 Визначить належність творів до певного типу творчої діяльності

"Поет і фантазування" - це есе Зіґмунда Фройда, в якому він досліджує

психологічні аспекти творчості та фантазії. Таке есе можна віднести до
жанру наукової та філософської прози. Таким чином, тип творчості,
представленої у цьому есе, можна охарактеризувати як науково-
філософський аналіз аспектів творчого процесу та фантазії.

"Психологія та поезія" Карла Ґустава Юнга - це есе, де він розглядає

взаємозв'язок між психологією та творчістю, зокрема поезією. Це есе
входить в жанр наукової прози та філософської роздумів. Таким
чином, тип творчості в даному випадку можна охарактеризувати як
науково-філософський аналіз взаємозв'язку між психологією та
літературною творчістю, з фокусом на поезії.

 Охарактеризуйте присутнє у ньому «колективне переживання» з

боку теорії архетипів Юнга.

В есе "Психологія та поезія" Карла Ґустава Юнга, ви можете

відзначити присутність "колективного переживання" з точки зору
теорії архетипів Юнга. Ця концепція Ґ. Юнга вказує на те, що у людей
є спільні символи, образи та ідеї, які виникають не тільки на
особистому рівні, але й є загальними для всього людства через спільну
культурну спадщину.
У своєму есе, Ґ. Юнг, ймовірно, аналізує, як архетипи, що
представляють колективні переживання, можуть виявлятися в поезії.
Архетипи можуть бути у вигляді повторюваних мотивів, образів чи
тем, які виражають загальні теми та символіку, що мають
універсальне значення.
Наприклад, в есе може бути вказано на те, як певні образи або теми в
поезії відображають архетипи, такі як архетип матері, батька, героя,
тьми, чи інших, які є загальнолюдськими та відображають колективні
переживання. Юнг вважав, що розуміння цих архетипів може
допомогти розкрити глибинні шари психіки та сприяти розумінню та
творенню мистецтва, у тому числі поезії.
«Заради чіткости я хотів би перший з цих крайніх випадків назвати
психологічним типом творчости. Матеріялом для змісту твору
психологічного типу є те, що обертається всередині впливів
людської свідомости, наприклад, життєвий досвід, зворушеність
переживань, страждання, людська доля взагалі - все, що звичайній
свідомості відоме або принаймні є для неї можливим. Цей матеріял
був сприйнятий душею поета, потім піднятий з буденности до
висот свого переживання і зображений так, що його вияв з
надзвичайною силою просуває те, що є узвичаєним (an sich
Gewöhnliche), те, що відчуте приглушено або болісно, а тому і те,
чого соромляться, чи що залишилось незауваженим в ясній
свідомості читача, і тим підштовхує його до більшої чистоти та
людяности. Первинний матеріял такого зображення походить з
людської сфери, з вічно повторюваних людських страждань та
утіх; він є змістом людської свідомости, пояснений та
просвітлений у своєму поетичному зображенні.»

 Поміркуйте над причиною походження «візіонеського» матеріалу

вслід за Юнгом.

Карл Ґустав Юнг вважав, що візіонерський матеріал виникає з

колективного несвідомого, архетипів і колективних переживань, які є
спільними для людської раси. Основна ідея полягає в тому, що певні
образи, символи і ідеї є універсальними, доступними всім, оскільки
вони коріняться в загальних людських досвідченнях і психічних
структурах.
Одна з причин походження візіонерського матеріалу полягає в
активації архетипів. Архетипи — це вроджені, універсальні образи, які
лежать в основі колективного несвідомого. Коли архетипи стають
активними, вони можуть виражатися в формі візій, сновидінь чи
інших відображень у свідомості.
Також, важливою є роль індивідуального досвіду та психічного
розвитку особистості. Особливості особистісного досвіду можуть
взаємодіяти з колективним несвідомим, створюючи унікальні візійні
матеріали, які відображають індивідуальні відносини із
загальнолюдськими архетипами.
Отже, візіонерський матеріал, згідно з Юнгом, є результатом взаємодії
колективного та індивідуального аспектів психіки, які проявляються
через символіку, образи і ідеї.
«Те, що з'являється у візії, є образом колективного підсвідомого, а
саме своєрідної вродженої структури тієї псюхе, яка представляє
матрицю та передумову свідомости. Згідно з основним
філогенетичним законом, психічна структура так само, як і
аналогічна, мусить нести на собі відзнаки розвитку попередніх
поколінь предків.»

 Ретельно опишіть присутню у творах «глибинну психологію».

"Психологія та поезія" Карла Ґустава Юнга та "Поет і фантазування"
Зіґмунда Фройда є творами, де обидва автори розглядають
психологічні аспекти творчості, зокрема, поезії. Наслідуючи їх
підходи, можна розглядати концепцію "глибинної психології" у
контексті кожного автора.
Карл Ґустав Юнг: "Психологія та поезія"
1. Архетипи та колективне несвідоме:
 Юнг акцентує на ролі архетипів, які є універсальними
символами і образами, відображаючи загальні людські
досвіди. У поезії він бачить виявлення цих архетипів, які
виражають колективне несвідоме.
2. Процес індивідуації та творчості:
 Юнг відзначає важливість індивідуації, процесу розвитку
особистості, у творчому процесі. Він вважає, що через
творчість людина може досягти індивідуального
самовираження та гармонії.
3. Саморозвиток через поезію:
 Для Юнга, поезія є засобом саморозвитку та розкриття
внутрішніх світів. Вона допомагає висловлювати та
розуміти власні емоції, досвіди та конфлікти.
Зіґмунд Фройд: "Поет і фантазування"
1. Роль фантазії в творчості:
 Фройд досліджує роль фантазії в творчості, вказуючи, що
фантазія має своє коріння в несвідомому та може бути
виразом прихованих бажань і конфліктів.
2. Відношення між творчістю та психікою:
  Фройд розглядає творчість як спосіб вирішення психічних
конфліктів і виявлення того, що приховане в несвідомому.
Для нього, фантазія може бути засобом виведення
необробленої матерії на світло.
3. Символізм та аналіз фантазії:
 Фройд підкреслює важливість аналізу символів у фантазії
для розкриття прихованих значень та розуміння психічних
станів.
Глибинна психологія в контексті обох творів:
У обох випадках, "глибинна психологія" виявляється через вивчення
несвідомого, виявлення символіки, архетипів та розкриття внутрішніх
аспектів особистості через творчий процес. Обидва підходи
спрямовані на розуміння та висвітлення того, що лежить за межами
свідомого, впливаючи на творчий процес та вираження особистості
через поезію та фантазування.

 Знайдіть й охарактеризуйте міфологічні фігури, які послугували авторові

засобами для створення власних художніх образів.

Сигмунд Фройд, у своїх теоріях та роботах, не активно використовував

міфологічні фігури у тому ж розумінні, як Карл Юнг. Однак, він робив
значущий внесок у розуміння несвідомого, конфліктів та фантазій.
Його погляди зазвичай базувалися на класичній грецькій міфології та
деяких аспектах юдейсько-християнської традиції. Ось кілька понять
та образів, які можна врахувати:
1. Ойдіп та Едіпов комплекс:
 Використання міфу про Ойдіпа, який вбив батька та
одружився з матір'ю, стало основою для теорії Едіпового
комплексу. Цей міф допомагає Фройду пояснити дитячий
конфлікт та відносини з батьками.
2. Нарцис:
 Міф про Нарциса був використаний для опису тенденції
людини інвестувати своє емоційне енергетичне відношення
в себе. Концепція "нарцисичного комплексу" має коріння в
цьому міфі.
Карл Ґустав Юнг використовував міфологічні фігури та архетипи як
ключові елементи своєї глибинної психології та аналізу творчості.
Його роботи часто наводять приклади з різних міфологій та релігій
для розуміння аспектів колективного несвідомого та символічного
вираження психічних процесів. Ось деякі міфологічні фігури та
архетипи, які важливі для Юнга:

Хермес/Меркурій:

В античній грецькій та римській міфології цей бог вважався

посланцем богів і провідником душ в підсвіття. Для Юнга, Хермес
може виступати як архетип ведучого душі або провідника в світі
несвідомого.
Мати-Всесвіт (Great Mother):

Різні воплощення божественних матерей, таких як Гаія, Інанна, або

Деметра, слугували Юнгу як архетип Великої Матері. Вона символізує
життєвий цикл, жіночі аспекти та материнство.
Герой:

Архетип героя, представлений, наприклад, героями як Гільґамеш чи

Одіссей, відображає внутрішню подорож, трансформацію, та
подолання випробувань. Цей архетип важливий для Юнга у контексті
індивідуації та саморозвитку.
Аніма та Анімус:

Ці архетипи відображають жіночий та чоловічий аспекти відповідно в

психіці кожного індивіда. Вони можуть виявлятися у різних
міфологічних образах чи персонажах.

 Визначить роль фантазування для митця.

Фройд вивчав роль фантазування та творчості у контексті

психоаналізу. Він розглядав фантазії як вияви несвідомого і
висвітлював, як цей матеріал може впливати на творчий процес.
Фройд вважав, що фантазування має своє коріння в несвідомому та
може виражати приховані бажання, конфлікти та емоції.
Одним із ключових аспектів, який може вказувати на роль
фантазування для митця в теорії Фройда, є взаємодія між творчістю та
врегульованням психічних конфліктів. Також важливою є роль
сновидінь, аналогічних фантазіям, у вираженні несвідомого.

«Поет робить те саме, що й дитина, яка грається, - він витворює

світ фантазії, який сприймає дуже серйозно, тобто він, поет,
переповнений дуже багатьма почуттями, які у той же час він рідко
відділяє від дійсности. А мова цю спорідненість між дитячою грою
та поетичною творчістю фіксує, коли вона називає такі твори
поета, що потребують допасовування до тих явних об'єктів, які
надаються до гри: комедія - гра весела, трагедія - гра сумна. А
особу, яка їх представляє, - актором, тим, хто грає. Втім із
нереальности поетичного твору виникають дуже важливі наслідки
для мистецької техніки, бо багато чого з того, що як реальне не
могло б принести насолоду, здатне на це при грі фантазії; багато
хвилювань, направду болісних самих собі, можуть стати для пое-
тового слухача чи глядача джерелом насолоди.»

 Наведіть паралелі між грою і творчою уявою.

Протилежністю гри є не серйозне, а дійсність так само, як і творча

уява.
Поет робить те саме, що й дитина, яка грається, - він витворює світ
фантазії, який сприймає дуже серйозно, тобто він, поет, переповнений
дуже багатьма почуттями, які у той же час він рідко відділяє від
дійсности. А мова цю спорідненість між дитячою грою та поетичною
творчістю фіксує, коли вона називає такі твори поета, що потребують
допасовування до тих явних об'єктів, які надаються до гри: комедія -
гра весела, трагедія - гра сумна.

«Чи не слід би нам пошукати перших слідів поетичної діяльности

вже у дітей? Найулюбленіше та найінтенсивніше заняття дитини
- це гра. Ми могли б, звичайно, сказати: «Кожна дитина, що
грається, поводиться, як поет, коли витворює власний світ чи,
краще, речі свого світу укладає в якийсь новий, для неї приємний
порядок». Несправедливо було б вважати, що дитина сприймає світ
несерйозно. Навпаки, вона сприймає його серйозно і використовує
для цього сприйняття велику гаму емоцій. Протилежністю гри є не
серйозне, а дійсність. Дитина дуже добре відрізняє свій світ гри
(попри своє захоплення емоціями), від дійсности й охоче допасовує
свої уявні об'єкти та стосунки до явних і видимих речей дійсного
світу. Ніщо інше, як саме це допасовування й відрізняє «гру» дитини
від «фантазування».
Поет робить те саме, що й дитина, яка грається, - він витворює
світ фантазії, який сприймає дуже серйозно, тобто він, поет,
переповнений дуже багатьма почуттями, які у той же час він рідко
відділяє від дійсности. А мова цю спорідненість між дитячою грою
та поетичною творчістю фіксує, коли вона називає такі твори
поета, що потребують допасовування до тих явних об'єктів, які
надаються до гри: комедія - гра весела, трагедія - гра сумна. А
особу, яка їх представляє, - актором, тим, хто грає. Втім із
нереальности поетичного твору виникають дуже важливі наслідки
для мистецької техніки, бо багато чого з того, що як реальне не
могло б принести насолоду, здатне на це при грі фантазії; багато
хвилювань, направду болісних самих собі, можуть стати для пое-
тового слухача чи глядача джерелом насолоди.»

 Опишіть особливості фантазування

1. Несвідомі бажання та конфлікти:

 Фройд вважав, що багато фантазій мають свої коріння в
несвідомих бажаннях та конфліктах. Фантазії можуть
виражати ті бажання, які людина може відкидати або
приховувати у своєму свідомому мисленні.
2. Вираження еротичних та агресивних бажань:
 Фройд вважав, що фантазії часто включають в себе
вираження еротичних бажань або агресивних імпульсів.
Вони можуть бути спробою задовольнити ті бажання, які
можуть бути суспільно неприйнятними.
3. Зв'язок із сновидінням:
  Фройд робив паралелі між фантазію та сновидінням.
Обидва ці явища вважались виразами несвідомого, і вони
могли включати символічні образи, які вказували на
психічні процеси.
4. Роль у вираженні творчості:
 Фройд визнавав роль фантазування у творчому процесі. Він
вважав, що творчість може виникати як спроба
задовольнення внутрішніх бажань та конфліктів через
художній вираз.
5. Функція в захисті:
 Фройд вважав, що фантазії можуть виконувати функцію
захисту психіки. Вони можуть служити як спосіб втечі від
реальності або приховування болячки або неприємностей.
6. Дитячі фантазії:
 Фройд приділяв увагу особливостям фантазування в
дитинстві. Він вважав, що дитячі фантазії можуть
відігравати важливу роль у психічному розвитку та
формуванні особистості.

 Що означає «естетична насолода» за Фройдом? Охарактеризуйте

тексти з позиції «естетичної насолоди».

Пригадуєте, ми сказали, що мрійник старанно приховує свої фантазії,

бо відчуває існування причин, через які він цих фантазій соромиться.
Я додам, що навіть якби він нам про них розповів, то не приніс би нам
таким відкриттям особливого задоволення. Довідавшись про такі
фантазії, ми будемо відштовхнуті або, щонайменше, залишимося до
них байдужими. Проте, коли він перед нами виконує свої твори або
коли він розповідає нам те, що ми схильні називати його власними
мріями, то ми відчуваємо велику насолоду, яка, ймовірно, збирається з
багатьох джерел. Як поетові це вдається - це його найінтимніша таєм-
ниця. У подоланні того відштовхування, яка, звичайно, має справу з
рамками, що з'являються між кожним окремим «Я» та всіма іншими -
в цьому подоланні і полягає справжнє Ars poetica. Ми можемо
розгадати два різні типи засобів цієї техніки - поет пом'якшує характер
еґоїстичної мрії завдяки переробкам та прикриттям і підкуповує нас
часто формальним, тобто естетичним, виграшем, що його він про-
понує при зображенні своїх фантазій. Такий естетичний виграш, який
нам запропоновано, щоб уможливити вивільнення зі ще глибинніших
джерел ще більшої насолоди, нагороди за спокусу (Verlockungsprämie),
або перед-насолоди (Vorlust) (8). На мою думку, вся естетична насоло-
да, що її створює для нас поет, і є такою перед-насолодою, а справжнє
задоволення від поетичного твору бере свій початок у звільненні від
напружень в нашій душі. Звичайно, такий результат немало спричи-
нений тим, що поет поміщає нас у стан, в якому ми насолоджуємося
своїми фантазіями без жодного закиду та сорому. Тут, принаймні цьо-
го разу, наприкінці наших міркувань ми стоїмо на порозі нових, ціка-
вих і заплутаних досліджень.

Зіґмунд Фройд: "Поет і фантазування"

В роботі "Поет і фантазування" Зіґмунд Фройд розглядає психічні
процеси, що лежать в основі творчості та поетичного творення. Фройд
визнавав важливу роль фантазування та несвідомого в творчому акті.
В контексті естетичної насолоди, він може розглядати творчість як
спосіб задоволення несвідомих бажань, агресій чи еротичних
імпульсів.
Карл Густав Юнг: "Психологія та поезія"
Карл Густав Юнг у своїй роботі "Психологія та поезія" також
досліджує взаємозв'язок між психікою та творчістю, зосереджуючись
на поетичному процесі. Він вводить поняття "колективного
несвідомого" та "архетипів", які впливають на творчий акт. Для Юнга,
естетична насолода може виникати з вираження архетипів та
з'єднання індивіда з колективною свідомістю.
Загальні аспекти:
Обидва психоаналітики визнавали, що творчість, зокрема поетична,
може бути джерелом естетичної насолоди. Творчий процес вони
пов'язували з несвідомим, архетипами, символами та внутрішніми
конфліктами. Для обох вчених творчість є способом вираження
неявного, виведення на поверхню тих аспектів психіки, які можуть
бути прихованими або неповністю розкритими у свідомому мисленні.
Юнг, зокрема, наголошував на значенні індивідуації та розвитку
особистості через творчий процес. Він вважав, що поезія може
сприяти гармонізації психіки та допомагати людині вирішувати
внутрішні конфлікти.
В обох випадках, естетична насолода пов'язана із сприйняттям та
створенням художніх творів, що має глибокі корені у психіці та
несвідомому.