Харківський національний університет мистецтв імені І. П.

Котляревського

Кафедра хорового диригування

Анотація: „Оживуть степи, озера..“

Кантата « „Радуйся ниво неполитая » М. Лисенко

Виконала: студентка 1 курсу

Кафедри хорового диригування:
Ободовська А.Д.
Клас докт.мистецтвознавства, професора
Батовської О.М.

Харків 20222
План:

1. Про композитора

2. Творчість

3. Історія написання кантати

4. Структура

5. Описання

6. Розбір

7. Виконавчий розбір

8. Виконавські та диригентські труднощі

9. Джерело додаткової інформації

1. Про композитора
 ЛИСЕНКО
Микола Віталійович (1842-1912)

Випускник Імператорського університету Св. Володимира

(1864 p.), видатний український композитор, родоначальник
української національної музичної класики, громадсько-
освітній діяч.

Микола Віталійович Лисенко народився 22 березня 1842 р. у с. Гриньки

Кременчуцького повіту Полтавської губернії в родині поміщика, армійського офіцера,
Віталія Романовича Лисенка.

1852 p. M. Лисенко приїхав у Київ і його було прийнято до приватного чоловічого

пансіону. Потім він закінчив 2-гу Харківську гімназію. Ще під час навчання в пансіоні
Лисенко починає записувати народні пісні. Згодом успішно виступає у студентських
концертах. Вивчає музичні твори.

1859 p. M. Лисенко вступає до Харківського університету. Провчившись рік, він

переводиться на природничий відділ фізико-математичного факультету університету
Св. Володимира. Навчаючись в університеті, М. Лисенко вивчав українську мову, щоб
зробити її "культурною і своєю". Окрім того, брав участь у підготовці "Словаря
української мови" Б. Грінченка, диригував студентським хором, був одним з
організаторів недільних шкіл для робітників.

1864 p. M. Лисенко закінчив університет. Наступного року здобув науковий ступінь

кандидата природничих наук, захистивши дисертацію "О половом размножении
нитчатых водорослей".

Після закінчення університету Лисенко два роки працює мировим посередником у с.

Таращі Київської губернії. Водночас його вабила до себе музика. Він збирає й
обробляє народні пісні. Повернувшись до Києва, готує до видання дві збірки пісень
для голосу з фортепіано, створює оперу "Андріашіада".

1867 p. M. Лисенко виїжджає до Лейпцига, де два роки навчається в консерваторії. Тут

він видає підготовлену ще в Києві збірку українських народних пісень. Тоді ж починає
писати музику на тексти "Кобзаря" Т.Г. Шевченка. 1868 р. М. Лисенко написав музику
до "Заповіту" Т. Шевченка на прохання молодих композиторів Галичини.

Після закінчення Лейпцизької консерваторії М.В. Лисенко повертається до Києва й

активно переймається його музичним життям та громадською діяльністю. Роботу в
музичній школі поєднує зі збиранням та популяризацією народних пісень. Пише п'єси
для фортепіано, оперети "Чорноморці" і " Різдвяна ніч" (перероблена пізніше на
оперу).

1873 р. Лисенко подорожує Галичиною та Сербією. Записує польські, чеські,

моравські, сербські, хорватські пісні, які потім у власній обробці включить до
репертуару хорових концертів. Того ж року він знайомиться із кобзарем Остапом
Вересаєм і вивчає його творчість.

1874 р. у Київському оперному театрі автори-аматори поставили "Різдвяну ніч" М.

Лисенка у вигляді музичної комедії. Вистава мала великий успіх. 1876 р. побачив світ
третій випуск народних пісень в обробці М. Лисенка, але за кордоном - оскільки того
ж року вийшов горезвісний Емський указ, спрямований на придушення національної
культури. Тому збірку Лисенка не було допущено в Україну.

М. Лисенко навчався у С.-Петербурзькій консерваторії по класу М. Римського-

Корсакова, який високо оцінював його здібності.

1880 р. частково було знято заборону з українського репертуару для театру, і Лисенко
береться за створення свого найкращого твору - опери "Тарас Бульба", над якою
працював 10 років. У цей час він створює лірико-фантастичну оперу "Утоплена" за
повістю М. Гоголя, закінчує останню редакцію "Різдвяної ночі", пише кантату на 5
частин "Радуйся, ниво неполитая" на шевченківські теми.

Великий слід в історії української музичної культури залишили хорові подорожі М.

Лисенка по Україні. Народна пісня, хорове мистецтво долинали до найвіддаленіших
куточків нашого краю.

Як композитор, Лисенко писав у різних жанрах. Це і продовження серії музики до

"Кобзаря", і пісні на тексти Івана Франка, Лесі Українки, Генріха Гейне. Також він
друкує збірки українських народних пісень для голосу з фортепіано, для чоловічого й
змішаного хорів. Одна за одною з'являються опера "Наталка Полтавка", дитячі опери
"Коза-Дереза", "Пан Коцький", "Зима і Весна". Микола Лисенко - автор хору "Боже
великий єдиний..." - духовного гімну України.

Плідною була й наукова діяльність композитора. Визнання серед громадськості

здобули його праці "Народні музичні інструменти на Вкраїні", "Про тарбан і музику
пісень Відорта", "Музика до думи про Богдана Хмельницького". Лисенко також веде
виконавську діяльність, бере участь у хорових та камерних інструментальних
концертах.

Активну участь узяв композитор у підготовці до відкриття 1903 р. у Полтаві

пам'ятника зачинателеві нової української літератури І. Котляревському. На
урочистостях з нагоди цієї події прозвучала кантата М. Лисенка "На вічну пам'ять
Котляревському".

Кінець XIX - початок XX ст. - вершина творчої і громадської діяльності Миколи

Віталійовича. 1903 р. широко відзначався 35-річний ювілей його творчого шляху. У
Києві на честь ювіляра було поставлено "Різдвяну ніч", у Петербурзі влаштовано
великий концерт. Під час урочистостей друзі організували збір коштів для
композитора. На частину з них восени 1904 р. у будинку на вул. Велика Підвальна
(тепер Ярославів Вал) у м. Києві було відкрито музично-драматичну школу. Тут
уперше в Україні працювали відділ української драми та класи народних інструментів,
зокрема бандури, і теорії музики.

Вихованцями школи були композитори Л. Ревуцький, К. Стеценко, артисти О. Ватуля,

Б. Романицький, скрипаль М. Полякін, фольклорист В. Верховинець, співак М.
Микита, хоровий диригент О. Кошиць та ін. Композитор працював у своїй школі до
останніх днів життя.

Музичну діяльність М. Лисенко постійно поєднував з невтомними зусиллями на

громадській ниві. Ще у молоді роки він співпрацював з київською "Громадою".
Пізніше активно гуртував українських митців у Київському літературно-артистичному
товаристві, а 1908 р. став засновником та визнаним лідером "Українського клубу" -
об'єднання, що відіграло виняткову роль у формуванні національно свідомої
інтелігенції. Помер невдовзі (6 листопада 1912 р.) після того, як "Український клуб"
було розігнано поліцією; похорон Миколи Віталійовича Лисенка перетворився на
могутню патріотичну демонстрацію українців.

2. Творчість

• „Боже великий Єдиний“ (церковний гімн)

• „Віють вітри, віють буйні“
• „Гомоніла Україна“
• „Барвінок цвів і зеленів“
• „Дума“
• „Жалі мої жалі“
• „Коли розлучаються двоє“
• „Лисичка“
• „Місяцю – Князю“
• „Ніч яка місячна“
• „ Стоїть гора високая“
• „ По діброві вітер віє“
• „Тополя“
• „Подолянка“

Опери:X

• «Андрашіада» (лібрето Михайла Старицького і Михайла Драгоманова, 1866-77),

• «Чорноморці» (лібрето Михайла Старицького за п'єсою Якова Кухаренка, 1872),
• «Різдвяна ніч» (лібрето Михайла Старицького за повістю Миколи Гоголя, 1874),
• «Утоплена» (лібрето Михайла Старицького за повістю Миколи Гоголя «Майська
ніч», 1883),
• «Наталка Полтавка» (п'єса Івана Котляревського, вокальні номери аранжував Микола
Лисенко, 1889),
• «Тарас Бульба» (лібрето Михайла Старицького за повістю Миколи Гоголя, 1890),
• «Відьма» (текст Любові Яновської, 1901, незакінчена),
• «Сапфо» (лібрето Людмили Старицької-Черняхівської, 1896—1904),
• «Енеїда» (лібрето Миколи Садовського за Іваном Котляревським, 1910),
• опера-хвилинка «Ноктюрн» (лібрето Людмили Старицької-Черняхівської, 1912),

Дитячі опери:  (перші в українській музиці)

• «Коза-Дереза» (1888)

• «Пан Коцький» (1891)

• «Зима і Весна, або Снігова краля», (1892) — всі 3 на лібрето Дніпрової

Чайки (Людмили Василевської)

Музика до спектаклів:

«Чарівний сон» (текст Михайла Старицького, 1894),

«Остання ніч» (текст Михайла Старицького, 1899) та інші.

Вокально-симфонічні твори: (Кантати)

• «Б'ють пороги» (1878),

• «Радуйся, ниво неполитая» (1883),

• «На вічну пам'ять Котляревському» (1895) — всі на слова Тараса Шевченка;

• «До 50-х роковин Шевченка» (1911) на слова Самійленка;

• «Іван Гус»

3. Історія написання
Серед творів «Музики до «Кобзаря» особливе місце посідає монументальна
п’ятичастинна кантата «Радуйся, ниво неполитая», в якій композитор використав один
із найцікавіших шевченкових переспівів текстів Біблії, відомих поруч із його
поетичними перевтіленнями Давидових псалмів, - вірш «Ісайя. Глава 35», де в
алегоричній формі подається світлий ідеальний образ нової, нескореної України, через
біблійні символи змальовується майбутнє нації у напрочуд оптимістичних і
життєствердних барвах. У кантаті використані традиції духовних хорових концертів
ХVІІІ ст., насамперед відчувається тут вплив концертів Д.Бортнянського з його
гнучкою опорою на інтонації кантів-віватів, ліричних пісень поруч із зворотами
думного епосу та використанням різноманітних прийомів європейського хорового
письма. Така своєрідна стилізація[80], що вкрай рідко трапляється у М.Лисенка,
викликана потребою передати позачасовий «вічний» образ, не пов’язаний з
конкретними історичними подіями, але актуальний для будь-якої епохи української
історії, а також через те, що в основі поетичного твору лежить бібілйний прообраз,
отже, і в музичному вирішенні варто було озирнутися на вітчизняні традиції духовної
музики.

4.Структура

Перша частина, «Радуйся, ниво неполитая», найповніше передає глибинний сенс

слова «радуйся». Всі засоби виразності спрямовані саме на його втілення: цьому
сприяє і типово кантовий виклад хору, і радісні, збуджені вигуки початкових
«віватів». Разом з тим тут можна почути й характерні звороти старовинних
українських колядок, що теж часто починаються зі слів «радуйся» (нп., «Ой, радуйся,
земле, Син Божий народився»). Ця частина особливо розгорнута й побудована на
просторових перекличках фраз окремих груп хору. Маса хорового звучання
надзвичайно яскраво підкреслює святковий, величальний характер музики.
       Друга частина «І процвітеш, позеленієш, мов Іорданові святії» доручена
квартетові солістів. Образ квітучої землі викликав у композитора паралелі з
веснянковими мелодіями, а також - в ширшому сенсі - з романтичною «пейзажною»
лірикою. Настрій цього розділу кантати вражає своїм внутрішнім спокоєм, гармонією,
плавна наспівна мелодія ллється ніби на одному «широкому диханні».
       Третя частина «І спочинуть невольничі утомлені руки» написана для соло
сопрано в супроводі хору. Музика цього розділу викликає досить яскраві асоціації з
образом Насті з опери «Тарас Бульба»: в ній так само переважає м’яка, «благальна»
лірика українських тужливих пісень, а в кульмінаційних моментах навіть вчуваються
певні «схлипуючі» інтонації плачів-голосінь. Композитор не обмежується тут у
прочитанні поетичного слова лише конкретним віршем - за символом «невольничих
утомлених рук» постає вся галерея жінок-страдниць, покривджених і зраджених, від
Катерини до Княжни, знаних нам й з творчості Кобзаря.
       Четверта частина, «Тоді, як, Господи, святая на землю правда прилетить»
трактується, як урочистий голос пророка, як очікування вищої Божої справедливості,
яка визволить знедолених. Очевидно, тому ці слова призначаються для соліста-тенора
на тлі супроводу, що немовби проголошує незаперечну істину. Невипадково саме в
цьому розділі найсильніше відчутна драматична, театрально-патетична інтонація
оратора, що провіщає цілому народу його шлях.
       Фінал кантати - знову хоровий номер «Оживуть степи, озера», викладений у
формі фуги, де головний мотив, через «перекидання» його по черзі до різних голосів,
сприймається дуже вагомо та урочисто. Сама енергійна жвава мелодія має багато
спільного і з мужніми козацькими піснями, і зі згаданими вже кантами-віватами. Вона
докладно відповідає змісту завершальних рядків пророчої поезії Шевченка - це
картина буяння життя в рідній Україні.

5. Описання

У кантатах - Лисенка кристалізується наскрізна форма музичного втілення, яка

поєднує елементи розповідності,емоційне розкриття суті образів і картину
зображальність. Прототип цієї форми сягає народних дум,драматургічний принцип
яких також заснований на поєднанні описовості і внутрішньої емоційної наснаги у
змалюванні подій. Композитор широко застосовує деякі принципи оперної
драматургії.

Це драматургічні засоби,засновані на взаємодії індивідуального та массового

початку,введення більшої кількості солістів та хоровихгруп,внаслідок чого
активізується рух,посилюється динамічна звучність ,зіставлення коротких сольних
поспівок із хоровими епізодами,застосування прямої мови, речетативів, аріозних
побудов. Характерним для кантат Лисенка є конкретна забражальність ,що ілюструє
поетичний текст і сприяє глибшому висвітленню провідної ідеї.

6. Розбір
П’ята частина „Оживуть степи – озера“ з кантати „Радуйся ниво неполитая“
розпочинається у темпі Alegro molto vivace коротким стрімким симфонічним
супроводом у F – dur. Далі, як це принято в циклічних творах великої форми,
розпочинається хорова фуна, яка написана на основі урочистих, прославляючих
пісень. Після стрімкого оркестрового вступу починається саме експозиція фуги. Вже в
самій чотиритактовій темі басів закладено велику внутрішню силу. Інтонаційно тема
виникла з народних веснянок.

В експозиції відбувається поступове наростання звучності у темпі Andante vivace: тема

проводиться у Басів, Тенорів, Альтів і Сопрано. Протискладення утримується не
завжди, воно написано у характері теми. Ряд інтермедій відіграють динамізуючу роль,
зокрема домінантовоиу органному пункті, де у 40 з’являється sub. p. від якого
починається динамічне зростання до f.

Частим музчним елементом у цій частині є „переклички партій“, наприклад як у 38 -

39, 48 – 52, 63 – 66.

Реприза з’являється на кульмінаційній вершині розвитку, її урочистий характер

зберігається до кінця фіналу. Цей образний стан відтінюється барвистими
відхиленнями наприклад у Gis – dur (64 такт), B – dur ( 24, 28, 60 такт ), Des – dur (30
такт), в – moll (32-37 такт).

Темаові відхилення зустрічаються у 12 такті в оркестрі завдяки темповій вказівці

sistenuto pesante“, у 79 – 82 такті завдяки вказівца poco sostenuto та rall., потім
повернення у первинний темп.

В загальному твір пронизаний ідеєю тордества правди і справедливості, віри у світле

майбутнє українського народу.

7. Виконавчій розбір
Насамперед слід розуміти, що перед виконавцями стоїть основне завдання –
застосування вже вивченних навичок і вивчення нових. Виконавці повинні володіти
розвиненим артикуляційним аппаратом, вокалбними навичками, чистим
інтонуванням, відчуттям музичного стилю, ритму та настрою.

Щодо саме виконання, то саме у цій частині найважнішу роль відіграє ВДП –
внутрішньо – дольова пульсація, тому що частина має темпові відхилення. Щоб
уникнути розбігу у ритмі та темпової неорганізованності, вдп допоможе невтрачати
пульсації до самого кінця. Складнощі можуть виникнути саме з ритмом, бо дуже часто
змінюється ритмічний рисунок з 5/4, на 3/4, тому диригент повинен хору посилати
живий імпульс, вдержуючий темпо -ритмічні зміни. Не менш переконливим імпульс
повинен бути у ауфтактах. Показ вступу повинен бути активним, чітким,
організованним. Динамічна звучність може змінюватись завдяки амплітуді, жесту, але
слід пом’ятати про мінімалізацію рухів, щоб черезмірною рухливістю не заважати
виконавцям, від цього залежить якість виконання.

8. Диригентські труднощі:
1. Динамічне вирівнювання та метод накопичення динаміки, показ гибкой фразировки

2. Поєднання художнього та технічного темпу

3. Виконання поліметрії, вїдроблення техніки "відчуття швидкості руху"

4. Передача художнього образу та настрою

Виконавські труднощі:

1. Чистеінтонування на скачках

2. Логічний розвиток динамики, чітке слідування фразировці

3. Виконання поліметрії, чітке відчуття ритму

4. Різнохарактерність виконання
9. Джерело додаткової інформації:
• Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса
Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В.
Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник,
В.В. Різун та ін.]. - Київ : Світ Успіху, 2005. - С. 33-34.

• https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD
%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB
%D0%BE_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE
%D0%B2%D0%B8%D1%87

• https://www.pisni.org.ua/persons/6.html

• https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=713