Микола Віталійович Лисенко

(1842 – 1912 рр.)

Микола Віталійович Лисенко - випускник Імператорського університету Св. Володимира (1864 p.), видатний український
композитор, родоначальник української національної музичної класики, громадсько-освітній діяч

Хронологічна таблиця Характеристика творчості

22 березня 1842 р. Народився у с. Гриньки
Кременчуцького повіту Полтавської
губернії в родині поміщика,
армійського офіцера, Віталія
Романовича Лисенка. Його батько був
людиною освіченою, передових на
той час поглядів, походив він зі
старовинного козацького роду. Мати,
Ольга Єреміївна, - вихованка
Смольного інституту в Петербурзі.
Вона стала першою вчителькою
музики для Миколи.
1852 p. M. Лисенка привозять у Київ і
віддають до приватного чоловічого
пансіону. Потім він закінчив 2-гу
Харківську гімназію. Ще під час
навчання в пансіоні Лисенко починає
записувати народні пісні. Згодом
успішно виступає у студентських
концертах. Вивчає музичні твори.
1859 р. M. Лисенко вступає до Харківського
університету. Провчившись рік, він
переводиться на природничий відділ
фізико-математичного факультету
університету Св. Володимира.
 Навчаючись в університеті, М.
Лисенко вивчав українську мову, щоб
зробити її "культурною і своєю".
Окрім того, брав участь у підготовці
"Словаря української мови" Б.
Грінченка, диригував студентським
хором, був одним з організаторів
недільних шкіл для робітників.
1864 р. M. Лисенко закінчив університет. Після закінчення університету
Наступного року здобув науковий Лисенко два роки працює мировим
ступінь кандидата природничих наук, посередником у с. Таращі Київської
захистивши дисертацію "О половом губернії. Водночас його вабила до
размножении нитчатых водорослей". себе музика. Він збирає й обробляє
народні пісні. Повернувшись до
Києва, готує до видання дві збірки
пісень для голосу з фортепіано,
створює оперу "Андріашіада".
1867 р. M. Лисенко виїжджає до Лейпцига, де Тоді ж починає писати музику на
два роки навчається в консерваторії. тексти "Кобзаря" Т.Г. Шевченка. 1868
Тут він видає підготовлену ще в Києві р. М. Лисенко написав музику до
збірку українських народних пісень. "Заповіту" Т. Шевченка на прохання
молодих композиторів Галичини.
Пише п'єси для фортепіано, оперети
"Чорноморці" і " Різдвяна ніч"
(перероблена пізніше на оперу).
1873 р. Лисенко подорожує Галичиною та
Сербією. Записує польські, чеські,
моравські, сербські, хорватські пісні,
які потім у власній обробці включить
до репертуару хорових концертів.
Того ж року він знайомиться із
кобзарем Остапом Вересаєм і вивчає
його творчість.
1874 р. у Київському оперному театрі автори- Вистава мала великий успіх. 1876 р.
аматори поставили "Різдвяну ніч" М. побачив світ третій випуск народних
Лисенка у вигляді музичної комедії. пісень в обробці М. Лисенка, але за
кордоном - оскільки того ж року
вийшов горезвісний Емський указ,
спрямований на придушення
національної культури. Тому збірку
Лисенка не було допущено в Україну.
1880 р. Частково було знято заборону з У цей час він створює лірико-
українського репертуару для театру, і фантастичну оперу "Утоплена" за
Лисенко береться за створення свого повістю М. Гоголя, закінчує останню
найкращого твору - опери "Тарас редакцію "Різдвяної ночі", пише
Бульба", над якою працював 10 років. кантату на 5 частин "Радуйся, ниво
неполитая" на шевченківські теми. Як
композитор, Лисенко писав у різних
жанрах. Це і продовження серії
музики до "Кобзаря", і пісні на тексти
Івана Франка, Лесі Українки, Генріха
Гейне. Також він друкує збірки
українських народних пісень для
голосу з фортепіано, для чоловічого й
змішаного хорів. Одна за одною
з'являються опера "Наталка
Полтавка", дитячі опери "Коза-
Дереза", "Пан Коцький", "Зима і
Весна". Микола Лисенко - автор хору
"Боже великий єдиний..." - духовного
гімну України.
1903 р. Широко відзначався 35-річний ювілей
його творчого шляху. У Києві на
честь ювіляра було поставлено
"Різдвяну ніч", у Петербурзі
влаштовано великий концерт. Під час
 урочистостей друзі організували збір
коштів для композитора.
1904 р. На частину з цих зібраних грошей у Музичну діяльність М. Лисенко
м. Києві було відкрито музично- постійно поєднував з невтомними
драматичну школу. Тут уперше в зусиллями на громадській ниві. Ще у
Україні працювали відділ української молоді роки він співпрацював з
драми та класи народних київською "Громадою". Пізніше
інструментів, зокрема бандури, і активно гуртував українських митців
теорії музики. у Київському літературно-
артистичному товаристві.
1908 р. Став засновником та визнаним
лідером "Українського клубу" -
об'єднання, що відіграло виняткову
роль у формуванні національно
свідомої інтелігенції.
1912 р. Помер невдовзі (6 листопада) після
того, як "Український клуб" було
розігнано поліцією; похорон Миколи
Віталійовича Лисенка перетворився
на могутню патріотичну
демонстрацію українців.