Основи міжнародного права

BY FEDORENKO
Міжнародні відносини
Міжнародні відносини — система взаємодій, суб’єктами яких є держави, міжнародні
міжурядові та міжнародні неурядові організації, транснаціональні корпорації та, за
особливих умов, приватні особи. До сфери міжнародних відносин належать
військовополітичні, економічні, екологічні, гуманітарні та інші проблеми світового
співтовариства.
 Сутність міжнародного права.
Міжнародне право — система юридичних принципів і норм договірного й звичаєвого
характеру, які виникають унаслідок погодження між державою та іншими суб'єктами
міжнародного співтовариства з метою мирного співіснування.
 Основними рисами міжнародних
відносин є:
— зміцнення різнопланового співробітництва між державами;
— розширення міжнародних відносин;
— забезпечення миру;
— зростання ролі науково-технічного прогресу;
— посилення глобальної тенденції інтернаціоналізації господарського життя і зміцнення світової системи
господарських зв'язків;
— зростання ролі міжнародних організацій, у тому числі неурядових, та їхньої кількості;
— виникнення якісно нових міжнародних проблем (глобальні проблеми виживання людської цивілізації);
— актуалізація глобальних проблем виживання людської цивілізації (особливо проблем миру, запобігання війні,
роззброювання);
— підвищення регулятивної, інтегруючої і координаційної ролі міжнародного права.
Міжнародні відносини частіше всього проявляються в таких видах:
 Система міжнародного права
Система міжнародного права – являє собою комплекс юридичних норм, що
характеризується принциповою єдністю й одночасно упорядкованим підрозділом на
відносно самостійні частини (галузі, підгалузі, інститути).Міжнародне право, як і
внутрішньодержавне право, складається з юридичних норм.
Норма міжнародного права - це створене угодою суб'єктів формально
визначене правило, що встановлює для них права, обов'язки та забезпечуване
юридичним механізмом.
Інститут міжнародного права – це відносно відокремлена сукупність
міжнародно-правових норм, що у межах МП регулюють визначену сферу
відносин між його суб’єктами або встановлюють міжнародно-правовий статус
чи режим будь-якого простору, сфери або іншого об’єкта міжнародних
правовідносин.
Галузь міжнародного права – це сукупність правових кодифікованих в
міжнародних договорах міжнародно-правові норми, які регулюють відносини
суб’єктів МП в одній будь-якій широкій сфері їх міжнародного співробітництва.
Кожна галузь являє собою самостійну систему, але кожна може вважатися і
підсистемою в рамках цілісної єдиної системи міжнародного права.
 Джерела міжнародного публічного
права
Джерела міжнародного публічного права – це форми, в яких існують норми
міжнародного права, створені суб’єктами міжнародно-правових відносин в результаті
узгодження своїх позицій.
Міжнародно-правовий акт – результат цілеспрямованих дій суб’єктів міжнародного права,
що здійснені у встановленому ними порядку й зафіксована в певній формі, які виражають їх
наміри наділити результати цих дій в певну форму.
 Суб’єкти міжнародного права.
Суб’єкти міжнародного права — це учасники міжнародних правовідносин, які є носіями
міжнародних прав та обов’язків, що здійснюються на основі та в рамках міжнародного
права.
 Основні принципи міжнародного
права.
Незастосування сили або загрози застосування сили.
Мирного вирішення міжнародних спорів.
Не втручання.
В співробітництво.
Рівноправ'я і самовизначення народів.
Суверенної рівності держав.
Добросовісного виконання зобов'язань за міжнародним правом.
 Право міжнародних договорів.
Право міжнародного договору – це система принципів і норм, що регулюють відносини
між суб’єктами міжнародного права з приводу укладання, дії та припинення дії
міжнародного договору. Ця галузь займає центральне місце в системі міжнародного права.
Вона пов’язана з усіма іншими галузями та інститутами міжнародного права.
 Міжнародні організації.
Міжнародна організація — це об'єднання держав відповідно до міжнародного права і на
основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній,
культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях, що має необхідну для цього
систему органів, права й обов'язки, похідні від прав і обов'язків держав, і автономну волю,
обсяг якої визначається волею держав-членів.
 Права людини і міжнародне право.
Основні права людини - гарантована законом міра свободи (можливості) особи, яка
відповідно до досягнутого рівня еволюції людства в змозі забезпечити її існування і
розвиток та закріплена у вигляді міжнародного стандарту як загальна і рівна для усіх
людей.
Міжнародне право прав людини — галузь міжнародного права, спрямована на сприяння
та захист прав людини на міжнародному, регіональному та національному рівнях.
 Відповідальність в міжнародному
праві.
Право міжнародної відповідальності – галузь міжнародного права, принципи і норми якої
визначають для суб'єктів міжнародного права юридичні наслідки міжнародно-протиправних
діянь, а також заподіяння шкоди в результаті діяльності, не забороненої міжнародним
правом.
 Міжнародна співпраця у боротьбі зі
злочинністю.
Боротьба зі злочинністю належить до пріоритетних напрямів міжнародного
співробітництва. Ії зростання та інтернаціоналізація перетворили цю боротьбу на одну з
головних соціальних проблем і обумовили необхідність взаємодії держав у справі її
розв’язання.
 Основними сучасними напрямками співробітництва
держав у боротьбі зі злочинністю є:
сумісне визначення кола загально небезпечних діянь, що потребують спільних зусиль щодо їх
припинення;
взаємний обмін інформацією про вчинені злочини та злочинців;
надання допомоги в розшуку злочинців які перебувають на території держави та видача їх
зацікавленим суб'єктам міжнародного права;
спільне вивчення питань злочинності і методів боротьби з нею; виконання окремих доручень із
кримінально-процесуальних питань;
укладання міжнародних договорів про боротьбу з окремими видами міжнародних злочинних діянь;
участь держав у міжнародних організаціях, що спеціалізуються в боротьбі зі злочинністю.
 Міжнародно-правові способивирішення
міжнародних суперечок.
У міжнародно-правовій доктрині найпоширенішим є поділ мирних
засобів вирішення міжнародних спорів на дипломатичні (політичні)
та правові (судові). До дипломатичних належать переговори, добрі послуги,
посередництво, обслідування та примирення, до правових— арбітраж і
судовий порядок.
 Поняття та суб’єкти міжнародного
приватного права.
Міжнародне приватне право – це система юридичних норм, яка регулює приватноправові
відносини з іноземним елементом.

Під суб’єктами міжнародного приватного права розуміють

учасників цивільних правовідносин, які ускладнені іноземним
елементом. Серед суб’єктів міжнародного приватного права
виділяють: 1) фізичних осіб – людина, як учасники правових
відносин; 2) юридичні особи – організація, підприємство,
установа створена і зареєстрована у встановленому законом
порядку; 3) держава.
Дякую за увагу