Фрейдизм.

Неофрейдизм.
Філософія життя.
Виконав:
 План презентації.
1) Структура розуму за Фрейдом
2) Три інстанції: Я, Воно, Над-Я
3) Психоаналітична терапія
4) Інтерпретації роботи Фрейда сучасними
психоаналітиками
5) Розвиток теорії психосексуального розвитку
6) Відмінності між Фрейдом та сучасними
психоаналітиками
7) Життя як філософська категорія
8) Існування та сенс життя
9) Спроби визначити сутність життя у філософських
дискусіях
 Структура розуму за Фрейдом
 За Фрейдом, структура розуму складається з трьох
складових частин:
 Ід - це несвідома складова розуму, що містить інстинкти
та прагнення, які диктують наші дії без нашої свідомої
волі. Ід знаходиться на рівні безумовних реакцій, які
розвиваються з моменту народження.
 Его - це раціональна складова розуму, що дозволяє
контролювати ід та забезпечує баланс між нашими
інстинктами та реальністю. Его розвивається в ранньому
дитинстві.
 Супер-его - це частина розуму, що відповідає за моральні
норми та стандарти, які нам навчають в дитинстві.
Супер-его знаходиться на найвищому рівні свідомості та
розвивається протягом дитячого віку.
 Таким чином, Фрейд описує структуру розуму як
складну взаємодію між свідомим та несвідомим рівнями
психіки, що залежать від нашого досвіду та виховання.
 Три інстанції: Я, Воно, Над-Я.
 Теорія Фрейда про три інстанції включає в себе
концепцію розуму, який складається з трьох основних
частин: Я, Воно і Над-Я.
 Перша інстанція, Я, представляє собою свідомість
людини, яка відповідає за раціональне мислення, вільну
волю та контроль над поведінкою.
 Друга інстанція, Воно, є безсвідомим інстинктивним
компонентом розуму, який контролює базові бажання та
потреби, такі як їжа, стать, сон і т.д.
 Третя інстанція, Над-Я, є частиною розуму, яка регулює
поведінку згідно зі стандартами та моральними
принципами суспільства. Вона контролює нашу
поведінку, допомагаючи нам приймати рішення, що
відповідають нашій етиці та моральним принципам.
 Три інстанції взаємодіють між собою, і конфлікти між
ними можуть призводити до психічних проблем. Фрейд
вважав, що аналізуючи ці взаємодії, можна розкрити
 Психоаналітична терапія
 Психоаналітична терапія - це форма психотерапії, яка була
розроблена за підходом Сігмунда Фрейда. Вона базується
на теорії, що багато з проблем людини пов'язані з
підсвідомими конфліктами та недоліками, що виникли в
ранньому віці.
 Терапевт працює з клієнтом, щоб допомогти їм зрозуміти
та розв'язати ці конфлікти та недоліки, які можуть
проявлятися у поведінці, стосунках з іншими людьми та
емоційному благополуччі.
 Терапевти зазвичай працюють один на один з клієнтом в
серії сеансів, що можуть тривати кілька місяців або навіть
років. Процес терапії може включати розмови про
дитинство, використання асоціацій та вільних асоціацій, а
також використання різноманітних технік, таких як аналіз
снів.
 Психоаналітична терапія є однією з найбільш вивчених та
досліджених форм психотерапії, і вона залишається
популярною в даний час.
 Інтерпретації роботи Фрейда сучасними психоаналітиками
 Сучасні психоаналітики інтерпретують роботу Фрейда різними
способами, але загалом зберігають його основні ідеї і підходи до
психологічної терапії.
 Одна з головних критик Фрейда полягає в тому, що він надмірно
підкреслював роль раннього дитинства в формуванні особистості, не
враховуючи інших важливих факторів, таких як генетика,
середовище, соціальна взаємодія тощо. Сучасні психоаналітики
більше уваги приділяють цим іншим факторам, але все ж залишають
підкреслення важливості дитинства в формуванні особистості.
 Деякі психоаналітики також критикують Фрейда за його фокус на
сексуальності як основного джерела конфліктів в людському
розвитку. Сучасні психоаналітики враховують інші типи конфліктів та
енергій, що можуть впливати на поведінку та емоційний стан
людини.
 Однак, сучасна психоаналітична терапія все ще використовує багато
ідей та методів, розроблених Фрейдом, включаючи аналіз снів,
асоціацій та вільної асоціації. Також, сучасні психоаналітики
досліджують нові аспекти психології, такі як трансгендерність та
розлади соціальної поведінки, та розвивають нові методи терапії на
 Розвиток теорії психосексуального розвитку
 Теорія психосексуального розвитку, запропонована Фрейдом, була дуже
впливовою на психологію та психіатрію XX століття. Проте, на
сьогоднішній день багато психоаналітиків та психологів розглядають її з
критичним поглядом, наголошуючи на тому, що теорія має свої
обмеження та не ураховує багатьох аспектів людської психіки та
поведінки.
 Однією з ключових критик теорії психосексуального розвитку є її
бінарний характер. Фрейд вважав, що психосексуальний розвиток
проходить через стадії, в яких дитина зосереджується на певних
ерогенних зонах свого тіла, починаючи з рота та закінчуючи геніталіями.
Проте, ця модель не враховує складність та різноманітність сексуальної
ідентичності людей, а також не ураховує інших важливих факторів,
таких як культурні та соціальні впливи на розвиток особистості.
 Крім того, деякі психоаналітики вважають, що Фрейд надмірно
акцентував увагу на ролі психічних конфліктів та бажаннях у
формуванні психіки людини, не враховуючи інших факторів, таких як
соціальне середовище, культурні та релігійні впливи, генетичні чинники
та біологічні процеси.
 Натомість, більшість сучасних психоаналітиків розглядають теорію
психосексуального розвитку як базову модель, яка допомагає розуміти
багатоманітність та складність людської психіки, але не як єдину
правильну та вичерпковую теорію розвитку особистості.
 Відмінності між Фрейдом та сучасними психоаналітиками.
 Хоча багато сучасних психоаналітиків використовують поняття та
інструменти, започатковані Фрейдом, проте вони також внесли свої
власні відмінності в психоаналітичну теорію та практику. Ось
декілька відмінностей між Фрейдом та сучасними психоаналітиками:
 Розширення гендерної та сексуальної орієнтації: Більшість сучасних
психоаналітиків підтримують ідею розширення гендерних та
сексуальних ідентичностей, яка не була особливо розвинена в часи
Фрейда. Сучасні психоаналітики також зосереджуються на розумінні
різноманітності сексуальної орієнтації та ставлення до сексуальності.
 Роль культурного контексту: Сучасні психоаналітики відзначають
роль культурного та соціального контексту у формуванні та вияві
різних аспектів психіки, що не отримало належної уваги в теорії
Фрейда.
 Розширення теоретичної бази: Сучасні психоаналітики враховують
внесок інших наук, таких як нейронауки та соціальна психологія, в
свої дослідження, що дозволяє поглиблювати розуміння процесів, що
відбуваються в людській психіці.
 Наголос на відносинах та соціальних процесах: Сучасні
психоаналітики більше зосереджуються на вивченні взаємодії між
індивідуумами та соціальних процесах, що дозволяє більш повно
розуміти формування особистості.
 Життя як філософська категорія.
 "Життя" є однією з ключових філософських категорій, що
використовуються для розуміння сутності людського існування та
всього живого на планеті. У філософії існує безліч різних підходів
до трактування поняття "життя".
 Одним з популярних підходів є визначення "життя" як феномену,
який відрізняє живі істоти від неживої природи. Життя можна
описати як активний процес, який характеризується здатністю до
росту, розвитку, розмноження та змін. У філософському контексті
життя також розглядається як феномен, що включає в себе
екзистенцію, самосвідомість та можливість вільного вибору.
 Інші філософи розглядають "життя" як поняття, яке включає в себе
не тільки біологічний аспект, але й соціальні, культурні та
історичні фактори. Життя розглядається як процес, що включає в
себе індивідуальне та колективне існування людей та їх взаємодію
з оточуючим світом.
 Також у філософії існують різні підходи до розуміння того, що
становить сутність життя. Деякі філософи вважають, що життя не
може бути повністю розкрито в науковому аналізі та вимірюванні,
і що існує якась непомірна складність у визначенні сутності життя.
 Отже, поняття "життя" відіграє важливу роль в філософських
роздумах про людську природу, суспільство, культуру та природу.
 Існування та сенс життя
 Існування та сенс життя - це питання, які протягом
багатьох століть займали увагу філософів,
антропологів, релігійних і духовних лідерів,
психологів та інших дослідників людської природи та
існування. Існування може бути розглянуте як факт
наявності живих організмів на землі, але сенс життя -
це значення, яке людина присвоює своєму існуванню.
 Різні філософські течії та дослідники мали різні
погляди на існування та сенс життя. Деякі філософи,
наприклад, Ніцше та Хайдеггер, стверджували, що
життя не має ніякого сенсу, інші, як, наприклад,
Екзюпері, вважали, що сенс життя полягає в тому, щоб
давати життя іншим.
 Сенс життя може бути розглянутий з різних точок
зору, включаючи релігійні, філософські, психологічні,
наукові, культурні та соціальні підходи. У кожному
випадку, сенс життя може бути особистим для кожної
людини, що залежить від її цінностей, вірувань,
 Спроби визначити сутність життя у філософських дискусіях
 У філософських дискусіях існує багато спроб
визначення сутності життя. Одні філософи розглядають
життя як об'єктивно існуючу реальність, інші - як
суб'єктивний досвід.
 Для деяких філософів, таких як Аристотель, життя є
різновидом природи, або живої матерії, яка має
властивість розвиватися та саморухомості. Інші
філософи, такі як Жан-Поль Сартр, розглядають життя
як екзистенційну реальність, що означає, що життя не
може бути окремо розділено від людини, яка його
переживає.
 Деякі філософи, такі як Мартін Гайдеггер, розглядають
життя як універсальний досвід, який об'єднує всіх
людей. Для інших філософів, таких як Фрідріх Ніцше,
життя є процесом пошуку сенсу та цілей, який може
бути важливішим за самі цілі.
 У кожного філософа є своя унікальна концепція сутності
життя, яка може відрізнятися від інших. Однак, загальна
ідея полягає в тому, що життя є основою нашого
 Висновки
 Філософія життя, Фрейдизм та Неофрейдизм є досить різними підходами до розуміння
людської психіки та життя в цілому. Філософія життя пропонує розглядати життя як
основний об'єкт філософського дослідження, що включає різні аспекти життя, такі як
сенс, цінності, існування, свобода і відповідальність. Фрейдизм та Неофрейдизм
зосереджуються на психічних процесах, зокрема на тім, як безсвідомі інстинкти та досвід
формують наші поведінку і психіку.
 У загальному, об'єднуючи ці три теми, можна стверджувати, що підходи до розуміння
життя та психіки є складними та мінливими, і вони залежать від різних історичних та
культурних контекстів. Водночас, розуміння ролі безсвідомого та наших внутрішніх
процесів у формуванні життя та психіки залишається важливим питанням для сучасної
філософії та психології.