Вплив різних

психологічних шкіл на
становлення психології
спілкування
План презентації

1 Основне поняття психології

2 Психологічні школи і напрямки

 Основне поняття
психології
Психологія – одна з наук про людину. Об’єктом її
вивчення є найскладніша сфера життєдіяльності
людини – психіка
Складність психіки як явища зумовлена тим, що вона
є вищим продуктом біологічного та суспільного
розвитку живих істот. Складним є і функціональний бік
психіки. Вона є засобом орієнтування організму в
навколишньому світі й регулятором поведінки в
динамічних умовах середовища.
Психічна активність людини спрямовується на
різні об’єкти. Задовольняючи свої матеріальні
(органічні) та духовні потреби як необхідну умову
життя, людина шукає й одержує з навколишнього
природного та соціального середовища
необхідні для цього джерела здобуває знання,
планує свої дії, визначає засоби й шляхи їх
здійснення, напружує свої сили, щоб досягти
поставленої мети, переживає успіхи та невдачі.
Усе це становить психічну діяльність, людини
вивчає наука психологія.
Психологічні школи і напрямки
Аналітична психологія— напрямок неофрейдизму, засновником
якого є швейцарський психолог і культуролог К. Г. Юнг. Це вчення
грунтується на понятті колективного несвідомому, в якому знайшли
відображення дані антропології, етнографії, історії культури і релігії,
проаналізовані Юнгом в аспекті біологічної еволюції і культурно-
історичного розвитку, і яке проявляється в психіці індивіда. В якості
одиниці аналізу психіки Юнг запропонував поняття архетипу як
вродженого зразка поводження, що відповідає різним верствам
психіки людини: тварини, загальнолюдського, родового, сімейного та
індивідуального. Енергетика архетипу обумовлена тим, що він є
проявом лібідо. Крім поняття колективного несвідомого Юнг дав
опис екстравертірованний (спрямованої переважно на зовнішній світ)
і інтровертірованной (спрямованої на внутрішній,
Англійська антропологічна школа—
науковий напрямок в етнографії та
культурної антропології, яка внесла
ідею еволюції в вивчення культури (Е.Б.
Тайлор, Дж.Дж.Фрезер і ін.). На основі
аналізу звичаїв, вірувань, мистецтва,
моральності та ін. Т. Н. примітивних
народів, була проведена паралель з
розвитком психічних процесів (операцій
розуму) у сучасної людини. В силу
цього, анімістичні уявлення в
первісному суспільстві були пояснені
неправильним застосуванням
розумових прийомів, характерних і для
сучасної людини (асоціації ідей,
принципу причинності, аналогії та ін.), В
умовах недостатнього досвіду.
Австрійська психологічна школа— напрямок
психологічних дослідників, розвивалося групою
психологів (Х.Еренфельс, С.Вітасек, В.Бенуссі і ін.),
Які працювали з 80-х рр. XIX ст. по 10-е гг.ХХ в. в
основному в Грацькому університеті під
керівництвом А.Мейнонга. У центрі уваги стояла
теоретико-експериментальна розробка проблеми
цілісності свідомості. Вихідними виступали уявлення
Х.Еренфельса, який ввів термін гештальт-якість для
позначення цілісності психічного образу і незвідність
його властивостей до суми властивостей складових
його елементів. Ці установки були реалізовані на
експериментальному матеріалі, що стосуються
оптико-геометричних ілюзій, порушень сприйняття
при патології. При цьому гештальт-якість
визнавалося ще одним елементом сприйняття, який
додавався до інших відчуттів.
Вюрцбургская школа— напрямок у німецькій психології, який виник на
початку ХХ ст., Яке очолив його О.Кюльпе. До цієї школи входили: А.
Майер, І.Орт, К.Марбе, К.Бюлер, Х.Уатт, Н.Ах, А.Мессер. Філософською
основою виступали ідеї позитивізму, критичного реалізму,
феноменології Е. Гуссерля. Були проведені новаторські дослідження
мислення (Н. Ах), в яких використовувалася регламентована методика
пред’явлення завдань і метод систематичного експериментального
самоспостереження. На їх підставі, в протилежність асоціативної теорії,
було висунуто положення про те, що головну роль в мисленні
виконують не відчуття і уявлення, а потворні думки, в якості яких
виступають знання неспостережуваного типу (свідомість правил,
свідомість відносин, думки-інтенції), які направляють плин думок при
вирішенні завдань.
Французька соціологічна школа— соціологічна напрямок.
Характеризується соціально_історічним підходом до психіки людини.
Його представниками є Е.Дюркгейм, Л.Леви-Брюль, М.Гальбвакс, Ш.
Блондель. На думку Дюркгейма, впровадження колективних уявлень,
вироблених суспільством і представлених загальними, релігійними,
моральними, соціальними ідеями, правилами, нормами, в
індивідуальне свідомість грунтується на чисто духовному мовному
процесі взаємодії свідомостей. На цій основі Л.Леви-Брюль розробив
учення про два типи мислення людини — логічному і пралогического,
які співіснують на всіх щаблях розвитку суспільства, але в первісному
суспільстві переважає пралогічне мислення. Сучасний французький
антрополог К.Леві-Стросс висунув положення про те, що в мисленні
людей на всіх етапах розвитку суспільства можна виділити константні
структури, зокрема Діадне, парні, структури, представлені,
наприклад, полярними якостями чорного — білого, доброго — злого.
Постулат про детермінації психіки індивіда змістом суспільної
свідомості був проілюстрований на різному матеріалі: М.Гальбвакс
досліджував процеси пам’яті, Ш.Блондель — афектів. Даний
напрямок вплинуло на Ж.Пиаже.
Дякую за увагу!

CREDITS: This presentation template was created by Slidesgo,

including icons by Flaticon, infographics & images by Freepik and
content by Eliana Delacour