Аналіз хорового твору
«Говорили люди, сусіди» Миколи Колесси
Виконала студентка групи КММ-21 Козак Віра Володимирівна
1.1 Основна ідея музичного твору,
епоха створення, рік написання
музичного твору (якщо відомо, якщо
ні – ймовірні роки написання).
1.2 Композитор,
короткі біографічні дані,
загальна характеристика творчості,
історія створення даного твору та його
місце в доробку композитора.
1. Загальний аналіз
Основна ідея музичного твору: «Говорили люди, сусіди» є твором у якому йдеться про закохану
дівчину від якої відвернулися батьки через неприйняття її вибору для подружнього життя. Втім,
твір закінчується оптимістично, оскільки зустріч з милим ощасливила її долю.
Рік написання: цей твір створено у 1947 році.
Микола Колесса ( 1903, Самбір – 2006, Львів) – український композитор, диригент, педагог,
засновник української диригентської школи. У 1911 р. М. Колесса розпочав навчання
у Музичному інституті ім. М. Лисенка (клас Марії Криницької). Однак, Перша світова війна
змусили родину Колесс залишити рідну домівку і шукати прихистку у Відні. Там, Микола
навчався у гімназії і брав приватні уроки гри на фортепіано. Пізніше навчався у приватній школі
італійської піаністки Маріетти де Джеллі.
Він з юнацьких років належав до Пласту, брав активну участь у його діяльності та був
нагороджений одним із найвищих пластових орденів – «Вічного Вогню у Золоті».
Повернувшись до Львова, Микола зацікавився диригуванням. Тож, коли його попросили
підмінити диригента чоловічого хору гімназії, наміри освоїти диригентський фах утвердились
остаточно. Проте, батьки обрали Миколі інший шлях, і він упродовж 1922–1923 рр. навчався на
медичному факультеті Ягеллонського університету (Краків). Втім, відвідавши у Кракові концерт,
на якому виконувалась Симфонія № 9 Людвіга ван Бетховена, М. Колесса остаточно вирішив
покинути медицину й стати професійним музикантом. Він вирушив до Праги і у 1924 р. поступив
до Карлового університету на факультет філософії та славістики, а також записався вільним
слухачем до педагогічного інституту ім. М. Драгоманова на музичний факультет, де вивчав
гармонію у Федора Якименка та диригування у Платоніди Щуровської.
В 1925 р. М. Колессу прийняли на другий курс відділу композиції та диригування Празької
консерваторії, навчання у якій він завершив 1928 р.
Після закінчення консерваторії М. Колесса вступив до Школи вищої майстерності, де навчався
композиції. З дипломом диригента й композитора М. Колесса повертається до Львова. Проте,
йому не одразу вдалося влаштуватись на роботу. Якийсь час він викладав у Оперній студії при
консерваторії Польського музичного товариства, диригував хором «Стрийський Боян».

1.3 Зміст літературного тексту,
коротка біографічна довідка про
автора літературного тексту.
Згодом, Микола Філаретович отримав постійне місце викладача теоретичних дисциплін та
диригування у Вищому музичному інституті ім. Миколи Лисенка у Львові (1931–1939).
У 1953–1965 р. він був ректором Львівської консерваторії.
Він активно виступав як диригент із симфонічними оркестрами Львівської філармонії, Театру
опери та балету (1944–1947). Водночас був художнім керівником і головним диригентом хорової
капели «Трембіта» (1946–1948).
М. Колесса виховав цілу плеяду диригентів, знаних далеко за межами України. Серед
них: Степан Турчак, Іван Гамкало, Юрій Луців, Євген Вахняк, Тарас Микитка, Богдан
Антків, Орест Кураш, Роман Филипчук, Євген Досенко, Богдан Герявенко і багато інших. Його
підручник «Основи техніки диригування» й до нині залишається основною навчальною книгою
для поколінь музикантів. Його ім’ям була названа Львівська державна музична школа № 2.
Спадщина: М. Колесса залишив великий музичний доробок. Він писав для симфонічного
оркестру (2 симфонії, «Українська сюїта», «Симфонічні варіації»; фортепіано (фортепіанний
квартет, 3 сюїти); органа («Прелюдія і фуга»). Велику увагу приділяв хоровим жанрам. Ним було
створено оригінальні твори та обробки народних пісень. Оригінальні хорові твори написані на
тексти Тараса Шевченка «Думи мої», Степана Руданського «Зоряна ніч», Павла Тичини «Гаї
шумлять», Ліни Костено «Камʼяний сон», Анатолія Кос-Анатольського «Радісний день» та ін.
У своїх обробках він звертався до лекмківського, волинського, поліського, буковинського
фольклору, а також білоруської, чеської, словацької, угорської народнопісенної творчості. Крім
цього, для хору у супроводі струнного квартету М. Колессою було створено сюїту «Лемківське
весілля».
Передумови створення твору «Говорили люди сусіди»: М. Колеса виріс в музичному оточенні.
Він часто насолоджувався українськими народними піснями, які звучали в родинному колі.
Також, в часі канікул він відвідував Бойківщину та Лемківщину, де батько М. Колесси – Філарет
Колесса записував народні мелодії на фонограф. Саме ці події пов’язані з написанням хорової
обробки «Говорили люди сусіди».
Українська народна пісня «Говорили люди, сусіди» передає актуальну проблематику –
неприйняття батьками своєї доньки, оскільки та, зробила неправильний вибір для свого
подружнього життя. Дівчина вірила, що до неї навернуться рідні батько і мати, проте після
довгих очікувань вона розчарувалася і вважала, що її доля нещасна. Заспокоїти душу головної
героїні твору зміг лише її милий, після чого щасливила дівчина переконана, що доля її –
прекрасна.
У тексті часто зустрічаються слова, які є зменшено пестливими або навпаки дещо грубими.
Наприклад, такі слова як «татко», зображує доброзичливе ставлення до батька, натомість
«мамка» є дещо різкішим і ймовірно, дівчина, яка так чекала своїх батьків була ображена на свою
матір.

1.4 Жанрова приналежність твору.
Взаємодія музики і тексту
(навести конкретні приклади
вираження змісту та характеру
словесного тексту засобами музичної
виразності).
1.5 Використання даного словесного
тексту іншими композиторами.
2. Музично-теоретичний аналіз
2.1 Форма твору в цілому,
структура окремих частин.
2.2 Фактура
(гомофонно-гармонічна, поліфонічна,
мішана тощо).
2.3 Ладотональний план, гармонія
(основна тональність, відхилення,
модуляції (якщо є), альтерація, спосіб
розміщення акордів тощо).
2.4 Характеристика мелодії, особливості
голосоведення хорових партій
(плавність, хвилеподібність,
Також у тексті твору зустрічаються діалекти:
Ждала – чекала;
Запирала – зачиняла.
Українська народна пісня «Говорили люди, сусіди» належить до буковинського регіону.
Жанрова приналежність твору – обробка народної (ліричної) пісні.
У цьому жанрі часто висловлюються особисті емоції та почуття людей. Особливо яскраво це
передає хвилеподібна і милозвучна мелодика твору. Характер музичного твору підкреслюють і
такі засоби музичної виразності як динаміка і гармонія. Зокрема, перші куплети починаються
тихо на р., що підкреслює розгортання подій – очікування дівчини, яка щиро надіється на те, що
її батьки приїдуть. Натомість, від слів «Їде милий мій та й вже їде» розчинається експресія
твору, що передає відчуття наче життя дівчини наповнюється і оживає. Це підкреслено
збільшенням сили звука, наявністю альтерованих звуків наприкінці твору і врешті його
закінченням на мажорному акорді.
Використання даного тексту іншими композиторами мені невідома.
Форма твору – куплетно-варіаційна.
Твір складається із п’яти куплетів. Перший, другий і третій куплети є квадратної будови (8
тактів), складаються з заспіву та приспіву (приспів повторюється двічі). Четвертий куплет –
неквадратної будови (5 тактів), складається із заспіву та приспіву. П’ятий куплет – неквадратної
будови (7 тактів), складається із заспіву та приспіву.
Фактура твору є мішаною. У 1, 2 і 4 куплетах переважає гомофонно-гармонічна фактура. Втім, у
3 і 5 куплетах переважає поліфонічна (підголоскова) фактура.
Тональність твору – g-moll (соль-мінор)
Модуляції у творі не зустрічаються. Відхилення у c-moll (до-мінор) відбувається на початку
приспіву кожного куплету, а також у двох останніх тактах твору.
У творі часто зустрічаються підвищені VI і VII ступені, що засвідчують наявність мелодичного
мінору у творі. В останньому такті з’являються такі альтеровані звуки як сі бекар, ля бемоль, ля
бекар. Твір завершується на мажорному акорді.
Розміщення акордів є тісним. В часі кульмінації (35 такт) зустрічається широке розташування
акордів.
Характеристика мелодії:
Партія сопрано: мелодія є плавною з поодиноким стрибком на ч.8 (35 такт).
Партія альта: мелодія є плавною.
 уривчастість, стрибкоподібність
тощо).
2.5 Метроритм
(розмір твору, його зміни, фермати,
наявність особливих видів ритмічного
поділу (синкоп, пунктирних ритмів,
дуолей, тріолей тощо)).
2.6 Динаміка
(динамічний діапазон твору, рухомі і
нерухомі нюанси (де і чим зумовлені),
кульмінація).
2.7 Загальна характеристика
акомпанементу, якщо є
(дублює чи не дублює хорову фактуру,
яким чином збагачує музичну тканину
твору).
2.8 Переклад усіх термінів,
темпових, динамічних та інших
позначень.
Наприклад:
f – форте – голосно.
3. Вокально-хоровий аналіз
3.1 Тип і вид хору
Наприклад:
Мішаний чотириголосий (SATB)
Жіночий триголосий (SSA).
Чи є divisi? В яких партіях?
3.2 Характеристика хорових партій
(діапазон, теситура)
Партія тенора: мелодія є плавною.
Партія баса: мелодія є хвилеподібною та стрибкоподібною – ч.8 та ч.5 (5, 8, 13, 16, 18, 21, 26, 34,
35, 36 такти).
Розмір у даному творі є перемінним. Розпочинаються куплети з розміру 7/4, потім відбувається
чергування 4/4, 5/4 та 7/4.
У 2, 10, 18, 26, 35 тактах наявний пунктирний ритм. Над останнім акордом стоїть фермата.
Динамічний діапазон твору – від р до f.
Перший, другий, четвертий куплети розпочинаємо на р. та розвиваємо за допомогою crescendo до
mf. Потім виконуємо diminuendo, що допомагає передати характер безнадійності очікування та
завершити думку.
Третій куплет виконуємо у співвідношенні mp – f.
Кульмінація припадає на останній куплет (передостанній такт) у словах «Яка моя доля
прекрасна».
Твір виконується a capella.
p - тихо
mp - м'яко, тихо
mf - м'яко, голосно
crescendo - поступове збільшення звуку
diminuendo - поступове зменшення звуку
Moderato – помірно
Poco ritenuto – поступова затримка
Poco rivegliato – поступове пробудження
Тип і вид хору – мішаний чотириголосий (SATB). У партії баса з‘являється divisi у 36 такті.
Діапазон хорових партій:
S: d1 – g2 переважає середня теситура;
 Наприклад:
S1: c1 – g2.
Переважає середня теситура.
В т. ?-?, ?? – висока теситура,
в т. ?-?, ?? – низька.
3.3 Особливості хорового строю
(мелодичного і гармонічного).
Виокремити епізоди (із зазначенням
номерів тактів), шо містять найбільші
інтонаційні труднощі, вказати способи
розв’язання проблеми.
3.4 Характер звуковедення
(наспівно, маршоподібно тощо);
види атаки звуку та штрихи,
які будуть застосовані в даному творі.
3.5 Особливості співочого дихання у творі
(фразове, ланцюгове тощо; наявність
цезур і генеральних пауз).
3.6 Вокальна дикція та артикуляція
(виокремити епізоди (із зазначенням
номерів тактів), де можуть
виникнути труднощі, пов’язані з
поєднанням/злиттям/диференціацією
голосних і приголосних звуків; вказати
способи вирішення проблеми).
3.7 Особливості хорового ансамблю,
його залежність від фактури твору,
мелодики, гармонії, динаміки,
А: b – b1 переважає середня теситура;
Т: b – g1 переважає середня теситура;
B: G – es1 переважає середня теситура.
Мелодичний стрій:
Стрибки на ч.8 та ч.5 в партії баса і частково сопрано створюють певні інтонаційні труднощі.
Потрібно зауважити, що чисті інтервали слід інтонувати стійко.
Крім цього, у партії альта зустрічається фа-дієз (VII ступінь), який слід інтонувати високо з
тяжінням до I ступені. Натомість при нисхідному русі «соль, фа бекар, мі бемоль» – фа бекар слід
інтонувати дещо понижено. Також в 36 такті в партії альта з’являється «ля бемоль», який слід
інтонувати з тенденцією вниз.
Гармонічний стрій:
У акордах домінантової групи потрібно звертати увагу на високе інтонування VII підвищеного
ступеня.
Часто трапляються відхилення тональності c-moll у приспівах, у яких важливе інтонування цього
тонічного акорду. Також наявні октавні унісони на закінченнях 1-4 куплетів у всіх голосах та 35,
36 тактах у партії сопрано та баса. Для цього потрібно досягнути штучного ансамблю,
збалансувати всі голоси, щоб чоловічі не переважали над жіночими, а всі були злагоджені.
Характер звуковення – наспівно. Твору властива мʼяка атака звука та штрих legato.
У творі притаманне ланцюгове дихання, оскільки кожне речення розгортається безупинно. Вкінці
куплетів для всіх голосів є восьма пауза, яка слугує коротким вдихом для всіх хористів.
Труднощами вокальної дикції є вимова шиплячих звуків, які зустрічаються у словах «ждала,
воротечка, нещасна, вже». Шиплячі звуки потрібно вимовити твердо і коротко. Вимова
голосних: «я, ї, є, ю» слід вимовляти мʼяко і округло. Важливо є досягнення вимови приголосної
букви вкінці речення чи слова, оскільки неякісна вимова може змінити його зміст та наголос. Для
цього потрібно точно визначити місце зняття звука та вимови приголосної букви, щоб вчасно її
артикулювати.
Для того, щоб хорове звучання зливалось у єдиному тембрі потрібно досягнути тембрального
ансамблю, а отже всі голоси повинні звучати легко, мʼяко, тепло, проникливо.
 темпоритму тощо.
4. Виконавський аналіз
4.1 Виразові характеристики
темпу/темпів, темпових співвідношень
(метрономічна швидкість, образно-
емоційний характер).
4.2 Вибір диригентської схеми/схем,
дроблення схем та окремих жестів
(обгрунтувати).
4.3 Характер диригентського жесту в
контексті вираження штрихів,
фразування, динаміки, агогічних
відхилень
(амплітуда жестів, позиції рук,
диференціація функцій рук, тощо).
4.4 Смислове значення та способи
виконання фермат, наявних у творі.
4.5 Способи виконання особливих видів
ритмічного поділу, наявних у творі.
4.6 Особливі диригентсько-виконавські
труднощі та способи їх вирішення.
Дотримання єдиного динамічного ансамблю, зокрема нерухомих та рухомих нюансів.
Важливим моментом є дотримання ритмічного ансамблю, рівного вираховування восьмих нот
при четвертному метрі, витримування пауз та фермати, яка є попереджена однією шістнадцятою
нотою, яку слід підготувати та виконати в заданому темпі. Також важливо досягнути
одночасного зняття звуку всіма хористами.
Для виконання темпового ансамблю важливо досягти єдиного відчуття темпу Moderato та
«ritenuto» наприкінці твору.
Темп твору – Moderato - помірно, стримано (80-96 уд).
Ця швидкість допомагає плавно розвивати думку кожного куплету. Цей темп надає легкості та
мрійливого характеру у творі.
При розмірі 7/4 використовується семидольна схема. Вона виглядає так: за основу береться
чотиридольна схема при якій поділяються усі долі крім останньої (адже ритмічний поділ 4+3)
У розмірі 4/4 використовуються чотиридольна схема.
У розмірі 5/4 використовується пʼятидольна схема. Вона виглядає так: за основу береться
чотиридольна схема при якій поділяється третя доля, оскільки ритмічне угрупування 2+3.
Штрих Legato, притаманний даному твору, допомагає розкрити легкий, плавний характеру твору.
Йому притаманні горизонтальні рухи, які додають широти і простору у звучанні. В контексті
цього штриха – фразування є легким без поштовхів.
Використовуються різні способи вираження динаміки: при тихому звучанні використовуємо
низьку позицію рук, проте широкий жест, а при голосному звучанні використовується висока
позиція – малий жест. Для підсилення звука чи рухомих нюансів необхідно розгорнути ліву руку.
А для зменшення звука чи підкреслення фразування – згорнути ліву руку. При цьому змінювати
позицію рук: низьку, середню, високу.
Вкінці музичного твору є фермата, яку потрібно підготувати, досить довго витримати та зняти.
Ця фермата додає відчуття завершеності та оптимістичного, радісного забарвлення.
У творі зустрічається пунктирний ритм у партіях альта та тенора (2, 10, 18, 26, 35 такти), які
потрібно активно виконати. Вкінці музичного твору у партії тенора з’являється шістнадцята нота,
яку потрібно підготувати замахом та кивком голови.
Диригентсько-виконавськими труднощами є диригування перемінних розмірів. Складним є
ведення фрази, у якій потрібно розвивати звук, зберігати емоційну напругу і акуратно забирати
звук на закінченні фрази. Також виведення кульмінації твору в 35 такті, де потрібно розвивати
crescendo та активним замахом вийти на f. Після, провести поступове сповільнення, а також
підготувати і поставити фермату.
4.7 Які виконання цього твору ви
прослухали? Мінімум три
виконання.
(назва колективу, диригент, рік
виконання, коротка характеристика
виконання).
Якому виконанню надаєте перевагу?
Чому?
(обгунтувати)
«Галицький академічний камерний хор», Василь Яциняк – мистецький керівник, головний
диригент, Мар'яна Ферендович – диригент-хормейстер, 2016 рік.
Цим виконанням колектив демонструє злагоджений ансамбль та емоційне виконання твору.
Особливо яскравими є темпові відхилення, які допомагають розкрити характер та кульмінацію.
«Галицькі передзвони», Володимир Савчук– диригент, 1997 р.
У виконанні відчувається яскравий контраст агогічних відхилень, добре співвідношення голосів,
інтонація, злагодженість. Динаміка змінюється лише наприкінці твору, проте дуже яскравою є
кульмінація та закінчення твору.
Академічна хорова капела «Гармонія» керівник - Біловол Олександра 2017 р.
Виконання колективом є не дуже якісним, через погане інтонування особливо в партіях тенора та
сопрано, не досягнуто і ансамбль. Зміна темпу та динаміки відчувається вже з 3 такту, проте це
не має логіки стосовно тексту.
Я надаю перевагу виконанню твору «Галицьким академічним камерним хором», оскільки
вважаю, що тут найкраще висвітлений характер, кульмінація та гарно представлена вокально-
хорова техніка. Проте, кінець твору я б зробила більш задумливим і повільнішим, так як це
виконав колектив «Галицькі передзвони».