Дмитро Павличко (1929-2023)

29 січня 2023 р. — у день пам'яті Героїв Крут —

відійшов у вічність класик сучасної української
літератури, великий Поет і великий Громадянин,
співавтор Декларації про Незалежність України

Пісня«Два кольори»
Народився 28
вересня 1929 року в
селі Стопчатів, нині
Косівський район,
Івано – Франківська
область, в
селянській родині.
Івано – Франківщина – місце народження.
Яблуневе – початкова освіта у польській школі
Коломия – навчання в гімназії
Львів – навчання в університеті
Київ – проживав до смерті.
 Навчався

1.
Польськомовна 4.Львівський
школа в університет
Яблунові
2.Яблунівська 3.Коломийська
середня школа гімназія
Київ, 2018 р.
Два кольори (за першодруком)

Як я малим збирався навесні

Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.

Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Мене водило в безвісті життя,

Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.

Мені війнула в очі сивина,

Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.

Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.

1965.
 Пісня
- Це музикально –
поетичний різновид
мистецтва,
призначений для
співу, вона
складається з
куплетів, є приспів.
 Історія створення пісні:
Популярна українська пісня написана у 1964 році.
Олеся Білаш, донька композитора Олександра
Білаша, про створення пісні «Два кольори»:

«Батько з Павличком сиділи на якомусь

з'їзді комсомолу. Було нецікаво, тому
роздивлялися по залу. І раптом попереду
побачив жіночку з накинутою на плечі
хусткою: на чорному тлі — червоні троянди,
такі яскраві, що просто очі виїдали.
— Бачиш оту жіночку? — спитав батько
Павличка. — Дивись, яка хустка — червоне і
чорне.
— Червоне — то любов, а чорне — то журба,
— відповів Дмитро Васильович.
Білаш Олександр Іванович -
Вони потихеньку втекли із з'їзду, поїхали до
композитор, автор музики Будинку творчості у Ворзелі. Написали пісню
буквально за півгодини».
 Дмитро Павличко про важку
дорогу пісні до слухача:
Пісню "Два«Два кольори»:
кольори" я написав 29 лютого 1964 року, разом з
композитором Олександром Білашем. Нам було нудно на
комсомольському зібранні, а переді мною сиділа гарна жінка, у
чорній хустці з вишитою на ній червоною трояндою, це
нагадало мені мою сорочку, і першу строфу я написав просто на
коліні… Я відчув, що це початок пісні, так само як золотошукач
відкриває краплину золота.
Ми втекли із засідання, і в той же день разом з Сашком дописали
пісню. Вона лежала рік у Дмитра Гнатюка, а потім, напередодні
жовтневих свят, Гнатюк показав її в ЦК, і там, як він мені
розповідав, одна дуже поважна особа сказала - пісню потрібно
переробити, тому що вона не є соціалістичною. Але я сказав, що
нічого переробляти не буду, і нехай та поважна особа переписує
сама. Петро Шелест (саме він був тією поважною особою),
дізнавшись про мою відповідь, розлютився, але потім сказав, що
чорт з нею, і нехай Гнатюк співає як є.
 Дмитро Павличко про важку дорогу
пісні до слухача:
Пісня прозвучала, і почала співатися повсюди. Після цього
мене і Білаша викликали у партійну школу, де два
кагебісти з нами вели бесіду і сказали, що я мав би
прекрасно знати, що таке червоне і чорне - мовляв, ми
написали бандерівський гімн. Нам тоді просто кості
затерпли, бо ми розуміли, чим це загрожує. Я тоді почав
говорити, що рушники, сорочки – навіть на Гуцульщині,
звідки я родом, - вишивають червоно-чорними нитками.
Я сказав, що це народна вишивка, а отже, і народна пісня.
Врешті-решт я навіть запитав їх: а який прапор був у
Паризької комуни? Я був начитаний і знав, що Паризька
комуна мала червоно-чорний прапор. Коли я їм це сказав,
вони затихли.
 Дмитро Павличко про важку дорогу
пісні до слухача:
— Партійно-радянська цензура “Два кольори”
охарактеризувала як націоналістичну, як гімн ОУН. Вони у
своєму репертуарі мали подібну пісню, ми з Білашем про
це не знали. Там були такі слова: “Наш прапор червоно-
чорний. Червоний — то добро, а чорний — пекла дно...”.
Через якийсь час мене і Сашка Білаша кадебісти запросили
в партійну школу на вечерю. Там почали мене розпинати
за те, що написав гімн бандерівцям. А Білаша попередили,
що Павличко може його підвести: “Ти з Полтавщини, а
Дмитро Васильович з Галичини...”.
Проте Білаш не побоявся сказати: “А хіба на Полтавщині
не такі рушники? Не така вишивка? Що ви вишукуєте в
тій пісні!? Вона про людське життя. Я її написав і не
відцураюся від неї!”.
 Донька емігрантів зі Львова

Українка Квітка Цісик народилася і все життя

прожила у США. Її голосом захоплювався весь
американський шоу-бізнес. Із нею працювали
Майкл Джексон, Вітні Г'юстон та інші світові зірки.
Та в Україні її почули здебільшого після смерті.
Дві україномовні платівки, які вона випустила за
свій кошт, досі популярні.
Батько Квітки Цісик був львівським
скрипалем. Її бабуся, дідусь, мама жили у Львові
до 1944 року. Родина була знаною інтелігенцією у
місті. Втікаючи від окупації та радянської влади, у
1949 році опинилися у США. Співачка народилася
Квітка Цісик вже у Нью-Йорку в 1953 році. В дитинстві Квітка
була пластункою – їздила у табори в гори, де
(1953-1998) вивчала українські пісні, звичаї і обряди.
1983 року разом з матір'ю відвідала Україну — була у
Львові й інших містах Західної України. Це був
неафішований і перший ( і останній) раз, коли Квітка Цісик
завітала до історичної батьківщини. На той час її пісні були
заборонені в Україні. Візит обмежився гостюванням у
приватних помешканнях.
 Як сприйняли пісню
батьки Д. Павличка:
— Цього не забуду ніколи. Коли приїхав у своє село, і
ми ввечері з татом йшли від моєї сестри додому
через Стопчатів, через відчинене вікно когось із
односельчан почув, як по радіо передавали “Два
кольори”. Співав Дмитро Гнатюк. Мій батько вже
чув її, і вона справила на нього велике враження.
Перше, що сказав мені: “Зупинись! Послухай, дуже
цікава нова пісня “Два кольори”. Того вечора татові
не зміг сказати, що це я написав слова до неї.
Витирав сльози в темноті... Тоді був
найщасливішою людиною у світі. Звісно, батько
пізніше дізнався усю правду.
 «ДВА КОЛЬОРИ»
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.

Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне —
то журба.
• Які почуття і враження виникли під час
прослуховування поезії, пісні?
• Які картини уявляли, слухаючи твір?
Опишіть їх.
• Яким постає образ матері у вірші?
• Хто є ліричним героєм?Схарактеризуйте
його:який він, що відчуває?
Тема : розповідь про вишиту сорочку — часточку
маминої душі, оберіг; «свої пороги» — як початок і
кінець людської долі, її духовне начало.
Ідея: уславлення материнської любові, яка
завжди поруч із дитиною,оберігає її; звернення
до читачів шукати свою життєву дорогу, свою
долю, долаючи труднощі і переживаючи радощі.
Жанр: ліричний вірш
 Основні
мотиви вірша
–
мотив дороги як символу
людської долі ;
мотив материнського
благословення.
Епітети : незнані шляхи; мамине шиття;
вишите життя; сумні і радісні дороги;
Порівняння: переплелись,як мамине шиття,
мої...дороги;
Символ-антитеза: червоне-то любов,а чорне-то
журба; сумні і радісні дороги;
Метафори: життя водило; війнула в очі
сивина;переплелись дороги;
Повтори: два кольори мої,два кольори;
 Образи-символи вірша:
Кохання
Радість
Червоний
Щастя
Материнська
любов
Горе
Чорний Смуток
Журба

Печаль