1.

Основні етапи становлення психології як науки

2. Значення психології. Її завдання як науки
3. Зв’язок психології з іншими науками.
4. Галузі психології
5. Проблема предмету психології
6. Методи психологічних досліджень
7. Структура психіки
8. Основні форми прояву психіки.
9. Мозок і психіка: загальні механізми зв’язку.
10.Взаємодія генотипу та середовища в психічному розвитку.
1. Основні етапи становлення психології як науки
Виділяють наступні етапи становленні предмета психології:
1. Психологія як наука про душу (від Античності до 17-го століття).
Наявністю душі пояснювали всі незрозумілі явища в житті людини.
2. Психологія як наука про свідомість (початок 17-го – середина 19-го
століття). Під свідомістю розуміли здатність відчувати, думати.
Співпадає з бурхливими розвитком природничих наук. На цьому етапі
основним методом пізнання психіки є інтроспекція
(самоспостереження).
3. Психологія як наука про поведінку (виникла на початку 20-го
століття). Дослідження того, що можна безпосередньо фіксувати
(поведінку, вчинки, реакції). Завдання – експериментально визначати
психічні особливості людини.
4. Сучасний етап – психологія як наука про факти, закономірності та
механізми психіки (з другої половини 20-го століття). Наукові
дослідження поведінки та внутрішніх психічних процесів, практичне
застосування отриманих даних
2.Значення психології. Її завдання як науки
Психологія- це наука про закономірності формування і розвитку психіки як
особливої форми життєдіяльності. Вона вивчає психічне життя людини в його
суб’єктивних і об’єктивних вимірах. Психологія розв’язує 3 групи завдань:
1.Науково-дослідні завдання – передбачають вивчення об’єкта науки на
різних рівнях. 2.Діагностичні завдання – мають на меті оцінити рівень психіки
особистості і якщо є то оцінити і відхилення у психічному розвитку.
3.Корекційні завдання – спрямовані на виправлення дефектів у психічному
розвитку. Психологія грає важливу роль у житті людини. Психол. Знання
необхідні людині для правильної організації взаємовідносин з іншими
людьми, для ефективної організації діяльності, для самоаналізу та
особистісного вдосконалення
3. Зв’язок психології з іншими науками
Психологія має зв’язки як з природничими так і з соціальними науками.
Теоретично – методологічною основою психології є філософія і довгий час
психологія була невід’ємною частиною філософії. Психологія тісно пов’язана і
з іншими суспільними науками – історією, економікою, соціологією,
лінгвістикою, літературознавством тощо. Тісний зв’язок психологія має і з
медициною. При взаємодії цих двох наук виникає нейропсихологія, медична
психологія тощо. Але найтісніший зв’язок психологія має з педагогікою тому
що при навчанні важливо враховувати особливості психічного розвитку
кожної дитини. Завдяки зв’язку психології і педагогіки утворились
педагогічна та вікова психологія.
4.Галузі психології
До 17 ст. психологія розвивалась, як складова філософії, а з 18 ст. постала як
самостійна наука і почала ділитись на окремі галузі. Сучасна психологія являє
собою цілісну систему до якої входить понад 3 десятки різних галузей
А. Загальна психологія – вивчає закономірності психічної діяльності людини,
зокрема розглядає основні психологічні поняття, досліджує пізнавальні,
емоційні, вольові процеси, діяльність, спілкування людини, її темперамент і
характер.
Б. Вікова психологія – вивчає психічний розвиток людини, формування її
психічних процесів і станів. Поділяється на дитячу психологію, психологію
підлітка, дорослої людини і людини похилого віку.
В. Генетична психологія – вивчає психічний розвиток людини від народження
до смерті, при цьому велику увагу приділяє внутрішньоутробному розвитку
дитини, як важливому етапу психічного розвитку.
Г. Педагогічна психологія – вивчає психічні основи вихавання та навчання,
досліджує формування пізнавальної діяльності та суспільно значущих якостей
особистості. Зокрема умови навчання, відносини між вчителем та учнем
тощо.
Д.Соціальна психологія – вивчає психічні явища, що виникають в процесі
взаємодії людей у організаціях та соціальних групах.
Е. Психологія праці – вивчає психологічні особливості трудової діяльності
людини, стосунки у трудовому колективі та професійну мотивацію.

5. Проблема предмету психології

Предметом вивчення психології є психіка людини, тобто психічні процеси,
стани, властивості тощо. Вн. Психологічний світ людини розглядається як
непреривний процес, що формується і розвивається, породжує деякі продукти
чи результати. Психологія розглядає А. психічні процеси – відчуття,
сприймання, уява, увага, мислення тощо Б. психічні стани – уважність,
байдужість, спокій, схвильованість тощо В. психічні властивості – розумові,
емоційні, вольові якоті людини, її характер, здібності та темперамент.
Психологія поліпредметна, бо у різних напрямів є свій предмет вивчення так у
біхевіоризмі – це поведінка, гештальт психологія – образи, психоаналіз –
несвідома сфера, гуманістична психологія – неординарність особистості.
6. Методи психологічних досліджень
Поділяються на 4 групи: 1.Організаційні методи – сюди належать А.
лонгітюрний метод - полягає в тривалому вивченні людини Б Порівняльний
метод – полягає у зіставленні властивостей двох осіб В.Комплексний –
поєднання першого і другого. 2.Емпіричні методи – А.спостереження –
полягає в цілеспрямованому сприйнятті та фіксуванні психічних явищ в певних
явищ в певних умовах Б.самоспостереження – різновид спостереження
полягає в спостереженні людиною за собою. В. тест – коротке опитування з
метою визначення показників певних психологічних властивостей Г. бесіда –
усна розмова для отримання певної інформації Д.Анкетування – письмове
опитування 3.Методи математичної статистики – кореляційний та
факторний аналіз. 4.Інтерпретаційні методи – А.Генетичний метод аналізу
психологічних даних Б.Структурний аналіз – полягає у встановленні зв’язків
між усіма психічними якостями індивіда В. Системний метод – всі психічні
властивості розглядаються у цілісній системі.
7. Структура психіки
В структурі психіки виділяють 3 підструктури: 1.Психічні явища, які
поділяються на 3 групи: А.психічні процеси – це процеси отримання,
переробки інформації та обміну нею (відчуття, сприйняття, уява, увага,
пам’ять) Психічні процеси забезпечують зв’язок особистості з навколишнім
середовищем. Б.психічні стани – цілісна характеристика особистоті,що
відображає її порівняно тривалі душевні переживання і виявляється в
підвищеному або заниженому рівні психічної діяльності(агресія, стрес,
ейфорія) В.психічні властивості – це сталі душевні якості, що формуються в
процесі життєдіяльності людини і характеризують її. Це темперамент,
характер, здібності, світогляд , знання. 2.Рівні психіки – свідомий,
несвідомий, підсвідомий. 3.Фази психіки – актуальна, потенційна,
інтуїтивна.
8.Основні форми прояву психіки
Є 3 основні форми прояву психіки – 1.Психічні процеси – це процеси
отримання, переробки інформації та обміну нею (відчуття, сприйняття, уява,
увага, пам’ять) Психічні процеси забезпечують зв’язок особистості з
навколишнім середовищем. Через них формуються психічні властивості
особистості. 2.Психічні стани - цілісна характеристика особистоті,що
відображає її порівняно тривалі душевні переживання і виявляється в
підвищеному або заниженому рівні психічної діяльності(агресія, стрес,
ейфорія) 3.Психічні властивості - це сталі душевні якості, що формуються в
процесі життєдіяльності людини і характеризують її. Це темперамент,
характер, здібності, світогляд , знання.
9. Мозок і психіка
Між мозком і психікою існує тісний взаємозв’язок. Джерелом психічної
діяльності є світ що впливає на мозок, а діяльність мозку залежить від
взаємодії людини з навколишнім світом, від співвідношення її діяльності з
умовами її життя з її потребами. Мозок в сучасній психології розглядається як
фізіологічний орган психічної діяльності людини. Він поєднує психіку з
об’єктивним світомі виступає як умова виникнення і функціонування психіки,
її розвитку чи деградації. Психіка в свою чергу є власивістю мозку відображати
довкілля й регулювати поведінку та діяльність людини. Мозок працює
рефлекторно. Рефлекс – це відповідь живого організму на той чи інший
подразник, який здійснюється через нервову систему.
10.Взаємодія генотипу та середовища в психічному розвитку
Генотип – це сума генів, які дитина одержує від батьків. Генотипно
середовищний вплив проявляється в тому, що однакові умови середовища
можуть бути більш сприятливими для людей з одним генотипом і менш
спрриятливі для людей з іншим генотипом. Одним із видів взаємодії генотипу
та середовища є генотипно-середовищні кореляції. Дитина одержує від
батьків не лише генетично обумовлені задатки до яких небудь здібностей, але
і середовище, яке може сприяти або навпаки перешкоджати розвитку тих чи
інших задатків.
Існує 3 типи кореляції між середовищем та генотипом: 1.Пасивна кореляція
– це коли у батьків є якісь здібності і вони створюють для дитини всі умови,
щоб вона також могла опанувати тими здібностями. Наприклад якщо батьки
грають на музичних інструментах, то вони записали дитину у мезичну школу.
2.Реактивна кореляція – коли у батьків нема здібностей, але вони бачать, що у
дитини ж задатки і вони створюють всі необхідні умови для навчання. 3.
Активна кореляція – це коли дитина має схильність до якогось виду діяльності
і вона сама створює собі умови для їх розвитку. В процесі дорослішання
пасивна кореляція поступається місцем активній.
11.поняття несвідомого в психіці людини
Несвідоме – це сукупність психічних процесів, актів і станів, про які людина не
дає собі звіту. В несвідомому неможливий контроль людиною тих дій, які вона
здійснює, а також неможлива оцінка їх результатів. Поняття несвідомого
найкраще дослідив Фрейд. На його думку психіка людини розділена на 2
частини свідоме і несвідоме. В житті людина керується двома принципами –
принципом реальності і принципом задоволення. Принцип реальності
керується свідомістю, а принцип задоволення розташований у несвідомому.
Коли у свідомості з’являється щось таке, що суперечить принципу реальності,
то воно витісняється у несвідоме і пізніше може проявитись у снах . Якщо
витіснене бажання було занадто сильним, то воно закарбовується у
несвідомому і тоді стає психічною травмою людини й може перетворитись на
фобії або комплекси.
12.Матеріалістичне та ідеалістичне розуміння сутності та походження психіки.
Протягом усієї історії розвитку психології триває суперечка між
матеріалістичним та ідеалістичним розумінням та поясненням психіки
людини. Ще до нашої ери коли психологія розвивалась як наука про душу
людини, існувало два підходи до її вчвчення Матеріалістичний,
прихильником якого був Демокріт – вважали, що душа людини помирає разом
з тілом та Ідеалістичний – прихильник Платон – душа продовжує жити після
смерті тіла. Основне питання – що існувало раніше – матеріільне чи духовне.
Матеріалсти вважають, що спочатку виникла матерія, а психіка і свідомість є
похідними. Ідеалісти навпаки вважають, що спочатку було духовне начало, а
потім було створено матерію, тобто світ, що нас оточує.
13.Аналіз основних напрямків в психології
А. Біхевіоризм – виник на початку 20 ст. Засновник – Вотсон. Біхевіористи
вважають, що психіка людини це сукупність поведінкових реакцій на різного
роду стимули.
Б. Гуманістичний напрям. Виник у 20 ст. Предстаники цього напряму
вважають, що людину треба вивчати, як активний об’єкт дослідження. Вони в
основному вивчають психіку здорової особистості, яка орієнтується на
особистісний розвиток та самоактуалізацію.
В. Когнітивний напрям – виник у 20 ст. на противагу біхевіоризму.
Представники цього напряму вивчають людину як мислячу істоту, яка
керується певними правилами, планами а тому необхідно вивчати її мислення
та особливості пізнання.
Г. Психоаналіз – розроблений австрійським вченим Фрейдом. Він
стверджував, що психологічна діяльність людини обумовлюється
первинними(тваринними) інстинктами, закладеними на несідомому рівні
психіки. І ці тваринні інстинкти перебувають у постійному протиріччі із
законами соціальної поведінки.
14.Дати оцінку свідомості, як вищій формі відображення людиною дійсності.
Свідомість – це вища інтегрована форма психіки, яка складається під впливом
суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкуванні за
допомогою мови з іншими людьми.
Основними характеристиками свідомості є: А. Відображення навколишнього
світу за допомогою пізнавальних процесів (відчуття, сприймання, пам’ять,
уява, увага). Порушення одного з пізнавальних процесів призводить до
розладу свідомості. Б. Розрізнення суб’єкта та об’єкта. Людина це єдина
жива істота, здатна до самооцінки своїх вчинків і себе в цілому.
В.Забезпечення цілеутворюючої діяльності людини. Людина може
встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, ставити перед собою мету,
враховувати мотиви і приймати вольові рішення. Г Наявність емоційно-
оцінного ставлення до всього, що відбувається навколо, до інших людей та до
самої себе.
Завдяки свідомості людина пристосовується до навколишнього світу. З
свідомості вирізняються ментальність – це притаманний певній нації варіант
світосприйняття та поведінки який реалізується на спільній мовній, культурній
та морально-етичній основі.
15. Структура особистості
Особистість – це людина у системі взаємин з іншими людьми.
Особистість являє собою структурно та ієрархічно організоване системне
психічне утворення людини. Психологічну структуру особистості складають її
психічні властивості(спрямованість, характер, темперамент, здібності),
життєвий досвід тощо.
Структуру особистості досліджував Платонов і він виділяв 4 підструктури
особистості: А.Підструктура спрямованості – включає ставлення людини та її
моральніі риси. Б. Підструктура форми відображення – це індивідуальні
особливості психічних процесів людини В.Підструктура соціального досвіду
(знання, уміння, навички) Г.Біологічно зумовлена підструктура – це вікові та
статеві особливості людини.
Також структуру особистості досліджував Фрейд. Він виокремлював 3 рівні
структури особистості А. Ід – воно –неусвідомлений рівень Б. Его – Я –
усвідомлений ріень В. Супер Его – Над Я – рівень, який формується під
впливом моральних правил та установок суспільства.