1.Предмет міжнародного приватного права.

Поняття приватноправових
відносин міжнародного характеру. Види іноземного елементу в
приватноправових відносинах:
Міжнародне приватне право є галуззю права, що регулює приватноправові
відносини з іноземним елементом. Іноземний елемент відображає
присутність елементів іноземності у відносинах, таких як особи, речі,
діяльність, місце знаходження тощо.
Приватноправові відносини міжнародного характеру виникають, коли в цих
відносинах присутній хоча б один елемент, який має зв'язок з двома або
більше країнами. Такий зв'язок може виявлятися наступними способами:
1. Об'єктивний елемент: Це коли предмет або суб'єкт відносин має фізичне
місцезнаходження, яке не збігається з територією будь-якої окремої країни.
Наприклад, особа або рухоме майно знаходиться за межами своєї країни
постійно або тимчасово.
2. Суб'єктивний елемент: Це коли особа має певну іноземну національність
або громадянство, в той час як відносини, що регулюються, можуть виникати
в будь-якій країні. Наприклад, коли дві особи з різними громадянствами
укладають договір в третій країні.
3. Об'єктивно-суб'єктивний елемент: Це коли як об'єктивний, так і
суб'єктивний елементи міжнародної природи присутні в приватноправових
відносинах. Наприклад, коли два громадяни однієї країни укладають договір
щодо рухомого майна, яке знаходиться в іншій країні.
Міжнародне приватне право встановлює правила для вирішення
приватноправових спорів з міжнародним елементом. Це означає, що воно
визначає, які закони і суди мають застосовуватися до таких відносин.
У міжнародних приватних правових відносинах існують різні види
іноземного елементу:
1. Іноземні особи: Це означає, що одна або кілька осіб, які беруть участь у
приватноправових відносинах, мають іноземну національність або
громадянство. Це можуть бути фізичні особи, юридичні особи або інші
юридичні утворення.
2. Іноземні майнові права: Це відноситься до прав, які стосуються речей,
рухомого та нерухомого майна, які знаходяться за межами території країни,
до якої належить законодавство. Наприклад, якщо особа має власність на
нерухоме майно в іншій країні.
3. Місце здійснення дії: Це відноситься до ситуацій, коли певна діяльність
або подія, яка має юридичні наслідки, відбувається в іншій країні.
Наприклад, укладання договору, скоєння шлюбу, спадкування майна тощо.
4. Іноземне право: Це стосується ситуацій, коли права і обов'язки сторін у
приватноправових відносинах регулюються законодавством іншої країни.
Наприклад, коли угода між сторонами визначає, що застосовується право
конкретної держави.
Міжнародне приватне право має на меті вирішення конфліктів, що
виникають у приватноправих відносинах з іноземним елементом. Його
завдання полягає в тому, щоб визначити, яке право застосовуватиметься до
конкретної ситуації та які суди мають юрисдикцію над спором. Для
досягнення цього мети використовуються певні принципи та правила.
Наприклад, коли сторони укладають договір, їхні права і обов'язки можуть
бути регульовані законодавством різних країн. Міжнародне приватне право
допомагає визначити, яке право застосовується до виконання цього договору
та який суд буде відповідальний за розгляд спору, якщо виникне така
потреба.
Також, міжнародне приватне право вирішує питання про визнання та
виконання рішень, прийнятих судами інших країн. Воно встановлює
процедури та умови, за яких рішення суду однієї країни можуть бути визнані
та виконані в іншій країні.
Загалом, міжнародне приватне право створює систему правил та принципів,
що допомагають вирішувати конфлікти в приватноправових відносинах
міжнародного характеру. Воно сприяє забезпеченню правової впевненості та
захисту інтересів сторін у таких відносинах.

2. Методи правового регулювання в МПП:

Методи правового регулювання в міжнародному приватному праві (МПП)
використовуються для вирішення приватноправових відносин міжнародного
характеру. Основні методи, які застосовуються в МПП, включають наступні:
1. Метод колізійного права: Цей метод полягає у визначенні застосовного
права до конкретного спору або відносин з міжнародним елементом.
Колізійне право встановлює правила для вибору права, яке має бути
застосовано до відносин залежно від їхнього характеру та зв'язку з певними
країнами. Зазвичай, це вирішується на підставі законодавства країни, де
розглядається справа, або на підставі угоди сторін.
2. Метод прямого застосування закону: Цей метод передбачає безпосереднє
застосування законодавства відповідної країни до приватноправових
відносин з міжнародним елементом. Зазвичай, це застосовується до питань,
пов'язаних з власністю на нерухоме майно, спадкуванням, шлюбом,
договорами тощо.
3. Метод автономії волі: Цей метод передбачає, що сторони можуть
самостійно вибрати право, за яким будуть регулюватися їхні відносини.
Сторони можуть включити в договір вибір права або встановити, що договір
підпадає під право певної країни. Принцип автономії волі надає сторонам
широку свободу визначати правовий режим своїх відносин.
4. Метод уніфікації та гармонізації: Цей метод використовується для
створення міжнародних угод або стандартів, які регулюють певні аспекти
приватноправових відносин міжнародного характеру. Цей метод
спрямований на створення єдиного правового режиму, який би був
прийнятим багатьма країнами. Приклади таких угод включають Гаазьку
конвенцію про визнання та виконання іноземних рішень з господарських
справ, Римську конвенцію про закон, що застосовується до зобов'язань за
договорами, та багато інших.
5. Метод публічного порядку: Цей метод передбачає, що, незважаючи на
вибір застосовного права сторонами, суд може відхилити його застосування,
якщо це суперечить публічному порядку (основним принципам і цінностям)
країни, в якій розглядається справа. Наприклад, якщо договір порушує
обов'язкові норми громадського права або права споживача в даній країні,
суд може відхилити його застосування.
6. Метод конвергенції: Цей метод передбачає зближення правових систем
різних країн шляхом узгодження їхніх законодавств. Це може відбуватися
шляхом прийняття спільних стандартів, рекомендацій або принципів, які
сприяють узгодженню правових норм та принципів, що застосовуються у
міжнародному приватному праві.
Ці методи використовуються для розв'язання конфліктів правових норм у
міжнародних приватноправових відносинах. Вони сприяють встановленню
зв'язків між різними правовими системами та забезпечують стабільність та
прогнозованість в приватноправових відносинах міжнародного характеру.
3. Система МПП як галузі права та навчальної дисципліни
Система міжнародного приватного права (МПП) є галуззю права, яка вивчає
та регулює приватноправові відносини з міжнародним елементом. Вона
включає набір правових норм, принципів, угод, конвенцій та рішень, які
стосуються вирішення конфліктів правових норм різних країн у таких
відносинах.
Як галузь права, МПП має свої основні принципи та правила, які визначають,
які правові норми застосовуються до конкретної ситуації з міжнародним
елементом, які суди мають юрисдикцію над спором, які рішення суду мають
бути визнані та виконані в інших країнах тощо. Ці принципи та правила
розробляються як на рівні внутрішньодержавного законодавства, так і на
рівні міжнародних угод та конвенцій.
МПП також є навчальною дисципліною, яка вивчається у юридичних
факультетах та інших юридичних освітніх закладах. Вона надає студентам
знання про міжнародні аспекти приватного права, включаючи вибір
застосовного права, місце розгляду справи, визнання та виконання іноземних
рішень, укладання та виконання міжнародних договорів, а також проблеми,
пов'язані з громадянством, майном, спадщиною, шлюбом тощо.
Студенти, які вивчають МПП, розуміють складність взаємозв'язку різних
правових систем та вчаться застосовувати відповідні правові норми та
методи для вирішення міжнародних приватноправових спорів. Вони також
досліджують вплив міжнародних конвенцій та рішень на внутрішнє
законодавство країн, вивчають принципи взаємодії міжнародного приватного
права з іншими галузями права, такими як громадянське право, господарське
право, сімейне право тощо.
Під час вивчення МПП студенти також засвоюють методи аналізу
конкретних приватноправових ситуацій з міжнародним елементом, зокрема
застосування колізійного права, вибір правових норм за принципом автономії
волі, розгляд питань публічного порядку тощо.
МПП включає в себе також питання взаємодії міжнародних та національних
правових систем, стосунки з міжнародними судами та арбітражними
органами, розвиток міжнародних стандартів у галузі приватного права та їх
вплив на національні законодавства.
Вивчення МПП є важливим для майбутніх юристів, які планують працювати
в глобальному правовому середовищі, де взаємозв'язки міжнародних
правових систем є необхідними для вирішення складних приватноправових
справ з міжнародним елементом. Знання МПП дозволяє юристам ефективно
вирішувати спори та питання, пов'язані зі здійсненням діяльності в
міжнародному контексті та встановлювати стабільні відносини між різними
юридичними системами.
4. Співвідношення МПП з іншими галузями національного права та
міжнародним правом:
Міжнародне приватне право (МПП) має співвідношення з іншими галузями
національного права та міжнародним правом. Основні аспекти цього
співвідношення включають:
1. Галузева взаємодія: МПП взаємодіє з різними галузями національного
права, такими як громадянське право, господарське право, сімейне право
тощо. Він встановлює правила вибору застосовного права для
приватноправових відносин з міжнародним елементом, а також норми, що
регулюють визнання та виконання іноземних рішень. МПП допомагає
вирішувати конфлікти між різними національними правовими системами та
забезпечує єдність правового режиму у приватноправових відносинах
міжнародного характеру.
2. Взаємодія з міжнародним правом: МПП також має спільність і взаємодію з
міжнародним правом. Воно враховує міжнародні угоди та конвенції, які
регулюють питання міжнародних приватноправових відносин, такі як
визнання та виконання іноземних рішень, вибір застосовного права,
вирішення спорів тощо. При вирішенні спорів у МПП можуть брати участь
міжнародні суди та арбітражні органи, які застосовують міжнародні правові
норми.
3. Вплив міжнародного права на МПП: Міжнародне право впливає на МПП,
особливо через міжнародні угоди та конвенції. Ці документи встановлюють
загальні принципи та стандарти у галузі МПП, які потім відображаються у
національному законодавстві.
4. Принцип автономії волі: МПП надає сторонам приватноправових відносин
можливість автономно вибирати застосовне право та судову юрисдикцію.
Цей принцип дозволяє сторонам укладати договори та визначати правовий
режим своїх відносин, незалежно від національного права чи міжнародного
права. Принцип автономії волі забезпечує гнучкість та визнання
приватноправових угод між сторонами з різних країн.
5. Взаємодія з міжнародними судами та арбітражем: МПП визнає роль
міжнародних судів та арбітражних органів у вирішенні спорів, які виникають
у міжнародних приватноправових відносинах. Міжнародні суди, такі як
Міжнародний Суд ООН або Європейський Суд з прав людини, можуть
розглядати питання МПП та застосовувати відповідні міжнародні правові
норми. Арбітражні органи також можуть вирішувати спори на основі МПП
та міжнародного приватного права.
6. Вплив на національне законодавство: МПП може впливати на національне
законодавство країн. Міжнародні конвенції та угоди, які регулюють МПП,
можуть вимагати впровадження та зміни національних правових норм.
Країни можуть приймати нові закони або змінювати існуючі, щоб
відповідати вимогам міжнародного приватного права.
Таким чином, МПП взаємодіє з різними галузями національного права та
міжнародним правом, сприяючи встановленню правових зв'язків між різними
юридичними системами.
МПП також співвідноситься з різними галузями національного права і
міжнародним правом наступним чином:
1. Громадянське право: МПП має взаємозв'язок з громадянським правом,
оскільки регулює приватноправові відносини між фізичними особами та
юридичними особами з різних країн. Воно встановлює правила щодо
визнання та захисту громадянських прав та обов'язків сторін, вирішення
спорів, зв'язаних з громадянськими правами, а також визнання та виконання
рішень суду з іноземною компонентою.
2. Господарське право: МПП має важливе значення для господарського
права, оскільки регулює міжнародні торговельні та комерційні відносини.
Воно визначає правові норми для міжнародних договорів, вирішення спорів
міжнародної торгівлі, питання вибору застосовного права для міжнародних
комерційних угод та визнання та виконання іноземних рішень у
господарських справах.
3. Сімейне право: МПП також співвідноситься з сімейним правом. Воно
вирішує питання щодо визнання шлюбу, розлучення, визнання та виконання
рішень щодо підтримки дітей та регулює проблеми, пов'язані з опікунством
та спадкуванням, коли сторони мають різні національності або проживають в
різних країнах.
4. Міжнародне право: МПП має також взаємодію з міжнародним правом.
Воно визнає принципи та норми міжнародного права, які стосуються
приватноправових відносин. Наприклад, МПП використовує міжнародні
конвенції, такі як Гаазька конвенція про визнання шлюбу, або Конвенція
Гаазька про визнання та виконання рішень з питань батьківства та
усиновлення, як джерело права у вирішенні питань сімейного права з
міжнародним елементом.
Загалом, МПП взаємодіє з іншими галузями національного права та
міжнародним правом з метою встановлення принципів та норм, що
регулюють приватноправові відносини з міжнародним елементом. Воно
забезпечує єдність правового режиму, визначає правила вибору застосовного
права, вирішення спорів та визнання іноземних рішень, а також впливає на
розвиток національного законодавства відповідно до міжнародних стандартів
та принципів МПП.

5. Історія науки міжнародного приватного права.

Наука міжнародного приватного права (МПП) має довгу історію, яка
починається ще з давніх часів. Ось деякі ключові етапи в історії розвитку
МПП:
1. Античність: У стародавньому світі, зокрема в римському праві, можна
знайти перші принципи МПП. Римське право визначало правила, які
застосовувалися до приватноправових відносин, включаючи справи з
іноземним елементом. Римські юристи розробляли правила вибору
застосовного права та регулювали взаємодію різних правових систем.
2. Середньовіччя: У період Середньовіччя церква мала великий вплив на
регулювання міжнародних приватноправових відносин. Канонічне право, яке
було розвинуте церквою, містило правила щодо шлюбу, спадкування та
інших приватноправових питань з міжнародним елементом.
3. Епоха держав: З появою суверенних держав у Європі у XVI-XVII століттях
зросла потреба у виробленні більш систематичних правил для вирішення
конфліктів міжнародного характеру. На тлі війн, торгових відносин і міграції
народів з'явилися перші третійські суди, що вирішували спори з
міжнародним елементом.
4. Кодифікація МПП: У XIX столітті почалися зусилля з кодифікації МПП.
Важливими кроками були Гаазька конференція з МПП, що відбулася в 1893
році, та прийняття Гаазької конвенції про закон, застосовуваний до
зобов'язань за контрактами у 1907 році.
5. Після Другої світової війни: Після Другої світової війни виникла потреба в
подальшому розвитку та удосконаленні МПП. Було проведено багато
міжнародних конференцій та укладено конвенції, спрямовані на уніфікацію
та гармонізацію міжнародного приватного права. Наприклад, Гаазька
конвенція 1955 року про визнання та виконання іноземних рішень з
багатогранністю та його доповнення в 1970 році. Також були прийняті
конвенції, спрямовані на регулювання громадянського стану осіб, укладення
та розпад шлюбу, правовий статус дітей тощо.
6. Сучасність: В сучасний період МПП продовжує розвиватися та
адаптуватися до нових викликів із зростанням глобалізації та міжнародних
відносин. Існують міжнародні організації, такі як Гаазька конференція з
МПП та Інститут міжнародного приватного права, які займаються розробкою
нових міжнародних інструментів та сприяють уніфікації та гармонізації
МПП.
У результаті цих історичних етапів розвитку МПП, наука міжнародного
приватного права набула значного значення і стала важливою галуззю права,
що досліджує принципи, норми та методи вирішення приватноправових
відносин з міжнародним елементом.