Внесок З.

Фрейда у вивчення відхильної поведінки

Один із найвизначніших науковців сучасності, який вплинув не лише
на становлення клінічної психології та зробив внесок у дослідження
девіантної поведінки, а й спричинився до масштабних соціокультурних
процесів, таких як сексуальна революція, є З. Фрейд. Інтерпретація
девіантної поведінки за З. Фрейдом пов’язана із структурою особистості, яку
пропонує автор. Особистість функціонує на трьох рівнях: рівень Воно (лат.
Id), рівень Я (лат. Ego) та рівень Супер-Я (лат. Super-Ego). Рівень Id
(підсвідоме) є рівнем, на якому акумулюється життєва енергія (лібідо), що
може знаходити свою реалізацію у процесах сексуальної самореалізації чи
творчості (Ерос), але може, у разі пригнічення з боку Супер-Я, породжувати
неврози та трансформуватися у свою протилежність – деструктивну енергію
руйнування (Танатос). Однією з найдієвіших технік, що дозволяє розкрити
неусвідомлені бажання, Фрейд вважав тлумачення сновидінь, бо під час сну
ці захисні механізми послаблюють свою діяльність.
Згідно з Фрейдом, початком та основою психічного життя
людини є різноманітні біологічні механізми. Так, він вважав, що у кожній
людині закладені потяги та жага до вбивства.
Індивід з дитинства вчиться керувати своїми інстинктами. Деяким так
і не вдається цього досягти внаслідок конкретних обставин, наприклад,
поганих відносин у родині. В результаті вони розвиваються неправильно і
формуються в неповноцінну особистість. Конфлікт підсвідомого з
усвідомленим, боротьба між ними визначає зміст психічної діяльності
особи та її поведінки. У випадках, коли активність свідомості виявляється
недостатньою, “пригноблені” антисоціальні інстинкти і потяги прориваються

назовні та виявляються у вигляді злочину

Послідовники Фрейда доповнили його теорію деякими новими рисами.

Найвідомішою є неофрейдистська теорія фрустрації, що розглядає злочин як
підсвідомий вихід зі складного психічного стану — гострого переживання,
викликаного раптовою катастрофою надій.
Фрустрáція (від лат. frustratio — омана, марне
очікування) — психічний стан людини, що виражається в характерних
переживаннях і поведінці, що викликано об'єктивно непереборними (або
суб'єктивно сприйманими як непереборні) труднощами на шляху до
досягнення мети, розбіжності реальності з очікуваннями.
Фрустрація може супроводжуватись агресією, спрямованою на
інших людей; агресією, спрямованою на себе або агресією, спрямованою на
предмет досягнення

Вчення Фрейда було розвинуто його учнями. К. Юнг (1875 - 1961),

швейцарський психолог та психіатр, заснував напрямок «аналітична
психологія».
Він виділив у несвідомому дві частини: особисте несвідоме та
колективне несвідоме. Перше місить все, що людина намагається витіснити
зі свідомості, але воно залишається у якості сліду у несвідомому. Зміст
другого, тобто колективного несвідомого, не набувається в процесі життя,
воно - природжені інстинкти та первісні форми збагнення - архетипи.
Аналітична психологія Юнга «соціологізує» фрейдизм.
Колективне несвідоме - це вже не тільки інстинкти, біологічний потяг, а й
історія людства. «Тому причини правопорушень скоріше соціальні та
містяться у пережитках минулого у свідомості людства».
Можливо Доповнення:
 З. Фройд виділяє низку психологічних механізмів, важливих для
розуміння розгортання девіантної поведінки: витіснення, проекція,
заміщення, регресія, заперечення. Витіснення – це пригнічення підсвідомих
потягів, повернення їх у сферу підсвідомості. Проекція – це приписування
іншим своїх власних неприйнятних переживань (одною із форм проекції є
манія переслідування, тобто перенесення на інших своїх агресивних
імпульсів). Заміщення – направлення руйнівної енергії на більш безпечний,
ніж той, що викликав негативні почуття, об’єкт. Раціоналізація –
самовиправдання, намагання раціонально пояснити те, що було вчинено під
впливом інстинктів. Регресія – повернення до дитячих, інфантильних форм
поведінки.