Марія Сокіл-Рудницька

Підготувала Єфімчук Юлія

 Ранні роки та родина

Народилась Марія 8 жовтня 1902 р. у селі Жеребець поблизу Оріхова

Олександрівського повіту на Катеринославщині (нині територія
Запорізької області) у родині народних вчителів Івана та Євдокії Соколів.

Батьки були педагогами від Бога, успішно виховали п’ятеро власних

дітей і сотні чужих. У такій ось щасливій родині й зростала майбутня
співачка. 

З батьком та братом
1912 року вона під керівництвом батьків закінчила початкову школу і батько відвіз ї ї
до Катеринослава. Тут наступного року дівчинка вступила до жіночого
комерційного училища С.І. Степанової, де отримала гарну гуманітарну освіту. В цей
час разом зі своїми братами Миколою і Василем вона мешкала в сім'ї Івана Труби.
Дівчина добре навчалася, співала на концертах в училищі. Там ї ї почув відомий
актор Антон Хорошун і порадив батькам повести доньку до знаменитої викладачки
вокалу Зінаїди Малютіної. Після прослуховування Маню відразу ж зарахували до
музичного училища, яке згодом стало консерваторією. Разом із Марією Сокіл у
класі вокалу професорки Зінаїди Малютіної вчився Іван Паторжинський. Вони
подружилися і часто потім співали дуетом.
 А навесні 1927 року Марія разом із
Іваном Паторжинським дебютувала
на сцені Харківської опери й
упродовж трьох роківт була його
солісткою. Тут, у Харкові, сталася
визначна подія і в особистому житті
Марії - вона знайомиться з Антіном
Рудницьким, талановитим 
композитором і диригентом, який
був запрошений до оперного театру
з Галичини

Восени цього ж року Марія та Антін

одружилися



 1930 року подружжя Рудницьких запросили до Київської державної академічної

української  опери. Цей період був ознаменований новими творчими досягненнями
співачки. Вона переспівала майже весь репертуар української, російської, зарубіжної
класики.

Однак успіхи Марії Сокіл були затьмарені першими хвилями сталінських репресій.
Було заарештовано чимало друзів серед акторів, письменників, композиторів.
Кожного дня можна було чекати і їхнього з Антоном арешту. Тому після закінчення
контракту Антона Рудницького, не дослухавшись до наполегливих пропозицій
керівництва і «органів» залишитись, подружжя влітку 1932 року виїхало до Галичини.

Композитор Василь Барвінський писав: «На обрії українського вокального

мистецтва, на якому ясним сяйвом палають імена Крушельницької, Мишуги
і Менцинського, зійшла нова зірка рівнорядної величини – Марія Сокіл».
Вона виступала від України, хоча вже не була її громадянкою. Австрійська
музична критика високо оцінила її вокально-артистичні здібності, а
національна опера запросила її гастролі. Тут вона співала в опері Д.
Пуччіні «Чіо-Чіо-Сан». Співачка також гастролювала у Варшаві, Празі,
Берліні, Вільнюсі, Ризі, здійснила поїздки містами Галичині.

У 1937 році представники львівської

громадськості на чолі з
митрополитом  Андрієм Шептицьким
звернулися до подружжя із проханням
здійснити концертне турне до
Америки. Метою було збирання
коштів на будівництво української
великої лікарні у Львові. Артисти
прийняли пропозицію і протягом
восьми місяців дали велику кількість
концертів, зокрема в Нью-Йорку (в
одному з найбільших у світі
концертних залів – «Карнегі Холл»),
Чікаго, Детройті, Філадельфії, а також
в канадських містах –
Торонто,Вінніпезі, Едмонтоні та інших.
Наприкінці 1938 року Марія з чоловіком знову вирушає у власне турне
по США. Вони з успіхом виступали на оперних сценах і в симфонічних
концертах по багатьох містах Північної Америки та Канади. Цього ж
року Нью-Йоркська кіностудія запрошує Марію Сокіл на головну роль
Одарки у музичному фільмі Василя Авраменка «Запорожець за
Дунаєм» («Cossacks in Exile»), поставленому за однойменною оперою
Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Партнером
Марії став Михайло Швець, який виконав роль Карася.
З часом, 1946 року, Марії довелося залишити сцену. Багато часу вона присвятила вихованню
двох синів, які народились на американській землі у 1942 та 1944 роках. Сини продовжили
справу батьків і стали успішними музикантами, старший Роман – піаніст, Доріан –
віолончеліст. 
З 1958 року займалась педагогічною діяльністю у Філадельфійській музичній академії, а
потім у власній музичній школі. Антон Рудницький 1967 року створив оперу «Анна
Ярославна, королева Франції», мріяв поставити ї ї на рідній землі. В останні роки життя він
написав кілька книг із музикознавства: «Українська музика», «Про музику і музик».
Пані Марія на багато років пережила чоловіка. Після смерті Антона Рудницького, що сталася
1975 року, жила самотньо.