Лекція 1.

Предмет психології, її завдання та методи

План
1. Поняття про психологію і психіку. Основні форми виявлення
психіки.
2.. Психологія як наука і навчальний предмет.
3. Завдання і значення психології та її зв’язок з іншими науками.
4. Галузі психології.
5. Методи психології.

1. Поняття про психологію і психіку. Основні форми виявлення

психіки.

Діючи і задовольняючи свої різноманітні потреби, людина завжди так

або інакше здатна сприймати, пізнавати навколишній світ, різні предмети і
явища. Людина чує спів птахів, звуки музичних інструментів, людське
мовлення, шуми. Людина бачить різні предмети, інших людей і тварин,
дерева, машини, розрізняє кольори і форму предметів. Людина здатна
відчувати аромат квітів, різні запахи. Кожна людина знає, що означає
роздумувати над прочитаною книгою, обдумувати свої дії на завтрашній
день, дії при розв’язанні складної задачі. Також людина здатна
запам’ятовувати різноманітну інформацію і при потребі відтворювати і
згадувати її. Людина здатна уявляти те, чого ніколи в житті не сприймала,
уявляти те, що може бути у майбутньому, і навіть уявити те, що взагалі не
існує в дійсності і не може існувати - казкові образи.
У своїх зв’язках з навколишнім світом і іншими людьми вона
виступає як свідома суспільна істота, здатна пізнавати об’єктивну дійсність,
себе саму і керуватися цим пізнанням у своїй поведінці. В процесі цього
пізнання людина не залишається байдужою, в неї виникають емоції і
почуття: радість, смуток, задоволення, незадоволення, любов, ненависть,
горе, страх, байдужість тощо.
 Людина не тільки сприймає навколишній світ і якось до нього
відноситься, вона діє в цьому світі, проявляючи свою активність, приймає
рішення, прагне до мети, проявляє ініціативу і наполегливість при подоланні
труднощів і перешкод, тобто, здійснює вольову діяльність.
Нарешті, кожна людина відрізняється одна від одної: одна цікавиться
музикою, друга - спортом, один проявляє здібності в галузі математики, а
друга - в галузі літератури; одна людина нестримана, інша спокійна,
врівноважена; одна працьовита і скромна, інша лінива і зарозуміла.
Все це - відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, уява, почуття, воля,
прояв темпераменту і характеру, явища людської психіки. А наука, яка їх
вивчає, називається психологією.
Ця назва походить від двох грецьких слів: псюхе (душа, психіка) і
логос (слово, вчення). Отже, психологія - це наука про психіку, наука про
психічні явища.
Проте таке визначення психології е дуже загальним і не розкриває
всього змісту цієї науки. Щоб дати справді наукове визначення психології,
треба спочатку з'ясувати ряд важливих питань.
Психологія - наука дуже стара, і дуже молода. З одного боку, її вік
біля 2400 років. Основоположником психології вважають древньогрецького
вченого Арістотеля. Він перший зробив спробу систематичного
обґрунтування психологічних явищ в своєму трактаті "Про душу".
З другого боку - психологія наука молода, тому що перші наукові
експериментальні дослідження психічних явищ і Їх закономірностей
почалось з середини XIX ст, а справді наукова психологія почалася
складатися і ще пізніше - на межі XIX і XX ст.
Отже, психологія - це наука про психічні явища. Саме вони
становлять психічне життя людини.
Отже, виникла потреба упорядкувати, класифікувати їх. Всі психічні
явища поділяються на психічні процеси, психічні властивості і психічні
стани.
 Психічними процесами називаються окремі форми або види
психічної діяльності.
Психічними властивостями називаються найбільш суттєві і стійкі
психічні особливості людини.
Психічні стани - це особлива характеристика психічної діяльності
людини за деякий проміжок часу.
Психічні явища породжуються життям, ним обумовлюються і
водночас відіграють у ньому свою важливу роль. Пізнання людиною
навколишнього світу дає їй змогу активно впливати на нього, змінювати його
відповідно до своїх потреб. Судити про психічні процеси та про психічні
властивості людини можна, тільки спостерігаючи її діяльність. В цьому
випадку слід говорити про єдність психіки і діяльності людини. Тому
психологія вивчає також різні види діяльності людини (ігрову, навчальну,
трудову, творчу), різні сторони діяльності (уміння і навички, увагу як
необхідну умову любої діяльності і т.д.).
Наявність психіки пов’язана з вищими формами органічного життя. У
вищих тварин і людини психіка є властивістю, функцією найвищого,
найскладнішого відділу мозку - великих півкуль головного мозку.
Функціонуючи, мозок відображає дійсність. Наші відчуття, сприймання,
уявлення, думки, різні наші почуття, прагнення, бажання, хотіння є
відображення у мозку дійсності. Психіка тварин набагато простіша і більш
елементарна, ніж психіка людини. Тільки людині притаманна вища форма
психічного життя - свідомість. Свідомість виражається у ціленаправленій
трудовій діяльності: попереднє обдумування свої дії, планувати шляхи і
засоби досягнення поставлених цілей, чітко уявляти собі кінцевий результат.
Таким чином, психологія - це наука про психіку як властивість
високоорганізованої матерії, про закономірності її прояву і розвитку.
Вивчення психіки та всього психічного життя людини є предметом цієї
науки.
 2. Психологія як наука і навчальний предмет.

Психологію можна розглядати як науку і як навчальний предмет.

Психологія як наука має своїм завданням вивчення і наукове пояснення
психічних явищ. Психологія має мету - розкрити закономірності, які лежать в
основі прояву, формування, розвитку психічних явищ. Знання
закономірностей психіки необхідні для управління її проявами зокрема для
оптимальної організації діяльності людини, для правильної побудови справи
навчання і виховання підростаючого покоління.
Психологія як навчальний предмет в педагогічних закладах має свою
мету: познайомити майбутніх вчителів і вихователів з основними
положеннями наукової психології, психологічно обґрунтувати найважливіші
положення педагогіки та методики навчання і виховання, навчити майбутніх
педагогів розбиратися у власному психічному житті і психічному житті
дітей; цілеспрямовано керувати поведінкою і діяльністю дітей. Відповідно до
цього майбутні учителі і вихователі одержують знання по загальній
психології, а в подальшому із вікової та педагогічної психології.

3. Завдання і значення психології та її зв’язок з іншими науками.

Завдання психології - розкрити закони виникнення, розвитку і

перебігу психічної діяльності людини, становлення її психічних
властивостей, з"ясувати життєве значення психіки і тим допомогти практиці
нею оволодівати, цілеспрямовано її формувати відповідно до потреб
суспільства.
Виконуючи це завдання, психологія досліджує широке коло проблем.
Вона з’ясовує прогноз і сутність психічної діяльності, її зв’язок з мозком,
функцією якого є ця діяльність, її відношення до об’єктивного світу.
Психологія вивчає виникнення і розвиток психічної діяльності у процесі
біологічної еволюції тварин і суспільно-історичного розвитку людського
життя, з’ясовує спільне і відмінне в психіці людини і тварин, особливості
свідомості людини за різних умов її життя. Вона вивчає виникнення і
розвиток психіки у дитини, з’ясовує, як остання поступово стає свідомою
особистістю, як у процесі навчання і виховання формуються її різноманітні
психічні властивості, як вона стає суб’єктом пізнання і практики, активним
учасником суспільного життя.
Наукове вивчення людської психіки, закономірностей її розвитку у
дітей необхідне для розробки раціональних методів навчання і виховання для
успішного педагогічного керівництва процесом формування свідомості,
моральних якостей дітей, для всебічного розвитку їх психічних та розумових
здібностей.
Психологія має важливе значення у підготовці самих педагогів, в їх
теоретичному і практичному озброєнні. Педагогові потрібно знати зміст того,
чого він навчає, володіти методами викладання. Але водночас йому треба
знати і самих дітей, вікові та індивідуальні особливості їх психічної
діяльності. К.Д.Ушинський писав: "Щоб виховати людину в усіх
відношеннях, її треба пізнати також в усіх відношеннях".
Психологія допомагає розібратися в психічному житті людини, що
має дуже важливе значення в спілкуванні з ними.
Знання психології допомагає людині пізнавати і своє власне психічне
життя, виявляти в ньому сильні і вразливі сторони, що є важливою умовою
роботи над собою, займатися самовихованням - виховання позитивних
якостей і усунення негативних.
Психологія ставить своєю мстою розкрити психологічні основи
навчання і виховання, поєднання навчання і праці учнів, засвоєння ними
знань, вироблення різноманітних умінь і навичок, з'ясувати психологічні
особливості різних видів виробничої, технічної, наукової, мистецької,
педагогічної та іншої праці людей. Вона вивчає також особливості психічної
діяльності у дорослих і дітей з різними ураженнями мозку, дефектами органів
чуття тощо і тим допомагає справі їх лікування, відновлення функціонування
мозку, виховання, підготовки до практичної діяльності.
Всі ці питання психологія розв’язує в тісному зв’язку з рядом наук
про природу, життя, про людину і людське мислення.
Наукова психологія ґрунтується на правильному розумінні загальних
законів розвитку природи і суспільства, яке дає філософія. Психологія
спирається на дані біології, анатомії і фізіології, створене І.П. Павловим
вчення про ВНД.
Психологія використовує дані антропології, історії, мовознавства та
Інших гуманітарних, суспільних наук. Для з’ясування умов і процесу
формування психіки підростаючої особистості важливе значення мають дані
педагогіки. Психологія має зв’язок також з кібернетикою.

4. Галузі психології.

Застосування даних психології на різних ділянках суспільної людської

практики, використання їх у розв’язуванні її завдань привело до
диференціації психології, до виділення в ній окремих галузей. Цей процес
розпочався па початку XX ст., внаслідок розширення сфери наукових
досліджень в психології і збагачення фактичних даних. Виділення ж
психології в окрему галузь відбулося у XVIII ст. На сьогодні в психології
найбільш розвинуті наступні галузі.
Загальна психологія, яка вивчає загальні закономірності психічного
життя людей і тварин, залежність розвитку психіки від умов життя, зв’язок її
розвитку з розвитком мозку, загальні закономірності розвитку відчуттів,
сприймань, пам’яті, мислення, уяви, волі, уваги тощо.
Вікова психологія, яка основним завданням своїм ставить вивчення
розвитку психіки від народження людини і до зрілого віку, вивчення вікових
та індивідуальних особливостей розвитку психіки.
 Педагогічна психологія, перед якою стоїть завдання вивчати
закономірності засвоєння дітьми знань, умінь і навичок, психологічні основи
навчально-виховної роботи з ними, а також раціональну організацію Їх праці
та відпочинку.
Соціальна психологія, предметом якої є психологія груп і колективні,
взаємовідношення людей в них.
Психологія праці, розглядає психологічні особливості різних видів
трудової діяльності з метою поліпшення їх умов, навчальну працю дітей
різного віку, формування у них відповідних умінь і навичок, ефективність
поєднання фізичної і розумової праці тощо. Одним із її видів с інженерна
психологія
Космічна психологія, нова галузь психології, яка вивчає психіку
людей в умовах космічного польоту.
Психологія спорту, досліджує закони вироблення спортивних умінь і
навичок, питання навчання і виховання спортсменів.
Крім витає вказаних, психологія має ще такі галузі: психологія
мистецтв, судова психологія, воєнна психологія, психологія аномальних
дітей, патологічна психологія, психологія тварин, практична психологія,
медична психологія, історія психології та ін.

5. Методи психології.

Для вивчення психічних процесів і психологічних особливостей

особистості, різних видів діяльності психологія застосовує певні методи
дослідження.
Метод - І) спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного
життя; 2) прийом чи система прийомів для досягнення поставленої мети в
якій-небудь діяльності.
Знайомство з ними має і практичне значення для безпосередніх
організаторів навчально-виховного процесу - учителів. Справа в тому, що
багато з цих методів придатні не тільки для наукового дослідження, але й для
організації поглибленого вивчення дітей в практичних навчально-виховних
цілях.
Методи психологічних досліджень повинні бути об’єктивними, давати
достовірний матеріал, вільний від перекручувань, суб’єктивного тлумачення і
поспішних висновків. Ці методи дозволяють не тільки описувати,
регіструвати психічні явища, але й науково обґрунтовувати їх.
Ідея дослідного вивчення психіки давно виникла в психології, але не
зразу була належно реалізована. Цю ідею висували деякі стародавні
матеріалісти, передові мислителі доби Відродження (Л.Вівесї, ХУП ст.
(Ф.Бекон, Д.Локк і ін.).
Основними методами, за допомогою яких здійснюється вивчення
психіки, є спостереження і експеримент. Застосовуються і часткові методи:
метод бесіди, анкетний метод, інтерв’ю, аналіз процесу і продуктів
діяльності, тестовий метод, соціометрія, математичні методи та ін.
Спостереження. Одним із основних емпіричних методів
психологічного дослідження є спостереження, яке полягає в умисному,
система-пічному та цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ з метою
вивчення їхніх специфічних проявів у конкретних умовах та з’ясуванні
смислу цих явищ, який не може бути даний безпосередньо. Спостереження
використовуються у процесі дослідження явищ, що підлягають
безпосередньому сприйманню, і як метод наукового пізнання змістовно
відрізняється від спостереження як засобу пізнання в буденному житті.
Психологічне спостереження - це метод наукового пізнання,
спрямований на аналіз зовнішніх проявів індивідуального світу "Я" людини
(предмета психології) у безпосередній сенсорно-перцептивній взаємодії з
ним.
Спостереження включає елементи теоретичного мислення (задум,
система методичних прийомів, осмислення та контроль результатів) та набір
кількісних та якісних методів аналізу (узагальнення, фактизація даних та ін).
 Методика спостереження включає: вибір ситуації та об’єкта
спостереження, узагальнення теоретичних уявлень про досліджувану
реальність та виділення цілей дослідження; побудову програми (схеми)
спостереження у вигляді змінного переліку ознак (аспектів) явища, що
сприймається, а також спосіб і форму фіксації результатів спостереження
(запис, кіно-, фото-, аудіо-, відеоресстрація у суцільній, щоденниковій та
категоризованій формах); опис вимог до організації роботи спостереження;
опис способу обробки та представлення отриманих даних. Спостереження
може бути різних видів. Розрізняють неструктуризоване спостереження, що
виявляє недостатньо формалізований процес реалізації методу, і
структуралізоване спостереження. Цьому типу відповідає високий ступінь
стандартизації, для фіксації результатів використовуються спеціальні
документи, бланки, досягається достатня близькість даних, отриманих
різними спостереженнями.
Включеним спостереженням називається такий його вид, при якому
дослідник, безпосередньо включений, залучений у досліджуваний процес,
контактує, діє разом з учасниками дослідження. Характер залученості може
бути різний: в одних випадках дослідник повністю зберігає інкогніто; в
інших ситуаціях - спостерігач бере участь у досліджуваній діяльності, але
при цьому не приховує своїх дослідницьких цілей.
Спостереження називається польовим, якщо воно відбувається в
природних для досліджуваного явища умовах. Іноді потрібна лабораторна
форма спостереження, яка створює можливість направленої організації умов,
характеру та специфічних особливостей досліджуваного явища.
Систематичні спостереження проводять регулярно та протягом визначеного
проміжку часу (безперервне, або спостереження в циклічному режимі - один
раз на тиждень, фіксований термін року та ін.).
 Несистематичне спостереження використовується часто в
незапланованих ситуаціях, у випадку взаємодії з явищами, що попередньо не
очікувалися і не включалися в програму спостереження.
Об’єктивне (або зовнішнє) спостереження спрямоване до зовнішньої
сторони протікання психічних процесів та розгортання психологічних явищ.
Суб’єктивне (внутрішнє) спостереження, або самоспостереження
являє собою процес споглядальної взаємодії за власними внутрішніми
психічними процесами невідривне від спостереження за їхніми зовнішніми
проявами.
При використанні методу спостереження важливе значення має
вміння спостерігати, культура спостережливості.
Психологічна спостережливість властива кожній людині, але буває
неоднаково розвинена у різних людей. Вона потрібна в багатьох галузях
суспільної практики.
Особливо потрібна психологічна спостережливість педагогові.
Спостереження за психічною діяльністю дітей у класі й поза ним є основним
способом, яким учителеві доводиться вивчати своїх учнів і на основі
здобутих даних складати їх характеристики. Вміння спостерігати учнів і
використовувати дані цих спостережень у навчально-виховній роботі з ними
- складовий компонент педагогічної майстерності вчителя.
Позитивна якість методу спостереження полягає в тому, що він дає
можливість вовчати психічні явища та процеси в природних для них умовах.
За необхідної забезпеченості дослідницьких дій засобами аналізу й
тлумачення, а також за необхідної доповненості процедури дослідження
іншими методами та прийомами метод спостереження є цінним засобом
емпіричного пізнання психологічних явищ світу.
Експеримент. Цей метод у психології один із основних, поряд із
спостереженням. Експеримент відрізняється від спостереження можливістю
активного втручання в ситуацію дослідника, який здійснює планомірні
маніпуляції однією або декількома змінними (факторами) та реєструє зміни,
що відбуваються з досліджуваним явищем.
Експеримент має цілий ряд переваг перед звичайним спостереженням:
1) в ньому ми маємо можливість спеціально викликати необхідні для
дослідницької мети психічні явища замість того, щоб чекати, поки
випадковий потік явищ подасть йому можливість це явище спостерігати і
робити це повторно;
2) експеримент дає можливість точніше обумовлювати досліджувані
явища, визначати умови, при яких вони відбуваються, змінювати їх,
контролювати їх вплив на перебіг психічних процесів;
3) у ході експерименту можливе встановлення кількісних
закономірностей між різнорівневими явищами, взаємодія яких моделюється
в конкретній процедурі дослідження.
Експеримент буває двох видів: лабораторний і природний.
Лабораторний експеримент відбувається в штучних (лабораторних) для
досліджуваного явища умовах, коли експериментатор спеціально організовує
ситуацію для з’ясування явища або окремих його характеристик. При його
проведенні використовуються прилади, що служать засобам подачі
необхідних подразнень, завдань для розумової роботи досліджуваних осіб, а
також реєстрації рухових, мовних та інших реакцій, визначення їх
швидкості, сили тощо.
За допомогою приладів записують особливості робочих рухів при
виробленні трудових умінь і навичок.
Вони використовуються також для фіксації змін у роботі внутрішніх
органів, в електричних потенціалах мозку при різних актах психічної
діяльності.
Перші експериментальні дослідження психічних процесів (відчуттів)
були проведені в середині XIX ст. М.Вебером і Г.Фехнером. Перші
експериментально-психологічні лабораторії заснували В.Вундт (у
Німеччині), а пізніше - В.М.Бехтерєв і А.А.Токарський (у Росії) М.М.Ланге і
П.Ковалевський (в Україні).
Застосування цього експерименту дало можливість зібрати цінний
матеріал, що характеризує особливості багатьох психічних процесів, і
розкрити ряд їх закономірностей. Проте воно виявило і недоліки, властиві
лабораторному психологічному експериментові. Його не вдалося застосувати
до вивчення багатьох складних актів психічної діяльності людини. Важко
перенести в лабораторію ті життєві ситуації, відтворити в ній ті зразки
діяльності людини, в яких виявляються складні психічні властивості
(моральні почуття, риси волі, характеру тощо).
Щоб уникнути ряду недоліків, властивих лабораторному
експериментові, і одержати можливість експериментальне вивчати складніші
види психічної діяльності людей, в психології застосовують так званий
природний експеримент, тобто такий його вид, що проводиться в звичайних
умовах. Ідею цього експерименту висунув і вперше розробив відомий
російський психолог О.Ф. Лазурський (1847-1917). Природним
експериментом він назвав свої дослідження, які він проводив в умовах
шкільного класу.
Природній експеримент базується так, що досліджувані (діти,
школярі) не підозрюють про те, що вони підлягають психологічному
дослідженню, - це забезпечує природність їхньої поведінки. Такою
природньою обстановкою для психологічного дослідження можуть бути ігри,
спеціально організовані уроки, виконання домашніх завдань. При організації
природного експерименту дослідник може використовувати технічні засоби
(магнітофон, відеокамеру, тощо), але при умові, що досліджуваний не знає
про це. Природний експеримент поєднує в собі позитивні якості
спостереження і лабораторного експерименту, однак порівняно з останнім є
менш точним і в багатьох випадках має доповнюватись ним.
Бесіда, анкетування, інтерв’ю. Певне значення мають і методи
психологічного дослідження, пов’язані із одержанням і аналізом словесних
свідчень ( висловлювань) досліджуваних. Одним із таких методів є бесіда -
емпіричний метод одержання інформації на основі вербальної (словесної)
комунікації.
Бесіда використовується для з’ясування індивідуально-психологічних
особливостей особистості: нахилів, інтересів, смаків, відношення школяра до
життєвих фактів і явищ до інших людей, до себе.
Така бесіда проводиться за певною темою. Відповідно до цієї теми
розробляються питання, які дослідник ставить опитуваній особі. Запитання
повинні бути доступними, зрозумілими для того, з ким ведеться розмова.
Крім основних запитань, даються додаткові запитання, що випливають з
відповідей опитуваної особи. Запитання ставляться так, щоб вони
доповнювати одне одного з метою якнайповніше з’ясовувати досліджуване
явище. Розмова докладно записується, часто стенографується, можуть
використовуватись технічні засоби (магнітофон).
Перевага бесіди, як методу психологічного дослідження, полягає в
тому, що дослідник має можливість бачити реакцію опитуваної особи на
запитання, її впевненість чи невпевненість при відповіді на запитання,
наскільки опитуваний відвертий тощо, тобто встановлюється живий контакт
з опитуваним. Але, поряд з цим, цей метод мас недолік - проведення бесіди
забирає багато часу.
Анкетування - метод соціально-психологічного дослідження з
допомогою анкет. Воно представляє собою перелік питань, на які потрібно
письмово дати відповіді. Позитивною стороною цього методу є те, що
порівняно за невеликий проміжок часу, дослідник може одержати велику
кількість інформації. Недолік цього методу в порівнянні з бесідою -
відсутність живого контакту з досліджуваним, що не дає можливості
змінювати запитання в залежності від відповідей.
Методичним засобом для отримання первинної соціологічної та
соціально - психологічної інформації за анкетного опитування є, звичайно,
анкета. Вона являє собою набір запитань, кожне з яких логічно пов’язане з
центральним завданням дослідження. Побудова анкети - це процес перекладу
основних гіпотез дослідження на мову запитань, то с складовою та
відповідальною процедурою. Анкета мас забезпечувати отримання таких
відповідей, які є правдивими стосовно і опитуваного, і проблеми, що
становить предмет дослідження. Анкета будується на основі теоретичних
уявлень про сутність предмета дослідження, відповідно до цього обираються
шкали оцінок, типи запитань, визначається кількість та порядок запитань, що
мають ставитись. Питання в анкетах та інтерв’ю можуть бути трьох типів:
- відкриті, коли характер відповідей, форма їх заздалегідь не
передбачені:
- закриті, коли опитуваний обирає одну або кілька відповідей із
запропонованих;
- напівзакриті, коли опитуваний може обирати одну чи кілька
відповідей і йому надається можливість дати вільну відповідь па поставлене
запитання.
Залежно від характеру необхідної інформації та способів її отримання
використовуються різні типи анкетного опитування: суцільне (охоплюються
великі групи населення) та вибіркове (охоплюється конкретна група
учасників); усне (за типом інтерв’ю) та письмове (робота з бланковими
анкетами); індивідуальне та групове; а також - очне (за умовою
безпосередньої взаємодії) та заочне ( поштою, телефоном тощо).
Для проведення будь-якого типу анкетування необхідне попереднє
вирішення двох методичних проблем; по-перше, визначення об’єму та
забезпечення однорідності вибірки, по-друге, забезпечення
репрезентативності вибірки. Ці параметри дослідження зумовлюють його
завершеність та достатність.
Інтерв’ю в психології виступає способом отримання соціально-
психологічної інформації за допомогою усного опитування.
Розрізняють два види інтерв’ю; вільні - не регламентовані темою та
формою бесіди і стандартизовані - за формою вони близькі до анкети із
закритими запитаннями. Проте межі між цими видами інтерв’ю рухливі і
залежать від складності проблеми, цілей та етапу дослідження. Ступінь
свободи учасників інтерв’ю зумовлюються переліком та формою запитань,
змістовий рівень отриманої Інформації - багатством та складністю
відповідей.
Аналіз процесу і продуктів діяльності. Про психічне життя, про
особливості людини, зокрема дитини, можна судити також побічно - по
продуктах її діяльності, тобто по таких матеріалах, як малюнки, письмові
твори (вірші, проза), тематичні альбоми, колекції тощо.
Коли вивчають творчу діяльність дитини, дуже важливо аналізувати
не тільки продукт, але й прослідкувати сам процес створення нею нього
продукту, вияснити як дитина добилася певних результатів. Крім змістовної
сторони цих продуктів діяльності (тематика, сюжет, зміст), деяке значення
для пізнання особистості школяра має їх оформлення, зокрема стиль
письмового мовлення, манера малювання і т.д. Все це дозволяє розкрити не
тільки особливості творчої діяльності, інтересів І здібностей дитини,
школяра, але й одержати додаткові дані про ЇЇ відношення до тих чи інших
явиш навколишньої дійсності.
Тести. В сучасній психології широко використовують метод тестів.
Тест (англ.- означає "проба", "випробування") - це особливий вид
експериментального дослідження, що представляє собою спеціальне
завдання або систему завдань. Досліджуваний виконує завдання, час
виконання якого як правило враховується. Тести використовують при
дослідженні здібностей, рівня розумового розвитку учнів, навичок, рівня
засвоєння знань, а також при вивченні індивідуальних особливостей
протікання психічних процесів.
Виділяють три основні сфери застосування тестового методу: а)
освіта, б) професійна підготовка та відбір, в) психологічне консультування та
психотерапія.
Методика тестування може бути поділена на три етапи:
 1) вибір тесту (зумовлений метою тестування та ступенем
достовірності й надійності тесту);
2)його проведення (обумовлюється інструкцією до тесту);
3) інтерпретація результатів (визначається системою теоретичних
припущень відносно предмета тестування).
За функціональною ознакою призначення тестів щодо предмета
дослідження розрізняють : тести інтелекту, тести креативності, тести
досягнень, критеріально-орієнтовані та особистісні тести тощо.
Тести інтелекту - методики психологічної діагностики, призначені
для виявлення розумового потенціалу індивіда.
Тести креативності - сукупність методик для вивчення та оцінки
творчих здібностей особистості.
Тести досягнень - одна з методик психологічної діагностики, яка
виявляє ступінь володіння особистістю конкретними знаннями, уміннями та
навичками.
Тести особистісні - методики психодіагностики, за допомогою яких
вимірюються різні сторони особистості та її характеристики: установки,
цінності, відношення, емоційні, мотиваційні та міжособистісні властивості,
типові форми поведінки.
Соціометрія - це розроблена Дж.Морено психологічна теорія
суспільства й одночасно психологічний метод, який використовується для
оцінки міжособистісних емоційних зв’язків у групі, колективі - їх
направленості, внутріколективних і внутрігрупових відношень, при вивченні
мікрогруп в колективі, становища в колективі окремих його членів (проблема
популярності і непопулярності, проблема лідерства, авторитету тощо).
Запитання соціометричної анкети або інтерв"ю містять так званий
соціометричний критерій, який відповідає за формою та змістом вимогам
соціометричних анкет та предмету дослідження.
Соціометричні критерії поділяються на два основні класи:
комунікативні та гностичні. Комунікативні критерії використовуються для
того, щоб описати, виміряти реальні або уявлювані відношення в групі,
виявити, яким кожен член групи бачить своє безпосереднє оточення.
Гностичні критерії спрямовані на відображення уявлень людини про те, якою
вона бачить свою роль, свою позицію в групі, хто, на думку самого суб’єкта,
може обрати його для розв’язання конкретного завдання, а хто - відвести.
Соціометричні критерії поділяють також на офіційні та неофіційні.
Офіційні дають змогу вимірювати міжособистісні відносини на рівні
формальної структури групи, неофіційні - відкривають перед дослідником
"вхід" у сферу неформальних відносин, емоційно-психологічних контактів,
симпатій та прихильностей.
Математичні методи. У психології математичні методи мають
широке застосування. Це зумовлене декількома моментами: 1) ці методи
дають змогу зробити процес досліджень явищ більш чітким,
структуралізованим та раціональним; 2) математичні методи необхідні для
обробки великої кількості емпіричних даних. Залежно від функціонального
призначення цих методів та потреб психологічної науки виділяють дві групи
математичних методів, які найчастіше використовуються: перша - методи
математичного моделювання; друга - методи математичної статистики (або
статистичні методи).
У цілому математичні методи можуть бути досить ефективними та
корисними в організації і проведенні психологічних досліджень, проте
необхідно пам’ятати, що математичний метод, як і будь-який інший, має
свою сферу прикладання та певні дослідницькі можливості. Застосування
методу зумовлене природою предмета дослідження та завданнями
пізнавальних дій дослідника. Ці вимоги стосуються і методів математичних.
Психолого-педагічний експеримент. Це своєрідна форма
природнього експерименту, тому, що проводять його в природніх умовах
життя і діяльності дітей.
Суттєвою особливістю психолого-педагогічного експерименту є те,
що він має за мету не власне вивчення, а цілеспрямовані зміни, перетворення,
формування тої чи іншої психічної діяльності, психологічних якостей
особистості.
З допомогою цього методу виясняють залежність між характером тих
чи інших педагогічних впливів на учня і результатом цих впливів -
зрушеннями в психічному розвитку дитини. Так можна виявляти найбільш
раціональні способи навчання і виховання. Наприклад, дослідник вивчає в
яких умовах навчання найшвидше формуються розумові прийоми або
навички самоконтролю в навчальній роботі, або які виховні заходи найбільш
ефективні для формування витримки в учнів. На відміну від педагогічного
експерименту психолог досліджує, чому і яким чином саме ці умови
закономірно приводять до певного результату, або, інакше кажучи, вивчає
психологічний механізм впливу вказаних умов.
Таким чином в психології використовують багато різноманітних
методів. Який із них раціонально застосовувати, вирішують в кожному
окремому випадку в залежності від завдань і об’єкта дослідження. При цьому
як правило використовують не один який-небудь метод, а ряд методів,
взаємно доповнюючих і контролюючих один одного.