Аналітична

психотерапія
К.Г. Юнга
ПІДГОТУВАЛА
студентка 4 курсу
заочної форми навчання
спеціальності 053 Психологія
Тельєчко Діана Василівна
Карл Густав Юнг (1875-1961)

К.Г. Юнг закінчив університет у

Цюріху. Пройшовши стажування у
відомого психіатра П.Жане, відкрив
власну психологічну та психіатричну
лабораторію. У цей же час він
познайомився з першими роботами
З.Фрейда, а з 1906 р. почав
співпрацювати з ним. Але попри
близькість позицій і прагнень, між
ними існували й значні розбіжності,
примирити які їм не вдалося.
Його теорія, названа аналітичною
психологією, викладена ним у
книжках "Психологічні типи"
(1921), "Вибрані праці з
аналітичної психології" (1939),
"Підхід до несвідомого" (1961), які
набули широкого поширення і
принесли Юнгу заслужену славу.
 Юнг вважав, що структура особистості складається з трьох
частин:

01 02 03
Колективне Індивідуальне Свідомість
несвідоме несвідоме

Якщо індивідуальне несвідоме і свідомість являють собою суто

особистісні прижиттєві надбання, то колективне несвідоме - своєрідна
"пам'ять поколінь", та психологічна спадщина, з якою дитина з'являється
на світ. Юнг писав, що "зміст колективного несвідомого лише
мінімальною мірою формується особистістю і за своєю сутністю взагалі
не є індивідуальним надбанням. Це несвідоме - як повітря, яким дихають
усі і яке не належить нікому".
Зміст колективного несвідомого складається з архетипів -
форм, що організовують і каналізують психологічний
досвід індивіда. Юнг часто називав архетипи первинними
образами, оскільки вони пов'язані з міфічними та
казковими темами. Він також вважав, що архетипи
організовують не тільки індивідуальну, а й колективну
фантазію (наприклад, лежать в основі міфології народу,
його релігії, визначаючи психологію народу, його
самосвідомість). Через актуалізацію певних архетипів
культура впливає і на становлення індивідуальної психіки
людини.
 Основні архетипи індивідуальної психіки:
Его Аніма (Анімус)
Тінь
центр свідомості й тому відіграє це уявлення про себе як про
центр особистого несвідомого.
основну роль у нашому свідомому чоловіка чи жінку, витіснені в
Сюди входять бажання, тенденції,
житті. Его створює відчуття несвідоме як небажані для даного
переживання. Це не тільки
усвідомленості та послідовності індивідуума. Аніма (у чоловіків) має
зворотне відображення Его, але
наших думок і дій. Водночас Его, зазвичай феміністичний, а Анімус (у
також і сховище життєвої енергії,
перебуваючи на межі з несвідомим, жінок) - маскуліністичний зміст. За
інстинктів, джерело творчості. Тінь
відповідальне за зв'язок (злиття) Юнгом, кожен чоловік у глибині
сягає своїм корінням у колективне
свідомого і несвідомого. У разі своєї душі, у своєму несвідомому -
несвідоме, а тому може дати доступ
порушення гармонійності цього жінка, а кожна жінка - чоловік
індивідууму (і аналітику) до
зв'язку виникає невроз.
матеріалу, який зазвичай
Персона недоступний Его і персоні. Самість
архетип цілісності особистості.
це візитна картка Я. Це манера говорити, мислити, одягатися. Це "Самість, - пише Юнг, - означає всю
характер, соціальна роль, здатність самовиражатися в суспільстві. особистість. Уся особистість людини
Persona - латинське слово, що позначає маску, яку одягали грецькі не піддається опису, тому що її
актори для умовного позначення тієї чи іншої ролі. Розрізняють несвідоме не може бути описане". За
позитивні та негативні якості персони. У першому випадку вона Юнгом, "свідоме і несвідоме не
підкреслює індивідуальність, сприяє комунікації, слугує захистом обов'язково протистоять одне
від шкідливих впливів середовища. У другому випадку, якщо одному, вони доповнюють одне
соціальній ролі надається занадто велике значення, персона може одного до цілісності, яка і є самість".
задушити індивідуальність. Юнг називав персону "архетипом Самість об'єднує свідоме й несвідоме,
конформності". вона є центром цілісності Я, як Его -
центром свідомості.
 Типологія особистості
Виходячи зі структури душі, Юнг створив свою
типологію особистості, виділивши два типи -
екстравертів та інтровертів. Інтроверти звертають
більше уваги на внутрішню частину своєї душі, будують
свою поведінку на основі власних ідей, власних норм і
переконань. Екстраверти, навпаки, більше орієнтовані
на Персону, на зовнішню частину своєї душі. Вони
чудово орієнтуються в зовнішньому світі, на відміну від
інтровертів, і у своїй діяльності виходять головним
чином з його норм і правил поведінки. Якщо для
інтроверта небезпеку становить повний розрив
контактів із зовнішнім світом, то для екстравертів не
менша небезпека таїться у втраті себе. У своїх крайніх
проявах екстраверти є догматиками, тоді як інтроверти
- фанатиками. Істеричні особистості більше схильні до
екстраверсії, астеніки та аутичні - до інтроверсії.
Становлення
особистості
Одне з центральних понять у вченні Юнга -
індивідуація - процес розвитку людини, що включає
встановлення зв'язків між Его і самість. За Юнгом,
свідоме і несвідоме перебувають у постійній
взаємодії, а порушення балансу між ними
"проявляється неврозом". Виходячи з цього,
аналітична психотерапія спрямована здебільшого
на врівноваження свідомого і несвідомого, на
оптимізацію динамічної взаємодії між ними. У
процесі індивідулізації свідомість розширюється і
"комплекси" з несвідомого переводяться у свідоме.
 Становлення особистості
Персона виконує заборонені функції, але водночас вона є маскою, що
приховує самість. Зовнішній прояв особистості (ім'я, титул, посада,
Перший етап- це аналіз
персональна машина тощо) ще не є її сутністю. "Аналізуючи персону, - вказує
персони. Юнг, - ми зриваємо маску і виявляємо, що те, що називали індивідуальним,
насправді є колективним".
Другий етап - Якщо ми визнаємо її реальність, то можемо звільнитися від її впливу. Крім
усвідомлення тіні. того, усвідомлення особистого несвідомого - шлях до ліквідації неврозів.
Сам Юнг ставився до цього архетипу як до реальної істоти, яка перебуває в
Третій етап - це зустріч з
схованках його душі. Він радився зі своєю Анімою, рахувався з її думкою,
Анімою та Анімусом. вчився в неї.
"Самість - наша життєва мета, тому що це найповніше вираження того
доленосного поєднання, яке ми називаємо індивідуальністю". Юнг вважав,
Четвертий етап - аналіз що "людина повинна бути собою, повинна нести власну індивідуальність, той
самості. центр особистості, який однаково віддалений і від свідомості, і від
несвідомого; ми повинні прагнути до цього ідеального центру, до якого
природа, здається, спрямовує нас".
 Асоціативний тест
Методи
дослідження та
роботи з
Аналіз сновидінь
несвідомим:

Активна уява
Асоціативний тест: в експерименті використовується довгий
список слів, на які тестований реагує асоціаціями. Почувши слово-
стимул, тестований має якнайшвидше назвати перше слово, що
спало йому на думку. Секундоміром фіксується час кожної реакції.
Пройшовши, наприклад, сто слів, слова-стимули повторюються, а
тестований повинен відтворити свої колишні відповіді. Помилки
в повторенні асоціації, затримка відповіді та інші типи порушень
реакції на слова-стимули часто свідчать про хворобливу
загостреність почуттів стосовно цих слів. Наприклад, той, у кого
комплекс на ґрунті грошей, буде зачеплений словами "купити",
"сплатити", "гроші" тощо. Це на несвідомому рівні спотворює
реакцію і не підлягає контролю з боку волі. Щоб дізнатися, що
турбує людину, потрібно просто прочитати слова, що викликали
занепокоєння, і спробувати зв'язати їх воєдино

01
 Аналіз сновидінь: зіставлення серії снів може показати процес, що
протікає в несвідомому від ночі до ночі. При цьому окремо взятий сон
може бути проінтерпретований довільно. Згідно з Юнгом, сни є
природною реакцією саморегульованої психічної системи на нашу свідому
позицію, коли несвідоме дається взнаки про порушення рівноваги,
подібно до реакції тіла на переїдання або недоїдання. Сни є свідченням
(симптомом) того, що індивід перебуває в розбіжності з несвідомим. Деякі
мотиви снів своїм джерелом мають індивідуальний досвід. Часто
несвідоме говорить про якийсь комплекс, що турбує людину, іноді
персоніфікуючи цей комплекс у сновидіннях. Інші мотиви перебувають
цілком за межами нашого досвіду, будучи продуктом колективного
несвідомого.
Для розбору змісту сну Юнг використовував метод ампліфікації. Цей метод
полягає в пошуках паралелей: як у випадку зі словом, що ніколи не
зустрічалося, дослідник шукає текстові паралелі зі схожими словами, так
психоаналітик шукає схожі з образом пацієнта мотиви в історії, літературі,
мистецтві тощо. Потім потрібно знайти контекст, психічну основу
розглянутого мотиву зі сну. Якщо сон явно побудований на
індивідуальному матеріалі, обов'язково слід звернутися до індивідуальних
асоціацій пацієнта (наприклад, які почуття в нього викликає наснився
"простий селянський дім"); якщо ж у сну головним чином міфологічна
структура, він говорить універсальною мовою, і можна відшукати паралелі
для того, щоб добудувати контекст. Пошук паралелей для образів
колективного несвідомого майже завжди пов'язаний із залученням
релігійних, міфологічних і фольклорних матеріалів, які сповнені подібного
символізму.
Активна уява: зосередження уваги на обраному образі з
подальшим несвідомим розвитком картини. Коли пацієнт
концентрується на чомусь і відходить від свідомого
міркування та дає волю своїй уяві, несвідоме подає ідеї та
подає матеріал, який у деяких випадках може бути корисним
для психоаналітика. Трапляється, що пацієнти приходять до
того, що певний матеріал має бути відображений за
допомогою схеми, малюнка, пластичного оформлення тощо.
Якщо малюнки явно демонструють позаіндивідуальний зміст,
то також слід застосувати метод зіставлення з наявним у
світовій спадщині матеріалом. Таким чином, як типові,
повторювані способи вираження людської душі, пацієнт
здатний з'ясувати значення архетипових образів, що
виникають у нього.

03
 Мета психотерапії

Мета психотерапії полягає в такому вдосконаленні особистості та у формуванні її

в цілісність, за якого відбувається гармонізація та співпраця свідомості й
несвідомого. Це завдання належить до ірраціональної сторони життя і має
справу з певними символами, бо саме в них здійснюється об'єднання свідомих і
несвідомих змістів.
Юнг підкреслює, що терапія - це поєднання зусиль аналітика й аналізованого. Ба
більше, Юнг вважав, що психотерапія - це насамперед взаємодія несвідомого
аналітика з несвідомим пацієнта.
 Мета психотерапії
Увесь процес лікування Юнг умовно розділив на дві стадії: аналітичну і
синтетичну.Аналітична стадія поділяється на два етапи: визнання і тлумачення.
Лікування починається зі збору матеріалу. Пацієнт розповідає про своє життя,
переживання, сновидіння тощо. Лікар обережно спрямовує розповідь пацієнта,
намагаючись зробити її повнішою і відвертішою. Уже в процесі зізнання відбувається
часткове усвідомлення свого несвідомого. Наступний етап - тлумачення зібраного
матеріалу. Особливо важливого значення Юнг надавав сновидінням і символам. Крім
сповіді пацієнта як матеріал для аналізу Юнг широко використовував й інші форми
вираження несвідомого: малюнки, танці, скульптури тощо. Під час аналізу снів
Юнг на відміну від Фрейда надавав значення не стільки вільним асоціаціям, скільки
конкретному змісту сновидіння. "Вільні асоціації, - писав Юнг, - виведуть назовні всі
мої комплекси, але навряд чи значення сну. Щоб зрозуміти значення сну, я повинен
так близько, як можливо, дотримуватися образів самого сну". У процесі тлумачення
сновидінь Юнг надавав однаково важливого значення асоціаціям як аналітика, так і
пацієнта.
Мета психотерапії
У другій стадії лікування - синтетичній, так само як і в
першій, виокремлюються два етапи: навчання і
трансформації. Юнг вважав, що прозріння і розуміння -
це тільки перша половина лікування. За нею слідує не
менш важлива і важка - навчання. Результатом цього
етапу лікування має стати формування в пацієнта не
тільки нового розуміння себе та навколишнього світу
(попередня стадія), а й нових звичок, стереотипів
поведінки та реагування. На заключному етапі
лікування залежність пацієнта від лікаря має бути
зведена до мінімуму. Центр ваги переноситься
(трансформується) на самого пацієнта, на процес
самонавчання і самовдосконалення.
Дякую за увагу!

CREDITS: This presentation template was created by Slidesgo,

including icons by Flaticon, and infographics & images by Freepik