Семінарське заняття № 2

Тема: Історія становлення психології як науки

Питання для підготовки:
1. Матеріалістичне та ідеалістичне розуміння сутності та походження
психіки.
Матеріалістичне розуміння психіки.
Згідно з матеріалістичним підходом, психіка є результатом
функціонування матеріальної системи, зокрема нервової системи та
мозку. Всі психічні явища і процеси вважаються результатом фізичних і
хімічних процесів, що відбуваються в організмі. Розвиток психіки
пов'язаний з еволюцією нервової системи і виникає на основі фізичних
процесів, таких як сигнали між нейронами та хімічні реакції. Психіка є
продуктом взаємодії організму з навколишнім середовищем.
Матеріалісти вважають, що матерія — первинна, а психіка, свідомість —
вторинні, похідні від матерії.
Діалектичний матеріалізм доводить, що психіка є продуктом тривалого
розвитку матерії. Лише на певній стадії розвитку із матерії виникло
психічне життя як особлива властивість цієї матерії.
Ідеалістичне розуміння психіки.
В ідеалістичному підході психіка вважається наділеною самою собою
сутністю, незалежною від фізичного світу, тобто ідеалістична психологія
заперечує залежність психічного життя від організму, нервової системи
людини, від умов її життя та виховання. Психічні явища розглядаються
як особливий вид реальності, яка не піддається фізичному поясненню.
Ідеалісти вважають, що думки, почуття, бажання, прагнення, вчинки та
поведінка людини — це прояв особливої нематеріальної сутності —
духа або душі, що якимось таємничим чином поєднується з тілом людини
в момент її народження й залишає його після смерті.
Ідеалістична психологія різних напрямів протягом всієї історії була
вірною служницею релігії і прагнула обгрунтувати необхідність віри в
існування бога — творця світу, віри й безсмертя душі, в потойбічний світ.
 Ідеалістичне розуміння психіки є ненауковим, оскільки воно не
відповідає реальності. Психіка є продуктом мозку, а мозок - це орган,
який складається з матерії. Тому психіка не може бути самостійним
субстанцією, яка існує незалежно від матерії.
2. Основні етапи історії психології.
Історія психології може бути поділена на 2 великі періоди – донауковий
та науковий.
Донауковий етап (до XVII століття). На цьому етапі психіка розглядалася
як душа, яка є нематеріальною субстанцією. Дослідження психіки
проводилися в рамках філософії, релігії та інших наук. Представники:
Аристотель, Платон, Аврелій Августин, Тома Аквінський, Рене Декарт.
Філософський етап (17-19 століття). Вони розглядали психіку та її
природу у контексті філософських теорій. Дослідження психіки
проводилися в рамках філософії, фізіології та фізики. Представники:
Джон Локк, Девід Юм, Іманнуель Кант, Георг Гегель.
Експериментальний етап (19-20 століття). Виділяється поява видатних
фігур, таких як Вільгельм Вундт, який заснував першу психологічну
лабораторю в Лейпцигу, і Вільям Джеймс, який розробив теорію
функціоналізму. Відбувається розвиток психоаналізу, що ставив акцент
на несвідому психіку, відомий завдяки Зігмунду Фрейду. Джон Б. Вотсон
і Б. Ф. Скіннер, вивчали поведінку з точки зору стимул-реакція.
Розвивалася гештальтпсихологія, яка вивчає сприйняття та способи
відображення інформації в свідомості.
Сучасний етап (друга половина 20 століття - сучасність). В цей період
психологія вивчає закономірності, прояви і механізми психіки. На цьому
етапі психологія є самостійною наукою, яка вивчає психіку людини і
тварин. Сучасна психологія включає в себе різні підходи та напрями,
включаючи клінічну, експериментальну, прикладну, соціальну та інші
області. Вона активно застосовує нові методи дослідження, включаючи
нейропсихологію та застосування інформаційних технологій для
вивчення психічних явищ.
3. Психологічні школи та напрямки сучасних досліджень.
Основні напрямки:
Когнітивна психологія вивчає процеси пізнання, такі як мислення,
пам'ять, уява, мовлення. Основні методи дослідження в когнітивній
психології: експеримент, спостереження, опитування, аналіз продуктів
діяльності.
Соціальна психологія вивчає поведінку людини в соціальному контексті.
Основні методи дослідження в соціальній психології: експеримент,
спостереження, опитування, аналіз продуктів діяльності.
Психологія особистості вивчає індивідуальні особливості людини, такі
як характер, темперамент, емоції. Основні методи дослідження в
психології особистості: спостереження, опитування, тестування.
Педагогічна психологія вивчає психологічні процеси навчання і
виховання. Клінічна психологія вивчає психологічні проблеми людини і
методи їх вирішення. Основні методи дослідження в клінічній психології:
інтерв'ю, тестування, психодіагностика.
Інші напрямки досліджень у психології:
Нейрофізіологія - вивчає нейробіологічні основи психічних процесів.
Еволюційна психологія - вивчає вплив еволюції на психіку людини.
Психологія спорту - вивчає психологічні аспекти спорту. Психологія
праці - вивчає психологічні аспекти праці. Психологія реклами - вивчає
психологічні аспекти реклами. Психологія мистецтва - вивчає
психологічні аспекти мистецтва.
Сучасні тенденції в психологічних дослідженнях:
Інтеграція різних напрямків психології. Психологія розвивається в
напрямку інтеграції різних напрямків психології. Це дозволяє отримати
більш глибоке розуміння психіки людини.
Застосування нових методів дослідження. У психології активно
розвиваються нові методи дослідження, такі як нейровізуалізація,
штучний інтелект, машинне навчання.
 Практична спрямованість досліджень. Психологія все більше
спрямована на вирішення практичних проблем, таких як психічні
захворювання, освіта, соціальні проблеми.
4. Історія психологічної думки в Україні.
Психологія як наука зародилася в Україні в 19 столітті. Перші
дослідження в галузі психології були проведені в рамках філософії та
фізіології.
Перші зачатки психологічної думки в Україні можна знайти в працях
давньослов'янських мислителів, таких як Володимир Мономах, Іларіон,
Нестор Літописець. У своїх творах вони розглядали питання про душу,
розум, свідомість.
У 17-18 століттях в Україні розвивалася філософська психологія.
Представники цього напрямку, такі як Григорій Сковорода, Феофан
Прокопович, Михайло Ломоносов, розглядали психіку як одну з форм
буття, яка має духовну природу
У 19 столітті в Україні розвивалася фізіологічна психологія.
Представники цього напрямку, такі як Іван Сеченов, Володимир
Бехтерєв, Микола Ланге, вивчали психіку з точки зору її фізіологічних
основ.
У цей же час в Україні виникла і розвивалася педагогічна психологія.
Представники цього напрямку, такі як Костянтин Ушинський, Михайло
Драгоманов, вивчали психічні процеси в процесі навчання і виховання.
У 20 столітті в Україні розвивалися всі основні напрямки психології:
загальна, соціальна, психологія особистості, педагогічна, клінічна.
Серед видатних українських психологів 20 століття можна виділити:
Володимир Бехтерєв - засновник рефлексології, один з основоположників
експериментальної психології. Микола Ланге - засновник психофізіології,
один з основоположників теорії афектів. Леонід Виготський - засновник
культурно-історичної психології. Олександр Запорожець - засновник
психології розвитку. Петро Рудик - засновник експериментальної
психології особистості. Анатолій Алексєєв - засновник психології праці.
 Олександр Гальчук - засновник психології спорту. Валерій Кремень -
засновник психології управління.
Сучасний стан психологічної науки в Україні
Сучасна психологічна наука в Україні розвивається в напрямку інтеграції
різних напрямків психології. В Україні є ряд наукових установ, які
займаються психологічними дослідженнями, а також ряд психологічних
факультетів і кафедр в університетах.
Основні напрямки сучасних психологічних досліджень в Україні:
Нейропсихологія , когнітивна психологія , соціальна психологія,
психологія особистості, педагогічна психологія, клінічна психологія.
Психологічна наука в Україні має значний потенціал для розвитку. Вона
може внести значний вклад у вирішення актуальних проблем суспільства,
таких як освіта, соціальна адаптація, психічне здоров'я.

Питання для дискусії:

1. У чому сутність матеріалістичного підходу до розуміння психічних
явищ?
Згідно з матеріалістичним підходом, психіка є результатом
функціонування матеріальної системи, зокрема нервової системи та
мозку. Всі психічні явища і процеси вважаються результатом фізичних і
хімічних процесів, що відбуваються в організмі.
2. Які підходи до визначення історичних етапів розвитку психологічної
науки Ви знаєте?
Відповідно до першого підходу, психологія має тривалу передісторію і
коротку історію, яка починається з другої половини XIX ст. (Г.
Еббінгауз). Розвиток психології поділяють на два етапи: передісторія (до
кінця першої половини XIX ст.) та історія (з другої половини XIX ст.).

Представники другого підходу вважають, що розвиток психологічної

думки потрібно розділити на три етапи: 1-й етап - донаукова
(міфологічна) психологія - коли панували анімістичні уявлення про душу;
 2-й етап - філософська психологія - коли психологія була частиною
філософії, об'єднана з нею спільним методом (від античності до XIX ст.);
3-й етап - власне наукова психологія, з другої половини XIX ст. Цей
період пов'язують із застосуванням у психології об'єктивного методу
(експерименту), запозиченого в природничих наук, який дав їй змогу
відокремитися від філософії.
Третій підхід - культурологічний - розвиток психологічної науки
розглядає в контексті розвитку людської культури загалом
3. У чому сутність культурологічного підходу до визначення історичних
етапів розвитку психологічної науки?
Згідно з цим підходом, етапи розвитку психології виокремлюють за
історичними епохами:
 психологія Міфологічного періоду,
 психологія Античності,
 психологія Середньовіччя,
 психологія Відродження,
 психологія епохи Бароко,
 психологія Просвітництва,
 психологія Сцієнтизму.
Такий поділ історії психології є доцільним, оскільки в психології кожної
історичної епохи були суттєві відмінності, акценти на тих чи інших
психічних явищах.
4. Які особливості етапу розвитку психології як науки про душу? Які
погляди на душу характерні для Античності?
Психологія як наука про душу – перший етап розвитку. Найперші з
відомих нам уявлень про душу належать до архаїчного суспільства
(Міфологічний період) – анімізм. Анімістичні уявлення про душу
пов'язували її з матерією. Душею згідно з анімістичними уявленнями,
були наділені не тільки люди й тварини, рослини, і навіть каміння.
Стародавні уявлення про навколишній світ були пов'язані з вірою в
прихований за видимими речами сонм духів (душ), які покидають
 людське тіло з останнім подихом, а за деякими вченнями вони безсмертні
і вічно мандрують у тілах тварин і рослин.
Пізніше поняття про душу носило матеріалістичний характер. Душа як
різновидність матерії, як тілесне утворення, яке виникає із дрібних і
найбільш рухливих атомів.
Іншої думки були софісти. Людина - «міра всіх речей». Софісти на перше
місце ставили мову і мислення, як засіб маніпулювання людьми.
Відповідно до цих поглядів, душа не була кармою, адже з допомогою
думки і мови можна впливати на своє життя, на взаємини з іншими
людьми. Сократ довів нероздільність мислення і спілкування. Сократа
вважають основоположником психотерапії, мета якої - за допомогою
слова виявити те, що приховано за покровом свідомості.
За думкою Платона - душа, перш ніж потрапити в тіло людини, існує
відокремлено у вищому світі, де пізнає ідеї вічну і незмінну суть.
Потрапивши в тіло, душа починає згадувати бачене до народження.
Релігія на основі глибокої віри внесла в поняття про душу релігійний
зміст. За релігійним розумінням, душа нематеріальна, безтілесна істота,
яка нібито покидає тіло людини в момент її смерті і продовжує існувати в
потойбічному світі.
Стародавні мислителі та філософи наявністю душі намагалися пояснити
всі незрозумілі явища в житті людини. Сама душа уподібнювалась із
тілом людини, що стало основою антропоморфізму. Але так як душа
нечувана і небачена, то залишається лише вірити в її існування. А все те,
що побудоване на вірі не є наукою, а є різновидністю релігії.
5. Які особливості етапу розвитку психології як науки про свідомість?
Розвиваючись психологія як наука про душу перестала задовольняти
вчених. Адже, як зазначено вище, душа нечувана і небачена, то
залишається лише вірити в її існування, а все те, що побудоване на вірі не
є наукою, а є різновидністю релігії.
В результаті виникає інший спосіб пояснення дійсності. Цей спосіб дістав
назву теорії захованих властивостей і субстанцій. Науковці почали
 говорити, що юдина, чи людський мозок, має особливу властивість, яка
дістала назву свідомості. На зміну психології душі прийшла так звана
психологія свідомості, тобто другий етап розвитку психологічної науки.
Тіло впливає на душу, зумовлюючи в ній «пасивні стани» у вигляді
чуттєвих сприймань, емоцій. Декарт намагався пояснити схему дії
рефлекторної дуги. Співіснування тіла і свідомості він назвав -
психофізичною взаємодією. Здатність думати, відчувати, бажати стали
називати свідомістю.
Свідомість можна було, на думку психологів тих днів, вивчати за
допомогою тільки одного методу – інтроспекції – це самоспостереження і
самоаналіз. Ідеологом методу інтроспекції був філософ Дж. Локк.
Ще один напрям - ідеалістичний напрям асоціативної психології захищав
суб'єктивістське розуміння асоціацій як незалежних від об'єктивної
дійсності та анатомо-фізіологічної основи чисто психологічних зв'язків.
6. Які особливості етапу розвитку психології як науки про поведінку?
1879 рік вважають роком народження психології як самостійної науки,
яка вийшла зі складу філософії. Завдяки експериментам І.Сєченова та
І.Павлова, було досліджено рефлекторну природу психіки. З’явилося
пояснення безумовних та умовних рефлексів. Аналізуючи схему
виникнення умовних рефлексів, ми бачимо, що можна пояснювати,
передбачати і моделювати поведінку.
Під впливом цих ідей виникає новий могутній напрям - біхевіоризм, який
утвердив поведінку як предмет психології. Батько біхевіоризму - Джон
Уотсон. Прибічники цього напрямку намагалися довести, що розвиток
особистості залежить від навичок поведінки, життєвого досвіду який
набувається методом спроб і помилок. Згідно з формулою «стимул-
реакція», на один і той же стимул, у різних людей, повинна виникнути
однакова реакція.
Пізніше необіхевіористи виправили недолік цієї формули. додавши, що
реакція може відрізнятися, залежно від знань, досвіду, інтересів, бажання,
стану окремих людей.
7. У чому виявляються особливості розуміння людської психіки в
психоаналізі?
Психоаналіз - це напрямок психології, заснований Зигмундом Фрейдом.
Особливості розуміння людської психіки в психоаналізі:
Психіка може бути несвідомою, свідомою та підсвідомою. Несвідоме -
це та частина психіки, яка не доступна усвідомленню людини. Підсвідоме
- це своєрідний резервуар свідомості людини, де зберігається
незапитувана інформація із власного досвіду, а також закладені
можливості різних комбінацій цієї інформації. Свідомість — це вища
форма відображення дійсності, властива лише людям і пов'язана з їх
психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю.
Психіка людини є конфліктною. У психіці людини існує постійний
конфлікт між різними структурами. Ід прагне до задоволення своїх
бажань, Его прагне до реалістичного задоволення бажань, а Супер-Его
намагається контролювати Ід і Его.
Психоаналіз пропонує глибокий аналіз психічних процесів та підсвідомих
мотивів, що лежать в основі поведінки людини.
Фрейд вважав, що багато психічних аспектів формуються в дитинстві, і
подальший розвиток психіки пов'язаний із переживаннями та досвідом,
набутими на цьому етапі життя.
8. Які погляди на психіку наявні на сучасному етапі розвитку?
9. У чому суть інтроспективного методу?
Суть інтроспективного методу полягає у самоспостереженні та
самоаналізі.