ЛесяУкраїнка1

«Ми перетворили її на дівчинку у вінку, не думаючи, що це

фото 14-літньої дитини. Всі без винятку
компетентні люди в усіх країнах Європи,
що знають про Лесю Українку - бо її все-таки
перекладали на європейські мови! –
оцінюють її як скарб спеціально в історії жіночої
літератури. Бо видатнішої жінки в європейській жіночій
літературі ХХ століття не було. Революційнішої, ніж авторка
"Кассандри" і "Камінногогосподаря", не було.»

ОксанаЗабужко

Найважливіше і найцікавіше
про «Лісову пісню»

Дорогі книголюби, Ваші допитливі оченята мають можливість потішитися ще одним зразком
української класики. На перший погляд він мало чим вирізняється серед інших художніх текстів, та це,
повірте, зовсім не так. «Лісову пісню» варто прочитати, або поговорити про неї хоча б тому, що
написана вона жінкою, яку ще в часи патріархального ХІХ століття чоловіки, письменники-гіганти
визнали рівною собі. Вона мала чимало комплексів, спричинених матір’ю; коханого чоловіка, який
ніколи її не любив; подругу, з якою, можливо, крутила роман; хворобу, з якою об’їздила чи не півсвіту,
і феміністичні погляди, що в купі з ідеями Ольги Кобилянської, перевернули з ніг на голову прочитання
життя й мистецтва.
Дорогий читателю, було б вельми некоректно, якби Пані Вчителька змовчала про те, що Леся Українка
стала однією з тих, хто натиснув на педаль і крикнув «Жени!» у бік модерної літератури. Мало того,
саме її вважаємо однією з титульних представників неоромантизму.

Nota bene, дорогий поціновувачу, НЕОРОМАНТИЗМ – це не напрям з рожевими мріями, сердечками

й нудною солодкою ватою. Це цілком пристойна модерністична течія, що центрує увагу респондента на
інтуїтивному, чуттєвому, психологічному. Якщо досі Ви, шановні книголави, нічого не «загуглили» про
«новоромантизм» (за Лесею Українкою), Пані Вчителька радо ділиться його ознаками:
— у центрі уваги – індивідуальність, яка вирізняється з маси, бореться, — часом попри безнадійну
ситуацію, — зі злом, зашкарублістю, сірістю повсякдення (це ж робить і Мавка, намагаючись вберегти
своє кохання);

©
Пані Вчителька
— герої – своєрідні перфекціоністи, що переймаються високою досконалістю у всьому;
характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за критеріями ідеалу, а не буднів (у
«Лісовій пісні» аристократка – Мавка, її досконалий світ – гармонія природи);
—дослідженні внутрішнього світу людини (проблеми, порушені у «Лісовій пісні», стосуються
переважно духовних аспектів: кохання, зрада, дружба, стосунки…);
— зовнішні події (також і соціальні) відступають на задній план (у «Лісовій пісні» не знайдете чогось
типу соціальної нерівності, пригноблення народу владою і т. д.);
— використання фантастичних образів, ситуацій, сюжетів (тут все очевидно);
— відмова від типізації, натомість застосування символізму (про цю позицію докладно читайте далі).

Теорія літератури – це круто, але куди їй до аналізу! Тому, шановне панство, нумо бавитися!

Рід. Драма (маємо віршовану мову, що переплітається з прозовими вставками – ремарками, які
описують здебільшого зовнішній вигляд персонажів; авторський поділ на частини, перелік усіх образів
на початку твору + вказівки на номери мелодій для оркестру).

Жанр. Пані Леся називає текст «драмою-феєрією», виносячи жанр після заголовка. Драма – вона і в
Африці драма, тому резонно з’ясувати, до чого тут феєрія. Великий і прекрасний (бо академічний)
словник укр. мови містить тлумачення, ніби ФЕЄРІЯ – це щось фантастичне, незвичайне, казкове. І
якщо Ви, шановні читачі, хоча б краєм вуха чули сюжет, то легко зрозумієте, що в «Лісовій пісні»
реальності значно менше, ніж фантасмагорії.

Тема. Мої дорогі літературні поціновувачі, кожному знайома фундаментальна фраза: тема – це те, про
що розповідається у творі. І нам, грішним обивателям високого мистецтва, варто прислухатись і
відповісти. Отже, тема «Лісової пісні» - це зображення трагічної історії кохання, психічного і духовного
переродження особистості на тлі природи; «…це драма про любов в її космогонічному сенсі» (за Нілою
Зборовською).

Ідея. Уславлення почуттів, свободи духу, гармонії людини й природи, ствердження філософії вітаїзму.

Композиція. Пані Вчителька вже зауважувала, що твір фрагментовано на окремі епізоди, зокрема
пролог і три дії. Та Вам, шановне спудейство, необхідно пам’ятати, що такий поділ сповнений
своєрідного символізму. Зміни календарних періодів, стосунки між головними героями разом із
емоційним станом Мавки утворюють тонкі психологічні паралелі.

Пролог – знайомство реципієнта з місцем, де зав’яжуться основні події. Супер-дупер важлива деталь –
пора року. У пролозі – провесна: природа прокидається у передчутті нового, незвіданого:
«Містина вся дика, таємнича, але не понура, — повна ніжної, задумливої поліської краси. Провесна. По
узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті
бростю, що от-от має розкритись…»

Дія І – весна: Мавка знайомиться з Лукашем, зароджуються стосунки. Прикметно, що тут вперше
з’являється Перелесник, який певною мірою протиставлено Лукашу (маємо на увазі не фізіологію,
реальність чи міфологічність; тут мова йде про протиставлення психічно-емоційного розуміння любові:
Перелесник – пристрасть, жага, тілесність, яку Мавка пізнала минулого літа; Лукаш – кохання, високе
й духовне почуття, досі незнане фантастичній істоті):
«Та сама містина, тільки весна далі поступила; узлісся наче повите ніжним зеленим серпанком, де-не-
де вже й верховіття дерев поволочене зеленою барвою. Озеро стоїть повне, в зелених берегах, як у
рутвянім вінку».

Дія ІІ – пізнє літо: життя, як кажуть, дало тріщину. Стосунки Мавки з Лукашем погіршуються,
психічний стан головної героїні набирає депресивних тонів, що відповідає початку згасання
життєдайної сили природи, а відтак і життя самої Мавки:
«Пізнє літо. На темнім матовім листі в гаю де-не-де видніє осіння прозолоть. Озеро змаліло, берегова
габа поширшала, очерети сухо шелестять скупим листом».
Дія ІІІ – осінь, початок зими: разом з природою згасає тілесність головних героїв, їхні стосунки зазнають
епічного розлому. Для Мавки зима – це нульова точка, у якій згасає її життя, але дух знаходиться у
передчутті новизни:
«Хмарна, вітряна осіння ніч. Останній жовтий відблиск місяця гасне в хаосі голого верховіття.
Стогнуть пугачі, регочуть сови, уїдливо хававкають пущики. Раптом все покривається протяглим
сумним вовчим виттям, що розлягається все дужче, дужче і враз обривається. Настає тиша.
Починається хворе світання пізньої осені. Безлистий ліс ледве мріє проти попелястого неба чорною
щетиною, а долі по узліссі снується розтріпаний морок».

Композиційна родзинка! Загалом композиція твору цілком чітка та лінійна, але уважний читач
слушно зауважить, що проблемним місцем при аналізі тексту є виокремлення кульмінації. Так вже
склалося, що пані Леся вирішила, ніби однієї точки кипіння буде замало. Тому, аби читач досяг
блаженного літературного екстазу, письменниця намалювала ще один гострий пік.

Перша кульмінація – зрада Лукаша (Мавка стає свідком того, як Лукаш просить матір заслати до Килини
сватів).
Друга кульмінація – «Той, що в скалі сидить» забирає Мавку.

Проблематика.
• духовності людини;
• гармонійної єдності людини й природи;
• кохання і зради;
• батьків і дітей;
• родинної злагоди;
• протиставлення високого (в образі Мавки) і низького (матері Лукаша);
• матеріального і духовного;
• добра і зла;
• внутрішньої свободи людини.

Поетикальні штучки-дрючки.

Фольклоризм. Його реалізовано, перш за все, у авторському виборі персонажів. Говорячи без вуалей,
більшість образів, задіяних у драмі-феєрії, – це міфічні істоти, які творять фантасмагорію, що межує з
реальністю людей.
Тяжіння до фольклоризму легко простежити у авторській манері письма (використання пестливих
суфіксів, повних прикметників і т. д.):
«Я марила всю ніченьку
про тебе, мій паниченьку!
Ронила сльози дрібнії,
збирала в кінви срібнії,
без любої розмовоньки
сповнила вщерть коновоньки...».

Ще один вияв фольклоризму – Левові знання замовлянь від нечистої сили:

«(Оговтавшись, виймає з кошеля якісь корінці та зілля і простягає назустріч марі, немов боронячись
від неї.
Шіпле-дівице,
Пропаснице-Трясавице!
Іди ти собі на куп'я, на болота,
де люди не ходять, де кури не піють,
де мій глас не заходить.
Тут тобі не ходити,
білого тіла не в'ялити,
жовтої кості не млоїти,
чорної крові не спивати,
віку не вкорочати.
Ось тобі полинь —
згинь, маро, згинь!»

Ще один прийомчик від Лесі Українки – круті пейзажі-паралелізми, що відтворюють тривоги і

переживання Мавки, надаючи тексту виразного психологічного звучання:
«Мавка підводиться і тихою, наче втомленою, походою іде до озера, сідає на похилену вербу, склоняє
голову на руки і тихо плаче. Починає накрапати дрібний дощик, густою сіткою заволікає галяву, хату
й гай»;
«Лукаш починає грати. Спочатку гра його [мелодії № 15 і 16] сумна як зимовий вітер, як жаль про
щось загублене і незабутнє, але хутко переможний спів кохання [мелодія № 10, тільки звучить
голосніше, жагливіше, ніж у першій дії] покриває тугу. Як міниться музика, так міниться зима
навколо: береза шелестить кучерявим листом, весняні гуки озиваються в заквітлім гаю, тьмяний
зимовий день зміняється в ясну, місячну весняну ніч. Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім
вінці. Лукаш кидається до неї з покликом щастя.
Вітер збиває білий цвіт з дерев. Цвіт лине, лине і закриває закохану пару, далі переходить у густу
сніговицю. Коли вона трохи ушухла, видко знов зимовий краєвид, з важким навісом снігу на вітах дерев.
Лукаш сидить сам, прихилившись до берези, з сопілкою в руках, очі йому заплющені, на устах застиг
щасливий усміх. Він сидить без руху. Сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать і падає,
падає без кінця...»

Хвилинка-цікавинка! Ми звикли сприймати Лесю такою цнотливо, ніжною, романтичною, що,

читаючи її твори, зовсім забуваємо про її інтимні пригоди (тут Пані Вчителька тонко натякає на
можливий лезбороман з так званою «гірською орлицею», односторонній зв’язок з Мержинським, у якого
була кохана (до слова, можливо тому Перелесник агітує Мавку до зради: «В щирій загоді/ не зупиняйся,
кохана, й на мить!/ Щастя — то зрада,/ будь тому рада, —/ тим воно й гарне, що вічно летить!/
Танець робиться шаленим. / Звиймося! / Злиймося! / Вихром завиймося! /Жиймо! /зажиймо вогнистого
раю!»). Хіба жінка, яка вміла красиво кохати і у своєму відважному новаторстві не поступалася
мужчинам-літераторам, не приправила б потужний сюжет пікантною сценою? І вона є! Безперечно,
майстерно завуальована, проте, Є!:
«Л у к а ш
Я не любився
ні з ким ще зроду. Я того й не знав,
що любощі такі солодкі!
Мавка пристрасно пестить його, він скрикує з мукою втіхи.»

Символізм. Найпродуктивніше прийом символобачення втілено в колористиці та окремих апеляціях до

серця – органу, що накопичує почуття, фільтрує їх, асоціюється з душею персонажів. Символіка
кольорів базується на уявленнях про пори року. Вони ж = внутрішньому стану Мавки.
Щодо особливих образів-символів, то тут Пані Вчителька змушена вкотре повернутися до
фольклоризму. Серед таких:

• Білий цвіт калини, яким заквітчується Мавка для Лукаша – символ цнотливості, ніжності,
сором’язливості.
• Червоні кетяги калини, якими прикрашає себе Мавка після розриву з Лукашем – символ життя,
любові.
• Сопілка – предмет, що синтезує любов до життя, істоти + любов до мистецтва.
• Дуб – символ вічності, очевидець подій.
• Спів солов’я – слуховий образ, символізує зародження почуттів.
 • Належність фантастичних істот до різних стихій символізує різні особливість гендерної
рецепції. Так, наприклад, Русалка, Водяний, Той, що греблі рве – представники так званого
водяного Еросу. Їх рецепція має жіночий міфологічний підтекст. Це стосується і образу Мавки.

Варто пам’ятати й про неабияку музичність твору, адже Леся Українка до рукопису доклала ще й ноти
мелодій, які виконує Лукаш. Посилення рецепції створює додаткову ілюзію, що викликає у читатча
жваві реакції.

А ще, дорогі мої поціновувачі, подейкують, ніби в окремих чоловічих образах «Лісової пісні» можна
вгадати риси мужчин, які оточували Лесю Українку. Проте це – не предмет нашого обговорення.

Було б вельми нахабно, аби Пані Вчителька змовчала про те, що за мотивами «Лісової пісні» знято
кілька екранізацій:

«Лісова пісня» — анімаційний фільм «Лісова пісня» — фільм 1961 року кіностудії
1976 року студії Київнаукфільм, ім. Довженка, режисер — Віктор Івченко;
режисер — Алла Грачова;

«Лісова пісня. Мавка» — фільм 1980 року кіностудії ім. Довженка,

режисер — Юрій Іллєнко;

«Мавка. Лісова пісня» — ЗD-мультфільм студії Animagrad,

що вийде в 2021 році.
Ви точно не повірете, але сьогодні існує
навіть американська гра «The Forest Song».

Підбиваючи підсмки, чом би не показати Вам трошки ілюстрацій з крутецького перевидання!

Читайте українською! Будьте в тренді! Будьте, як Леся!