Вісімнадцяте березня

O Теоретичні засади й
художні відкриття поезії
французького
символізму. Взаємодія
символізму й
імпресіонізму в ліриці
Прапором і гаслом нових тенденцій стала творчість
німецького філософа Ф. Ніцше, який
найважливішою справою свого життя назвав
переоцінку цінностей . Він виголосив
сакраментальну фразу: «Бог помер». Це означало,
що всі старі моральні ідеї
(і християнство насамперед) виявилися
фальшивими та хворобливими. Разом із концептом
Бога відійшла певна система цінностей, а людина
постала перед потребою вийти за межі старих,
зручних відповідей на вічні запитання.
Отже, сам Ніцше провістив початок нової
всесвітньої кризи: «Уся наша європейська культура
прямує до катастрофи». Але окремі люди, на думку
філософа, мають надзвичайні можливості для
розвитку духу й життя. Ідеться про так звану
надлюдину, яка, із точки зору Ніцше, є сенсом землі,
найдосконалішою у світі істотою. Увесь світ має
служити людині та її життю, тому він проголошує
гасло «Усе дозволено!». Концепція надлюдини
вплинула на творчість та життя більшості митців, що
були сучасниками філософа романтизм і реалізм
відійшли на другий план (особливо в поезії),
поступившись місцем модернізму, що став
вираженням духовного перевороту.
Основні теми модерністської літератури:

• Ізольованість особистості, її відчуження й

приречення на самотність.
• Знеособлення людини.
• Напружене переживання скінченності життя.
• Змалювання мертвої механістичності сучасної
цивілізації.
• Критичне ставлення до історії, зосередження на
загальних засадах буття та ін.
Характерні ознаки модернізму:

• Настанова на елітарність мистецтва.

• Відмова від принципів об’єктивного аналізування дійсності,
надання переваги суб’єктивному.
• Посилена увага до художньої форми.
• Руйнування традиційного сюжету, композиції, засобів
зображення персонажів.
• Широке використання елементів умовності та фантастики для
створення ірреального світу; модернізація міфів, використання
потоку свідомості та ін.

Декаденти прагнули творити «мистецтво заради мистецтва»,

проголошували красу як найвищу цінність, індивідуалізм та
естетство як протест проти нелюдяності суспільства,
поетизували слабкість, руйнування, згасання.
ОЗНАКИ ІМПРЕСІОНІЗМУ:

1. Головне — відчуття, враження, мінливі почуття

особистості, мінливі стани душі.

2. Суб'єктивність зображення, підкреслений ліризм.

3. Різнобарвність тропів, які створюють певний настрій,

посилюють емоційність почуттів і вражень.

4. Фрагментарність описів (мить, епізод внутрішнього

буття).

5. Гра кольорів і відтінків, світла і тіні.

6. Вишукана мелодика творів.

7. Витонченість поетичного письма.

ОЗНАКИ СИМВОЛІЗМУ:

1. Поет — божество, творець загадкового світу символів та алегорій.

2. Пріоритет творчої інтуїції, що розглядається як містичне прозріння.

3. Протиставлення реальності світу духовному, світу вічних ідей та

символів.

4. Прагнення наблизитися до непізнанної таїни, вічності, сенсу сущого.

5. Краса — це істина та форма Бога.

6. Символ — знак прихованих процесів, що відбуваються в людській

душі.

7. Поетика: сугестивність, складні метафори, музикальність,

абстрактність образів, вишуканість мови, намагання висловити
невимовне тощо.
Як літературна течія символізм сформувався у французькій поезії
1870-1880-х рр. і розвивався до початку ХХ ст.
В основу естетичної системи символізму покладено символ як засіб
уникнення повсякденності, досягнення ідеальної сутності світу —
краси. Слово — це натяк, образ-загадка.
Французькі символісти проголосили існування кількох світів:
реального (об’єктивного), духовного (суб’єктивного) та ідеального
(світу вічних ідей) на їхню думку, матеріальна природа — то лише
оболонка для духовної субстанції, яку має звільнити поет, щоб
спрямувати її на пошук вічної Ідеї, Краси та Гармонії.
Французькі символісти започаткували створення таких образів і
символів, які навіювали читачам певні настрої, асоціації та
аналогії.
Поети не виголошували своєї думки безпосередньо,
нічого не з’ясовували до кінця, не робили висновків
і тим більше не повчали. Вони давали змогу
читачам самим «домислити й завершити написане».
Символізм (від латин. знак) — одна з течій
модернізму, у якій замість художнього образу, що
відтворює певне явище, використовують художній
символ, що є знаком мінливого «життя душі» й
пошуком «вічної істини».

Ці засади яскраво відображені в поезії

С. Малларме «Лебідь».
Краси пречистої безсмертний гордий син,
ударом п'яних крил чи ти розіб'єш нині
забуте озеро, де покриває іній
прозорий зльотів лід, що не дійшли вершин?

О лебедю, згадай, ти був і є один

прекрасний, та дарма змагатися в пустині:
ти в пісні не сказав, в якій це жить країні,
як мертвої зими засяє сонний сплін.

Ти шиєю струснеш білясту агонію,

одкинеш безміру просторів цих стихію,
але не жах землі, що крила полонив.

І як мара в імлі леліє сяйвом срібним,

холодним сном зневаг навік себе ти вкрив,
о лебедю, в своїм вигнанні непотрібнім!
Які ознаки символізму
(модернізму) ви в ньому
помітили?

(Лебідь — ідеал, символ

краси; нездійсненність його
мрій та прагнень;
самотність; забуття уві
сні)
ВИСНОВКИ

• Французький символізм пройшов у своєму

розвитку три етапи.

• Поняття «таїна», «краса», «істина», «Бог» —

основні для символізму.

• Символ — засіб художнього пізнання та втілення

непізнаного й небаченого.

• Сугестивність і метамова мали навіювати читачам

думку про інший світ, про іншу реальність,
створену творчою уявою.
У поетиці символ визначають як багатозначний предметний або
словесний образ, який об’єднує різні плани зображеної митцем
дійсності на основі їхньої чуттєвої спільності, певної
однорідності символ у мистецтві як багатозначний тип ціннісних
відносин стає рівнозначним своєму призначенню, якщо в ньому
втілено високий дух і талант художника. Гора Фудзі в Японії —
символ краси, овіяний легендами, поезією, мінливістю
сприймання краєвидів. Цій темі Кацусіки Хокусай присвятив
цілу серію картин, назвавши її «36 краєвидів Фудзі». Це також
символ однієї з вершин японського мистецтва.
Найвидатніші представники символізму: П. Верлен, А. Рембо, С.
Малларме (Франція); Е. Верхарн (Е. Вергарен), М. Метерлінк
(Бельгія); С. Ґеорґе (Німеччина); Р.-М. Рільке (Австрія); М. К.
Вороний, Олександр Олесь, П. Г. Тичина (Україна).
Домашнє завдання
Конспект з теми