1.

Людкевич «Кавказ»
Кавказькі народи мусили вести нерівну оборонну війну з Росією.
Геройська оборона кавказців, їх боротьба за святе право народу на
вільне життя — викликали у Тараса Шевченка голосні слова протесту
проти московського насилля. Так повстала політична поема "Кавказ",
написана у 1845 р. в Переяславі. За змістом і формою ділиться вона на
вісім розділів. Перші чотири розділи Шевченкової поеми стали
основою симфонії-кантати "Кавказ" Станислава Людкевича,
написаної для мішаного і чоловічого хору та симфонічної оркестри. За
цими розділами побудована і кантата, що має чотири окремі
частини.
У цьому творі найпереконливіше втілилась провідна тема творчості
Людкевича – героїка національно-визвольної боротьби і свободи.
Композитор завжди з глибоким хвилюванням відгукувався на
найважливіші і хвилюючі події сучасності. Тому такою близькою йому
була поезія Шевченка, її глибоке громадянське звучання, що надихнуло
Людкевича на створення таких полотен як “Кавказ” і “Заповіт”. (У 1964
р., з нагоди 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка, за ці
твори композитор був удостоєний Шевченківської премії).
працював понад десять років – від 1901 по 1913.
Почав компонувати з другої частини, якій дав назву “Молитва”.
Першу частину (“Прометея”) писав у 1904-1905 рр. у Перемишлі. На
титульній сторінці автор поставив напис “Присвята російським
революціонерам”, маючи на увазі всі уярмлені народи, що повстали
проти царської влади. У Перемишлі 1909 р. Людкевич закінчив
четверту частину (“Борітеся!”);
а третю (“Хортам, гончим слава!”) написав у Львові у 1912-1913 рр.
Прем’єри окремих частин відбулись на Шевченківських концертах
різних років. Так, у березні 1902 р. була виконана друга частина, у
травні 1906 – перша, у березні 1911 – четверта, а в березні 1914 –
третя частина.
Лише 1925 р. “Кавказ” вперше прозвучав у цілості з нагоди
відзначення 25-літнього ювілею композиторської діяльності
Людкевича. Тоді на концертах 8 і 15 березня в залі Народного Дому
виконавцями були хор “Львівського Бояна” і симфонічний оркестр
 Музичного товариства ім. М. Лисенка; за диригентським пультом був
сам автор.
“Кавказ” демонстрував світові незламність, незнищимість
українського духу.
2. К.Стеценко «Рано вранці »
У своїй першій, ранній поемі для хору і соло баритона «Рано-вранці
новобранці», написаній на текст Шевченка, Стеценко малює правдиву
картину з народного життя, розповідає про гірку долю селянської
дівчини, що покохала рекрута. Шевченко.
Поема складається з трьох невеличких епізодів, різноманітних за
характером. У першому епізоді — маршовому— змальовуються образи
рекрутів. Другий епізод розповідає про переживання матері, що
втратила свою єдину дочку, яка пішла за милим.  
В третьому епізоді подано картину спустілої хати та спогади про
минуле.  

К.Стеценко «Шевченкові
До 100-річчя від дня народження поета написав кантату «Шевченкові» (слова Костянтина
Малицького, нова редакція тексту Максима Рильського).

Кантата К. Стеценка «Шевченкові» являє собою одно-

частинну хорову композицію поемного типу, у якій виділено

два підрозділи. Перший із них орієнтований на домінування
тональної сфери e-moll, тоді як другий (Andante moderato)
представлений як фугато, демонструє послідовний рух до
ствердження G-dur, у якому остаточно головує образ хва-
ли-славослів’я великому Кобзарю. Початкова тема першого
розділу кантати (Andante sostenuto) побудована на тризвуко-
вому мелодійному русі, що є показовим елементом багатьох
жанрів української фольклорної традиції. Її інтонаційна мова
також має перетин з епіко-гімнічним зачином відомої пісні
«Реве та стогне Дніпр широкий», виявляє тим самим націо-
нальні семантичні аспекти «палаючої пісні» Кобзаря.
Показовим також є її фактурне викладення, що тяжіє до монодії.
Цей музичний матеріал першого розділу доповнюється
іншим тематизмом кантати (Allegro maestoso), що експонує
 її славословну складову частину (середній розділ), орієнто-
вану на семантику G-dur. Урочистий хорально-акордовий
тип фактури хорової партії доповнений в оркестровій пар-
тії юбіляційними фігурами кола-оспівування, типовими для
глоріозної поетики та її музично-риторичного відтворення.
Окрім цього, композитор у даному розділі апелює до вираз-
них терцієвих дублювань мелодичного матеріалу. Кульміна-
ційні зони («Честь тобі, слава, батько Кобзарю») підкреслені
акордовими скандуваннями в хоровій партії, яскравою дина-
мікою, характерними тембровими чергуваннями жіночих та
чоловічих голосів, показовими для кола виразних музичних
засобів зазначеної вище «алілуйної парадигматики». Скоро-
чена реприза (Andante sostenuto) стає своєрідним підсумком
позначених образно-виразних інтонаційних сфер першого
розділу кантати, підкреслених також контрастним зіставлен-
ням баса, що солює, та потужного хорового tutti, що виявля-
ють барокову природу цього прийому.
Другий розділ кантати (Andante moderato) апелює до
фугато, що демонструє поліфонічну майстерність музичного
стилю К. Стеценка. Співучий характер теми (e-moll) у поєд-
нанні з імітаційними формами викладення в поступовому
русі від басів до сопрано виявляє оригінальність єднання у
творі слов’янської пісенності із західноєвропейським музич-
но-теоретичним надбанням.
Цікавим видається також апелювання композитора в
заключній частині свого твору до поліфонічних форм, що
становить також одну з показових ознак буття розділу Gloria
в духовних музичних композиціях авторів Нового часу аж
до ХХ ст.
3. Лятошинський «Урочиста кантата»
В 1939-му році Лятошинський на слова Рильського пише Урочисту кантату,
присвячену Сталіну. В одному переліку творів, складеному разом із композитором
Віктором Самохваловим, навпроти цієї композиції зазначено: “рукопис втрачено”.
 Цей фундаментальний твір – патріотична данина радянській ідеології для мішаного хору,
солістів та великого симфонічного оркестру. На прикладі цієї кантати Лятошинський ще раз довів
як можна збагатити мелодію та симфонізувати хоровий виклад, що дає надзвичайні можливості
для розкриття поетичних образів.
«Урочистій кантаті» композитор другу частину присвячує спогадам про тяжке минуле
українського народу, його боротьбі за волю й щастя, та використовує народну пісню. В епічному
стилі викладено пісню кобзаря, що розповідає про тяжкий стан українського народу, про
національне гноблення
4.
5.
6 Скорик Кантата “весна”
(на вірші І.Франка)