Professional Documents
Culture Documents
Історико - фольклорна основа історичного роману у віршах «Маруся Чурай».
Історико - фольклорна основа історичного роману у віршах «Маруся Чурай».
Клас11
Тема уроку. Історико - фольклорна основа історичного роману у віршах
«Маруся Чурай».
Мета уроку:
опрацювати зміст роману у віршах «Маруся Чурай» Л.Костенко,
розкрити історичну правду про Марусю Чурай за однойменним
романом Л.Костенко та дослідити художні особливості роману у віршах,
поглибити вміння висловлювати власне ставлення до
вчинків, морального вибору героїв;
формувати навички та уміння аналізу роману у віршах, розкрити
характери, проблематику твору;
виховувати унів у дусі поваги до минулого та гордості за свій
народ.
Хід уроку:
Ц я дівчина не просто так, Маруся.
Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.
Ліна Костенко
І. Організаційний момент.
Слово вчителя.
Форма роману у віршах дала поетесі можливість показати широке тло
української дійсності XVII ст. і глибоко розкрити своє ставлення до
зображуваного.
Історики та фольклористи розділилися у твердженнях: одні вважають,
що ця особа історична і є автором багатьох популярних пісень, інші – це
заперечують. Тільки уявіть собі, ця жінка народилася 390 років тому, але й до
сьогодні дискусії про її реальність тривають. Хочете знати хто вона? Це
Маруся Чурай! Ми теж з вами у кінці уроку зможемо хоча б припустити хто
вона – витвір народної фантазії чи історична особа?
- Отже, чому історичний? Ви вже прочитали твір і можете сказати, які
події - реальні чи вигадані - покладені в основу сюжету, про яких історичних
осіб згадується в ньому? (Трагічна розповідь про кохання дівчини з легенди -
Марусі Чурай, що з її піснями, сповненими духу вольності, січове козацтво
вирушало в походи, - покладена яскравими мазками на полотні історичних
реалій України XVII століття. Хоча головна героїня твору не є історичною
постаттю, у романі присутні історичні особи, зокрема гетьман Богдан
Хмельницький та Іван Іскра, сюжетною канвою роману є реальна епоха
Хмельниччини.
Історичні особи – Б.Хмельницький, Є. Вишневецький.
Записати в зошитах.
Роман у віршах – це велика форма ліро-епічного жанру, для якого
характерні:
наявність розгорнутого сюжету (кількох сюжетних ліній);
використання ліричних та епічних засобів у відтворенні дійсності;
розкриття внутрішнього стану героїв;
багатогранне окреслення характерів;
написання віршовою мовою.
- Які цікаві різновиди роману як жанру ви вже вивчали ?
( Роман у новелах (Ю.Яновський), роман-епопея, роман-хроніка (У. Самчук.)
3. Історична та фольклорна основа роману
В основу свого твору Ліна Костенко поклала відому чи не кожному
українцеві, знану в багатьох країнах світу баладу «Ой, не ходи, Грицю...»,
авторство якої приписується легендарній народній поетесі Марусі Чурай. Хто
вона: конкретна особистість чи дівчина з легенди? Це запитання непокоїть
істориків, літераторів і краєзнавців впродовж багатьох століть.
Деякі з них все ж зупинились на тому, що Маруся Чурай - історична
постать. Дочка полкового осавула Григорія Чурая. Народилася, вірогідно, у
1625-му році. Доля відміряла їй усього 28 років життя.
У спадок нащадкам залишила понад 20 пісень, що увійшли в золоту
скарбницю української культури. Серед них: "Ой не ходи, Грицю", "Віють
вітри, віють буйні", "За світ встали козаченьки" та багато інших. 1974 року в
київському видавництві "Дніпро" вийшов збірник "Дівчина з легенди
Маруся Чурай". У ньому вміщено тексти пісень, які, ймовірно, написала ця
полтавська поетеса. Є там є і пісня про отруєння дівчиною невірного
нареченого Гриця.
Цей сюжет багато письменників використали у своїй творчості, а
саме: Б.Залєський, О.Шаховський, К.Тополя, О.Гроза, Г.Бораковський,
А.Александров, П.Білецький-Носенко, М.Старицький, В.Самійленко, С.
Руданський, І. Микитенко, І. Хоменко, Л. Забашта, В.Лучук, О. Кобилянська.
Сама пісня "Ой не ходи, Грицю" перекладена російською, польською,
німецькою, угорською, французькою, англійською мовами. Що ж заставило
ще й Ліну Костенко звернутися до такого вже не раз оспіваного матеріалу?
Мабуть, зовсім не мотив зради. Поетесу завжди хвилювало питання про
можливість діяльності генія в умовах заблокованої культури, про
нерозривність снаги до життя і творчості. Тому то, читаючи роман Ліни
Костенко, розумієш, що мотив про «піснетворство» Марусі Чурай витісняє
побутово-мелодраматичні моменти. Розповідь про трагічне кохання дівчини з
Полтави накладається широким пластом на історичні реалії України ХVІІ
століття. Маруся Чурай піднімала бойовий дух січового козацтва своєю
творчістю, саме з її піснями вояки вирушали в походи, щоб відстояти
українську державність. Отже, Ліна костенко у своєму романі “Маруся
Чурай”, на відміну від інших письменників, відтворила епоху Хмельниччини,
на національному тлі порушила важливі суспільні та філософські проблеми,
які є актуальними і на сьогоднішній день.
4. Композиція та сюжет роману. Розповідь з елементами бесіди.
- Що лежить в основі сюжету роману Л.Костенко “Маруся
Чурай”? (Роман у віршах “Маруся Чурай” - це художня трансформація
відомого сюжету про нещасливе кохання дівчини до хлопця, якого вона
отруїла за те , що той, зрадивши їхнє кохання, пішов до іншої. Любов, зрада
і помста - саме ця колізія лежить в основі однієї з пісень, що приписуються
легендарній Марусі Чурай (“Ой не ходи, Грицю...”)
- Яка композиція роману? Скільки сюжетних ліній є в цьому творі?
Запис у зошитах. Роман у віршах “Маруся Чурай” складається з 9
розділів.
Твір має три сюжетні лінії:
багатостраждальна українська історія з її трагічною
героїкою;
кохання дівчини-козачки Марусі Чурай;
роздум про місію слова, поезії в людському житті загалом і в
українській долі зокрема.
Композиція твору струнка: роман складається з дев'яти розділів,
розвиток подій лінійний, з ретроспекцією (спогади Марусі). Як влучно
зауважив Микола Ільницький: "Ліна Костенко довела, що традиційна форма
послідовного розгортання подій таїть у собі невичерпні можливості
художньої типізації і філософської глибини". Кожен наступний фрагмент
твору стає живим органічним доповненням великого полотна і водночас не
руйнує цілості. Кожна деталь має незаперечну смислову доцільність.
5. Аналіз твору
Тема: зображення головної героїні Марусі Чурай як легендарної
народної поетеси і талановитої співачки з Полтави; відтворення духовного
життя України 17ст.; усенародна участь у національно-визвольній війні під
проводом Богдана Хмельницького.
Ідея: незнищенність українського народу, глибока віра у його духовну
силу і могутність. возвеличення Марусі Чурай
– берегині національних традицій, інтелектуальної й незалежної жінки. в
образі втілено найкращі риси українського жіноцтва – багату духовність,
співучість, ліризм, романтичну вдачу, незалежність натури, що засвідчують
незнищенність національного духу, глибока віра в духовну силу й могутність
нашого народу.
Сюжетні лінії:
Композиція:9розділів.
Кульмінація1–суд і вирок.
Зав’язка – спогади Марусі про стосунки з Грицем.
Розвиток дії – Маруся йде на прощу.
Кульмінація 2 – облога Полтави.
Розв’язка – зняття облоги, Маруся проводжає полк, що співає її пісні.
Позасюжетні елементи: портрети героїв, пейзажі, опис саду, пісні,
діалоги, монологи, авторські відступи.
Жанр: історичний роман у віршах.
5.Показ духовного життя нації через трагічну історію нещасливого
кохання.
Бесіда за змістом твору Л.Костенко «Маруся Чурай»
Система запитань і завдань.
Розділ І. «Якби знайшлась неопалима книга».
- Де і коли відбуваються події, описані в творі? (Події відбуваються у
Полтаві в кінці ХVІІ ст. Це час визвольної війни під проводом Богдана
Хмельницького.)
- Як Л.Костенко пояснює причини відсутності відомостей про Марусю
Чурай? (Під час пожежі в Полтаві згоріли всі документи.)
- Чому письменниця назвала першу частину роману «Якби знайшлась
неопалима книга»? - За що судять Марусю? («Грицько посватав Галю
Вишняківну, повзявши намір брати з нею шлюб. Чурай Маруся, що його
любила, любила, справді, вірно і давно, тоді його із ревнощів убила,
підсипавши отруту у вино».)
- Хто головує в суді? (Полковник Мартин Пушкар, який стає на захист
Марусі, суддя – війт Полтави Семен Горбань, який виступає захисником
інтересів Бобренчихи, писар Туринський Ілляш.)
- Хто дає свідчення проти Марусі? Зачитайте їхні звинувачення.
(Бобренчиха, Параска Демиха, Семен Каптанчик.)
- Хто із свідків найбільше старався очорнити Марусю? (Мати Гриця,
Бобренчиха.)
- Чи промовила Маруся щось на свій захист? Чому?
- Чому мати Марусі вважає, що ніхто не зможе вигадати для її доньки
«страшнішу кару, ніж таке життя»?
- Яким Шибилист говорить, що Чураїха «рвала на собі волосся», «коли
Грицька на цвинтар повезли»? Чому?
(«Вона ж свою дитину годувала та вже й сусідську бавила, чужу.
Бобренчиха ж тим часом воювала – за курку, за телицю, за межу».)
- Полтава зайнята мирською справою — судять знану в місті дівчину.
Цікавих багато. Усі втягнуті в судовий конфлікт. І тут з'являється представ-
ник із Січі. Яку новину він приносить?
(«Обступає ворог. Богдан козацтво стягує під Білу. Потрібна
поміч...» Посланець із тих, хто зараз зайнятий державними справами.)
- Вникнувши у суть справи судової, він пропонує своє рішення. Яке
воно?
(«... А що, як інший вибрати закон,— не з боку вбивства, а із боку
зради?», «Що ж це виходить? Зрадити в житті державу — злочин, а
людину — можна?!!».)
- Чи прийняли судді його пропозицію?
(Судді цю пропозицію ще не досягли мораллю — надто високою вона
була).
- Іван Іскра - представник молодого покоління української
державницької еліти, син гетьмана Якова Остряниці. Яке його відношення до
злочину Марусі Чурай? Зачитайте.
(«Ця дівчина не просто так, Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це
— душа…)
- Ми знаємо, що Іван любить Марусю. Як ви думаєте, він захищає її
тільки з особистих міркувань? (Він красивий своєю любов'ю до Чураївни, але
захищає її як митця-піснетворку, яка причетна до важливих подій визвольної
боротьби: «Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її пісні».)
- Який вирок винесли судді? (Повісити Марусю.)
Прийом моделювання
- Після зради Гриця Маруся робила дві спроби суїциду (топилася у
Ворсклі, хотіла отруїтися), а зовсім недавно її хотіли повісити. Вона
неодноразово перебувала у межовій ситуації (на межі життя й смерті).
- Що може повернути таку людину до повноцінного життя?
(Орієнтовні відповіді:
- Я думаю, що в такій ситуації людина не повинна замикатися сама в
собі. Потрібно якнайбільше спілкуватися із знайомими, друзями, рідними. Як
бачимо з тексту роману, Ліна Костенко дарує Марусі зустріч із мандрівним
дяком, у розмовах із ним дівчина виливає біль своєї душі, звільняється від
нього. Отже, на мою думку, цей чоловік виступає для неї в ролі
психотерапевта.
- Дійсно, всі ми знаємо, що практично у кожного в житті
трапляються неприємності. Але коли це стається конкретно з окремою
людиною, то їй здається, що це вже «кінець світу», що таке могло
трапитися тільки з нею, тому що вона така невдаха. Ліна Костенко
устами дяка промовляє слова: «Та є печальна втіха, далебі: комусь на світі
гірше, як тобі» - які, як на мене, є прекрасним засобом для того, щоб
привести свої думки в порядок, адже на світі є люди, яким набагато важче.
- Мені здається, що в такі моменти людина повинна знайти якусь ціль
у житті, поставити перед собою мету, а потім багато працювати, щоб її
досягти. Таким чином позитивні думки витіснять негативні.
- Я думаю, що дуже добре також зайнятися благодійністю,
допомагати бідним, скривдженим або таким, які попали в подібну до вашої
ситуацію. Звичайно, що це буде не матеріальна допомога, а моральна.
Спілкування з ними допоможе вам зрозуміти, що ви не одні в цьому світі
такі нещасні. За кордоном для цього навіть створюють анонімні групи
підтримки.
VI. Закріплення вивченого матеріалу.
Слово вчителя. Звичайно, в суперечках про історичну реальність особи
Марусі Чурай незаперечною лишається вимога: поки не знайдено бодай
одного документа, де зафіксовано її ім'я, можна говорити лише про
літературну легенду, започатковану історичною повістю О.
Шаховського «Маруся — малоросійська Сафо». На сьогодні такого
документу ще не маємо, але після роману Ліни Костенко Маруся Чурай стає
нарешті цілком реальною особою, хай не в площині історичній, та, що не
менше, а в даному разі, мабуть, важливіше, на терені літератури. Вона —
співець і громадянин — тривожить сьогодні нас, у XXІ столітті. А на оте не
раз чуване — «Причому тут пісня?» — вже відповів свого часу Максим
Рильський, недвозначно сказавши про таких Горбанів: «Раби на розум і на
вдачу». Не вони творять життя, не вони залишаються в історії. Це ще раз
підкреслив великою силою художньої виразності й переконливості
історичний роман у віршах Ліни Костенко.
VII. Підсумок уроку
VIII. Домашнє завдання.
1. Підготуватися до характеристики образів твору. Виписати потрібні
цитати.