Ліна Костенко, українська поетеса, яка має багатий
**Сучасність і традиції**: Ліна Костенко поєднує
мовний стиль та виразну поетичну мову. На мою думку
це геніальна поетеса, яка відіграє важливу роль в
розвитку української культури. Її вірші тепло гріють
душу, кожне слово відкликається в тисячах сердець.
Вміння майстерно підібрати риму та сенс не залишає в
спокої та змушує задуматись.
Я можу виділити головні риси поезії Ліни
Костенко.Наприклад:
1. **Метафоричність**: Ліна Костенко використовує
численні метафори та образи для виразу глибоких
почуттів і думок. Її поезія часто насичена візуальними, а
також природними образами, які допомагають читачам
відчути і зрозуміти її творчу концепцію.
2. **Символізм**: Її поезія часто включає символічні
образи, які репрезентують ширший філософський смисл.
Вона використовує символи, щоб виразити важливі теми,
такі як любов, вільнодумство, віра та національна
ідентичність.
3. **Філософськість**: Ліна Костенко відома своєю
філософською глибиною. У її поезії вона розмірковує про
життя, смерть, тугу, гідність та багато інших важливих
аспектів людського існування.
5.
сучасний стиль з класичними поетичними традиціями.
Вона постійно розвиває свій поетичний стиль, але
залишається вірною кореням української літератури.
6. **Емоційність**: Її поезія завжди насичена глибокими
почуттями, які вона вміло виражає через образи та мову.
Мовний портрет Ліни Костенко - це поєднання мовної
вправності з філософією та глибокими емоціями, що
робить її творчість надзвичайно цінною і важливою для
української літератури.
В поетичному творі Л. Костенко чітко виділяються такі
естетично важливі аспекти слова, як фізичний (він же
чуттєвий) і семантичний (він же смисловий), необхідні
для створення художнього образу. З’ясувати обидва
аспекти означає повноцінно осягти художній світ Ліни
Костенко – неповторний, майстерний, самобутній.
Образ Ліричної героїні інтимної лірики Ліни Костенко.
Лірична героїня любовної лірики Ліни Костенко – немов
би із минулого століття. Для неї любов явище духовно
піднесене. Суто фізіологічні, еротичні мотиви – не для
неї. І це не старомодність, а глибоке розуміння святості
почуття. Ця жінка сумує за часом, коли їй поклонялися,
коли вона могла розраховувати на силу своєї слабкості.
Тож і сумує вона за втраченим. З іншого боку, лірична
героїня Ліни Костенко – і в любові сильна духом, вольова
людина. Адже тільки сильні можуть бути гордими і
стриманими в коханні, не нав'язувати своїх почуттів,
мужньо витримувати розлуку. Це дивовижна жінка,
внутрішній світ якої повний пекучої ніжності й
гордовитої самоповаги, пристрасті й цноти, мудрості й
безоглядного шаленства. Лірична героїня тут найчастіше
боїться пишних, гучних слів так само, як боїться слів
порожніх. У інтимній ліриці Ліни Костенко жінка
виступає шляхетною, інтелектуальною і високодуховною
особистістю. Дуже часто вона наділена рисами
середньовічної прекрасної дами.
1. "Очима ти сказав мені: люблю."
«Очима ти сказав мені: люблю»– неперевершений зразок
інтимної лірики. Героїня сповнена нероздільних почуттів.
Використаний у назві оксиморон засвідчує свіжість
поетичного почерку. Оксиморон «світили ночі, вечоріли
дні» передає рух, кардинальні зміни в особистому житті
героїв, яких не покидають спогади про щасливі хвилини
любові. Також цей художній засіб увиразнює образ
героїні, окриленої високими почуттями кохання, яка
втратила відчуття і відлік часу. Світлі кольори поетеса
використовує для передачі перших ніжних і тендітних
душевних поривів, у яких домінують почуття сповіді,
зізнання.
1. "І я не я, і ти мені не ти."
- Відображення відчуття втрати і віддаленості від іншої
людини, метафорично відзначаючи відсутність спільного
розуміння.
2. "Скриплять садів напнуті сухожилля."
- Метафора "сухожилля" може вказувати на тугу та
напругу, що виникають у стосунках, які стають
напнутими, аналогічними сухожиллям.
3. "Десь грає ніч на скрипці самоти."
- Метафора "скрипці самоти" виражає почуття
самотності і віддаленості від інших людей.
4. "Десь виє вовк по нотах божевілля."
- Вовк у цьому вірші є символом самотності і дикості.
"Ноти божевілля" можуть вказувати на почуття безладу
та втрати розуму.
5. "Бере голодну тугу — як з ножа."
- Метафора "голодну тугу" підкреслює біль та глибокі
почуття, які переймають особу.
6. "Дзвенять світів обледенілі дзбани."
- Ця метафора може символізувати суворість та
холодність відносин.
7. "І виє вовк. І вулиця чужа
в замет сміється чорними зубами."
- Вовк продовжує бути символом самотності та страху,
а вулиця, яка "сміється чорними зубами," може
відображати віддаленість і недружність навколишнього
світу.
8. "Заклацав холод іклами бурульок."
- Метафора "іклами бурульок" вказує на зимовий холод
і почуття незахищеності перед ним.
9. "Вповзає вовк і тягне мерзлий хвіст,
в сузір'ї Риб вловивши кілька тюльок."
- Вовк знову символізує самотність, а "сузір'я Риб" і
"тюльки" можуть бути метафорою для згубних впливів
чи обставин
10. "Ти, вовче, сядь. Ти на порозі ляж."
- Підкреслення розуміння та прийняття самотності, що
може призвести до заспокоєння.
11. "А смушки скинь. Навіщо камуфляж?"
- Метафора "смушки" вказує на намагання приховати
справжні почуття і відношення
12. "Погрійся тут, моя нічна мано,
хоч ми із казки вибули за віком,"
- Метафора "казки" може вказувати на розрив між
дійсністю та ілюзією, а "нічна мана" - на відпочинок та
забуття.
13. "Аж поки ранок в чорне доміно
зіграє з нами вогниками вікон."
- Метафора "ранок в чорне доміно" виражає природний
процес, який розриває нічну темряву, а "вогники вікон"
можуть символізувати надію та світло в майбутньому.
14. "Аж поки сонце перепалить пруг,
і сплачуть пітьму стріхи тонкосльозі..."
- Метафора "сонце перепалить пруг" вказує на кінець
ночі та початок нового дня, а "пітьму стріхи тонкосльозі"
виражає розплакані стріхи як символ оселі та місця, де
відбуваються події.
15. "Лежить овеча шкура завірюх..."
- Метафора "овеча шкура" може символізувати тепло
та захист від небезпеки.
16. "...і скімлить пес розумний на порозі..."
- Метафора "пес розумний" вказує на розуміння та
вірність, що повертається до дому після ночі.

«Моя любове! Я перед тобою»
Кохання в інтимній ліриці Ліни Костенко – багатоголосе,
неосяжне, пристрасне, обнадійливе, почуття, у якому
немає місця зраді. Поетична конструкція «Моя любове! Я
перед тобою» своєю формою та змістом нагадує молитву,
замовляння. У цілому поезія сприймається як своєрідний
гімн любові – вірній і одухотвореній.
Цей вірш відзначається складністю емоційного виразу та
глибоким символізмом, що відображає внутрішні
конфлікти та почуття віддаленості і самотності.
Образи-символи
Образ крил символізує прагнення до духовної краси, а
образ дороги є символом нелегкого життя. Образ воріт
символізує вибір в житті. Образ булави є символом
влади.
У глибоко інтимній поезії «Моя любове! Я перед тобою»
авторка звертається до найніжнішого свого почуття, але
одночасно виголошує грізну пересторогу:
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
Не ошукай і крил не обітни!
Для письменниці немає нічого страшнішого, як утрапити
ще й у рабство почуттів. Підсвідоме лірична героїня
відчуває, що це стане духовною зрадою усіх тих, хто жив
до неї і плекав надії на її буття на цій землі:
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
Не розміняй на спотички доріг,
Бо кості перевернуться в гробницях
Гірких і гордих прадідів моїх.
Я вранці голос горлиці люблю
Ліричного героя цієї поезії, мешканця міста, повертає до
світу природи ранковий голос горлиці, який
пробивається навіть через скрипучі гальма першого
трамваю. І ближчими стають урбанізованій людині
прадавні зорі ясні й тихі води, первинний зойк слова, а
сама вона починає усвідомлювати себе терновою
гілочкою свого народу. Ось як озивається у душі голос
горлиці...
Рядок «Я вранці голос горлиці люблю» є рефреном усієї
поезії і містить прихований глибокий сенс: не забувайте
прадавніх своїх коренів!..
Віршовий розмір - ямб. Римування у поезії різне: і простоти, з якою вона веде свою мову. Її слова приємні
кільцеве, і паралельне, що надає твору звукової для сприйняття без жодних прикрас, адже ними передано
плинності, мелодійності. справжню любов. Сутність сказаного становить
найбільшу цінність для поетеси, саме його зміст,
Недумано, негадано
лексико-семантичне навантаження кожної фрази надає
Зв’язок природи і кохання нерозривний, ним дихає кожен поезії довершеного блиску і краси.
рядок поезії, Де вечір пахне м’ятою, аж холодно джмелю.
А я тебе, а я тебе, а я тебе 7 люблю! Це почуття – не
громоподібна пристрасть, не шалене кохання, не
стихійний вибух емоцій та думок. Означення почуття
більше схожі на хміль, духмяний та п’янкий. Емоційно-
смислове навантаження вірша доводять до апогею прості
стилістичні фігури – повтори, які вжиті тут надзвичайно
вдало (тричі повторюється фраза «а я тебе», і слово
«п’яна»). Ліна Костенко настільки майстерно
використовує засоби поетики, що відчутним стає навіть
запах того вечора, а слух набуває вміння розрізняти
кольори. Кохання, гіперболічно зображене тут, є сильним
і світлим, навіть болісним: Люблю до оніміння, до
стогону, до сліз. Головною рисою ліричної героїні цього
поетичного твору-освідчення в коханні можна назвати
вірність обранцю, що декларується в останніх щасливо-
хмільних словах: Без коньяку й шампана, і вже без
вороття, – я п’яна, п’яна, п’яна на все своє життя!
Емоційне, відверте, радісне та безборонне зізнання.
Особливістю поетики образу жінки постає вишуканість