Українська музика: історія в художніх артефактах

В А Л Е НТ И Н А К У Л И К
О ПЕРА «Н А РУСАЛЧИН В ЕЛИКДЕНЬ »
М ИКОЛИ Л ЕОНТОВИЧА : АВТОРСЬКИЙ ТЕКСТ
В АСПЕКТІ ВИЯВУ ЖАНРОВИХ
КООРДИНАТ ТВО РУ
В українському музикознавстві постаті М. Леонтовича
належить особливе місце. За майже столітню історію леонто-
вичезнавство накопичило значний матеріал: численні видання
спадщини композитора (нотографічної і вербальної), наукові
розвідки про творчість митця. Та незважаючи на значну кіль-
кість наукових досліджень, спадщина М. Леонтовича й досі є
мало дослідженою. В українському музикознавстві немає
праць, присвячених ґрунтовному вивченню особливостей
«творчої лабораторії» і творчого процесу М. Леонтовича, його
мислення як складових творчої індивідуальності майстра. Не
висвітлено й особливості творчих пошуків композитора у кон-
тексті модерністських процесів в Україні 10 – 20-х років
ХХ століття. Досі в українському музикознавстві не створено
хронографа життя М. Леонтовича. Проте найбільш актуальним
завданням на початку ХХІ століття є уточнення і «перепрочи-
тання» вже відомої інформації у контексті розвитку сучасних
тенденцій і принципів українського музикознавства. Це стосу-
ється як творчості М. Леонтовича загалом, так і окремих творів,
зокрема його незавершеної опери «На русалчин Великдень».
На перший погляд, єдиний театральний опус
М. Леонтовича – опера «На русалчин Великдень» – є достат-
ньо вивченим. Історія створення опери, особливості її драма-
тургії, стилістики розглядаються у багатьох музикознавчих
працях, присвячених висвітленню як творчості М. Леонтовича,
так і становленню українського оперного мистецтва
ХХ століття 1. Однак аналітичні спостереження і висновки
1
Гордійчук М. Микола Леонтович («Творчі портрети українських
композиторів») / Микола Гордійчук. – К. : Муз. Україна, 1972. – 56 с. Гор-
дійчук М. Микола Леонтович / Микола Гордійчук // Науковий вісник На-

266
 Українська музика: історія в художніх артефактах

щодо опери «На русалчин Великдень», подані у працях уче-

них, потребують поглиблення і доопрацювання. Так, напри-
клад, відомі у леонтовичезнавстві факти, пов’язані з історією
створення опери (зміна М. Леонтовичем у процесі роботи над
цим твором авторського задуму та незавершеність композиції
внаслідок трагічної загибелі митця) актуалізуються пробле-
мою жанрових координат твору. Прийнято вважати, що твір
М. Леонтовича є незавершеною трьохактною лірико-
фантастичною оперою. Однак у музикознавчих працях міс-
титься багато суперечливих і документально непідтверджених
положень. Зокрема, колега М. Леонтовича по тульчинській
школі Я. Грех у своїх спогадах (вересень, 1922) пише, що спо-
чатку композитор мав намір «скомпонувати маленьку оперу
для дітей шкільного віку»1. Та майже відразу, зауважуючи, що
М. Леонтовича не задовольняв короткий текст Б. Грінченка,

уковий вісник Національної музичної академії України імені

П. І. Чайковського. – Вип. 65 : Спадщина майстрів. – Кн. 3. – К., 2007. –
148 с. Гордійчук М. «На русалчин Великдень» / М. Гордійчук // Творчість
М. Леонтовича : зб. ст. / До 100-річчя від дня народження М. Леонтовича
/ упор. В. Н Золочевський. – К. : Муз. Україна, 1977. – С. 37 – 62. Заваль-
нюк А. Микола Леонтович. Дослідження, документи, листи. (До 125-ї
річниці від дня народження) / А. Завальнюк ; упор. А. Завальнюк – Він-
ниця : Поділля, 2002. – 256 с. Завальнюк А. Ф. Микола Леонтович. Листи,
документи, духовні твори. (До 130-ї річниці від дня народження)
/ А. Ф. Завальнюк ; упор. А. Ф. Завальнюк. – Вид. 2-е. – Вінниця : Нова
книга, 2007. – 272 с. ; Історія української музики : в 6 т. / АН УРСР. Ін-т
мистецтвозн., фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського ; редкол.:
Л. О. Пархоменко (відп. ред.) та ін. – Т. 4 : 1917–1941 рр. / М. В. Бєляєва,
Т. П. Булка, М. М. Гордійчук та ін. – К. : Наук. думка, 1992. – 615 с. Люд-
кевич С. Музична мова в оригінальних хорових творах і опері «На русал-
чин Великдень» М. Леонтовича / С. Людкевич // Творчість
М. Леонтовича : зб. ст. (До 100-річчя від дня народження М. Леонтовича)
/ упоряд. В. Н Золочевський. – К. : Муз. Україна, 1977. – С. 63 – 75; Леон-
тович М. Музичні твори : зб. VІІІ / Микола Леонтович [Ноти] / ред. і
прим. Я. Юрмаса. – К. ; Харків : Література і мистецтво, 1931. – 104 с.
1
Микола Леонтович : Спогади, листи, матеріали / упоряд.
В. Іванов. – К. : Муз. Україна, 1981. – С. 130.

267
Українська музика: історія в художніх артефактах

Я. Грех розповідає, що митець пропонував розширити його:

«з одної дії зробити дві або й три»1. Таким чином, спогади
Я. Греха не прояснюють питання про жанрові характеристики
твору, над яким працював М. Леонтович.
Музикознавець Ю. Масютін, який одним із перших дос-
ліджував рукописи М. Леонтовича, спираючись на мемуарні
свідчення Я. Греха, наводить у примітках до видання опери2
цікавий факт авторського визначення жанру цього твору. Зо-
крема, намагаючись з’ясувати хронологію роботи композито-
ра над «Русалчиним Великоднем», учений посилається на не-
відомий нині рукопис датований «Листопад 1919 р.». На ньо-
му, за свідченнями музикознавця, рукою М. Леонтовича було
позначено «Матеріали до оперети “Русалчин Великдень”». На
цій підставі Ю. Масютін дійшов висновку, що спочатку ком-
позитор мав намір писати оперету. До жанру опери, на його
думку, авторський задум «змодулював» значно пізніше.
М. Гордійчук, висвітлюючи у своїх працях3 процес робо-
ти М. Леонтовича над оперою, загалом дотримується версій
Я. Греха – Ю. Масютіна, згідно з якими, жанр твору змінюва-
вся за схемою «музично-драматична сцена на основі казки
Б. Грінченка – оперета – “велика опера в трьох діях”»4. Музи-
кознавець спирається на джерельний матеріал, про який не
згадували його попередники, а саме – план лібрето другої і
1
Микола Леонтович : Спогади, листи, матеріали / упоряд.
В. Іванов. – К. : Муз. Україна, 1981. – С. 130.
2
Леонтович М. Музичні твори : збірник VІІІ [Ноти] / Микола Леон-
тович ; ред. і прим. Я. Юрмаса. – К. ; Х. : Літ. і мистецтво, 1931. – 104 с.
3
Гордійчук М. Микола Леонтович («Творчі портрети українських
композиторів») / Микола Гордійчук. – К. : Муз. Україна, 1972. – 56 с.;
Науковий вісник Національної музичної академії України імені
П. І. Чайковського. – Вип. 65 : Спадщина майстрів. – Кн. 3 : Гордійчук М.
Микола Леонтович / Микола Гордійчук. – К., 2007. – 148 с. Гордійчук М.
«На русалчин Великдень» / М. Гордійчук // Творчість М. Леонтовича : зб.
ст. / До 100-річчя від дня народження М. Леонтовича ; упоряд.
В. Н Золочевський. – К. : Муз. Україна, 1977. – С. 37 – 62.
4
Гордійчук М. «На русалчин Великдень» / М. Гордійчук // Творчість
М. Леонтовича : зб. ст. / До 100-річчя від дня народження М. Леонтовича ;
упоряд. В. Н Золочевський. – К. : Муз. Україна, 1977. – С. 38.

268
 Українська музика: історія в художніх артефактах

третьої дій твору, який, за словами М. Гордійчука, був складе-

ний самим композитором1. Згідно з ним, сюжет майбутніх
двох дій мав будуватися на контрастному протиставленні двох
жіночих персонажів: «реальної» Насті і фантастичної Русал-
ки-Лукії, закоханих в Козака-Андрія. Таким чином, в україн-
ському леонтовичезнавстві формується уявлення про досить
чітко визначений задум композитора: створити велику ліри-
ко-побутову оперу з фантастичними елементами.
Про намір композитора писати велику оперу на три дії
говорить у своїх спогадах і лібретистка цього твору
М. Леонтовича Надія Танашевич. За її словами, ця ідея ви-
никла у композитора 1920 року і викликала у неї спротив,
оскільки, на її думку, «казка, любов Русалки й Андрія, по-
винна прошуміти, мов пісня, й урватись назавжди, залиши-
тись казкою одного щасливого дня в житті»2. Однак, щодо
лібрето другого й третього актів Н. Танашевич надає не таку
конкретну інформацію, як М. Гордійчук, а лише висловлює
окремі припущення про можливі шляхи розвитку сюжету
опери. До таких належать, зокрема, спогади, що «першою
картиною другої дії мусить бути чекання Андрія самітною
Лукією, її тиха дружба з батьками»3, «нове життя» з романом
Насті» у другій дії4, а також зауваження про поляризацію
двох жіночих персонажів – реальної «повнокровної» Насті
та фантастичної «блідої і ніжної» Лукії, яке, вочевидь, по-
винно було виконати роль композиційного стрижня в сюже-
тному розвитку другої і третьої дій. Невизначеність спогадів
Н. Танашевич є певним дисонансом, особливо з огляду на
конкретику наведеного М. Гордійчуком «композиторського

1
Гордійчук М. «На русалчин Великдень» / М. Гордійчук // Творчість
М. Леонтовича : зб. ст. / До 100-річчя від дня народження М. Леонтовича ;
упоряд. В. Н Золочевський. – К. : Муз. Україна, 1977. – С. 41.
2
Танашевич Н. Про нашу спільну працю / Надія Танашевич
// Микола Леонтович. Спогади, листи, матеріали / упоряд. В. Іванов. – К. :
Муз. Україна, 1981. – С. 58.
3
Там само.
4
Там само.

269
Українська музика: історія в художніх артефактах

плану», а їхній аналіз наводить на думку кардинально про-

тилежну, за своєю сутністю, позиції М. Гордійчука. Зокрема,
наведені фрагменти спогадів Н. Танашевич дають підстави
говорити про наявність у неї, а отже, й у композитора, лише
загального контуру можливого розвитку сюжету майбутньої
опери, а не про чітко вироблений план. Таким чином, зако-
номірно постають запитання: на яку жанрову модель спира-
вся М. Леонтович у роботі над своїм першим театральним
твором? що було об’єктом творчої праці митця на етапі від-
мови від жанрових параметрів музично-драматичної сцени і
до появи думки про створення великої триактної опери? Від-
повідь на них, на нашу думку, може дати ретельний тексто-
логічний та музично-інтонаційний аналіз автографів твору
«На русалчин Великдень» та джерелознавча критика неав-
торських, але пов’язаних з оперою матеріалів.
Зважаючи на те, що ця опера була одним із останніх
творів композитора, робота над яким тривала до його смерті,
можна припускати, що всі матеріали, пов’язані з нею, були
передані комітету пам’яті М. Леонтовича і становили части-
ну архіву митця. Між тим, серед рукописів музичного архіву
М. Леонтовича (зберігається в Інституті рукопису НБУВ, фо-
нди № 1 та № 5) немає зазначеного М. Гордійчуком «скла-
деного композитором» плану лібрето. Отже, його походжен-
ня залишається нез’ясованим. Можна припускати, що свід-
чення про цей план пов’язані з невідомим на сьогодні дже-
релом або з музикознавчою реконструкцією, здійсненою
М. Гордійчуком на основі спогадів Н. Танашевич чи іншого
мемуариста. Крім того, у музичному архіві М. Леонтовича не-
має рукопису з авторською поміткою «Матеріали до оперети
“На русалчин Великдень”», про який згадує Ю. Масютін.
Архів композитора містить інші документи, які взагалі
не згадуюся у леонтовичезнавчих працях, за винятком ката-
логу «Музичний архів М. Д. Леонтовича»1. Ці матеріали ві-

1
Музичний архів М. Леонтовича : каталог / уклад. Л. П. Корній,
Е. С. Клименко. – К. : НБУВ, 1999. – 115 с.

270
 Українська музика: історія в художніх артефактах

дображають спрямованість і перебіг авторської роботи над

оперою. До них належать:
– автограф музично-драматичної сцени «На русалчин
Великдень» з приміткою «10–11 травня 1919 р. Для 1-ої гім-
назії української» (Ф. І. – Од. зб. 36344. – Арк. 1–4)1;
– автограф сценічної мелодекламації з хорами з примі-
ткою «Речитативи русалок та хори. Київ, 22/ХІ. 1920 р.»
(Ф. І. – Од. зб. 36343. – Арк. 16–18 зв.)2;
– автограф опери у клавірному вигляді з епізодичними
позначеннями інструментів; на титульному аркуші міститься
авторське визначення жанру «Драматично-оперний етюд в
1-й дії. “На русалчин Великдень”» (Ф. І. – Од. зб. 36343, без
арк. 16–18 зв.)3;
– автографи окремих номерів (Ф. І. – Од. зб. 36310;
Ф. І. – Од. зб. 36380; Ф. І. – Од. зб. 36428)4;
– лібрето Н. Танашевич з позначенням «Драматично-
оперний етюд в 1-й дії. “На русалчин Великдень”» (Ф. І. –
Од. зб. 36344; арк. 5–22)5.
Дослідження зазначених матеріалів переконує, що од-
ним із напрямів роботи композитора було створення оркест-
рової партитури майбутнього твору. Як відомо, це було
пов’язане із професійними труднощами – М. Леонтович не

1
На русалчин Великдень [Рукопис]. 10–11 травня 1919 р. – Інсти-
тут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського. – Ф. І. – Од. зб. 36344. –
22 арк. + 16 арк.
2
На русалчин Великдень [Рукопис]. Київ, 22/ХІ. 1920 р. – Інститут
рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського. – Ф. І. – Од. зб. 36343. – 43 арк.
3
На русалчин Великдень [Рукопис]. – Інститут рукопису НБУ
ім. В. І. Вернадського – Ф. І. – Од. зб. 36343. – 43 арк.
4
На русалчин Великдень [Рукопис]. – Інститут рукопису НБУ
ім. В. І. Вернадського. – Ф. І. – Од. зб. 36310. – Арк. 1.; На русалчин Ве-
ликдень [Рукопис]. – Інститут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського. –
Ф. І. – Од. зб. 36380. – Арк. 1; На русалчин Великдень [Рукопис]. – Інсти-
тут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського – Ф. І. – Од. зб. 36428. – Арк. 2.
5
На русалчин Великдень [Рукопис]. – Інститут рукопису НБУ
ім. В. І. Вернадського. – Ф. І. – Од. зб. 36344. – 22 акр. + 16 арк.

271
Українська музика: історія в художніх артефактах

володів знаннями з інструментовки і мав незначний практи-

чний досвід в оркестровці1. Композитор неодноразово звер-
тався за допомогою до колег. Так, Ю. Масютін посилається
на невідомий нині лист М. Леонтовича до К. Стеценка, у
якому він просить надіслати йому до Тульчина партитури
для опанування оркестровки2. Ще про одну спробу вирішити
питання з інструментовкою твору свідчить автограф
М. Леонтовича на одному з аркушів рукописних матеріалів
опери3: «Прошу Вас, Кирило Григоровичу, зробити оркест-
ровку цих номерів. Попросіть Козицького також оркеструва-
ти. Ці оркестровки при нагоді передайте в Тульчин. Я також
інструментую ці номери і, порівнявши, буду вчитися цій на-
уці. Вам у Києві це легко зробити, а мені без знання оркестру
і не чуючи його ніколи, це дуже трудно. Ваші оркестровки
стануть мені до помочи. З пошаною, М. Леонтович»4.
Однак, незважаючи на реальні труднощі з оркестру-
ванням твору і всупереч наявним авторським матеріалам, які
свідчать про занепокоєння митця питаннями інструментов-
ки, зовсім не це становило зміст композиторської роботи
1
Як відомо, композитор грав у семінарському духовому оркестрі,
організував шкільний ансамбль в с. Чуків та аранжував для цього колек-
тиву багато народних пісень, створив духовий оркестр у Вінницькій
школі, працював у гришинському оркестрі (альт), відвідував оперні теат-
ри в Петербурзі, Москві і Києві.
2
Ю. Масютін наводить такий текст з листа М. Леонтовича: «Про-
шу Вас передати через кого-небудь трохи оркестрових партитур, почи-
наючи з легких “Свадьби Фігаро” та кінчаючи Чайковським, Римск.[им]
Кор.[саковим], Вагнером і т. ін. Я знаю, що так багато не можливо, але
передайте, хоч що-небудь: у Вас, напр., є симфонії Бетховена і Чайковсь-
кого. Потім, може, знайдеться що-небудь Скрябіна (з останніх фортепі-
анних творів), хоч одна річ» // Микола Леонтович. Спогади, листи, мате-
ріали / упоряд. В. Іванов. – К. : Муз. Україна, 1981. – С. 91.
3
У музикознавчій літературі цей запис тлумачиться як лист компози-
тора до К. Г. Стеценка (Микола Леонтович : Спогади, листи, матеріали
/ упоряд. В. Іванов. – К. : Муз. Україна, 1981. – С. 39).
4
На русалчин Великдень [Рукопис]. – Інститут рукопису НБУ
ім. В. І. Вернадського. – Ф. І. – Од. зб. 36343. – Арк. 30 зв.

272
 Українська музика: історія в художніх артефактах

М. Леонтовича. Як переконує аналіз нотографічної частини

рукописів, у процесі цієї роботи поступово кристалізувалися
принципи організації цілого внаслідок переосмислення його
жанрової моделі. На цей процес впливало поетапне опану-
ванням М. Леонтовичем сучасних йому жанрових тенденцій
в українському музично-театральному мистецтві початку
ХХ століття.
Аналіз автографів виявив, що, працюючи над твором,
композитор послідовно опрацьовував три жанрові моделі,
втілені у трьох авторських редакціях. Перша версія твору
«На русалчин Великдень» відповідає жанровим ознакам му-
зично-драматичної сцени: це повний виклад сюжету казки
Б. Грінченка у послідовних декламаційних монологах руса-
лок, які чергуються з невеликими музичними номерами –
інструментальною прелюдією (визначення самого
М. Леонтовича), закликами Русалки «Ой, часу не гайте…» та
«Чи всі ви сестриці покинули дно…», трьома хорами на ос-
нові теми «Ой, гори, ой, світи, місяченьку», хор «Ой, нумо,
ой, нумо всі в коло мерщій…», відповіддю Козака, двома ко-
роткими аріозо Шостої русалки (в ситуації перед і після від-
повіді Козака). У поступовому розгортанні творчого задуму
М. Леонтовича важливу роль відіграє один з центральних
музичних номерів сцени – хор-гімн «Ой, світи, ой, гори, мі-
сяченьку». Він становить образно-інтонаційний стрижень,
який детермінуватиме процес кристалізації художньої кон-
цепції майбутньої опери.
Друга редакція твору є сценічною мелодекламацією.
Сюжетно вона представлена лише сценою спогадів русалок
про минуле земне життя. У її вирішенні М. Леонтович спи-
рається винятково на вокальний тип інтонування, який, од-
нак, має специфічні ознаки. Так, партія кожної з русалок
становить «вирівняну» речитативну декламацію на одному
тоні (приклад 1). Ці мелодекламаційні монологи героїнь це-
ментують хорові епізоди, засновані на темі хору «Ой, гори,
ой, світи, місяченьку».

273
Українська музика: історія в художніх артефактах

Приклад 1.
М. Леонтович. Опера «На русалчин Великдень»

Третя редакція твору визначена як камерно лірична

опера. Її текст містить вокальний тип музичного мовлення з
уже відносно індивідуалізованим інтонаційним строєм кож-
ного персонажа та застосуванням структурно-композицій-
них (головна структурна одиниці – сцена) і драматургічних
принципів (зіставлення контрастних образно-інтонаційних
сфер) оперного жанру. Інтонаційний зміст цієї редакції твору
становлять три образно-стильові сфери: міфо-символічна, на-
родно-побутова та лірико-драматична. Розгортання цих інто-
наційно-стильових комплексів в опері визначається поступо-
вою градацією-розкриттям внутрішньої багатогранності обра-
зу русалок: від міфо-символічних істот до реальних персона-
жів (народно-побутова сфера) з виявленням їх лірико-драма-
тичної сутності, психологізму (посилення аріозності, експре-

274
 Українська музика: історія в художніх артефактах

сивно-драматичної насиченості у партії Шостої русалки).

Об’єднані усі образні сфери за принципом монотематизму.
Окрім спрямованості музичної драматургії твору на ро-
зкриття психологізму образу русалок, ознаками камерного
жанру опери М. Леонтовича є масштаби лібрето Н. Танашевич
і авторське визначення на рукописі клавіру – «Драматично-
оперний етюд в 1-й дії».
Опосередкованим доказом того, що творча праця
М. Леонтовича протікала саме в межах камерної одноактної
композиції, є й інші музичні та позамузичні факти. Зокрема,
він не створив жодного (хоча б ескізного) музичного матері-
алу до другої чи третьої дій твору. Однак, зважаючи на особ-
ливості творчого процесу М. Леонтовича, спрямованого від
цілого (загального) до конкретного, такий музичний матері-
ал міг би бути, особливо, якщо зважати, що композитор мав
намір писати велику оперу. Його відсутність пояснюють спо-
гади Н. Танашевич. Так, згадуючи про спільну з
М. Леонтовичем роботу над майбутньою оперою, вона за-
значає: «<…> Коли Микола Дмитрович замовляв перший
акт, то ми відразу сюжету другого і третього не обговорюва-
ли. Це була помилка щодо стрункості структури всього орга-
нізму опери, але оскільки перша дія мала бути тільки
зав’язкою, то її можна було продовжувати далі. В першому
задумі Миколи Дмитровича кінець мав бути лагідним і заве-
ршувався дуетом козака і Лукії, які, взявшись за руки, йшли
в край Андрія, де, очевидно, Андрій мав намір залишити Лу-
кію, бо він в першому акті спішив приєднатись до війська»1.
Незважаючи на певне «сплутування» в пам’яті лібрети-
стки різних етапів роботи М. Леонтовича над твором, очеви-
дним є початковий задум автора писати саме одноактну опе-
ру. У цьому плані слова Н. Танашевич «кінець» «в першому
задумі» необхідно розглядати не як завершення першої дії, а
як закінчення усієї композиції.
1
Танашевич Н. Про нашу спільну працю / Надія Танашевич
// Микола Леонтович. Спогади, листи, матеріали / упоряд. В. Іванов. – К. :
Муз. Україна, 1981. – С. 57.

275
Українська музика: історія в художніх артефактах

У межах камерної оперної форми твір М. Леонтовича

становить оригінальний зразок жанру, спрямований до роз-
ширення, «розсування» меж опери. Зокрема, це пов’язано із
застосуванням у музичній тканині твору широко інтерпрето-
ваної танцювальності. Її межі охоплюють танець як жанр му-
зичної творчості (танці русалок), так і суто вокальні номері
на основі танцювально-пластичного тематизму. Танцюваль-
не походження має більшість номерів твору, безвідносно до
інтонаційно-стильової сфери. Власне, танцювальність як жа-
нрова основа тематизму стала інтонаційною моделлю усієї
опери: її музична концепція сформувалась на основі хору
(«Ой, гори, ой, світи, місяченьку»), жанровими витоками
якого є український козачок. Показово, що це жодним чи-
ном не зумовлено ритмікою вербального ряду. Це підтвер-
джують, зокрема, спроби М. Леонтовича вирішити вокальну
партію русалок у речитативному ключі, а також використан-
ня різножанрової природи танцювальності в окремих вока-
льних номерах опери (козачкова в хорі «Ой, гори, ой, світи,
місяченьку» та вальсова у хорі «Ой, ти сестрице, новенька»).
Таке танцювально-пластичне збагачення музичної драмату-
ргії твору є характерною ознакою опери кінця ХІХ – початку
ХХ ст. і спостерігається у творах М. Лисенка («Енеїда» та
«Ноктюрн»), Дж. Пуччіні (опера-балет «Вілліс»), Р. Штрауса
(«Кавалер троянд»), М. Равеля (опера-балет «Дитя і чари»).
З модерністськими тенденціями часу резонує і стиль
опери М. Леонтовича. Зокрема, обираючи жанрову модель
твору, він зупинився на новому для тогочасної української
літератури жанрі – етюді (або драматичному етюді). Відзна-
чаючись зовні реалістичним сюжетом, він став жанром, у
якому втілилась естетика імпресіонізму й символізму. Осно-
вою драматичної колізії в етюді є відтворення-змалювання
найтонших і найглибших порухів людської душі, її колорис-
тичних мікрообразів (акварель «На камені», етюд «Цвіт яб-
луні» М. Коцюбинського, драматичні етюди «Три світлі ват-
ри», «Танок життя» О. Олеся) у протиставленні категорій
майбутнього і сучасності, ідеального і реального (драматичні

276
 Українська музика: історія в художніх артефактах

етюди «По дорозі в Казку» О. Олеся, «Казка старого млина»

С. Черкасенка).
Окремі ознаки модерністської традиції простежуються й
у творі М. Леонтовича. Зокрема, музична драматургія опери,
спрямована на розкриття діалектичного, зітканого з протиле-
жностей (піднесеного і буденного, лірико-фантастичного і реа-
льного, трепетного й «змертвілого») єства русалок координу-
ється обраною М. Леонтовичем жанровою моделлю твору.
Суголосним модерністським тенденціям часу є також
введення М. Леонтовичем мелодекламації (перший номер1).
Показово, що формально пов’язана з музичною характерис-
тикою Козака, містить різні смислові значення: ознаки місця
дії, часу, стихії природи (нічний пейзаж), тонкого відтворення
мінливості почуттів та емоційного стану героя, а також уза-
гальненої музичної характеристики русалок. Саме в цьому
моменті музичної драматургії твору міфо-поетичне тлума-
чення русалок як образу мрії синхронізується з їх музичною
характеристикою як «яскравої плями, без контурів і меж»2.
Цікаво, що жанру мелодекламації відповідає й друга
редакція твору, яка, зважаючи на авторське датування («22–
23/ХІ 1920 р.»), створювалася одночасно з третьою. Очевид-
но, вона задумана композитором як альтернативна третій
версії стосовно вокального типу інтонування. Можна припу-
стити, що на якомусь етапі роботи М. Леонтович мав намір
загострити міфо-символічну, ірреально-присмеркову сут-
ність образу русалок і тому ще раз звернувся до мелодекла-
мації як найбільш адекватного, на його думку, засобу її (сут-
ності) втілення. Цим можна пояснити, що в другій редакції
опрацьовано в стилі мелодекламації не всю казку
Б. Грінченка, а лише спогади русалок.

1
У редакції М. Скорика мелодекламація Козака замінена на лока-
лізований речитатив.
2
Ефремов С. В поисках новой красоты (заметки читателя) / Сергей
Ефремов // Єфремов С. Літературно-критичні статті. – К. : Дніпро, 1993. –
С. 63. – (Серія «Українська літературна думка»).

277
Українська музика: історія в художніх артефактах

Усі розглянуті факти дають підстави говорити, що у

пошуках оперно-театральної форми М. Леонтович перебував
у руслі модерністських тенденцій в українській музичній ку-
льтурі, опановуючи музичне мистецтво української символі-
стської драми. Продовжуючи в українській музиці лінію ка-
мерної ліричної опери, представленої у пізній творчості
М. Лисенка («Ноктюрн», «Сапфо») і К. Стеценка («Іфігенія в
Тавриді»), М. Леонтович запропонував своє бачення розвит-
ку жанру, засвідчуючи цим спрямованість українського му-
зичного мистецтва на інтегрування у західноєвропейський
інтонаційно-стильовий простір.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гордійчук М. «На русалчин Великдень» / М. Гордійчук
// Творчість М. Леонтовича (До 100-річчя від дня народження
М. Леонтовича) : зб. ст. / упоряд. В. Н Золочевський. – К. : Муз.
Україна, 1977. – С. 37 – 62.
2. Гордійчук М. Микола Леонтович / Микола Гордійчук. –
К. : Муз. Україна, 1972. – 56 с. – (Творчі портрети українських
композиторів).
3. Ефремов С. В поисках новой красоты (заметки читателя)
/ Сергей Ефремов // Ефремов С. Литературно-критические ста-
тьи. – К. : Дніпро, 1993. – С. 63. – (Серія «Українська літературна
думка»).
4. Завальнюк А. Микола Леонтович. Дослідження, докумен-
ти, листи (до 125-ї річниці від дня народження) / А. Завальнюк ;
упоряд. А. Завальнюк. – Вінниця : Поділля, 2002. – 256 с.
5. Завальнюк А. Ф. Микола Леонтович. Листи, документи,
духовні твори / А. Ф. Завальнюк ; упоряд. А. Ф. Завальнюк ; до
130-ї річниці від дня народження. – Вид. 2-е. – Вінниця : Нова кни-
га, 2007. – 272 с.
6. Історія української музики : в 6 т. / АН УРСР. Ін-т мисте-
цтвозн., фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського ; редкол.:
Л. О. Пархоменко (відп. ред.) та ін. – Т. 4 : 1917–1941 рр.
/ М. В. Бєляєва, Т. П. Булка, М. М. Гордійчук та ін. – К. : Наук. ду-
мка, 1992. – 615 с.
7. Леонтович М. На русалчин Великдень [Рукопис]. – Ф. І. –
Од. зб. 36310. – Арк. 1.

278
 Українська музика: історія в художніх артефактах

8. Леонтович М. На русалчин Великдень [Рукопис. – Інститут

рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського. – Ф. І. – Од. зб. 36428. – Арк. 2.
9. Леонтович М. На русалчин Великдень [Рукопис]. – Інститут
рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського. – Ф. І. – Од. зб. 36343. – 43 арк.
10. Леонтович М. На русалчин Великдень [Рукопис]. – Інсти-
тут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського. – Ф. І. – Од. зб. 36344. –
22 акр. + 16 арк.
11. Леонтович М. На русалчин Великдень [Рукопис]. – Інститут
рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського. – Ф. І. – Од. зб. 36380. – 1 арк.
12. Людкевич С. Музична мова в оригінальних хорових тво-
рах і опері «На русалчин Великдень» М. Леонтовича / С. Людкевич
// Творчість М. Леонтовича : зб. ст. / упоряд. В. Н. Золочевський ;
до 100-річчя від дня народження М. Леонтовича. – К. : Муз. Украї-
на, 1977. – С. 63 – 75.
13. Микола Леонтович. Музичні твори : зб. VІІІ [Ноти] / ред. і
прим. Я. Юрмаса. – К. ; Харків : Література і мистецтво, 1931. – 104 с.
14. Музичний архів М. Леонтовича : Каталог / уклад.
Л. П. Корній, Е. С. Клименко. – К. : НБУВ, 1999. – 115 с.
15. Науковий вісник Національної музичної академії України
імені П. І. Чайковського. – Вип. 65 : Спадщина майстрів. – Кн. 3 :
Гордійчук М. Микола Леонтович / Микола Гордійчук. – К., 2007. –
148 с.
16. Танашевич Н. Про нашу спільну працю / Надія Танаше-
вич // Микола Леонтович. Спогади, листи, матеріали / упоряд.
В. Іванов. – К. : Муз. Україна, 1981. – С. 57–61.
Валентина Кулик. Опера «На русалчин Великдень» Ми-
коли Леонтовича: авторський текст в аспекті вияву жанрових
координат твору. Вперше в українському музикознавстві на підс-
таві аналізу рукописів М. Леонтовича висвітлено процес роботи
митця над оперою «На русалчин Великдень»; з’ясовано жанрові
параметри кожної із трьох редакцій твору; окреслено жанрово-
стильові особливості опери відносно розвитку українського музи-
чного мистецтва першого двадцятиріччя ХХ століття.
Ключові слова: опера, музично-драматична сцена, мелоде-
кламація, камерна лірична опера.

279
Українська музика: історія в художніх артефактах

Валентина Кулик. Опера «На русалчин Великдень» Ни-

колая Леонтовича: авторский текст в аспекте исследования
жанровой модели произведения. Впервые в украинском музыко-
ведении на основании анализа рукописей Н. Леонтовича рассмот-
рен процесс работы композитора над оперой «На русалчин Велик-
день»; выяснены жанровые параметры всех трёх редакций произ-
ведения; очерчены жанрово-стилевые особенности оперы относи-
тельно развития украинского музыкального искусства первого
двадцатилетия ХХ столетия.
Ключевые слова: опера, музыкально-драматическая сцена,
мелодекламация, камерная лирическая опера.
Valentyna Kulyk. Mykola Leontovych’s Opera “On Mer-
maid’s Easter”: Author’s Text in Genre Determination Aspect. For
the first time in Ukrainian musicology the process of the artist’s work
on the opera “On Mermaid’s Easter” is elucidated basing on an analysis
of M. Leontovych’s manuscripts. The genre features of each of the
three opera versions are determined. The genre and stylistic characteris-
tics of the opera in respect to Ukrainian music art of the first twenty
years of the twentieth century are described.
Key words: opera, music-dramatic scene, musical recitation,
chamber lyric opera.

280