Кантата-симфонія "Кавказ" представляє собою виняткову творчу спадщину

Станіслава Людкевича, визнаного за своїм громадянським патосом,

майстерністю у композиції та відважним використанням музичних засобів для
виразності. Цей музичний твір не тільки має особливе місце в українській, але й
в світовій музичній культурі.

Наймонументальнішим серед вокально- симфонічних творів композитора є

кантата-симфонія, Кавказ", написана у 1905 році і присвячена російським
революціонерам. Її літературною основою стала соціально-загострена
однойменна поема Т.Шевченка. Композитор був зворушений зображенням
пригнобленого, але нескореного народу, який підніметься на боротьбу.
Легендарний образ Прометея в поемі символ вічно - живого людського духу,
що прагне свободи і щастя.

Ідею боротьби народу за свободу С. Людкевич відтворив у грандіозному

чотири-частинному циклі для хору й оркестру. Кожна частина втілює
найрізноманітніші образи та настрої: похмурі, сумні, задумливі, саркастичні,
героїчні, патетичні та апофеозні.

Кантата написана на текст Тараса Шевченка. В ній втілена ідея

національного визволення в тодішньому дусі в епоху революційних подій 1905

року.

Над “Кавказом”, цією грандіозною вокально-симфонічною фрескою,

С. Людкевич працював понад десять років – від 1901 по 1913. Почав
компонувати з другої частини, якій дав назву “Молитва”. Першу частину
(“Прометея”) писав у 1904-1905 рр. у Перемишлі. На титульній сторінці автор
поставив напис “Присвята російським революціонерам”, маючи на увазі всі
уярмлені народи, що повстали проти царської влади. У Перемишлі 1909 р.
Людкевич закінчив четверту частину (“Борітеся!”); а третю (“Хортам, гончим
слава!”) написав у Львові у 1912-1913 рр. Прем’єри окремих частин відбулись
на Шевченківських концертах різних років. Так, у березні 1902 р. була
виконана друга частина, у травні 1906 – перша, у березні 1911 – четверта, а в
березні 1914 – третя частина.

Лише 1925 р. “Кавказ” вперше прозвучав у цілості з нагоди відзначення 25-

літнього ювілею композиторської діяльності Людкевича. Тоді на концертах 8 і
15 березня в залі Народного Дому виконавцями були хор “Львівського Бояна” і
симфонічний оркестр Музичного товариства ім. М. Лисенка; за диригентським
пультом був сам автор.

-драматичний зміст поеми Шевченка спонукав до принципу динамічного

наскрізного розгортання. Його музичним втіленням стали лейтмотиви, як носії
головних образів твору. Найголовніший лейтмотив – лаконічна й сувора тема
Кавказьких гір, що являється на початку 1 частини в оркестрі, а потім
виконується чоловічим хором в унісон. Вона повністю повторюється на
початку 3 частини, вносячи різкий контраст до її іронічного тону. Відлуння цієї
теми ми відчуваємо й в фіналі. Другим важливим лейтмотивом є тема
Прометея, використана своєрідно, з’являється лиш у 1 частині, тема ніде більше
не проходить повністю, але її окремі мелодичні звороти пронизують усі
частини кантати-симфонії.

У кантаті-симфонії хор і оркестр є рівноправними дійовими особами з

яскравими виражальними функціями.

1 частина складається з 5 розділів, що вибудовують струнку образно-

драматургічну лінію.

Оркестровий вступ одразу створює відчуття напруженого драматизму з якого

поступово виникають обриси виразної теми Кавказьких гір.

I частина – починається лейттемою Прометея, що уособлює страждання

народу (тема страждання). Цей образ змальований висхідним ямбічним

мотивом із хроматичним рухом секстакордів і підкресленням низхідної секунди

як інтонації стогону на дисонуючому звучанні затриманого альтерованого

акорду.
2 тема (тема гір) «За горами гори хмарами повиті» асоціюється з

образом знедоленої Батьківщини. Її мелодія близька до народної пісенності. В

процесі розвитку вона драматизується: стає неспокійною, рухливою.

Змінюється гармонія і динаміка, зростає драматичне напруження спочатку в

оркестрі, а згодом в хорі на слова «Споконвіку Прометея там орел карає».

Перша кульмінаційна точка 1 епізоду – «Та не вип’є живучої крові» звучить

героїчно. Весь 1 епізод пронизаний ідеєю: від страждання, через протест, до

героїки.

2 епізод – ліричний образ народу «Воно (серце Прометея) знову оживає

і сміється знову». Мелодика близька до народної. Імітаційний рух жіночих

голосів в супроводі струнних.

3 епізод – «Не вмирає душа наша» є за характером маршово-героїчним.

Драматично-конфліктні діалоги між хором та оркестром, неспокійне

чергування різних гармоній, ритмів, контрапунктів приводить до

кульмінаційної точки на слова «Не понесе слави Бога, великого Бога».

4 епізод – «Не снує душі живої і слова живого» написаний у формі

фуги. Імітація голосів стверджує віру в непереможність живої душі та слова.

Характер героїчний.
II частина «Молитва». Звернення народу до Бога. Починається епічною

розповідною темою, в якій відчувається алюзії до церковної музики. В процесі

розвитку тема драматизується, стає рішучою на словах «Коли вона

прокинеться». І завершується частина драматичним звучанням «А поки що

течуть ріки, кровавії».

III частина «Хортам і гончим слава». Викликає алюзію до

післябетховенського і романтичного симфонічного скерцо. В цій частині, він

вперше в кантатно-симфонічному жанрі засобами сарказму і гротеску втілює

образ зла ( російський цар батюшка).

Починається оркестровим вступом, де звучить лейттема страждання, в

хорі звучить тема гір ( як і I частині).

1 епізод передає обурення важким становищем народу («Отак то

милостиві ми»). В оркестровій партії, а згодом в хорі створюється образ

грізної сили ( висхідні пунктирні тритони, форшлаги флейт). Солдатська

муштра передана в оркестровій імітації фанфар, барабанний дріб. А в хорі

(«Лягло костьми людей муштрованих чимало») маршовим ритмом.

2 епізод – лірико драматичний «А дівочих пролитих тайно серед ночі»

розкриває народне горе.

3 епізод – контрастний. В ньому саркастично розкрито царя. В оркестрі

фанфарні інтонації на порожніх квінтах та хроматичні мелодичні лінії.

IV частина. Починається atacca. В оркестрі звучить лейттема

страждання, а в хорі – тема гір «І вам слава сині гори», яка звучить на pp.

Тема набуває хоральних рис ( від Бортнянського). Далі композитор немов би

відтворює картину боротьби, в хорі закличні інтонації «Борітеся поборете». В

цьому епізоді є алюзія до української народного пісні «Гей не дивуйте» яка

була одна з улюблених Лисенка. Тут Людкевич ніби пише під Лисенка.

Завершується частина повною перемогою. Звучить маршовий хор «За вас

правда, за вас слава, воля святая» ( стилізація під народну пісню).

Такі 3 стилізації – під Бортнянського, під Лисенка і народну пісню

відзначає Вербицький у статті газети «Львівські вісті» в 1943 році.

Отже, каната-симфонія Кавказ є важливим твором спадщини української

музики. Підсумую цитатою В. Барвінського

“Чим для німця є “Перстень Нібелунгів” Ваґнера або для чеха симфонічний
цикл Сметани “Моя батьківщина”, тим – або й ще чимось більшим – є для нас
“Кавказ” Людкевича. … “Кавказ” є і на довгі часи останеться ще якоюсь
Біблією, в якій будучі покоління будуть вичувати незглибиму силу мук і болю
української душі та черпати віру на світлу побіду і кращу будучність”.