Professional Documents
Culture Documents
Становлення Національної Музичної Культури Xix - Xx Ст
Становлення Національної Музичної Культури Xix - Xx Ст
НАЦІОНАЛЬНОЇ
МУЗИЧНОЇ
КУЛЬТУРИ XIX -
XX СТ.
36 урок
МУЗИЧНА КУЛЬТУРА
ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
Михайло Вербицький (1815— 1870)
Фундатором Перемишльської композиторської школи
став священик Михайло Вербицький (1815— 1870),
який писав духовну музику в західноєвропейських
традиціях.
На вірш П. Чубинського «Ще не вмерла України…»
Вербицький написав солоспів із супроводом гітари.
Твір побачив світ у збірці «Кобзар» (1885) і почав
поширюватися у численних різновидах. Саме як
національний гімн «Ще не вмерла Україна»
визнавався І. Франком, Лесею Українкою,
трудовими українськими громадами в різних
куточках світу. Особливо широко вживали цей гімн
через те, що його авторами були наддніпрянець
Павло Чубинський і галичанин Михайло
Вербицький — це підкреслювало соборність
українських земель.
Як державний, його законодавчо закріплено ухвалою сейму Карпатської України
(1939). Зі здобуттям Україною незалежності ця пісня стала Державним гімном,
символом відродження та єдності українського народу.
Михайло Вербицький (1815— 1870)
Зі здобуттям Україною незалежності ця пісня стала Державним гімном, символом
відродження та єдності українського народу.
26.04.2024
Хор на вірші Т.
Шевченка «Тече вода
в синє море», хорова
капела «Дударик»
Станіслав Людкевич (1879—1979)
Видатний український
композитор, диригент,
музикознавець,
фольклорист, педагог та
суспільний діяч, один з
найбільш вагомих діячів
Західної України початку
ХХ ст.
Йому судилося прожити
цікаве та довге життя -
композитор дожив до
свого 100-річного ювілею,
- сповнене плідною
творчою діяльністю.
Станіслав Людкевич (1879—1979)
Станіслав Людкевич
виступав своєрідним
каталізатором духовного
життя Галичини.
Він став першим
музикантом-
професіоналом на цих
теренах, фундатором
провідних музичних
жанрів, насамперед
симфонічного та
інструментального. Творча спадщина композитора включає
майже всі жанри, окрім балету.
Станіслав Людкевич «Н
ині Адаме»
Станіслав Людкевич (1879—1979)
Із першим приходом «совєтів» у 1939 році і
другим у 1944 році багато творів Станіслава
Людкевича були заборонені для виконання,
як-то «Кавказ», «Заповіт», «Дніпро». Його
музику критикували. Про «Прикарпатську
симфонію» радянські музикознавці
говорили, що він не розумів життя
радянського села, тому не втілив у
симфонічну музику. А «Стрілецьку рапсодію»
перейменували на «Галицьку». У 60-і роки
80-річному Станіславові Людкевичу таки
дали Шевченківську премію за кантати-
Кантата-симфонія
«Кавказ» Фінал
симфонії на вірші Шевченка «Кавказ»,
«Заповіт», «Наймит».
Василь Барвінський (1888—1963)
Василь Барвінський є
визначним представником
української музичної
культури XX ст. В її історію
він увійшов як композитор,
піаніст, музичний критик,
педагог, диригент,
організатор музичного життя.
Риси його стилю —
ліричність. Палкий
прихильник фольклоризму.
Чутливість до витонченого
колориту є національним
відбитком імпресіонізму.
Василь Барвінський (1888—1963)
З окупацією Радянським Союзом Галичини Барвінський бере
участь у музичному житті вже як директор Львівської державної
консерваторії та голова Львівського відділення Спілки радянських
композиторів України. На початку 1948 року Василя
Барвінського було заарештовано. У МГБ його примусили підписати
документ: «Дозволяю знищити мої рукописи», - і рукописи були
знищені. Під час десятилітнього заслання у Мордовії композитор не
переставав активно займатись улюбленою справою, організовуючи
самодіяльні колективи, навчаючи музичної грамоти усіх бажаючих.
Тут, на засланні, він створив велику кількість обробок українських,
російських, литовських, латиських, узбецьких, татарських і
закавказьких народних пісень для хору та голосу з фортепіано,
написав два чоловічих хори без супроводу на слова Лесі Українки
«Надія», «Знов весна», частіше виконувані потім як солоспіви та ін.
Барвінський «Що то за предиво»
Віктор Косенко (1895—1938)
В історію української музики Віктор Косенко
увійшов, насамперед, як неперевершений
лірик. Його вокальна, камерна і симфонічна
творчість наповнена романтичними
інтонаціями слов’янської музики та народної
пісні. Одному з небагатьох українських
композиторів того часу — Косенкові пощастило
отримати європейську музичну освіту. Його
дитинство пройшло у Варшаві. Він був справді
вундеркіндом: ще у віці шести років, не знаючи
нот, з голосу грав «Патетичну сонату»
Бетховена. Більшу частину життя Віктор
Степанович прожив у Житомирі. Тут Косенко і
його друзі-музиканти створили мистецьке
середовище, яке не поступалося столичному.
Віктор Косенко (1895—1938)
На життя молодий Косенко заробляв
ілюструючи музикою німі фільми.
Сучасники розповідають, що глядачі
бігали за ним із кінотеатру в
кінотеатр, щоб послухати дивовижну
гру музиканта. Адже Косенко був
феноменальним піаністом.
Композитор прожив лише 42 роки.
Уже професор Київської
консерваторії, Косенко створив
симфонічну «Молдавську поему», яку
так і не зміг почути. Вона прозвучала
лише в наші дні. Косенко «Ноктюрн»
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!