Дмитро Павличко.

Основні
відомості про поета, перекладача.
Основні мотиви його творів.
Пісенна лірика, її популярність.
Вірш «Два кольори», який став
народною піснею. Національний
колорит поетичних
образів, роль антитези. Збірка
любовної лірики «Таємниця
твого обличчя». Використання
фольклорних, персоніфікованих
образів для передачі глибокого
почуття кохання («Я стужився,
мила, за тобою…»)
 1. Опрацюйте презентацію до уроку.
2. Перегляньте відеоурок за покликанням
https://www.youtube.com/watch?v=sw057qhBVIs
3. Виконайте домашнє завдання: опрацювати
матеріал за підручником С.194-196, заповнити
літературний паспорт до однієї з поезій, за бажанням
написати вільне есе про вірш Д.Павличка «Два
кольори», висловивши свої міркування щодо причин
популярності цього твору в народі.
Літературний паспорт надішліть на перевірку до
наступного уроку!
В моєму тілі — дух ненависті,
Любові дух і дух вини.
Дмитро Павличко
 Народився Дмитро Васильович
Павличко 28 вересня 1929 року в селі Стопчатові
Яблунівського району на Івано-Франківщині (тоді ця
територія була під Польщею) в селянській сім’ї.
Початкову освіту здобув у польській школі в Яблунові.

«Батько був змушений віддати мене до польської школи. За це

отримав гроші на навчання старшого брата Миколи й роботу».

«Учителька пані Вебер змушувала читати віршик «Хто ти є? –

Поляк малий. – Який знак твій? – Орел білий». Я відмовився.
Сказав, що я українець. На це почув зухвале: «Ти не
українець, ти русин!» Я заперечив. Вона відміряла 20 ударів
залізною лінійкою по моїй руці. Та спухла. Я втирав сльози
образи. Та вчителька укріпила моє українство».
Продовжив навчання в Коломийській гімназії, а далі
–у Яблунівській середній школі.
 1944 року родина пережила трагедію: німці
розстріляли Дмитрового брата Петра. У 15 років
Дмитро Павличко написав перший вірш, що
стосувався цієї трагедії, а згодом відобразив подію в
поемі «Вогнище».
 З осені 1945 p. по літо 1946 р. був ув’язнений за
сфабрикованою справою щодо звинувачення в
належності до УПА.

«Мені «шили» керівництво молодіжною

організацією, так званою дитячою сотнею УПА, якої
ніколи не існувало. Доніс сусід, якого притиснуло
НКВД. Він вигадав: Павличко нами керував. Соснін
вийняв паркетину з підлоги. Бив мене по шиї, по
руках, закладав пальці в двері, лякав вогнем. І я
зізнався в тому, чого не було. Спитали, яке мав
псевдо. Вигадав – «Граб». Папери підписав через «е»
– Павлечко».
У 1953 р. закінчив філологічний факультет
Львівського університету.
Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з'явилася
у 1953 р. Пізніше побачила світ поетична книга
«Моя земля» (1955).
3 1957 по 1959 pp. керує відділом поезії журналу
«Жовтень.
У збірках «Любов і ненависть» (1953), «Моя земля»
(1955), «Бистрина» (1959), «Днина» (1960)
трапляються твори неоднозначні. Проте поет один
із перших розібрався в складних політичних і
літературних перипетіях післясталінського періоду.
1958 р. у Львові виходить збірка «Правда кличе!».
До неї ввійшов вірш «Коли помер кривавий
Торквемада», де прозвучало грізне звинувачення,
яке зривало маску з тоталітарної системи та її
вождів. Невдовзі збірку було заборонено.
Згодом вийшли збірки «Бистрина» (1959), «Днина»
(1960), «Пальмова віть», «Жест Нерона» (1962),
«Пелюстка і лоза» (1964).

Переїхавши до Києва 1964 р.,

поет працює в сценарній
майстерні кіностудії
ім. Довженка. За його
роботами поставлені фільми
«Сон» у співавторстві з
В. Денисенком (1965) та
«Захар Беркут» (1970).
 Етапною стала для Павличка збірка «Гранослов»
(1968), яка засвідчила, що його творчість набуває
неповторного індивідуального звучання. Людина в
ній осмислюється як частина природи, матерії,
космосу, а життя – як дотик вічності й миті,
особистість набуває космічних координат.
 У 1971–1978 рр. – головний редактор журналу «Всесвiт».
У 80-тi роки XX ст. ‒ секретар Спiлки письменникiв СРСР i
Спiлки письменникiв України, активно боровся за надання
українськiй мовi статусу державної.
Один iз засновникiв Товариства української мови iменi
Тараса Шевченка, Народного Руху України та один з авторiв
Акта проголошення незалежностi України 24 серпня 1991 р.
У 1995–1998 рр. – Надзвичайний i Повноважний Посол
України у Словацькiй Республiцi, 1999–2002 рр. – у
Республiцi Польща.
Протягом 2006–2011 рр. – голова Української Всесвiтньої
Координацiйної Ради.

З 2010 р. – голова Народного комiтету захисту України.

 Подорожі світом (Куба, Канада, Америка та інші
країни), глибоке ознайомлення зі світовою літературою
не тільки розширили його уявлення про світ, а й
наблизили до нього поезію Заходу й Сходу, збагатили
художню палітру. Він блискуче оволодів такою
складною віршовою формою, як СОНЕТ, зробив
чималий внесок у його цікавий різновид – білий сонет,
увів в українську літературу поширені в близькосхідній
ліриці РУБАЇ, відродив у сучасній поезії жанр
ПРИТЧІ.
Дмитро Павличко – автор відомих пісенних текстів
«Впали роси на покоси», «Лелеченьки», «Пісня про
Україну», «Долиною туман тече», «Явір і яворина»,
«Я стужився, мила, за тобою», «Дзвенить у зорях
небо чисте», «Розплелись, розсипались», а пісня
«Два кольори» стала народною.
Не оминув поет своєю увагою найменших читачів,
яким подарував твори «Золоторогий Олень»,
«Дядько Дощ», «Де найкраще місце на землі».
Його літературознавчі статті, есеї, виступи з питань
літератури склали три вагомі збірки –
«Магістралями слова» (1977), «Над глибинами»
(1983) та «Біля мужнього світла» (1988).
 Великою заслугою
Д. Павличка є введення в
літературне життя України
творчості видатного поета-
лемка, до цього незнаного
Богдана-Ігоря Антонича,
книжку якого «Пісня про
незнищенність матерії» він
упорядкував і
видав ще 1967 р., написавши
ґрунтовну вступну статтю.
 Варто сказати й про Павличка-перекладача, який
увів у світ нашої духовності поезії Хосе Марті,
Николу Вапцарова, великого Шекспіра...

У 1994 р. написав книжку «Покаянні псалми», далі

побачили світ збірки поезій «Золоте ябко» й
«Ностальгія» (1998), а в XXI столітті – ціле ґроно
високопоетичних книжок: «Засвідчую життя»,
«Наперсток», «За нас», «Пам’ять», «Сонети.
Світовий сонет», «Задивлений в будущину», «Не
зрадь», «Три строфи», «Аутодафе», «Кирило
Осьмак», «Потоп», «З різних літ». У 2009 році
вийшла друком ювілейна збірка вибраних поезій
«Покаянні псалми».
«Найважливіша моя книжка називається «Іван
Франко». Вийшла 2018-го. Це збірка статей і
виступів про нашого генія. Він показав, що все
міняється, але є дві незмінні речі – правда й
національна гідність. Що держава не може
мати всю повноту влади. І кожна нація має
право на свободу. Мусимо зробити йому
пам’ятник і культурно- меморіальний центр
там, де зараз арка дружби невідомо яких
народів. Я почав збирання коштів. Якщо ми
нація, а не холопи, то пам’ятник буде».
Назва вірша «ДВА КОЛЬОРИ»
Автор Дмитро Павличко.
Рід
Жанр
Вид лірики
Мотив твору
Ідея
Зміст назви
вірша
Назва вірша «ДВА КОЛЬОРИ»
Автор Дмитро Павличко.
Рід лірика.
Жанр пісня, що стала народною.
Вид лірики особиста лірика.
Мотив твору роздуми про долю людини й материнську
любов.
Ідея заклик шанувати родину як основу буття;
шукати свою долю попри перепони життя.
Зміст назви Кольори символізують дві сторони
вірша людського життя – любов і журбу. Вони
найчастіше зустрічаються на рушнику. Саме
його дала сину в дорогу мати як спогад про
домівку, оберіг, як символ материнської
любові.
 ДВА КОЛЬОРИ:
червоний (любов, радість,
щастя); чорний (журба,
смуток, горе);
ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ, для
якого важливим є
«глибина» самого
подарунка;
ДОРОГА (життєвий
шлях);
ОБРАЗИ
ВИШИТА СОРОЧКА
(материнська любов)
ЗБІРКА «ТАЄМНИЦЯ ТВОГО ОБЛИЧЧЯ» - поема
великої любові з її радощами й печалями. До збірки
увійшли 84 поезії.

Основні мотиви:

❑ радість кохання;
❑ очікування милої;
❑ зустріч із коханою;
❑ гіркота розлук та розчарувань.
Дмитро Павличко зазначає, що
вірші відображають те, що діялося в
його душі, коли любив і пізнавав
найглибшу таїну людського буття.
За силою змальованих у цих віршах
почуттів книжка «Таємниця твого
обличчя» нагадує збірку І. Франка
«Зів'яле листя». Ліричний герой —
звичайна людина, яка вміє тонко
відчувати й цінувати красу.
Назва вірша «Я СТУЖИВСЯ МИЛА ЗА ТОБОЮ…»
Автор ДМИТРО ПАВЛИЧКО.
Рід
Жанр
Вид
лірики
Мотив твору
Особливості
композиції
Образи твору
Назва вірша «Я СТУЖИВСЯ МИЛА ЗА ТОБОЮ…»
Автор ДМИТРО ПАВЛИЧКО.
Рід лірика.
Жанр ліричний вірш.
Вид інтимна з елементами пейзажної.
лірики
Мотив твору туга нещасливого кохання, що спонукає до творення
краси, мистецтва.
Особливості композиції чітка, виразна, це підкреслює про­зорість думки,
довершеність емоційного малюнка. Вихідний момент
- сум ліричного героя за коханою (1-й рядок);
роз­виток почуття — ліричний герой стає явором, що
росте й співає яворині, мріє про її кохання;
кульмінація — смерть явора (передостанній рядок);
резюме — яворова туга пе­ревтілюється в скрипку
(останній рядок).
Образи твору герой і героїня - явір і яворина.