Міністерство культури України

Одеська національна музична академія ім. А. Нежданової

Анотація на твір
Т. Малюкової-Сидоренко
«Зима»
з сюїти «Лесной янтарь»

Підготувала

студентка І курсу

Відділ «Хорове диригування»

(заочна форма навчання)

Стринвдко Анна

Клас Шейко Г.В.

Одеса 2023
I. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ТВІР ТА ЙОГО АВТОРІВ.

Ім’я Тамари Степанівни Малюкової-Сидоренко широко відоме музичній

громадськості. Вона автор численних вокальних, симфонічних і хорових творів,
які завжди знаходять свого слухача і хвилюють його яскравою мелодійністю,
самобутністю.

Народилася 15 лютого 1919 року в селі Красному Скадовського

району Херсонської області. Закінчивши семирічку і п’ять класів музичної
школи Тамару Малюкову у 1932 р. прийняли дванадцятирічний у
Миколаївський музичний технікум по класу фортепіано (викладач А.
Грегорович), теорію музики викладав А. Любовицький, який дуже рано оцінив
її твори.

Закінчивши училище у Миколаєві, Малюкова у 1937 р. переїжджає до Одеси

поступати до консерваторії на фортепіанний факультет, але її прийняли лише
на 4 курс о Одеського музичного училища. Ця «невдача» під час вступу зіграла
благу роль її подальшої долі. Навесні 1938 р. викладач музично-теоретичних
дисциплін С. Д. Орфєєв, знайомить Малюкову з професорами консерваторії Н.
Н. Вілінським та О. А. Павленко, які після закінчення училища мене прийняли
її до консерваторії одразу на два факультети фортепіанний ( клас професора Н.
В. Чегодаєвої) та композиторсько -теоретичний (клас професора Л. С. Гурова).
Також, у цей час Т. Малюкова знайомиться з К.К. Пігровим, який на той час
був керівником молдавської капели.

У студентські роки народилися перші твори Малюкової. Спочатку це були

обробки народних пісень, хори, романси.

У 1937–1938 рр. почалися репресії творчої інтелігенції: звільняли і

заарештовували викладачів, відраховували талановитих студентів. На 4 місяці
була звільнена професор Н. В. Чагодаєва і весь цей час Тамара займалася сама,
відстоюючи віру в учителя і свою позицію. У 1940 р. почався спад арештів і
студентське консерваторське життя завирувало. Малюкова займалася могли
своєю захоплюючою роботою: складала і вивчала музику, працювала над
фортепіанними творами, а також відвідувала концерти та Оперний театр.
Почала розробляти план навчання на 1941-1942 рр. та не сталося – почалася
війна.

Залишившись в окупації, наприкінці серпня Малюкова захворіла (важка форма

запалення легень, що перейшла в туберкульоз) і тільки в січні 1942 р. змогла
виходити з дому. У цей час сім’я Т. Малюкової ховали у себе єврейських дітей.
Завдяки її хворобі, до них не приходили перевірки.

Під час війни з молодою Тамарою почав займатися Н.Н. Чернятинський, який
на той час очолював консерваторію, а згодом взяв на роботу викладачем
теоретичних дисциплін у «середньому відділені» консерваторії. Через кілька
місяців відновила заняття по фортепіано у професора М. І. Рибицької.
Приблизно в той час знайомиться із С. Д. Кондратьєвим, який почав давати
уроки композиції.

У квітні 1944 р. радянські війська звільнили Одесу. Консерваторія спочатку

закрита. До початку навчального року прибув до Одеси після тяжкого
поранення С. Д. Орфєєв і Т. Малюкова була зарахована до його класу по
композиції.

1944-1945 навчального року Т. Малюкова єдиною студенткою п'ятого курсу,

жодної комісії не було створено для її випускного державного екзамену. На
випускному екзамені прозвучали струнний квартет і перша симфонія. За
наказом директора К.Ф. Данькевича тієї ж весни вона зарахована була на
роботу викладачем музично-теоретичних дисциплін. На кафедрі теорії музики
та композиції її викладацька робота тривала понад 30 років. Почалося
відновлення Одеської консерваторії. К. Ф. Данькевич із командою педагогів
взявся за відродження одеської композиторської організації. Повернулися до
Одеси композитори: С. Д. Орфєєв, Є. І. Русінон, Я. З. Файнтух, М. З.
Завалишина, А. Л. Коган, Л. Я. Саксонський.

У 1948 р. програмі концертів першого повоєнного виїзного пленуму

композиторів республіки поряд з іменами корифеїв музики стояло й ім’я
Малюкової. З успіхом були виконані її романси «Моя Москва» на вірші В.
Сосюри, «Ти прийди, моє серце» на вірші В. Гетьмана, фортепіанні п’єси. В
1954 р. Т. С. Малюкову було обрано головою правління Одеського обласного
відділення Спілки композиторів України.

П'ятдесяті, а особливо шістдесяті роки стали для консерваторії новим етапом

піднесення і розквіту творчого життя. З 1951 р. директором консерваторії було
призначено С. Д. Орфєєва (з 1952 р. він же очолив відділення Спілки
композиторів Одеси). В цей час Т. Малюкова пише музику до кінофільму
«Коні не винні» (1956 р.)

У 1964 року Т.С. Малюкова отримала звання - доцент. У 1966 - 1970 рр.
очолювала кафедру теорії і композиції.

У доробку Т. С. Малюкової - твори майже всіх форм і жанрів, а саме: пісні,

сонати, симфонії, хори, кантати. Всі вони позначені високим професіоналізмом,
майстерністю. Та в якому б жанрі не працювала композитор Малюкова, вона
завжди суворо дотримується народної основи, реалізму. Мабуть, саме тому
життя її творів вимірюється десятиріччями, а популярність вони завоювали
далеко за межами нашої області та країни. Композиторка написала:
 цикл прелюдій для фортепіано (1945-1950),
 камерно-інструментальні ансамблі для 2 струнних квартетів (1945, 1952),
 2 симфонії для оркестру (1946, 1950);
 кантати - «До зірок» 1963, «Ода корабельної столиці» (1970);
 тріо для фортепіано (1956);
 хори - сюїти в 5 частинах «Квітуча Одеса» (з фп.; 1959),
 соната (1967),
 цикл п'єс у старовинному стилі (1969);
 балету «Чарівні черевички» (1982 р.);
 вокально-симфонічного триптиху на вірші Е. Межелайтіса (1977);
 концертів з оркестром: для арфи (1981), для сопрано (1987);
 камерно-інструментальних творів;
  сюїта з 4 частин «Лесной янтарь» (a cappella, 1961);
 хори (20, на сл. Т. Г. Шевченка, Лесі Українки, Н. А. Некрасова)
 Романси (бл. 50) для голосу з фортепіано, в тому чисті цикли «Сім струн»
(на слова Лесі Українки);
 «Чотири жовті балади» (на сл. Ф. Гарсіа Лорки);
 пісні, обробки нар. пісень;
 музика для драматичного театру і кіно.

Померла Т.С. Малюкова-Сидоренко у 2005 році.

Володимир Кирилович Карпеко народився 18 лютого 1922 р. в українському

місті Козятин, у родині залізничника. В 1937 р. заарештували батька. Мати
взявши дітей, старшого Володимира та молодшого Марата, переїхала на
проживання до Білорусі до рідної сестри Антоніни у с. Козловка. Закінчивши
школу 1939 р. Володимир вступив у Ленінградський інститут інженерів
залізничного транспорту.

У 1941 - 1945 рр. воював на фронтах Великої Вітчизняної війни, був

розвідником, кілька разів поранений та контужений, нагороджений орденами та
медалями. Після війни жив та працював у Криму. Працював вантажником,
лаборантом, шофером, журналістом, намагався писати. Вступив до
Літературного інституту ім. Горького.

У 1950 вийшла перша книжка автора, потім збірки «Широка дорога» (1950),
«Олексій Большаков» (1952), «Ще про це» (1954), «Про хлопчика Петю» (1954),
«Від серця до серця» ( 1956), «Обличчям до вогню» (1959), «Така моя планета»
(1963), «Дорога під небом» (1967), «П'ять променів» (1968), «Без ризику
залишитися живими» (1968), «Сторінки моєї пам'яті» (1970), «Эхо гневу»
(1974), «Нашим Ярославнам» (1975), 2Просто життя» (1976), «Спадкоємець
гроз» (1981), «Харак2 (1984).

Вірші В. Карпеко – не щоденниковий скоропис, а зріло і ретельно продумані

речі. Проте від цієї ретельності його лірика не втрачає основних його
властивостей – хвилювати та захоплювати інших. Володимир Карпеко стає
ніжним і довірливим, коли він пише про кохання, про природу, про
сьогоднішнє мирне життя, в якому є місце для подвигів і відваги. Невипадково
його перу належить ряд чудових пісень з кінофільмів «Виправленому вірити»,
«ПП», «Вдалині Батьківщини», «Блакитна стріла» та інших. За книгу
«Спадкоємці гроз» Володимир Карпеко удостоєний звання лауреата премії ім.
А. А. Фадєєва.

Помер Володимир Кирилович 7 лютого 1993 року, похований на

Переділкінському цвинтарі під Москвою.

Музичний тематизм хорового твору.

Хоровий цикл «Лесной янтарь» - цикл одеської композиторки Т. С.

Малюкової (Сидоренко). Це чотири різнохарактерні картинки, свого роду
жанрово-пейзажні етюди, які мають також підзаголовок «Пори року», оскільки
складаються з таких творів:

1. Весна (Moderato)
2. Літо (Andante)
3. Осінь (Moderato)
4. Зима (Allegro)

Якщо номери сюїти «Літо», «Осінь» відрізняються споглядальністю і

самозаглибленістю, то перший і останні хор «Весна», «Зима» більш рухливі і
динамічні.

Дані смислові установки тексту і музики хорової сюїти Т. Малюкової-

Сидоренко вказують на спадковість від традиційного українського жанру –
духовного концерту: особливого роду серйозність у єдності з простотою
спільної значимості текстового образу, композиційні показники, споріднюючи
твір з так званою «церковною» сонатою та ренесансною simphonia.
Літературно-стилістичний аналіз.

Літературний цикл «Лесной янтарь» входить у збірку. В. Карпеко «Нашим

Ярославнам». Літературний текст написаний В. Карпеком - вірш, поетична
замальовка пейзажу, яка відповідає порі року «Зима».

Навколо все, як у пуху, Лежить. Демидове село,

На санях нам не тряско. Від снігу білим стало.

І ось по сніжному шляху Летять сніжинки в тишині

Влітаєм прямо в казку. І ти між них вродлива,

З усіх боків біліє ліс, На зустріч вибігла мені –

В пороші тихі віти. Снігурочка щаслива.

Мов шар вогню метнеться лис, - Навколо все, як у пуху,

Не встигнеш і помітить. На санях нам не тряско.

Сніги… На все лягло, на все, І ось по сніжному шляху

Їх біле покривало. Влітаєм прямо в казку.

МУЗИЧНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Жанр твору – сюїта.

Форма твору - складна тричастинна форма зі сполученням між ІІ і ІІІ

частинами і подовженням у ІІІ частині. Композитор об'єднує всю форму
логікою наскрізного розвитку, слідуючи за текстом, ніби відтворюючи картину
катання на санчатах.
І ч. (1 – 16 тт.) ІІ ч. (17-36 тт.) Сполучення ІІІ ч. (44 – 56 тт.)
А А1 В В1 С А А2
1 – 8 тт. 9 – 16 тт. 17-26 тт. 27-36 тт. 37-44 тт. 44-48 49-56 тт.
тт.

І частина – період (1-16 т.т.) - складається з двох речень, де описується зимова

природа і захопливі відчуття. Весела, легка, бадьора мелодія в акордовому
викладі набуває цілеспрямованості

і на мелодичному підйомі і м’яко переходить у ІІ частину.

ІІ частина – період (17-26 тт.) - складається з двох речень, які конкретизують

поетичний зміст і домальовують новими барвами зимовий
пейзаж. Сповільнюється темп. На тлі остинатної фігурації тенорів (17-21, 27-
31тт.) , а згодом басів (23-25, 32-36 тт.) у тихій динаміці лине лірична мелодія
сопрано.
Сполучна частина – період (37-44 тт.) - складається з двох епізодів. Лірична
тема у якій описується чистота, можна сказати, першого кохання: білі, чисті,
бездоганні сніжинки і між сніжинками стоїться вона, Снігуронька, така ж біла,
чиста, вродлива.

ІІІ частина – період (44 – 56 тт.) – складається, також з двох речень і виконує
репризну функцію. Перше речення будується на початковому матеріалі, проте
складається з одного епізоду «А» і включає в себе 4 такти, крім того ще
додається звук g2 у першого сопрано.

Друге речення продовжує і подовжує свою функцію за рахунок повторення

слів «…і ось по сніжному шляху…» і кодою («влітаєм ми...»), які повторююся
кілька енергійно виходять у фінал – яскравий знак оклику твору.
Музика слідує за логікою тексту, і вся форма твору побудована на цьому
принципі.

Фактура твору – мішана: гамофонно-гармонічна і акордово-гармонічна.

Легка, бадьора прозорість фактурного матеріалу асоціюється у І і ІІІ частинах з
ранковою прохолодою, сяйвом погідного дня, а ІІ-га і сполучна частини - і
м’який, заворожуючий плин звукових ліній. Пульсуючий ритм фактурних
згущень і розріджень.
Мелодія - у даному творі передає атмосферу зими. Вона рухається як плавно,
так і різко у висхідному і низхідному напрямку. Є скачки на ч4, ч5, в6, м7.
Характер мелодії: наспівний, задушевний, спокійний, дещо жартівливий.
Взагалі, характером твір нагадує веселу, безтурботну дитячу пісеньку.

Тональність - G-dur з відхиленнями в h-moll, D-dur та e-moll.

Гармонія твору знаходиться в межах класичних традицій, збагачених

застосуванням мелодики народної пісні. Співзвуччя, використані в ньому, це
переважно тризвуки та септакорди з оберненнями, нонакорди,
використовуються прохідні та допоміжні акордові звороти, затримані
розв’язання та іноді неакордові звуки. Взагалі будова акордів відіграє помітну
роль в колористиці твору.
 VII7 - - →D2 - T9#7 - S9-3 - VI64 -6

У відхиленні в тональність h-moll гармонія покликана відтворити дещо

відсторонений відтінок у споглядання вечірнього пейзажу – підголоскова
педаль у басів і альтів.

II2 - S53 - VII9-7-S64- t53

Такі підголоскові педалі є в кожній партії, вони створюють відчуття

нереальності зимового пейзажу.

D-dur
 II53/4 -9/4 -53 - -VI2/4D9-7 - VI2 - T64 - 43

Збільшений тризвук.

D → VI6 - VII2 → (S) - - T9#7 – S9-3 - VI6 - T64#5

Темп - allegro giocoso, (скоро, весело) – у І частині, підкреслює веселий

характер твору. в ІІ частині темп заповільнюється – poco meno mosso –
описується природа. Це зумовлено необхідністю особливого виразного
виконання даного твору. Сполучення змінює характер і стає повітряним
liggiero. У ІІІ частині - повернення в a tempo, яке потрібно витримати до кінця
без уповільнень.
З агогічних відхилень композиторка використала в своїй «Зимі» poco ritenuto
перед ІІІ частиною і фермати у 44 і 56 тт.
Метр твору – простий дводольний.

Розмір - 2/4 у І, ІІ і ІІІ частинах, у сполучній частині розмір 6/8.

Твір починається з-затакту.

Ритмічний малюнок будується на восьмих, четверних, половинних,

шістнадцятих, четвертних з крапкою і пунктирах.
Динаміці належить дуже важливе місце - вона жвава, рухома, допомагає
«дихати» твору, відтворює драматургію, його зміст, характер, ідею. Динамічна
палітра сягає від pp до f. У «Зимі» авторка такою динамікою створила

своєрідну гру, тут особливого значення набувають рухомі нюанси і

.

Твір виконується без супроводу a cappella.

III. ВОКАЛЬНО-ХРОВИЙ АНАЛІЗ ТВОРУ.

Тип хору – мішаний.

Вид хору – чотириголосний з divisi у сопрановій і теноровій партіях.

Загальний діапазон: A – g2

SI: g - g2

SII: fis - e2

A: h – h1

TI: h – fis1

TII: g – fis1

В: A – d1

Теситурні умови в основному зручні. Потрібно буде звернути увагу на ноти

fis1 у других тенорів і d1 у басів.

Стрій хору:

Мелодичний стрій може порушуватися через деякі фактори:

стрибки на далекі інтервали, що можуть порушити єдину вокальну позицію у

сопрано,

альтеровані знаки, хроматизми,

часте повторення однієї і тієї ж ноти,

підголоскові педалі.

Рівність і плавність звучання в таких епізодах потрібно поєднувати з

конкретністю і навіть «гостротою» інтонування.

На вертикальний стрій істотно впливає характер голосоведення, теситурні

умови і, надважливе – divisi у партіях. Потрібно ретельно вибудувати інтервали
з кожною партією, а потім з’єднувати в акорд.

Звернути увагу на звукові педалі,

«тримати» інтервали, слідкувати за чистотою вертикального строю.

Необхідно прискіпливо слідкувати за інтонуванням зменшених та збільшених,
альтеровані звуків та ступенів, їх поєднань, хроматизмів, відхилень та
модуляцій. Кожен акорд, який потребує особливої уваги, слід розглядати поза
ритмом, у повільному темпі, тривалий рух на повторюваному звуці, який
зустрічається в голосах. Кожен наступний звук необхідно виконувати з
тенденцією до підвищення. В іншому випадку може «загубитися» вірна
інтонація, тоді мелодія «тяготить» вниз.

Ансамбль – штучний. Насамперед на нього впливає мішана фактура і divisi у

кожній партії.

 Повинен бути відпрацьований і динамічний ансамбль, як між партіями в

різних імітаційно-поліфонічних епізодах, так і в плані загального
розвитку фраз.
 Необхідно добитися темпового ансамблю, відчуття руху, особливо
відпрацювати на рухомих нюансах.
 В роботі над ансамблем не можна забувати про дикційний ансамбль.
Дикція повинна бути чітка та «близька», в епізодах розспівування
голосних слід пам’ятати про правила інтонування по горизонталі.
 Слід звернути увагу на ритм, а саме на дрібні тривалості, заліговані
ноти, пунктирний ритм, підголоскові педалі, що матимуть вплив на
досягнення ритмічного ансамблю. Особливу увагу слід приділити
епізодам у яких кожна партія має свою підтекстовку.
  Важливе розприділення дихання і слідкувати за ним, особливо на
рухливих нюансах, на штриху legato, та в коді, де на величному
феєричному співі з’являється кульмінація твору напружуючи динаміку
щоб вийти на яскраве закінчення на f.
 В тембральному ансамблі, зважаючи на a capella, слід звернути увагу на
divisi .

IV. ДИРИГЕНТСЬКО-ВИКОНАВСЬКИЙ АНАЛІЗ

Характер жесту- поштовхоподібний та плавний.

Тип жесту- від кистьового до мішаного, в залежності від характеру частин

твору.

Диригентські труднощі:

 Чіткості показу різнохарактерних ауфтактів

 Акценти, динаміка, агогічні відхилення потребують чіткого ауфтакту і
жесту.
 Треба звернути увагу на хоровий стрій, інтонування альтерованих
звуків, стрибки, інтервали.
 Досягнення горизонтального і вертикального строю.
 В зв’язку з тим, що в музичному творі вживаються не тільки метричні
наголоси, необхідно виділяти ті акценти, що проставлені самим
композитором з метою виділення того чи іншого смислового нюансу.
 Важливим напрямком вокально-хорової роботи є опрацювання
дикційних труднощів. Виконавці мусять досягти високого ступеню
якості та чіткості вимови, щоб якісно донести до слухачів зміст
поетичної ідеї твору.
 Першочергову складність для виконання утворюють слова, які
інтонуються в швидкому темпі. Ці скоромовка небезпечна тим, що
виникає загроза «ковтати» склади або літери, але цей недолік можна
усунути у процесі попередньої репетиційної роботою.
  Увага диригента повинна спрямовуватись на розкриття закритих
складів та заокруглення голосних (особливо «е», «я», «и»), щоб не
допустити відкритого звучання.
 Відчуття пульсації в жесті; характер, темп, штрих і динаміка, закладені
спочатку ще з першого ауфтакту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Г.А. Дмитрієвський «Хорознавство і управління хором»
2. Горюхина Н. Очерки по вопросам музыкального стиля и формы / Н.
Горюхина. – К. : Муз. Україна, 1985
3. Гулеско І. Національний хоровий стиль / І. Гулеско. – Харків : ХДАК,
2011.
4. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове
товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович.
 — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
5. Історія української музики в 6-ти томах під ред. М. М. Гордійчук і ін.
Т.1,2 — К.1989; т.3 — К.,1990; т.4 — К.,1992; т.5 — К.,2004
6. Т. Малюкова-Сидоренко «Одесская консерватория конца 1930-х – начала
1940-х годов.

7. https://gufo.me/dict/music_encyclopedia/%D0%9C%D0%B0%D0%BB
%D1%8E%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%A2_%D0%A1
8. https://www.livelib.ru/author/332485-vladimir-karpeko