+ Для допитливих!

Провідні автобіографічні анаграми в творах композитора:

1) пов’язана з іменем дружини композитора – Маргарити Царевич. Два звуки,

що заховані у її прізвищі – до (латинською c – це) та ре – є головною складовою основних мотивів –

тематичних зерен низки творів 1922–1928 та 1955–1968 років, відзначених, на думку

науковців, найсильнішою модерністською патетикою.

2) походить від імені та прізвища Бориса Лятошинського. Початок

імені – буква б (латинською b – бе), позначає звук сі-бемоль.

Початок прізвища – це позначення звуку ля1

Звідси утворюється характерна для творчості лейтінтонація великої септими

(та її обернення – малої секунди), що є основою великого мажорного септакорду – лейтгармонії Б.

Лятошинського.

3) Співзвуччя b-d-f-a(с) – акорд-символ

Б. Лятошинського, у якому присутні й елементи монограми

М. Царевич та мотиву знемоги(Вагнер «Тристан і Ізольда») Співзвуччя d-f (fis)-a-с (cis) – це

символ-абревіатура Маргарити Царевич. Вони зустрічаються в творах як відокремлено, так і

сукупно.

Ладо-тональне мислення Б. Лятошинського – модерністичного майстра ХХ століття. Розпочате

романтиками розширення меж тональності та застосування особливих ладів і звукорядів (Ф.
Шопен, Р. Шуман, Ф. Ліст), широко застосовуване у творчості Р. Вагнера ,символом якого стала
опера «Трістан та Ізольда» та знаменитий трістанакорд . (Як зазначають дослідники, характерною
ознакою тональногармонічного становлення в опері «Трістан та Ізольда» Р. Вагнера є
хроматизація музичної мови, постійні модуляції із використанням еліптичних зворотів, чітке
відчуття тональності при униканні тонічного тризвуку. Так, вступ до опери написаний у ля-мінорі,
але тонічний тризвук не трапляється в ньому жодного разу.)

У творчості М. Римського-Корсакова, О. Скрябіна, Б. Лятошинського виявлена хроматична

дванадцятитонова система із розширеним трактуванням опорності, меж тональності та
атональності, трактування звука як символу певного змісту. Він немов притягує до себе близькі за
назвою звуки (наприклад, знаковий для Б. Лятошинського фа може змінюватися фа-дієзом).
Тонікальність набуває зонного характеру. Так, значення тоніки, згідно з музикознавчими
дослідженнями, часто відіграє у нього септакорд шостого ступеня або великий мажорний
септакорд.