надана Верховною Радою України, є
частиною національного
законодавства і застосовуються у порядку,
передбаченому для норм
національного законодавства.

2. Якщо міжнародним договором України,

який набрав чинності в
установленому порядку, встановлено інші
правила, ніж ті, що
передбачені у відповідному акті
законодавства України, то
застосовуються правила міжнародного
договору

Цивільний кодекс України Чинний міжнародний договір, який

від 16.01.2003 регулює цивільні
відносини, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою
 України, є частиною національного
цивільного законодавства
України.

2. Якщо у чинному міжнародному

договорі України, укладеному у
встановленому законом порядку, містяться
інші правила, ніж ті, що
встановлені відповідним актом
цивільного законодавства,
застосовуються правила відповідного
міжнародного договору України.
Кримінальний кодекс Закони України про кримінальну
України від 05.04.2001 відповідальність повинні
відповідати положенням, що містяться в
чинних міжнародних
договорах, згоду на обов'язковість яких
надано Верховною Радою
України.
Творчі завдання
1.Ознайомтесь із запропонованою науковою публікацією
Уварова О. О. Принципи права як загальнотеоретична категорія / О. О.
Уварова // Юрист України. – 2011. – № (4) 17. – С. 5-10
Висловіть (письмово у зошиті) свою позицію щодо ознак принципів
права, які є спільними із ознаками норм права, та щодо ознак принципів
права, які вирізняють їх від норм права?
Як Ви вважаєте, чи можуть існувати принципи права лише у
правосвідомості, чи вони повинні бути закріплені у правових приписах?
Я вважаю, що, навідміну від норм права, принципи права не повинні
обов’язково бути закріплені у правових приписах (мати формальну
визначеність). Як було закріплено у статті, що вони можуть регулювати
суспільні відносини у будь-якому випадку.
Загальні (спільні) ознаки принципів права та норм права

1. Нормативність принципів і норм права. Як і правові норми, принципи

права наділені нормативністю, під якою розуміється загальнообов’язковий
характер їх вимог, що дозволяє їм виконувати функцію регулювання
суспільних процесів, причому не тільки опосередковано через норми, але й
самостійно. Нормативність завжди пов’язана з категорією регулювання і
саме через властивість нормативності право виступає одним із соціальних
регуляторів, адже упорядковувати (регулювати) значить «підпорядковувати
життєдіяльність суспільства певним правилам-вимогам, зміст яких…
об’єктивно обумовлений». Обґрунтованою й такою, що розкриває природу
нормативності права, є її характеристика, запропонована М. В. Цвіком:
«Нормативність права полягає у тому, що воно містить загальнообов’язкові
права і обов’язки для невизначеного кола суб’єктів, тривало та
багаторазово застосовується до передбачених ним життєвих ситуацій…
Головні прояви права – правові відносини, норми, принципи і
правосвідомість – мають при встановленні та реалізації повторюваний
характер і в цьому сенсі є теж нормативними».
2. Загальний характер вимог, що складають зміст принципів і норм
права, який проявляється в їх неперсоніфікованості і невичерпності.
Неперсоніфікованість, тобто відсутність указівки на конкретного адресата,
дозволяє нормам і принципам адресуватися не до якоїсь однієї особи, а
відразу до багатьох поіменно не перерахованих. Невичерпність норми і
принципу означає можливість їх багаторазової реалізації. Іншими словами,
норма (принцип) встановлює правило (стандарт) для невідомої (потенційно
нескінченної) кількості випадків певного виду і невідомої кількості осіб
певної категорії У цьому влучним є зауваження Г. Харта щодо правового
регулювання: «У будьякій великій групі загальні правила, зразки і
принципи мають бути основним інструментом соціального контролю, а не
окремою вказівкою, що надається кожному індивіду окремо».
3. Суспільну обумовленість, спрямованість на захист суспільно
визнаних цінностей. Зміст принципів права обумовлений об’єктивними
соціальними закономірностями. Основоположні ідеї права виступають не
довільними конструкціями людського розуму, а особливою формою
вираження об’єктивних соціальних закономірностей. Принципи права
фіксують у своєму змісті необхідні й суттєві зв’язки, наявні в суспільстві і
в праві, дозволяють установити такий порядок, який найбільшою мірою
сприяє їх зміцненню й розвитку. Спрямованість принципів і норм права на
захист суспільно визнаних цінностей знайшла відображення у практиці
Конституційного Суду України, який в одному зі своїх рішень указав, що
конституційні норми захищають і відображають цінності, закладені в
Конституції України
4. Принципи й норми права об’єднує також те, що з точки зору логіки
вони представляють собою судження про належне, фіксують не те, що є, а
те, як повинно бути.
Спеціальні (відмінні) ознаки

Принципи права Норми права

1.Принципи права мають більший 1.На відміну від принципів, правові

ступінь об’єктивності порівняно з норми в процесі правоутворення
нормами права. мають пройти етап
2.Принципи права, щоб мати правозакріплення, етап, коли в
регулятивне значення, не процесі правоутворення беруть
обов’язково здобувають формальну участь уповноважені державні
визначеність. органи, а отже – такий, що вносить
3.Об’єктивний характер принципів до нього певний елемент
права дає підстави для висновку просуб’єктивності.
аксіоматичний пріоритет принципів 2.Якщо правові норми не
над іншими нормами права, з якого здобувають формальної
випливає, що більшість норм визначеності через закріплення у
формується під впливом або на визнаних державою формах, це
розвиток того чи іншого принципу призводить до недоліків у
або групи принципів і не повинні їмправовому регулюванні, до
суперечити. існування прогалин у формальному
4.Принципи не застосовуються до праві.
природи і до людської історії, а 3.Правові норми є зазвичай лише
абстрагуються з них.(об’єктивний різними проявами дії принципів,
характер). засобами їх конкретизації.
5.Легітимність принципів 4.Легітимність норм права – через їх
забезпечується через втілення в нихвідповідність принципам права.
визнаних у суспільстві цінностей. 5.Колізія між нормами права
6.Принципи ж можуть прийматися вирішується за правилом «все або
до уваги й суперечити один одному нічого», одне з них має бути або
при розгляді однієї й тієї ж справи.
скасоване, або змінено так, щоб
допускати виняток, або ж має бути
визнано, що у випадку конфлікту
правил одному з них завжди
надається перевага.
2. Ознайомтесь із запропонованими науковими публікаціями
Білозьоров Є. В. Національне та міжнародне право: порівняльноправовий
вимір Є.В. Білозьоров // Альманах права. – 2012. – Вип. 3. – С. 328-330. –
Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/63917
Козюбра М. І. Співвідношення національних і міжнародних правових
систем / М. І. Козюбра // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. –
2016. – Т. 181. – С. 3-11. –
Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NaUKMAun_2016_181_3
Висловіть (письмово у зошиті) свою позицію щодо співвідношення
національного та міжнародного права.
Теорії співвідношення національного та міжнародного права

Моністична теорія Дуалістична теорія

Моністична теорія, навпаки, Відповідно до дуалістичної теорії

виходить з єдності міжнародного і національне та міжнародне право
національного права, системи яких складають дві різні системи, діалог
разом утворюють єдиний світовий між якими можливий лише за певних
правовий порядок. Щоправда, в умов. Положення міжнародного права
трактуванні цієї єдності різними (переважно це норми міжнародних
державами існують певні договорів) можуть взаємодіяти з
відмінності, що дало підстави для національними правовими системами
виділення в межах моністичної лише в разі «переведення» положень
теорії двох її різновидів. договору на мову внутрішнього права,
Відповідно до першого з них для тобто трансформації цих положень у
набуття чинності положеннями національні нормативно-правові акти.
міжнародного договору необхідна Самі по собі міжнародні договори не
так звана формальна інкорпорація, визнаються джерелом національного
тобто прийняття державою права. Дуалістичної теорії
спеціального додаткового дотримується низка держав, правові
нормативного акта, яким системи яких належать здебільшого
відтворюються положення до сім’ї загального права або ж мають
договору. Згідно з другим, деякі спільні з нею риси (наприклад,
найпоширенішим різновидом правові системи Скандинавських
моністичної теорії міжнародні країн), хоч і не вичерпуються ними
договори стають частиною (до країн, які застосовують
національної правової системи дуалістичну модель, деякі автори
після їх схвалення у відносять, зокрема, Італію, правова
встановленому порядку система якої належить до сім’ї
(ратифікації) автоматично. Інакше континентального права)
кажучи, на їх основі безпосередньо
виникають відповідні
внутрішньодержавні відносини,
вони напряму застосовуються
судами та іншими
правозастосовними органами
незалежно від їх спеціальної
трансформації (імплементації) в
акти національного законодавства.
Це свідчить про те, що такі
договори стають джерелами
національного права. Деякі
держави, наприклад, Польща, у
своїх конституціях навіть
визначають місце міжнародних
договорів в ієрархії джерел права
країни (стаття 87 Конституції
Польської Республіки).
Моністичної теорії дотримується
більшість держав, правові системи
яких належать до сім’ї
континентального права, а також
окремі держави, що представляють
інші правові сім’ї (наприклад,
США, Японія). До держав, які
застосовують моністичну модель,
нині належить також Україна.