1.

У першому монолозі Сехисмундо наявні такі релігійно-філософські мотиви:

 Противостояння добра і зла. Сехисмундо усвідомлює, що в ньому борються два

начала: добро і зло. Він називає себе "злим духом", який "в душі тримає війну".
Це протистояння відображає ідею дуалізму, яка характерна для християнської
релігії.
 Проблема свободи волі. Сехисмундо обурений тим, що його позбавлено
свободи волі. Він усвідомлює, що його доля вирішена батьком, і він не може
нічим керувати в своєму житті. Цей мотив відображає проблему свободи волі,
яка є однією з найважливіших проблем філософії.
 Проблема призначення людини. Сехисмундо задається питанням, для чого він
народився, якщо його доля вже вирішена. Він хоче дізнатися, що він може
зробити в цьому житті, щоб залишити свій слід. Цей мотив відображає
проблему призначення людини, яка є однією з найважливіших проблем
філософії.

Ось як можна інтерпретувати рефрен у монолозі Сехисмундо:

 "Світло й темрява" - це символи добра і зла. Сехисмундо усвідомлює, що в його

душі є потенціал як для добра, так і для зла. Він боїться, що його темні
інстинкти переможуть, якщо він буде на волі.
 "Життя й смерть" - це символи буття і небуття. Сехисмундо усвідомлює, що він
смертний, і це змушує його переоцінити своє життя. Він розуміє, що потрібно
цінувати кожну мить, тому що вона може бути останньою.
 "Душа й тіло" - це символи духовного і матеріального. Сехисмундо усвідомлює,
що він не лише тіло, а й душа. Він прагне до духовності, але його тіло обмежує
його.

Конкретна інтерпретація рефрен залежить від позиції дослідника. Однак, у

будь-якому випадку, він є важливим елементом монологу Сехисмундо і
допомагає зрозуміти його внутрішній світ.
 2.

У другому монолозі Сехисмундо мотив життя-сон втілений у декількох

аспектах. По-перше, Сехисмундо порівнює своє життя до сну, який він бачив у
дитинстві. У цьому сні він був вільним і щасливим, але потім прокинувся і
зрозумів, що все це було лише маревом. Цей сон символізує для нього втрачене
щастя і свободу.

По-друге, Сехисмундо говорить про те, що межа між життям і сном є нечіткою.
Він каже, що не може зрозуміти, чи він зараз спить, чи прокинувшись. Цей
мотив відображає барокову ідею про те, що світ є складним і суперечливим
місцем, де реальність і ілюзія переплітаються.

По-третє, Сехисмундо відчуває себе розчарованим і розгубленим. Він не

розуміє, чому він народився в такому світі, де щастя є лише мрією. Цей мотив
відображає барокове песимістичне світосприйняття.

У монолозі Сехисмундо також виявляються специфічні риси іспанського

бароко. Зокрема, це:

 Трагічний пафос: Сехисмундо відчуває глибоке горе через свою долю.

 Метафоричне мовлення: Сехисмундо використовує метафори та порівняння,
щоб описати свій стан душі.
 Езотеричність: Сехисмундо говорить про шифрування дійсності, що є типовим
для барокового мистецтва.

Висновок:

У другому монолозі Сехисмундо мотив життя-сон втілений у декількох

аспектах, що відображає барокову ідею про складність і суперечливість світу.
Також у монолозі виявляються специфічні риси іспанського бароко.

Додаткові пояснення:

 Нечіткість меж між життям і сном є одним із найпоширеніших мотивів у

бароковій літературі. Він відображає барокове світосприйняття, яке часто
характеризується песимістичним настроєм і відчуттям непевності.
 Мотиви трагічного розчарування, розгубленості також є типовими для
барокової літератури. Вони відображають барокове відчуття того, що світ є
складним і суперечливим місцем, де щастя є лише мрією.

Тяжіння до вишукано-метафоричного „шифрування" дійсності є ще однією

рисою іспанського бароко. Бароко часто використовує метафори та символи,
щоб виражати складні ідеї та почуття.

4.

Марінізм

 Італія: Маринізм - це літературний напрямок, який виник в Італії в 16 столітті.

Його представники, такі як Джамбаттіста Маріно, писали вірші про морські
пейзажі та морських богів. Маринізм характеризується використанням складних
метафор, алюзій та риторичних фігур.

Іспанія: Іспанський маринізм, відомий також як культеранізм, був схожим на

італійський, але з більшою увагою до складної мови та стилю. Представники
культеранізму, такі як Луїс де Гонгора, часто використовували неологізми та
екзотичні слова, щоб створити вражаюче враження.

Концептизм

 Італія: Концептизм - це літературний напрямок, який виник в Італії в 17 столітті.

Він характеризується використанням складних інтелектуальних ігор та
парадоксів. Представники концептизму, такі як Джузеппе Бокконі, часто
використовували символи та алюзії, щоб викликати роздуми у читачів.

Іспанія: Іспанський концептизм був схожим на італійський, але з більшою

увагою до глибокого аналізу людської природи. Представники іспанського
концептизму, такі як Франсиско де Кеведо, часто використовували сатиричний
тон, щоб критикувати соціальні та політичні проблеми.

Преціозна література

 Франція: Преціозна література - це літературний напрямок, який виник у

Франції в 17 столітті. Його представники, такі як Мадам де Лафаєтт, писали
любовні романи, які були сповнені вишуканого стилю та мови. Преціозна
література характеризується використанням складних метафор, алюзій та
риторичних фігур.

«Драма честі»

 Іспанія: «Драма честі» - це жанр драматургії, який виник в Іспанії в 16

столітті. Його п'єси часто розповідають про герої, які змушені вбити
когось, щоб захистити честь своєї сім'ї. «Драма честі» характеризується
використанням складних сюжетів, емоційних діалогів та трагічного кінця.
