1.Поняття архетипу та архетипого образу.

Подібно до Фройда,Карл Юнг вважав,що людська психіка сформована з трьох

складових,щоправда його концепція трохи відрізнялася від Фройдівської.На думку
Юнга,людська психіка поділяється на его,колективне несвідоме й особисте несвідоме.

ЕГО

ЕГО є центральною частиною людської свідомості. Ця частина свідомості людини відповідає за

ідентифікацію особистості, так як вона включає в себе відчуття, спогади, думки і почуття. Саме
завдяки центральній частині свідомості людина сприймає себе як окремо існуючу особу,
раціонально дивиться на світ і веде себе свідомо, а не підпорядковується тваринним
інстинктам.

Особисте несвідоме
Особисте несвідоме можна порівняти з житлом, в якому зберігається колись усвідомлювана,
але з тих чи інших причин витиснута і забута інформація особистого характеру. Юнг на відміну
від Фройда стверджував, що особисте несвідоме містить у собі комплекси – емоційно
заряджені частинки психіки, які існують практично автономно. Комплекси, будучи окремими
психічними сутностями, справляють істотний вплив на загальний стан і поведінку людини.

Чому ці комплекси виникають? Причиною їх виникнення є ті особисті травмуючі ситуації, які

знаходилися по відношенню до людського его в опозиції, а тому не могли бути ним
усвідомлені і прийняті. Такі неусвідомлені травмуючі ситуації з часом переміщуються в
підсвідомість.

Колективне несвідоме
Якщо в особистому несвідомому зберігаються травмуючі комплекси особистого характеру, то
колективне несвідоме є вмістилищем загальної бази даних всього людства. У колективному
несвідомому зберігається накопичена за тисячі років еволюції інформація про всезагальній
пам’яті людства.

Ця інформація є колективним спадщиною всіх тих людей, які жили на Землі до нас. Вона існує в
підсвідомості кожного з нас у вигляді образної прихованої форми. При настанні певних умов ця
інформація стає доступною для усвідомлення, але тільки у вигляді тих чи інших образів (під час
сну, гіпнозу тощо).

У колективного спадщини є свої носії. Носіями образів колективного несвідомого є володіють

енергетичною потужністю і особливим (сакральним) значенням архетипи – первинні модулі
або образи психіки, що несуть відповідальність за поведінку людей на інстинктивному рівні,
сприйняття ними навколишнього світу за допомогою тих базових принципів та ідей, які, не
маючи між собою ніяких прямих зв’язків і незважаючи на існуючі культурні відмінності,
практично нічим не відрізняються один від одного.

Додат.

Завдяки колективному несвідомому представники абсолютно різних культур одну і ту ж

життєву ситуацію сприймають практично однаково. Юнг стверджував, що кожен архетип
несе певну відповідальність за те, як саме буде вести себе певна людина або група людей у
тих чи інших життєвих ситуаціях.
 Архетип - це спосіб дії, впливу несвідомого на свідомість. Це також
універсальні вроджені психічні структури, які походять від інстинктів і
закладені в природі людини; це складові колективного несвідомого, які
розпізнаються в нашому досвіді і є, як правило, в образах і мотивах сновидінь.
Вони представляються в певних патернах (моделях) поведінки, які знаходять
своє обличчя в повсякденному житті.

Так як існує необмежену кількість повторюваних (схожих, типових) життєвих

ситуацій, то немає нічого дивного в тому, що і кількість архетипів відповідає
кількості життєвих ситуацій. З усіх існуючих архетипів Карл Юнг виділяв такі
основні архетипи:
Персона (Маска),
Тінь,
Аніма, Анімус,
Самість.
Розглянемо кожен з архетипів більш детально.
 Персона
Персона (Маска) – один з найважливіших архетипів у розвитку особистості.
Персоною є та частина особистості людини, яка спрямована на взаємодію з
соціумом.
Завдяки Масці людина може вступати в контакт і знаходити спільну мову з
оточуючими його людьми.
Існує безліч різновидів Персони. Залежно від обставин людина може
використовувати ту чи іншу різновид Маски.
Основна функція Персони полягає в тому, щоб відшукати і зімітувати той
прийнятний образ самої людини, який зможуть прийняти інші члени
суспільства.
Суть Персони полягає в тому, щоб постійно змінюватися і пристосовуватися до
нових умов, що виникають у житті кожної людини.

 Тінь
Тінь – це архетип особистості, який несе відповідальність за її тваринну і
інстинктивну частина. Тінь являє собою ті сексуальні, егоїстичні, агресивні та
інші природні імпульси, які відкидаються і самою людиною, і іншими
представниками соціуму.

За Карлом Юнгом, Персона і Тінь – це два найважливіших для особистості

архетипу, які є базисним ядром (структурою) колективного несвідомого.
Справа в тому, що Маска і Тінь, на відміну від інших існуючих архетипів,
несуть відповідальність за самосвідомість індивіда, тому проявляються як в
особистому несвідомому, так і на свідомому рівні.

 Аніма
Аніма – це чоловічий архетип, який пов’язаний з образами матері і жінки. Даний
архетип для представників чоловічої статі є ідеалом материнства і демонструє всі ті
якості, якими, згідно з чоловічою логікою, повинна мати ідеальна жінка.
Аніма представляє собою не тільки ідеал жіночності та материнства, але і уособлює
ту жіночу сторону будь чоловічої сутності, яка знаходиться на несвідомому рівні.
Саме Аніма надає особливий вплив на чоловіка тоді, коли вона знаходиться у
пошуку підходящої саме йому партнерки.
Аніма в чоловічому характері проявляється у вигляді ірраціональної і алогічною
імпульсивності, чуттєвості і надмірної емоційної активності. Якщо ж чоловік буде
придушувати в собі Аніму, то він втратить важливу частину самого себе, перестане
гармонійно і правильно розвиватися, буде відчувати всередині себе гнітючу порожнечу
і не зможе побудувати гармонійні стосунки з представницею протилежної статі.
 Анімус
Анімус – це жіночий архетип, який являє собою ідеальний образ чоловіка, батька,
чоловіка, брата. Анімус є і чоловічою частиною особистості будь-якої
представниці жіночої статі.
Анімус у жіночому характері проявляється у вигляді активного прагнення до
домінування, агресивного і зухвалої поведінки в колі близьких людей та
суспільстві, логічного та раціонального мислення, самостійності. Якщо жінка буде
придушувати в собі Анимуса, то в розвитку її особистості будуть виникати
серйозні збої, що призведе до того, що якість життя такої жінки помітно
погіршиться.
 Самість
Самість – архетип, який демонструє те, якою людина є насправді. В звичайних
життєвих умовах даний архетип особистості практично не проявляється. Щоб
Самість стала ядром усієї особистісної структури індивіда, людині необхідно
пройти певний обряд, який Юнг назвав Индивидуацией.

Индивидуация – це особливий акт, завдяки якому всі суперечливі в звичайних

умовах внутрішні структури спочатку приходять в рівновагу, а потім з’єднуються і
стають єдиною гармонійною і збалансованою структурою. Тільки після
Індивідуації Самість стає визначальним архетипом.

Юнг стверджував, що архетип Самість, хоч і є головною метою існування будь-

якої людини на планеті Земля, але зустрічається вкрай рідко. Самість – це
втілення природної людської релігійності в її первозданному вигляді.

Завдяки Самості, яка на несвідомому рівні сприяє внутрішньому розвитку

особистості, якість життя індивіда, істотно поліпшується. Людина, пізнав Самість,
насолоджується кожним днем свого життя і завжди прагне до кращого.
4. Поезія митця надається до психоаналітичної інтерпретації у зв’язку з
інтенсивним проявом у ній змісту загальнолюдського колективного
несвідомого через посередництво архетипів, які часто мають етнонаціональне
забарвлення. Архетип Матері-Землі є головним символічним стрижнем
поезії В.Стуса.Поліфункціональність і багатоваріантність образу землі
пояснюється її сакральністю для українського етносу і багатовіковим
нашаруванням у свідомості народу різноманітних вірувань та уявлень про
світобудову, тому конкретні вияви архетипу Матері-Землі у В.Стуса мають
національне забарвлення.У творчості поета виокремлюються мотиви,
пов’язані з проблемами самоідентифікації, та символічні рівні реалізації
архетипу Дитини, основним з яких є рівень Дитини-Сироти, що у Стусовій
поезії виражається через стани самотності,«покинутості». Незважаючи на
відсутність у художньому світі поета чіткої еволюції архетипу Дитини від
Дитини-Сироти до Дитини-Героя, яка передбачає «тріумфповернення»
(за К.Юнгом,), однак простежується процес самоідентифікації ліричного
«я» через подолання стану розгубленості, самотності (мотив Дитини-
Сироти) до набуття стоїчної позиції перед обличчям світу.
«Архетип сироти в кожному з нас пробуджується через усі такі життєві ситуації,

коли дитина всередині нас відчуває себе залишеною, покинутою,

зрадженою, забутою чи розчарованою» (з філологічного дискурсу)

його народженя особливе,ніби як життя повязане зз вічним ризиком,рятуваннями і тд.