Теоретичні питання

1. Принципи права: поняття, ознаки, види.

2. Національне право та міжнародне право: співвідношення та взаємодія

1. Принципи права: поняття, ознаки, види.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі,

мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві
положення права.

Принципи права, як і право – це продукт людської діяльності. Становлення

принципів відбувалося разом із становленням права в процесі взаємодії,
комунікації між людьми.

Як невідчужувані права людини і право взагалі, принципи права мають недержавне

джерело походження. Їх коріння часто слід шукати в релігії, зокрема в таких
божественних заповідях, як «не вбий»

Принципи права об'єктивно зумовлені економічним, соціальним, політичним ладом

суспільства, що існує в певній країні, соціальною природою держави і права,
характером пануючого політичного і державного режиму, основними принципами
побудови і функціонування політичної системи певного суспільства.
Ознаки:

1. Принципи права як безпосереднє вираження, уособлення загальнолюдських

суспільних цінностей (людської гідності, особистої автономії, солідарності, довіри
тощо) спрямовані на їхнє утвердження, забезпечення і захист, дозволяють
відтворити їх при формуванні та дії права.

2. Принципи права мають найбільш загальний, абстрактний характер.

3. Принципи права визначають зміст системи права та її структурних елементів, а

також напрями їхнього подальшого розвитку.

4. Принципи права спрямовують формування норм права. Останні формуються під

впливом певного принципу або групи принципів і не повинні їм суперечити. Норми
права зазвичай є проявами дії принципів, засобами їх конкретизації. Наприклад,
принцип справедливості знаходить свою конкретизацію в багатьох процесуальних
нормах: право на судовий захист порушеного права, право на правову допомогу,
право бути заслуханим у суді, вимоги гласності та змагальності судового процесу,
неупередженості судочинства, розгляду справи у розумний строк та ін.

5. Від правових норм принципи права відрізняються більшою стабільністю,

оскільки залишаються незмінними протягом тривалого часу. Отже, принципи права
– це найбільш загальні і стабільні вимоги, що уособлюють суспільні цінності,
дозволяють відтворити їх при формуванні та дії права, визначаючи його характер і
напрями подальшого розвитку.
Усі принципи права можна поділити на:
-Загальні
-Галузеві
-Міжгалузеві

- Загальні принципи права – це вихідні ідеї, що притаманні праву в цілому, діють у

всіх його галузях та інститутах. Вони визначають право в цілому, утворюють
моральну основу права, його духовний фундамент

-Галузеві принципи права – це найбільш загальні та стабільні вимоги, що

притаманні певній галузі права, визначають її характер та напрями подальшого
розвитку. Наприклад, цивільному праву притаманні такі принципи, як свобода
договору, свобода підприємницької діяльності, судовий захист цивільного права та
інтересу тощо. Наприклад, трудове право ґрунтується на принципах свободи праці
і заборони примусової праці, заборони дискримінації в трудових відносинах тощо.

- Міжгалузеві принципи права – це найбільш загальні та стабільні вимоги, що

притаманні декільком галузям права, визначають їх характер та напрями
подальшого розвитку. Наприклад, процесуальні галузі права мають такі спільні
принципи, як змагальність сторін, гласність судового процесу, незалежність суду,
розумність строків та ін.

2. Національне право та міжнародне право: співвідношення та взаємодія

Національне (внутрішньодержавне) і міжнародне право є самостійними, але

взаємопов'язаними системами права. Якщо національне право регулює відносини
всередині країни, то за допомогою норм міжнародного права регулюються відносини
між державами та іншими його суб'єктами, узгоджуються ці відносини, і лише в разі
потреби забезпечуються колективним примусом. Як норми міжнародного права не
мають безпосередньої дії в національному праві держав-учасниць міжнародного
співтовариства, так і норми національного (внутрішньодержавного) права не
застосовуються у міжнародно-правовій сфері.
Нині є діючим принцип пріоритету міжнародного права (договору) над
національним, якщо його норми визнані державою в законодавчому порядку.
Перевагою перед національними законами володіють ті міжнародні договори, котрі в
установленому законом порядку ратифіковані й опубліковані.

Національне право служить своєрідним джерелом міжнародного права, оскільки

норми останнього створюються в результаті угоди між його суб'єктами - суверенними
державами, переважно з метою задоволення національних інтересів. Національне
право визначає організацію і діяльність держави, її політику не тільки всередині
країни, а й на міжнародній арені; через зовнішню політику і дипломатію затверджує
правові норми і принципи, закріплені в моральній свідомості свого народу,
вітчизняних нормативно-правових актах і тим впливає на міжнародне право.
 Міжнародне право, його норми і принципи визначають ідейну і нормативну основу
національного права. Загальнолюдські принципи і норми, що містяться в
міжнародному праві, вимагають від національного права, законів країни бути їх
хранителями. Норми права, перш ніж стати частиною національного права,
перевіряються на відповідність загальнолюдським цінностям, що містяться в
міжнародному праві. Конституції ряду держав закріплюють основні принципи і
норми міжнародного права, створюють юридичні гарантії того, що ці принципи і
норми будуть враховані державними органами і посадовими особами у внутрішньому
житті країни.

Практичні

1.

2.
Міжнародні – 2.1, 2.4, 2.7
Національні – 2.2, 2.3, 2.5, 2.6

3.
Зміст приписів

Ст.27. Внутрішнє право і додержання договорів

Віденська Учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього
конвенція про права як на виправдання для невиконання ним договору. Це правило
право діє без шкоди для статті 46.
міжнародних
договорів.
Ст.9. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, є частиною національного законодавства України.
Конституція
України
ст. 19 Закону 1. Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана
України «Про Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і
міжнародні застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного
договори законодавства.
України» від 2. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому
29.06.2004 порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному
акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного
договору.

ст. 10 Цивільного 1. Чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість
кодексу України якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного
від 16.01.2003 законодавства України.
2. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому
законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом
цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору
України.
ч. 5 ст. 3 1. Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний
Кримінального кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і
кодексу України нормах міжнародного права.
від 05.04.2001 5. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що
містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано
Верховною Радою України.