Родіон Щедрін – видатний російський композитор – піаніст

другої половини 20 - початку 21 століття

(1932 рік)

В 60 роках 20 століття в Радянському союзі виникає нова плеяда молодих

композиторів – шестидесятників : А.Шнітке, С.Губайдуліна, Е.Денісов,
Р.Щедрін, С.Слонімський, Б.Тищенко та інш. Відкриття нових тем
мистецтва, нове відношення до звуку, використання нових композиторських
технік (додекафонія, серіальність,сонористика, алеаторіка, полістилістика )

Особливе місце серед композиторів - шестидесятників займає творчість

Родіона Щедріна – видатного російського композитора – піаніста, музично
громадського діяча (до1990 року очолював спілку композиторів Росії,
викладав в Московській консерваторії. В 1990 році емігрує в Німеччину
(Мюнхен), також, має литовське громадянство). Щедріна називають «Живим
класиком». В цьому році композитору виповнюється 88 років. Критика його
називає одним з затребуваних та знаних композиторів сучасності. Щедрін –
композитор зі світовим і’ям. Його творчість знана та улюблена не тільки в
Росії, але у всьому світі. Щедрін веде активну концертну діяльність як
піаніст, пише на замовлення всесвітньо відомих виконавців та колективів,
прем’єри його творів відбуваються в Лос – Анжелісі, Москві, Лондоні, Нью –
Йорку, Японії, Мюнхені та інш., постійними виконавцями його музики є
диригенти В.Гергієв, Лорін Маазель, Ростропович, піаніст Мацуєв,
К.Мєчетіна та інш, він бажаний гість багатьох фестивалів, конкурсів, теле та
радіо програм. З 1976 року є членом Баварської академії мистецтв, має
контракт з відомим німецьким нотним видавництвом «Schott», має численні
нагороди різних країн. З 1990 року в Росії проводяться фестивалі музики
Р.Щедріна.

Біографія та творчий шлях. Народився в Москві в родині музиканта -

теоретика (батько закінчив Московську консерваторію по відділу «Теорія
музики», блискуче грав на скрипці, був блискуче обдарованим музикантом,
став першим вчителем талановитого сина), але дитячі роки провів на м.
Алексин, Тульської області (Батьківщині батька). Родина була релігійною.
Дідусь - священик (в місті зберігалася доріжка, яку паства з любов’ю назвала
«щедрінка»). Родіон зростає в атмосфері звучання різноманітної музики
(сімейних концертів), фольклору та духовного співу. Навчанню в десятирічці
в Москві завадила війна. Двічі Щедрін тікає на фронт. В Куйбишеві, куди
була евакуйована родина, відбувається яскрава подія – Щедрін присутній на
репетиції 7 «Ленінградської» симфонії Шостаковича! Шостакович на все
життя стає ідеалом та покровителем юного Щедріна. В 1944 році вступає в
московське хорове училище ім. Свєшнікова, де блискучо проявляє себе як
хормейстер, піаніст та композитор. Згодом Щедрін скаже: :«Хор для меня
действительно родной дом... Через хор я музыку полюбил... Мир музыки
открылся мне при встрече с хором». З 1950 року продовжує навчання в
московській консерваторії по класу композиції (Шапорін) та фортепіано
(Я.Флієр). Підчас фольклорних експедицій в Білорусію відкриває для себе
жанр частівки, який стає улюбленим жанром ранньої творчості Щедріна.
Дипломною роботою композитора стає перший концерт для фортепіано з
оркестром (виконував автор) в фіналі якого прозвучали дві частівки та
проявився яскравий нефольклорний стиль Щедріна. Концерт

прозвучав на Всесоюзному фестивалі молоді, приніс відомість та відкриває

період ранньої творчості композитора (молодого Щедріна включають в
Спілку композиторів). Ранній період – нефольклорний – з’являється низка
творів на основі жанру частівки: концерту для оркестру «Пустотливі
частівки», опера - частівка «Не тільки любов», фольклорний балет
«Горбоконик». Популярність приносить музика до кінофільму «Висота». В
1958 році одружується на видатній балерині Майї Плисецькій. Шлюб тривав
57 років, стає прикладом щасливого «творчого шлюбу». Майя Плисецька
стала музою композитора, для якої написані всі балети Щедріна. Плисецька з
любов’ю дає характеристику чоловіку: «А еще он естественно элегантен.
Джентельмен от природы. Он держал меня на плаву. Родион писал мне
балеты. Он дарил идеи. Потому что он редкий. Я таких людей как он просто
не знаю. Таких целостных, таких самостоятельных по мысли, таких
талантливых, даже гениальных нет». В 70 роках розпочинається 2 період
творчості експерименти в галузі балету (балет – транскрипція «Кармен –
сюїта», «Анна Кареніна») та створення відомої фольклорної опери «Мертві
душі». 80 роки – третій період - філософської спрямованості та
поглиблення медитативної естетики. Розквіт хорової (хоровий концерт -
літургія «Ангел запечатленный» за повістю Лєскова) та інструментальної
творчості . В 1990 році після розпаду Радянського союзу емігрує разом з
дружиною в Німеччину (зберігає російське громадянство). Живе в м.
Мюнхен. В цей період відбувається розквіт жанру концерту (створюються 4
та 5 фортепіанні концерти, віолончельний, скрипковий та альтовий
концерти). 2000 роки – період створення масштабних концепційних творів
оперної (опера для концертного залу «Зачарований мандрівник» за
Лєсковим, на замовлення оркестру Нью – Йорку; хорова опера «Бояриня
Морозова»), симфонічної та концертної музики («Балада Гамлета» для 1000
віолончелей, створена на замовлення Японського оркестру.).

Характер, особистість Щедріна. Щедрін - людина - життєлюб.

Позитивність, енергійність, доброзичливість, гумор – риси характеру
композитора (посмішка невід’ємна частина портретів Щедріна). Молодість
душі», закоханість в життя, спортивність є особливістю Щедріна.
Інтелектуальність, енциклопедичність знань (захоплення літературою,
філософією, театром, спортом) поєднуються з духовними релігійними
поглядами. Щедрін - глибоко віруюча людина.

В творчості Щедрін займає анти авангардну позицію. Музика Щедріна знана

як музикантами – професіоналами, так і «простим народом». Взаємодія з
широким колом слухачів, важливість голосу композиторської інтуїції,
бажання бути актуальним є особливістю стилю Щедріна та причиною
популярності його музики. Народну любов приносить пісня з кінофільму
«Висота» «Не кочегары, мы, не плотники», створена молодим
композитором в 1958 році. Характерними рисами стилю є:

1) Зв’язок з традиціями російської культури. Щедрін -композитор –

неофольклорист, яскраво національний російський композитор. Основою
стилю композитора стають зв’язок з традиціями російської музичної та
літературної класики, російського фольклору. Майже всі сюжети опер,
балетів, хорових творів Щедріна написано на сюжети російської літератури,
поезії. Звертається до сюжетів Пушкіна (хоровий концерт «Строфи Євгенія
Онєгіна», поема для хору «Страта Пугачова»), Лєскова (опера «Зачарований
мандрівник», хоровий концерт - літургія «Ангел запечатленный»), Толстого
(балет «Анна Кареніна»), Гоголя (фольклорна опера «Мертві душі»), Чехова
(балети «Чайка» , «Дама з собачкою»). Улюбленим поетом та другом
Р.Щедріна став відомий російський сучасний поет Андрій Вознесенський, на
вірші якого створено хоровий твір «Поеторія». Провідним фольклорним
жанром ранньої творчості стає частівка. (концерт для оркестру
«Пустотливі частівки», опера - частівка «Не тільки любов», перший
фортепіанний концерт), який Щедрін першим вводить в серйозну музику.
Композитор спирається на традиції фольклору та церковної музики
(знаменного розпіву, інтонації дзвону, стихири, літургії). Прикладом
духовних творів є концерт для оркестру «Дзвони», оркестровий твір
«Стихира до тисячоліття хрещення Русі», «Музичний дарунок» для органу та
ансамблю духових, хоровий концерт – літургія «Ангел запечатленный» та
інш.

2) Синтез традицій та новаторства. В своїй творчості він обрав свій

неповторний унікальний шлях «по центру» різних напрямків та сучасних
стилів. Об’єднання різних стилів та напрямків стає рисою стилю Щедріна. В
своїх творах Щедрін використовує складні композиторські техніки 20
століття - додекафонію, серіальну техніку,сонористику, алеаторику, полі
стилістику. Наприклад, в 2 концерті для фортепіано з оркестром поєднує
техніку додекафонії з джазовою імпровізацією, в п’єсі «Геометрія звуку»
вперше експериментує з простором та звуком, в концерт для оркестру
«Дзвони» використовує прийоми сонористики (експеримент з тембром,
звуком) та інш. Вводить нові прийоми драматургії та форми в оперні та
балетні жанри. Наприклад, 2 симфонія (присвячена ВВвійні) написана в
формі 25 прелюдій, балет «Чайка» за Чеховим - в формі 24 прелюдій. Стає
засновником нових жанрів (концерт для оркестру; концерт для поета, хору
та оркестру; опера для концертного залу), але при цьому зберігає зв’язок з
традиціями класичної музики, літератури, фольклору.

3)Універсальність жанрової палітри. Щедрін працює майже у всіх жанрах

сучасної академічної музики. Автор 5 балетів, 6 опер («Не тільки любов» ,
«Мертві душі», «Лоліта», «Зачарований мандрівник» та інш), 3 симфоній та
концертів для оркестру («Пустотливі частівки», «Дзвони», «Старовинна
музика російських провінційних цирків», «Хороводи»), фортепіанної (5
концертів, сонати, п’єси та поліфонічні цикли) та хорової музики ( хоровий
концерт - літургія «Ангел запечатленный» за повістю Лєскова та інш.).
Автор відомої кіно музики.
Балет – улюблений жанр Щедріна. Унікальність балетів Щедріна – всі
вони пов’язані з його дружиною, видатною балериною 20 століття - Майєю
Плисецькою («іменні балети»). Майя Плисецька – видатна балерина 20
століття (1924 – 2015), ціла епоха в історії російського та світового балету,
солістка Большого театру в Москві (з 1990 року жила з чоловіком в
Німеччині). Її унікальність : виходили на сцену до 80 років. Плисецька стає
головним замовником , виконавцем та хореографом – постановником
балетів Щедріна. Всі балети Щедрін з Любов’ю присвятив дружині.
Перший балет « Горбоконик» ( за сюжетом казки Єршова) - нефольклорний.
Був створений в період знайомства та закоханості Щедріна та Плисецької.
Плисецька виконала одну з головних ролей (цар – дівчини). Другий балет
«Кармен – сюїта» - приніс світову відомість. Став транскрипцією відомої
опери Бізе «Кармен» (балет – транскрипція). Створюється за ініціативою
Плисецької, яка завжди мріяла станцювати Кармен. Плисецька говорила : «Я
– Кармен». Балерина звертається до відомого іспанського хореографа
Алонсо,який в цей час був у Москві з гастролями, і просить Щедріна зробити
переклад відомої опери Бізе. Новаторство балету стає : 1) Форма сюїти (з 13
номерів), 2) Переоркестровка (балет написаний для струнних та 47 ударних),
зміни сюжету (центром стає любовна драма Кармен – історія її кохання з
Хосе та Тореро. З’являється нова роль – Долі Кармен). Найвідоміші
номери : «Вступ», « Танець», «Тореро». Третій балет «Анна Кареніна» за
романом Л.Толстого – зразок неоромантичного балету з прийомами полі
стилістики. В балеті використано цитати музики Чайковського (відтворити
атмосферу 19 століття). Спочатку виникає музика до кінофільму «Анна
Кареніна», де Плисецька зіграла одну з головних ролей. Далі, за ініціативою
дружини, Щедрін створює балет на основі кіно музики. На основі музики
балету з’являється сюїта для оркестру «Романтична музика». В останніх
балетах - «Чайка» , «Дама з собачкою» (за Чеховим )– Плисецька не тільки
виконала головну роль, але стала хореографом – постановником.

Щедрін – видатний композитор – піаніст. Блискучий концертуючий

піаніст, джазовий імпровізатор. Виконавцем його творів є сам композитор,
Денис Мацуєв, Катерина Мєчетіна. Автор 6 концертів, сонат, концертних
п’єс («Гумореска», «В стилі Альбеніса», Basso ostinato») та поліфонічних
циклів («24 прелюдії та фуги», «Поліфонічний зошит»). Театральна
ефектність, яскравість, програмність його творів. Віртуозність, технічна
складність, поліфонічність мислення. Концертна п’єса «Basso ostinato» -
яскравий зразок концертної віртуозної п’єси в поліфонічному стилі.