Репродуктивний рівень

1. Біхевіоризм на передній план висунув поведінку, вивчаючи

рушійні сили людської поведінки і вчинків людини.
Гештальт-психологи – «гештальти», суть яких в тому, що людина
сприймає світ цілісно, а не фрагментами.
В центрі уваги психоаналізу - аналіз несвідомих дій людини та їх
вплив на поведінку та емоції.
Екзистенціалісти продовжуючи традиції психоаналізу,
наголошували, що людина є вільною і відповідальною за своє життя,
ввівши у психологію поняття "self" "(Я)".
2. Поясніть, що означає вислів "Психологія має дуже довгу
передісторію і дуже коротку історію».
Цей вислів означає, що психікою люди цікавилися вже дуже давно,
але як наука психологія сформувалася відносно недавно. Спочатку
психічні явища розглядалися в контексті філософі, релігії,
мистецтва, медицини. У давнину люди намагалися зрозуміти, як
працює людський розум, що зумовлює поведінку людини, як можна
лікувати психічні розлади.
Як самостійна наукова дисципліна, психологія розвивається лише
останні кілька століть. Її наукові корені можна відслідкувати в
роботах психологів, які проводили експерименти та дослідження
для з'ясування психічних явищ. Початок науковій психології було
покладено в XIX столітті, коли вчені вперше застосували
експериментальний метод для вивчення психіки.
3. Один учений висловив провідну ідею своєї теорії в
афористичній формі: "Чи сміється дитина, дивлячись на іграшку,
чи посміхається Гарібальді, коли зазнає переслідувань за надмірну
любов до батьківщини, чи тремтить дівчина, вперше думаючи про
кохання, чи пізнає Ньютон світові закони і записує їх на папері –
всюди завершальним фактом є м'язевий рух" [ІІ. 9; с. 92]. Про яку
теорію йдеться?
Я вважаю, що це твердження є основою рефлекторної теорії психіки
І.М. Сеченова. Він вважав, що будь-яка психічна діяльність,
незалежно від її змісту, завжди завершується фізичним актом.
Яке місце вона посідає в історії психології ?
Рефлекторна теорія І.М. Сєченова, яка набула подальшого розвитку
у вченні І.П.Павлова про умовні рефлекси, а також у працях А.А.
Ухтомського та ін., стала природничо-науковою основою
психологічних знань. Нині це природничо-наукове обґрунтування
науки посилюється завдяки поглибленому вивченню
нейрофізіологічних механізмів мозкової діяльності.
4. Представник одного з напрямів психології писав: "Є зв'язки,
при яких те, що відбувається в цілому, не виводиться з елементів,
що існують начебто у вигляді окремих шматків, які зв'язуються
потім разом, і, навпаки, те, що виявляється в окремій частині
цього цілого, визначається внутрішнім структурним законом
усього цього цілого... Я – частка в полі. Я – не попереду, як вчать із
давніх часів, принципово. Я – серед інших, за своєю суттю. Я
належить до надзвичайних і найрідкісніших предметів, які
існують, предметів, які, як здається, володарюють над
закономірністю цілого. Я є часткою в цьому полі" [ІІ. 14; с. 86,90].
Що це за напрям?
Я вважаю, що це напрям – гештальт-психологія, адже саме цей
напрям вивчає психіку виділяючи «гештальти», суть яких в тому, що
людина сприймає світ цілісно, а не фрагментами.
Яке місце він посідає в психології ?
Гештальт-психологія має важливе місце в історії психології. Ця
психологічна школа була основана на початку XX століття,
основними представниками якої були Макс Вертгеймер, Курт
 Коффка, і Вольфганг Келлерс. Гештальт-психологія ставила собі за
мету розуміти способи сприйняття і сприймання індивідом
навколишнього світу. Гештальт-психологія запропонувала новий
погляд на психічні процеси, заснований на ідеї про те, що психіка є
цілісною і неподільною. Гештальт-психологи вважали, що психічні
процеси не можна розуміти як суму окремих частин, а потрібно
розглядати як цілісні структури.
5. Видатний психолог, виступаючи з лекцією, проілюстрував
свою теорію таким прикладом: "Припустімо, що в цій залі
присутній індивідуум, який порушує тишу і відвертає мою увагу від
завдання, що стоїть переді мною, своїм сміхом, балачками,
тупотінням. Я оголошую, що я не можу за таких умов читати далі
лекцію, і ось серед вас знаходиться кілька сильних чоловіків і
виставляють після короткочасної боротьби порушника порядку за
двері. Тепер він витіснений, і я можу продовжити свою лекцію. Для
того щоб порушення порядку не повторювалося , пани, які виконали
моє бажання, після здійсненого ними витіснення підсовують свої
стільці до дверей і влаштуються там, створюючи перепону" [ІІ.
14; с. 160-161].
Про яку теорію йдеться?
Це теорія К. Левіна теорія поля, або теорія польової поведінки.
Яке явище ілюструється таким чином?
Цей уривок є прикладом експерименту, який був проведений
німецьким психологом Куртом Левіним. У цьому експерименті
Левін вивчав, як люди взаємодіють з навколишнім середовищем,
щоб досягти своїх цілей. У цьому конкретному випадку Левін хотів
дізнатися, як люди реагують на порушення порядку. Він припустив,
що люди будуть намагатися створити порядок у навколишньому
середовищі, щоб полегшити виконання своїх завдань.
6. Ось думка, на якій ґрунтується один з напрямків в психології:
"Людина не народжується наділеною історичними досягненнями
людства. Досягнення розвитку людських поколінь втілені не в ній,
не в її природних задатках, а в навколишньому світі – у великих
творіннях людської культури. Тільки в результаті процесу
привласнення людиною цих досягнень, що триває впродовж її
життя, вона набуває справді людських властивостей і здібностей"
[ІІ. 9, с. 353].
Що це за напрям?
Це культурно-історичний напрям, розвинутий Л. Виготським.
Яке місце він посідає в системі психологічного пізнання?
Ця цитата Виготського є основоположною для культурно-історичної
психології. Вона підкреслює важливість культурного середовища
для розвитку людини і визначає основні напрямки розвитку
психічного розвитку людини.
Культурно-історичний напрямок у психології є одним із
найважливіших напрямів у сучасній психології. Він посідає
центральне місце в системі психологічного пізнання, оскільки він
пропонує новий погляд на природу психіки людини.
Культурно-історичний напрямок розглядає психічний розвиток
людини як процес її взаємодії з навколишнім соціальним
середовищем. Він підкреслює, що психіка людини не є
інстинктивною, а формується в процесі її взаємодії з культурою.
7. Оберіть правильний варіант відповіді, використовуючи
знання з розвитку психології до її перетворення в самостійну науку.
А. Аристотель:
а) робить акцент на знаннях і мудрості;
Так, Аристотель вважав, що метою людини є пізнання істини і
досягнення мудрості. Він вважав, що знання і мудрість є найвищими
цінностями, і що людина повинна прагнути до них.
б) вважає душу сутністю тіла, наділену життям;
Він вважав, що душа є те, що робить тіло живим і рухливим.
в) ставить за мету пізнання пануючого у всесвіті порядку;
Аристотель вважав, що світ є впорядкованим і гармонійним, і що
мета людини - пізнати цей порядок. Він вважав, що пізнання
порядку у всесвіті є необхідною умовою для досягнення мудрості.
г) усі відповіді правильні;
ґ) усі відповіді неправильні.
Б. Платон:
а) був стихійним матеріалістом;
б) вважав, що дух (душа) перебуває в тілі людини і спрямовує
його впродовж всього життя, а після смерті полишає його,
вирушаючи у світ ідей;
Платон був ідеалістом та дуалістом, тобто вважав, що існують два
основних начала: матерія і дух. Матерія, згідно з Платоном, є
недосконалою і змінною. Дух, навпаки, є досконалим і незмінним.
До прикладу кілька цитат Платона, ще це підтверджують.
"Душа - це вічний і незмінний початок"; "Душа перебуває в тілі
людини лише тимчасово"; "Після смерті душа повертається у світ
ідей"
г) вважав тіло могилою душі;
Світ ідей, згідно з Платоном, є ідеальним світом, де існують істинні
форми всіх речей. Душа, перебуваючи у світі ідей, пізнає ці істинні
форми, і після повернення у тіло людини вона намагається
реалізувати їх у матеріальному світі. Однак, тіло є обмеженням для
душі. Воно є матеріальним і недосконалим. Воно є джерелом
страждань і спокус для душі.
До прикладу кілька цитат Платона, ще це підтверджують.
"Тіло - це могила душі"; "Тіло є обмеженням для душі"; "Тіло є
джерелом страждань для душі"; "Душа прагне звільнитися від тіла".
ґ) вважав душу божественним, піднесеним, незримим і вічним
початком;
Платон вважав, що душа є божественним початком, який походить
зі світу ідей. Він також вважав, що душа є піднесеним початком.
Вона є джерелом розуму, добра і краси та прагне до їх пізнання.
Платон вважав, що душа є незримим початком. Вона не має
матеріальної природи і не може бути сприйнята нашими органами
чуття. Платон вважав, що душа є вічним початком. Вона не
народжується і не вмирає. Вона існує вічно.
Ось деякі цитати, які підтверджують це.
"Душа - це божественний початок"; "Душа - це піднесений початок";
"Душа - це незримий початок"; "Душа - це вічний початок".
д) вважав, що душа знаходяться у різних органах тіла, складається із
частин – розуму, мужності, прагнення;
е) усі відповіді правильні;
є) усі відповіді неправильні.
В. Філософи середньовіччя:
а) повністю заперечували ідеї Аристотеля про душу;
Часто спиралися на ці ідеї.
б) спиралися на вчення богословів;
Філософи середньовіччя спиралися на вчення богословів, оскільки в
цей період християнство було панівною релігією. Вони захищали
догми християнської релігії і моралі, а також розвивали філософські
ідеї, які були сумісні з християнським вченням.
в) захищали догми християнської релігії і моралі;
Частково правильне, адже окрім того, що вони захищали догми
християнської релігії, вони ще й розвивали власні філософські ідеї.
г) розвивали учіння Платона;
Не лише його учіння, а й Аристотеля, Аврелія Августина та інших.
д) усі відповіді правильні;
 е) усі відповіді неправильні.
Г. Декартова концепція людини:
а) дуалістична;
Декарт вважав, що людина складається з двох основних складових -
матеріального тіла і нематеріальної душі. Це називається дуалізмом.
Декарт розглядав тіло як машину, а душу як носія розуму та
індивідуальності.
б) механістична;
Також можна вважати правильною, оскільки Декарт розглядав тіло
людини як машину, яка складається з механічних частин.
в) заперечує ідею душі як сутності людини;
г) базується на ідеї рефлекторного характеру психіки;
ґ) спирається на розум, освячений вірою;
д) матеріалістична;
е) усі відповіді правильні;
є) усі відповіді неправильні;
8. Оберіть правильний варіант відповіді, використовуючи
знання з розвитку психології як науки:
А. Біхевіоризм:
а) використовує схему "S-R" (стимул – реакція);
Біхевіоризм використовує схему "S-R" (стимул – реакція) для
пояснення поведінки людини.
б) перетворив психологію на "психологію без психіки";
Біхевіоризм перетворив психологію на "психологію без психіки",
оскільки він ігнорував внутрішні психічні процеси і вважав, що
поведінку можна пояснити лише через взаємодію організму з
навколишнім середовищем.
в) запропонував поняття "научіння";
Біхевіоризм запропонував поняття "научіння" для пояснення зміни
поведінки людини під впливом навколишнього середовища.
г) заклав ідеї програмованого навчання;
Програмоване навчання - це метод навчання, заснований на
принципах біхевіоризму. Цей метод передбачає, що навчальний
матеріал розділений на невеликі, легко засвоювані порції. Учень
проходить кожну порцію матеріалу, отримує зворотний зв'язок про
свою відповідь і, за необхідності, повторює матеріал.
ґ) увів ідею установки;
Установка - це внутрішня змінна, яка впливає на поведінку людини.
Установка може бути визначена як готовність людини діяти певним
чином у відповідь на певний стимул.
д) усі відповіді правильні;
е) усі відповіді неправильні;
Б. Класичний психоаналіз:
а) спирається на практику лікування істеричних неврозів;
Так, класичний психоаналіз спирається на практику лікування
істеричних неврозів. Зигмунд Фрейд, засновник психоаналізу, почав
свою кар'єру як лікар і невропатолог. Він спостерігав, що багато
його пацієнтів з істерією мали симптоми, які не могли бути пояснені
з точки зору фізіології. Фрейд припустив, що ці симптоми є
результатом несвідомих конфліктів.
б) предметом дослідження має несвідоме бажання людини;
Фрейд вважав, що багато наших думок, почуттів і мотивацій є
несвідомими. Ці несвідомі бажання можуть впливати на нашу
поведінку і емоції, навіть якщо ми про них не знаємо.
в) визначає лібідо як енергію, що відповідає потребі самореалізації
особистості;
Енергія інстинктів життя називається «лібідо». Інстинкти життя
охоплюють голод, спрагу, інстинкт самозбереження, сексуальний
потяг. Тобто можна сказати, що це твердження є поавильним.
г) увів у психологію метод «вільних асоціацій»;
Метод вільних асоціацій був розроблений Зигмундом Фрейдом в
кінці 19 століття. Фрейд вважав, що несвідомі бажання часто
блокуються цензурою, яка є механізмом захисту, що перешкоджає
тому, щоб ці бажання усвідомлювалися. Метод вільних асоціацій, на
думку Фрейда, допомагає обійти цензуру і отримати доступ до
несвідомих думок і почуттів.
ґ) усі відповіді правильні;
д) усі відповіді неправильні;
В. Гештальт-психологи:
а) визначають предмет психології як перцептивний образ;
Гештальт-психологи не визначають предмет психології як
перцептивний образ. Вони вважають, що предметом психології є
вивчення свідомості, яке включає в себе не тільки перцептивні
образи, але й інші форми свідомості, такі як мислення, почуття та
емоції.
б) розуміють гештальт як структуру, цілісну конфігурацію;
Гештальт-психологи використовують термін "гештальт" для
позначення цілісної структури, яка має властивості, що неможливо
пояснити через властивості її частин. Наприклад, коли ми дивимося
на квадрат, ми бачимо його як єдине ціле, а не як суму окремих
ліній. Квадрат має властивості, які неможливо знайти в окремих
лініях, наприклад, його форму та розмір.
в) трактують інтелект як поведінку;
Вони вважають, що інтелект - це здатність до вирішення проблем,
яка передбачає розуміння цілісної ситуації.
г) ввели у психологію ідею інсайту;
Так, гештальт-психологи ввели у психологію ідею інсайту. Інсайт -
це раптове осяяння, яке дозволяє вирішити проблему, яка раніше
здавалася нерозв'язною. Гештальт-психологи вважають, що інсайт є
важливим механізмом вирішення проблем, але не єдиним.
ґ) визначили гештальт як елемент свідомості;
Гештальт-психологи не визначали гештальт як елемент свідомості.
Вони вважають, що гештальти є більш широким поняттям, яке
включає в себе не тільки елементи свідомості, але й цілісні
структури.
д) усі відповіді правильні;
е) усі відповіді неправильні;
Г. Гуманістична школа психології:
а) орієнтується на розкриття усіх потенційних можливостей людини;
Так, гуманістична школа психології орієнтується на розкриття усіх
потенційних можливостей людини. Вона розглядає людину як
цілісну, унікальну істоту, яка прагне до самовдосконалення.
Гуманістична психологія вважає, що кожна людина має унікальний
потенціал, який може бути реалізований. Для цього необхідно
створити умови для особистісного зростання та розвитку.
б) визначила метою виховання особистісне зростання;
Так, гуманістична психологія визначила метою виховання
особистісне зростання. Вона вважає, що виховання має створювати
умови для розвитку індивідуальних здібностей та потенціалу
людини. Гуманісти вважають, що основні сили, які рухають
людиною, - це прагнення до самоактуалізації, самоствердження та
самореалізації. Самоактуалізація - це процес досягнення найвищого
рівня розвитку особистості, реалізації її потенціалу.
в) відводить головну роль індивідуальному досвіду;
Так, гуманістична психологія відводить головну роль
індивідуальному досвіду. Вона вважає, що кожна людина має свій
власний досвід, який формує її особистість. Цей досвід може бути
позитивним або негативним, але він завжди є важливим для
розуміння людини. Гуманісти вважають, що для того, щоб зрозуміти
людину, необхідно зрозуміти її досвід. Вони також вважають, що
 кожна людина має право на свій власний досвід і що цей досвід є
цінним.
г) є гілкою екзистенціалізму;
Екзистенціалізм - це філософський напрям, який розглядає людину
як вільну і відповідальну істоту, яка шукає сенс життя.
Гуманістична психологія спирається на ідеї екзистенціалізму,
зокрема на ідею свободи волі та відповідальності людини за своє
життя.
ґ) усі відповіді правильні;
д) усі відповіді неправильні.
9. За спостереженням одного з психологів, "у ... психології
існують три великі напрямки досліджень. Вони схожі на три
океанські течії... Подібно до уламків, які можна знайти на поверхні
будь-якої з океанських течій, певні слова і вирази пов'язані з
кожним з наших напрямків, хоча й не визначають їх.
З першим напрямком пов'язані такі поняття, як "біхевіоризм",
"об'єктивний", "експериментальний", "безособовий", "логіко-
позитивістський", "операціональний", "лабораторія".
До другої течії належать терміни "фрейдистський",
"неофрейдистський", "психоаналітичний", "психологія
несвідомого", "інстинктивний", "его-психологія", "ід-
психологія", "динамічна психологія".
Поняття "феноменологічний", "екзистенціальний", "Я-
теорія", "самоактуалізація", "гуманістична психологія",
"існування і становлення", "психологія внутрішнього досвіду"
пов'язані з третім на прямком".
Що це за напрями?
Це біхевіоризм (1), психоаналіз (2) та гуманістична психологія (3).
Чим третій напрям відрізняється від першого й другого?
 Гуманістична психологія розглядає людину як цілісну, унікальну
істоту, яка прагне до самовдосконалення. Біхевіоризм розглядає
поведінку як продукт навчання та досвіду. Біхевіористи вважають,
що поведінка людини визначається зовнішніми факторами, такими
як стимули та підкріплення. Психоаналіз розглядає психіку людини
як складну систему, яка складається з свідомого, передсвідомого та
несвідомого. Психоаналітики вважають, що поведінка людини є
результатом її несвідомих мотивів, таких як інстинкти та конфлікти.
Також ці напрями різняться методами дослідження та теоріями.
Методи дослідження: Когнітивна - експерименти, опитування,
самозвіти; біхевіоризм - спостереження, експерименти; Психоаналіз
- бесіди, вільні асоціації.
Теорії: Когнітивна - сприйняття, пам'ять, мислення, мова;
біхевіоризм - стимул-реакція, навчання, підкріплення; Психоаналіз -
Ід, его, супер-его, несвідомі мотиви.

Продуктивний рівень.

10.Головною проблемою філософського етапу історії психології є

проблема душі і тіла, яка висвітлює складні взаємовідношення
різнорідних, притаманних людині, явищ. На цьому етапі вона
розв'язувалася створенням умоглядних психологічних теорій і
тому, можливо, не знайшла задовільного пояснення. Проте
науковий етап також не дав бажаних результатів. Хоча вона й
отримала тут назву психофізіологічної проблеми, виявити
конкретні шляхи переходу від фізіологічного (тіло) до психічного
(душа) й досі не вдається.

Чому саме ця проблема є головною в історії психології?

Психофізіологічна проблема є головною в історії психології,

оскільки вона стосується фундаментального питання про те, як
психічні процеси пов'язані з фізіологічними процесами в мозку. Це
питання є ключовим для розуміння природи психіки людини і її
взаємодії з тілом.

Психофізіологічна проблема виникла ще в античні часи, коли

філософи намагалися зрозуміти, як розум пов'язаний з тілом. У
Середні віки ця проблема була предметом теологічних дискусій. У
17 столітті Рене Декарт сформулював дуалістичну теорію, яка
постулює існування двох різних субстанцій: тілесної і духовної. Ця
теорія була широко прийнята в 18 столітті.

У 19 столітті з розвитком нейрофізіології психофізіологічна

проблема стала предметом наукових досліджень. У 20 столітті
психофізіологія стала однією з основних галузей психології.

Ось ще деякі з причин, чому психофізіологічна проблема є

головною в історії психології:

Вона стосується фундаментального питання про природу психіки

людини.

Вона є основою для розвитку нових методів лікування психічних

захворювань. Розуміння того, як психічні процеси пов'язані з
фізіологічними процесами в мозку, може привести до розробки
нових методів лікування таких захворювань, як депресія,
шизофренія та інші.

Вона є важливою для розвитку інших галузей психології.

Психофізіологічні дослідження необхідні для розуміння таких явищ,
як пам'ять, навчання, мислення та інші.

Чому вона не знаходить однозначного розв'язання?

Психофізіологічна проблема не знаходить однозначного розв'язання

з кількох причин:
 Психічні процеси є складними і багатогранними. Вони включають в
себе різні аспекти, такі як свідомість, мислення, емоції, поведінка та
інші. Встановити, які саме мозкові структури відповідають за
кожний з цих аспектів, є складним завданням.

Психічні процеси не завжди можна безпосередньо спостерігати.

Вони часто є суб'єктивними і можуть бути описані лише самими
людьми. Це ускладнює їх вивчення за допомогою наукових методів.

Психічні процеси можуть бути обумовлені як внутрішніми, так і

зовнішніми факторами. Встановити, яка саме роль відводиться
мозку в психічних процесах, є складним завданням.

Незважаючи на ці труднощі, вчені досягли значних успіхів у

вивченні психофізіологічної проблеми. Вони встановили, що різні
психічні процеси пов'язані з певними мозковими структурами.

Однак ці дослідження не дають повного пояснення

психофізіологічної проблеми. Вони лише показують, що психічні
процеси пов'язані з мозком, але не пояснюють, як саме це
відбувається.

11.Антична, давньогрецька психологія започаткувала

протиставлення матеріалістичного та ідеалістичного поглядів
на природу психіки. Відповідно психіка розглядається або як
явище, що існує в межах матеріального світу, або як особливий
ідеальний світ, несумісний з матеріальним. Таке
протиставлення проходить через усю історію психології.
Чому так відбувається?
Це фундаментальне протиставлення, яке існує в філософії з давніх
часів. Матеріалістичний погляд - всі явища, в тому числі психічні, є
продуктом матеріального світу. Ідеалістичний погляд - психічні
явища є самостійними, нематеріальними сутностями.
 Це протиставлення відображає різні погляди на місце людини в
світі.
Це протиставлення є складним і не має однозначного вирішення. З
одного боку, існує безліч доказів того, що психічні процеси
пов'язані з матеріальним світом, в тому числі з мозком. З іншого
боку, психічні процеси мають багато особливостей, які не можна
пояснити лише з матеріальної точки зору.
Чому до цього часу не може перемогти жоден підхід?
До цього часу не може перемогти жоден підхід, оскільки жодна з
них не може повністю пояснити всю складність психічних явищ.
Матеріалістичний підхід може пояснити механізм реалізації
психічних процесів, але він не може пояснити їхню сутність.
Ідеалістичний підхід, з іншого боку, може пояснити сутність
психічних процесів, але він не може пояснити їхній механізм
реалізації.
На сучасному етапі розвитку психології існує тенденція до синтезу
матеріалістичних і ідеалістичних підходів. Вчені намагаються
знайти таке пояснення психічних явищ, яке враховувало б як їхню
матеріальну, так і ідеальну природу.
12.Заповніть схему «Основні напрямки психології»:

Напрямок Представники Предмет Основні Методи Значення та

психології положення дослідження критика

Біхевіоризм Джон Бродес Предметом Психіка Експеримент, Біхевіоризм зробив

Вотсон (ввів у вивчення людини не Натуральне значний внесок у
вжиток термін біхевіоризму є може бути спостереження розвиток
"біхевіоризм" і поведінка вивчена Клінічний метод психології, сприяв
сформулював людини, яка безпосередньо , розвитку
його основні розуміється як , а лише через Протоколи науковості в
принципи), зовнішні її зовнішні самоспостереже психології, сприяв
Едвард реакції прояви, тобто ння розвитку
Торндайк організму на поведінку. розуміння
(розробник зовнішні Поведінка поведінки людини.
 теорії навчання впливи людини є Критика: не
методом проб і (подразники). продуктом враховує роль
помилок), навчання та психіки,
Едвард Толмен досвіду. особистості та
(засновник Біхевіоризм є роль свідомості в
цільового наукою, яка поведінці людини.
біхевіоризму), вивчає
Беррес закономірност
Фредерік і поведінки
Скіннер (теорія людини.
теорії
оперантного
навчання),
Кларк Гел
(засновник
математичного
біхевіоризму).
Психоаналі Зігмунд Фрейд Предметом Психіка Вільна асоціація Психоаналіз
з (засновник вивчення людини Аналіз зробив значний
психоаналізу), психоаналізу є складається з сновидінь внесок у розвиток
Карл Густав психіка свідомого, Аналіз опору теорії особистості,
Юнг людини, яка підсвідомого у розвиток
(розробник розглядається та психотерапії та
аналітичної як складна несвідомого. вплинув на
психології), система, яка Поведінка розвиток інших
Альфред складається з людини є напрямів
Адлер свідомого, результатом її психології, таких
(розробник підсвідомого несвідомих як гуманістична
індивідуальної та мотивів. психологія і
психології), несвідомого. Несвідоме є когнітивнапсихоло
Карен Хорні джерелом гія.
(розробник конфліктів, Критика: є
неофрейдизму) які можуть суб'єктивним
, Еріх Фромм призвести до методом
(розробник психічних дослідження, є
соціоаналізу). захворювань. тривалим і
дорогим методом
лікування, не є
ефективним для
всіх пацієнтів.
Гештальт - Макс Предметом Психіка Експеримент Зробила значний
Вертгеймер вивчення людини є внесок у розвиток
психологія (засновник гештальт цілісною Клінічний метод теорії сприйняття,
гештальт психології є системою. Експертиза пізнання та
психології), психіка Психічні Обсервація навчання,
Вольфганг людини, яка процеси вплинула на
Келер ( теорія розглядається мають свої розвиток інших

гештальт як цілісна власні напрямів

навчання), система, яка закономірност психології, таких

Курт Коффка не може бути і, які не можна як когнітивна

(теорії зведена до пояснити на психологія і

гештальт суми своїх основі гуманістична

сприйняття). частин. механістичног психологія.

о підходу. Критика: була
Сприйняття є критикована за те,
активним що вона є занадто
процесом, в суб'єктивною і
якому людина занадто
відбирає і обмеженою та
інтерпретує ідеалізованою, що
інформацію з вона не піддається
навколишньог перевірці.
о світу.
Когнітивна Дональд Предметом Психіка це Експеримент Зробила значний
психологія Брунер вивчення систем Аналіз помилок внесок у розвиток
(засновник когнітивної пізнання, яка Аналіз мови теорії пізнання,
когнітивної психології є включає в Мозкова вплинула на
психології), пізнавальні себе реєстрація розвиток інших
Джером процеси, такі пізнавальні напрямів
Брунер (теорія як сприйняття, процеси. психології, таких
навчання через пам'ять, Пізнання є як клінічна
дослідження), мислення, активним психологія,
Джон Сміт мова, увага та процесом. педагогічна
(теорія навчання. Пам'ять є психологія і
сприйняття) складним інформатика.
Аллен Нейсер процесом. Критика: була
(теорія Мислення є критикована за те,
пам'яті), процесом, що вона є занадто
Герберт який включає механістичною, що
Саймон (теорія в себе різні вона є занадто
мислення). мислительні зосереджена на
операції. Мова свідомому
є складною пізнаванні і що
системою, яка вона не враховує
 включає в роль емоцій в
себе різні пізнаванні..
мовні
компоненти.
Увага є
обмеженим
ресурсом.
Гуманістич Абрахам Людина - це Клінічний метод Зробила значний
на Маслоу Предметом цілісна істота. Інтерв'ю внесок у розвиток
психологія (засновник вивчення Людина має Дискретна теорії особистості,
гуманістичної гуманістичної вроджений самооцінка психології здоров'я
психології, психології є потенціал для Тематичний та психології
теорія людина як самоактуаліза апперцептивний творчості,
самоактуалізац цілісна, ції тест вплинула на
ії), унікальна і Людина має розвиток інших
Карл Роджерс вільна свободу волі і напрямів
(клієнт- особистість, відповідальніс психології, таких
центрована яка прагне до ть за власне як когнітивна
терапія), самоактуаліза життя. психологія і
Вільям Джеймс ції. Людина має позитивна
(вивчав здатність до психологія.
людський творчості і Критика: була
досвід з саморозвитку. критикована за те,
гуманістичної Психологія що вона є занадто
точки зору), повинна суб'єктивною, що
Ролло Мей зосереджувати вона є занадто
(теорія ся на здоровій оптимістичною.
екзистенціальн особистості, а
ої психології), не на
Гордон патології.
Оллпорт
(теорія
особистості).

13.Психологи-ідеалісти стверджували, що психічні явища можуть

бути пізнавані тільки шляхом самоспостереження. Доведіть,
чому принципово неможливим є пізнання психічних явищ тільки
за допомогою самоспостереження (інтроспекції).
По-перше, самоспостереження є суб'єктивним методом
дослідження. Людина, яка спостерігає за своїми психічними
 станами, може бути об'єктивною, спостереження завжди будуть
забарвлені її власними упередженнями і переконанням.
По-друге, самоспостереження обмежене доступністю психічних
явищ для спостереження. Не всі психічні явища можна спостерігати
безпосередньо.
По-третє, самоспостереження може бути ускладнене свідомим
контролем. Людина може усвідомлено змінювати свої психічні
стани, що може ускладнити їх спостереження.
На основі цих обмежень можна зробити висновок, що
самоспостереження не є достатнім методом для пізнання психічних
явищ. Для отримання об'єктивних знань про психіку необхідно
використовувати і інші методи дослідження, такі як експеримент,
опитування та аналіз продуктів діяльності людини.
14.Міфологічний етап історії психології – перша спроба пояснити
природу психіки, яка виявляється у таких явищах, як фетишизм,
анімізм, фаталізм, магія, ритуал, тотемізм, табу.
Що об'єднує ці явища?
Фетишизм, анімізм, фаталізм, магія, ритуал, тотемізм, табу
об'єднуються тим, що в основі їх лежить віра в надприродні сили.
Люди вірили, що ці сили можуть впливати на їхнє життя, і що вони
можуть використовувати ці сили для досягнення своїх цілей.
Фетишизм - це віра в те, що неживі предмети мають духовну
природу. Анімізм - це віра в те, що всі предмети і явища природи
мають душу. Фаталізм - це віра в те, що всі події в житті людини
вже визначені. Магія - це система вірувань і практик, які
використовують надприродні сили для досягнення бажаного
результату. Ритуал - це повторювана поведінка, яка має символічне
значення. Тотемізм - це віра в те, що людина належить до певного
тваринного або рослинного виду. Табу - це заборона на певні дії або
предмети.
 Яке розуміння психіки вони несуть у собі?
Це розуміння психіки можна охарактеризувати як духовне. Люди
вірили, що психіка невіддільна від природи і суспільства, і що вона
має духовну природу. Вони вірили, що психіка може впливати на
навколишній світ, і що вона може підкорятися надприродним силам.
15.Філософський етап історії психології тривав кілька століть. За
цей час інші науки, що також виникли в лоні філософії (на
приклад, природознавство), перетворилися на розгалужену
систему знань, необхідних суспільству. Психологія ж вийшла на
самостійний шлях розвитку лише наприкінці XIX ст.
Про що свідчить це явище?
Це явище свідчить про те, що психіка людини є складним і
багатогранним феноменом, який не можна було зрозуміти в рамках
філософії. Для цього були необхідні нові методи дослідження, такі
як експеримент, статистичний аналіз і математичне моделювання.
Що пов'язує психологію з філософією?
Філософія і психологія пов'язані між собою тим, що вони вивчають
одну і ту ж реальність - психіку людини. Однак вони роблять це з
різних позицій. Філософія вивчає психіку з точки зору її сутності,
значення і місця в світі. Психологія вивчає психіку з точки зору її
закономірностей і механізмів. Психологія і філософія є
взаємозалежними науками. Психологія використовує філософські
ідеї для розуміння психіки людини, а філософія використовує
психологічні дослідження для розуміння людської природи.

Творчий рівень

16.Науковий етап історії психології характеризується

співіснуванням значної кількості напрямів психології. Фактично
вона перебуває в стані "багатьох психологій", кожна з яких
 являє собою окрему галузь знань зі своєю проблематикою,
методами до слідження, власною психологічною практикою.
Про що свідчить це явище?
Співіснування значної кількості напрямів психології на науковому
етапі її розвитку свідчить про те, що психологія є складною і
багатогранною наукою. Кожна з цих галузей вивчає психіку людини
з різних ракурсів, використовуючи різні методи дослідження і
підходи.
Психіка людини є складним феноменом, який не можна вивчити з
однієї точки зору. Психологія є відносно молодою наукою, яка
постійно розвивається. Психологія є прикладною наукою, яка
повинна вирішувати конкретні практичні завдання.
Чи буде колись "єдина психологія"?
На це питання неможливо дати однозначну відповідь. З одного боку,
існує тенденція до інтеграції різних напрямів психології, з іншого
боку, існують фундаментальні відмінності між різними напрямами
психології, які, ймовірно, будуть зберігатися в майбутньому.
Я вважаю, що все-таки багато напрямів психології і будуть існувати
в майбутньому. Кожен з них має свої сильні і слабкі сторони, і вони
можуть доповнювати один одного, допомагаючи нам краще
зрозуміти психіку людини.
17.Користуючись навчальними посібниками та додатковою
літературою (3-4 джерела) здійсніть критичний аналіз поглядів
та основних положень біхевіоризму, фрейдизму,
гештальтпсихології та гуманістичної психології.
Критика положень біхевіоризму: поведінка людини не є повністю
обумовлена зовнішніми стимулами, внутрішні психічні процеси,
такі як свідомість, мислення, емоції, також відіграють важливу роль
у формуванні поведінки; біхевіоризм не може пояснити складну
поведінку людини, таку як творчість, самоактуалізація, ця поведінка
 не може бути повністю зведена до взаємодії організму з
середовищем; біхевіоризм має обмежене застосування в практичній
психології.
Критика положень фрейдизму: несвідоме не може бути повністю
проілюстровано за допомогою аналізу сновидінь, вільних асоціацій
та інших методів фрейдизму; фрейдизм не може пояснити всю
поведінку людини, деякі форми поведінки, такі як творчість,
самоактуалізація, не можуть бути повністю зведені до несвідомих
процесів; фрейдизм має обмежене застосування в практичній
психології.
Критика положень гештальтпсихології: гештальтпсихологія не може
пояснити всю складність сприйняття людини, деякі форми
сприйняття, такі як асоціативне сприйняття, не можуть бути
повністю зведені до цілісного сприйняття; гештальтпсихологія має
обмежене застосування в практичній психології.
Критика положень гуманістичної психології: не всі люди мають
вроджений потенціал для самоактуалізації, деякі люди можуть бути
обтяжені генетичними або середовищними факторами, які
перешкоджають їхньому розвитку; психічне здоров'я людини
визначається не лише її здатністю до самоактуалізації, на психічне
здоров'я людини також впливають інші фактори, такі як генетика,
середовище, життєві обставини; гуманістична психологія має
обмежене застосування в практичній психології.
18.На сучасному етапі можна виділити дві головні лінії розвитку
психології. Одна ґрунтується на застосуванні
експериментальних методів, покликаних відкрити стійкі
закономірності функціонування психіки і подати їх у
кількісному, формалізованому вигляді. Друга, навпаки,
схиляється до аналізу неформалізованих характеристик психіки
(смислів, переживань, несвідомого тощо). Лише так, за
твердженням представників цього напряму, психологія може
зберегти свій предмет, оскільки в іншому випадку його
"заберуть" кібернетика, логіка, фізіологія чи соціологія.
Наскільки реальною є така загроза?
Я вважаю, що ця загроза є реальною, але дуже малою. Кібернетика,
логіка, фізіологія та соціологія звичайно можуть вивчати ті ж явища,
що й психологія, але вони роблять це з інших ракурсів. Кібернетика
вивчає психіку як систему, яка обробляє інформацію. Логіка вивчає
психіку як систему, яка оперує поняттями і судженнями. Фізіологія
вивчає психіку з точки зору її біологічних основ. Соціологія вивчає
психіку з точки зору її впливу на соціальну поведінку.
Психологія, в свою чергу, вивчає психіку з точки зору її
суб'єктивного досвіду. Вона вивчає те, як людина сприймає світ,
думає, відчуває і поводиться.
Тому, хоча інші науки можуть вивчати ті ж явища, що й психологія,
вони не можуть повністю замінити її. Психологія є унікальною
наукою, яка вивчає психіку з точки зору її суб'єктивного досвіду.
Яка з цих ліній переважає в сучасній психології ?
На сучасному етапі розвитку психології переважає лінія, яка
ґрунтується на застосуванні експериментальних методів. Це
пов'язано з тим, що експериментальні методи є найбільш
ефективними для вивчення стійких закономірностей
функціонування психіки. Однак, лінія, яка схиляється до аналізу
неформалізованих характеристик психіки, також активно
розвивається. Це пов'язано з тим, що ця лінія дозволяє краще
зрозуміти суб'єктивний досвід людини.