Семінар 6

Система і структура міжнародного права

1. Поняття й основні елементи системи міжнародного права.
Сучасне міжнародне право є окремою правовою системою, яка складається з
принципів, договірних і звичаєвих норм, що регулюють відносини між
державами, міжурядовими організаціями й іншими суб’єктами міжнародного
права. Компоненти системи — принципи, договірні та звичаєві норм,
рішення міжнародних судових органів тощо — залежно від предмета
регулювання об’єднуються в галузі міжнародного права, якот: право
зовнішніх зносин, право міжнародних організацій, міжнародне морське
право, космічне право, міжнародне економічне право тощо. Міжнародне
право охоплює величезні складні сфери транснаціонального значення, як
традиційні (статус держави, правонаступництво держав, закони та звичаї
війни, право міжнародних договорів тощо), так і нові (міжнародні
організації, ядерна енергія, повітряне право, навколишнє середовище, захист
прав людини тощо). Компонентами системи міжнародного права слід
вважати також такі правові інститути, як міжнародне визнання, міжнародна
відповідальність і санкції, правонаступництво тощо. Компоненти системи
міжнародного права в умовах реальних міжнародних відносин постійно
взаємодіють. Протиріччя окремих норм і принципів в умовах взаємодії не
руйнують один одного, а дають змогу добиватися оптимальних результатів в
інтересах забезпечення головної мети системи — співробітництва держав в
умовах міцного миру та надійної безпеки.
Система міжнародного права — це порядок розташування принципів і норм у
логічній послідовності або за предметом регулювання. Систему
міжнародного права слід відрізняти від системи науки міжнародного права.
Система науки міжнародного права створюється науковцями з метою
вивчення, кодифікації, забезпечення методів тлумачення, вірного розуміння
сутності міжнародного права. Такі підрозділи науки міжнародного права, як
історія міжнародного права, предмет і сутність міжнародного права,
вивчають міжнародне право загалом, а не його окремі галузі. Наука
міжнародного права — суттєва частина загальної науки права —
юриспруденції. Система науки міжнародного права здатна забезпечити
знання, розуміння та застосування його принципів і норм.
2. Поняття й головні компоненти структури міжнародного права.
3. Співвідношення системи й структури міжнародного права.
Система міжнародного права - внутрішньо єдина, цілісна сукупність
взаємопов'язаних галузей міжнародного права, що мають свої принципи і
поділяються на підгалузі, інститути і норми.
Система сучасного міжнародного права має об'єктивний характер і включає в
себе основні принципи міжнародного права і його галузі: право міжнародних
договорів; міжнародне морське право; міжнародне повітряне право;
міжнародне космічне право; право зовнішніх зносин; право міжнародних
організацій; мирні засоби вирішення міжнародних спорів;, міжнародне
гуманітарне право; міжнародне екологічне право, міжнародне економічне
право; право міжнародної безпеки; міжнародний захист прав людини;
принципи і норми, що встановлюють режим державної та інших територій,
та інші.
Однак на початку XX ст. Гольтцендорф виділив у міжнародному праві 3
основні галузі: міжнародне кримінальне право і процес, міжнародне приватне
право і процес, міжнародне державне право.
Як зазначалося, міжнародне право діє у системі історично можливих світових
правопорядків. Характерною особливістю світового правопорядку, в якому
діє сучасне міжнародне право, є визнання державами однакових правових
принципів, обов'язкових для виконання кожним членом світового
співтовариства.
Зустрічається також поділ міжнародного права на загальну та особливу
частини. Так, до загальної частини відносять питання теорії та історії
міжнародного права, основні принципи міжнародного права, а до особливої
частини - галузі міжнародного права.
Сучасні міжнародні відносини склалися на основі схожої правосвідомості
народів, без якої не може бути ні міжнародного договору, ні міжнародного
звичаю. На цій основі в результаті міжнародного спілкування державами (та
іншими суб'єктами міжнародного права) створюються шляхом погодження
їхніх міжнародно-правових позицій з урахуванням балансу інтересів при
підписанні договорів між собою юридичні норми, які у сукупності із
звичаєвими нормами регулюють певні відносини і разом становлять сучасне
міжнародне право як особливу систему права.
Розглянемо характерні риси міжнародного права як особливої системи права.
По-перше, додержання норм міжнародного права після їх створення
забезпечується за потреби державним примусом, здійснюваним
безпосередньо або опосередковано. Це правомірно, оскільки договірний
процес між суб'єктами міжнародного права закріплює взаємні права та
обов'язки.
По-друге, міжнародне право слугує своєрідним масштабом можливої і
належної поведінки держав у міжнародних відносинах. У свою чергу в
національному праві кожної держави, у тому числі й України, є норми, які
регулюють діяльність державних органів у міжнародних відносинах.
Наприклад Закон України "Про міжнародні договори України" 2004 р.
регламентує повноваження і порядок підготовки, підписання Україною
міжнародних договорів, порядок їх ратифікації й виконання і т. ін.
По-третє, для міжнародного права як особливої системи права характерним є
те, що воно має свій специфічний предмет регулювання. Як зазначалося,
таким предметом регулювання для міжнародного права є відносини між
суб'єктами міжнародного права.
По-четверте, суб'єктами міжнародного права, на відміну від
внутрішньодержавного права, є головним чином суверенні держави,
міжнародні організації, державоподібні утворення тощо.
По-п'яте, для міжнародного права характерний свій, лише йому
притаманний, спосіб творення норм. Його основою є узгодження між собою
позицій суб'єктів міжнародного права, що дає змогу досягати угод і
створювати норми міжнародного права. Процес узгодження позицій держав є
основою демократичної спрямованості міжнародно-правових норм, які іноді
можуть відрізнятися від соціальної сутності цих держав.
Зазначеними характерними рисами міжнародне право докорінно
відрізняється від національних систем права тих чи інших держав. Це
підтверджується при здійсненні порівняльного аналізу національного і
міжнародного права. Основні відмінності їх стосуються способу утворення
норм, суб'єктів права, предмету регулювання, соціальної сутності і способів
функціонування права тощо.
4. Поняття, структура та види галузей міжнародного права.
Галузь міжнародного права - це сукупність юридичних норм, що регулюють
відносини суб'єктів міжнародного права в певній галузі, яка становить
специфічний предмет міжнародного права, має більший ступінь
універсальної кодифікації і характеризується наявністю принципів, що
стосуються даної конкретної галузі правовідносин.
Галузями міжнародного права є: право міжнародних договорів;
дипломатичне право; міжнародне морське, повітряне, космічне, атомне
право; природоохоронне право; право збройних конфліктів; гуманітарне і
інші галузі права. Хотів би розглянути міжнародне повітряне та
дипломатичне право.
Міжнародне повітряне право регулює порядок міжнародних повітряних
сполучень. Міжнародне повітряне право - частина міжнародного права, що
представляє собою сукупність спеціальних принципів і норм, що регулюють
відносини між суб'єктами міжнародного права у зв'язку з використанням
повітряного простору.
Першим міжнародним документом в галузі міжнародного повітряного
транспорту стала Паризька конвенція 1919 року про аеронавігації,
учасниками якої стали 38 держав. На сьогодні основним актом є Конвенція
про міжнародну цивільну авіацію 1944 р (Чикаго). У 1944 р прийнято Угоду
про транзит, або про "двох свободах повітря", що налічує 112 учасників, і
Угода про міжнародний повітряний транспорт, або "про п'ять свободах
повітря", що налічує 11 учасників.
У галузі міжнародного повітряного права діє ряд принципів: принцип
виняткового і повного суверенітету держав щодо повітряного простору,
розташованого над їх сухопутною територією; принцип свободи польотів у
відкритому повітряному просторі; принцип забезпечення безпеки
міжнародної цивільної авіації.
Дипломатичне право - найбільш древня галузь міжнародного права. З
утворенням держав стали складатися окремі звичаї, які потім поступово
знаходили відображення в договорах, що регулюють міжнародні відносини.
Дипломатичне право виникло і розвивалося як посольський право, тобто як
сукупність норм, що визначають положення посла. Лише до початку XX в.
посольський право стало поступово перетворюватися в дипломатичне, тобто
в сукупність норм, що регулюють всі офіційні відносини держав.
В даний час основним актом дипломатичного права є Віденська конвенція
про дипломатичні зносини 1961 р Важливе значення мають Конвенція 1969
року про спеціальні місії і Конвенція 1975 про представництво держав у їх
відносинах з міжнародними організаціями - конвенцій універсального
характеру, а також відповідних внутрішньодержавних нормативних актів.
5. Поняття, структура та класифікація інститутів міжнародного права.
6. Тенденції розвитку міжнародного права.
7. Поняття та сутність проблеми фрагментації міжнародного права.