Шарль

Бодлер
Образи, символи, особливості
поетичної мови у віршах
Ш.Бодлера
(«Відповідності»,
«Вечорова гармонія»).
Взаємодія символізму й
імпресіонізму в ліриці поета.
 Відповідності

Природа - храм живий, де зронюють колони

Бентежні стогони і неясні слова.
Там символів ліси густі, немов трава,
Крізь них людина йде і в них людина тоне.

Всі барви й кольори, всі аромати й тони

Зливаються в могуть єдиного єства.
Їх зрівноважують співмірність і права,
Взаємного зв'язку невидимі закони.

Є свіжі запахи, немов дітей тіла,

Є ніжні, як гобой, звитяжні, молодечі,
Розпусні, щедрі, злі, липучі, як смола,

Як ладан і бензой, як амбра й мушмула,

Що опановують усі безмежні речі;
В них - захват розуму, в них відчуттям - хвала.
Переклав Д.Павличко
 Словникова робота:

Ладан – ароматична, дуже дорога смола, яка використовується в обряді

богослужіння.

Бензой – ароматична речовина, що використовується у парфумерії.

Амбра – коштовна воскоподібна речовина, яка має витончений аромат.

Мушмула(в інших перекладах мускус) – східна рослина з пахучими

квітами та їстівними плодами, мушмула зазвичай використовується у
східній кулінарії.
Вірш «Відповідності» (Природа - строгий храм), імовірно, було написано
в 1855 році; у всіх виданнях збірки «Квіти зла», є четвертим віршем в
циклі.
Знаменитий сонет «Відповідності» став чимось на зразок маніфеста
символізму.
У ньому йдеться про те, що чуттєві речі є символами прихованої
реальності і тому можуть існувати відповідності між її виразами в
запахах, кольорах і звуках.
Також тут розвивається думка про закономірних зв'язках між чуттєвими
явищами та їх сутністю.
Автор намагається якимось чином поєднати матеріальний та духовний
світи.

У центрі вірша тема таємничих відповідностей видимої природи і

невидимих сутностей.
Людина у храмі природи. І, оскільки, природа - це храм, то її барви й
кольори, всі аромати і тони лише різні коди однієї мови, якими вона себе
проявляє .
Визначте жанр, тему та ідею твору «Відповідності», художні засоби
зображення. Висловіть своє враження від прочитаного.
 Вечорова гармонія
Вечірній час прийшов. На кожній стебелині
вже квіти куряться, немов кадильний дим;
і звуки, й пахощі в повітрі голубім;
меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні.

Вже квіти куряться, немов кадильний дим;

ридає скрипка десь, як серце в самотині;
меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні;
сумна краса небес в спокої віковім.

Ридає скрипка десь, як серце в самотині,

зненавидівши те, що чорним звуть нічим;
сумна краса небес в спокої віковім,
пірнуло сонце в кров, що застигає в сині...

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим,

шукає серце втіх в минулій світлій днині.
Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині,
а слід горить в мені потиром золотим.

Перекладач Михайло Драй-Хмара

 Словникова робота:

 Вівтар – 1) У давніх народів місце для жертвоприношень,

жертовник. 2) Східна підвищена частина християнського
храму, призначена для відправлення служби.

 Потир – церковна чаша для святих дарів.

Кадило –
1) благовонне куріння, фіміам,
ароматичні смоли;

2) кадильниця, посудина, у яку

на жарини накладаються
церковні благовонія.

Меланхолійний (меланхолія)-1) Психічний розлад, що

виявляється у пригніченому настрої, загальмованості мислення
й рухів. 2) смуток, туга.
 ПОНЯТТЯ ПРО СУГЕСТІЮ

 Читаючи вірш «Вечорова гармонія» Ш. Бодлера, мабуть, ви відчули, що слово

поета народжує у вашій уяві певні картини й образи, асоціації та настрої. Якщо ж
проаналізувати, як поет досягає такого впливу своїми інтонаційними відтінками,
певному «ореолу», який навіює, підказує читачу ті чи інші настрої.
 Така художня особливість твору називається сугестією.
 Французький поет Жан Мореас наголошував: «Сугестія — це мова
відповідностей, спорідненості душі і природи, вона не прагне передати образ
поета, а досягає глибини його єства...».
 Отже, сугестія (від лат. suggestio, від suggero — навчаю, навіюю) — художня
особливість творів мистецтва, що базується на додаткових смислових натяках,
передчуваннях.
• На прикладі вірша «Вечорова гармонія» розкрийте, що таке сугестія.
 Аналіз вірша
 Тема – почуття, які відчуває ліричний герой, напередодні важливої події. Ці
почуття поет прирівнює до дзвону, звуків скрипки і зітханнями.
 Перед читачами розгортається чудова картина вечірнього пейзажу, у якому все
зачаровує.
 Звук скрипки, серце якої «десь тремкоче стоголосне», зливається зі співом
«росного стебла» у неймовірному кружлянні «меланхолійного вальсу».
 Вечір викликає у героя різні почуття та асоціації. Глибоке враження на нього
справляють захід сонця, нічна тиша, буяння трав і дерев.
 У вірші досягається відчуття гармонії за допомогою поєднання звуків та
ароматів, почуттів і вражень.
 Вірш дуже мелодійний. Ця мелодійність забезпечується повторами, прийомами
асонансу (часте повторення звуків [о] та [у], що передають протяжність
мелодії) та алітерації (багато сонорних звуків [м], [л], [н].
 Разом з тим часте повторення [р] вносить відчуття тривоги).
 Цей вірш про невимовну тугу особистості, прагнення гармонії, недосяжність
ідеалу, про життя і смерть.
 Поезія складається не з 16, а з 10 рядків, адже кожен другий та четвертий рядок
попередньої строфи стає першим та третім у наступній, створюючи неймовірний ритм-
настрій, водночас заспокійливо-захоплюючий і піднесено-умиротворений.
 Однак у цей гармонійний вечоровий пейзаж дисонансом вриваються тривожні
відчуття, що не дають спокою ліричному герою.
 Образи сонця, «світила життєносного», що «упало в кров свою», серця скрипки, «що
труну ненавидить і вені») небес високих і смутних навіюють тривогу і передчуття
недовговічності цієї вечорової гармонії:
А серцю вже набрид той нереальний світ,
Воно в минувшині бере своє коріння!
У крові сонячне втопилося проміння...
Мене твій образ, мов потир сяйний, сліпить!
 Переклад В. Ткаченка
 Останній акорд поезії — звертання до невідомої жінки, порівняння її світлого лику
та внутрішнього осяяння із сяйвом блискучої церковної чаші (потира) —
просякнутий стриманим оптимізмом.
Підведення підсумків уроку

Бодлер так і залишився до кінця своїх днів на

лезі ножа між прагненням пізнати єдність світу
і самого себе та страшним розколом його
свідомості, душі й всього життя.
Поет не просто намагався осягнути Всесвіт,
він створив глобальну картину Краси зі Зла.