«Внесок

Миколи
Володимировича
Бердиєва,
як композитора, в
репертуар трубачів
України»
Микола Володимирович
Бердиєв

– радянський трубач,
педагог, композитор,
професор Київської
державної консерваторії
ім. П. І. Чайковського.
 У 1960- х роках репертуар для труби значно
поповнили різножанрові твори відомого
виконавця, педагога та композитора (клас
композиції Г. Майбороди)
М. Бердиєва.
 Композиторський доробок артиста складають
камерні та сольні мініатюри, сонати, три
концерти для труби у супроводі фортепіано,
ансамблеві композиції, перекладення для
труби творів Ґ.-Ф. Генделя, В.-А. Моцарта, Л.
Бетховена, В. Косенка, Л. Ревуцького.
 Цінність цих опусів засвідчує їх включення до
програм багатьох конкурсів виконавців на
мідних духових інструментах.
Впевнено ввійшли в педагогічний та
концертний репертуар сучасних
музикантів такі
камерні твори для труби М. Бердиєва,
як:

 "Елегія" (1965),
 "Гумореска" (1965),
 "Поема" (1974),
 " Скерцо" (1974).
 "Елегія" (d-moll)
Являє собою ліричну, проникливу п’єсу,
написану в простій тричастинній формі.
Незважаючи на невеликий масштаб мініатюри,
автор розвиває два образи, які не
контрастують, а швидше доповнюють один
одного.
"Гумореска" (f-moll) (проста тричастинна
форма)
Грунтується на яскравому характеристичному
матеріалі, що своєю жанровою ґенезою нагадує
 У 1970-х роках з’явились
масштабніші п’єси для труби і
фортепіано М. Бердиєва :
 "Поема"
 "Скерцо".
«Поема» являє собою розгорнуту композицію, структуру якої
визначає складна тричастинна форма лірико-драматичного
характеру. Тема труби характеризується стрибками на широкі
інтервали; пунктирний ритм, синкопи та тріолі надають їй
схвильовано-пристрасного характеру. Він посилюється партією
фортепіано, яка в першому розділі композиції являє собою
токато подібне остинатне гармонічне тло.
В основі "Скерцо" лежить граціозний, грайливий образ. Партія
труби характеризується легкістю, насичена стрімкими
гамоподібними пасажами. Її тлом слугує прозора акордова
 Вельми оригінальною є збірка
«Двадцять шість етюдів для труби"
М. Бердиєва.
У неї увійшли як авторські оригінальні композиції (№ 1, 2, 4,
6, 9, 19, 26), так і етюди, що ґрунтуються на музично-
тематичному матеріалі творів зарубіжних композиторів:

 балетів "Попелюшката "Кам’яна квітка",

 кантати "Олександр Невський" С. Прокоф’єва,
 симфонічної поеми "Пінії Риму" О. Респігі,
 сюїти "Історія солдата"
 балету "Гра в карти" із сюїти "Пульчинела" І.
Стравінського,
 Концерту для фортепіано,
 труби та оркестру Д. Шостаковича,
 Гостра потреба в українському концертному
педагогічному репертуарі для мідних духових
інструментів спонукала до створення в 1970-х роках
"юнацького" концерту.

Його типовими зразками в українській музиці є

Концерти для труби з супроводом оркестру або
фортепіано:

 М. Сильванського (1970),
 Ю. Щуровського (1970),
 М. Бердиєва (1972; 1977; 1978),
 Я. Лапинського (1976).
 Невід'ємною складовою літератури для труби
є концертні твори М. Бердиєва.

Їх характерною ознакою є романтична ладо-

гармонічна мова, яка виявляється у частій зміні
тональностей, що вуалює чітке відчуття тонального
центру; широкому використанні септакордів,
збагаченні мелодики хроматизмами тощо.

Вона узгоджується з нормативними засадами

класичної сонатної форми концертів, що надають
творам відчуття чіткості й лаконічності.
Педагогічний репертуар для труби окресленого
хронологічного відтинку збагатила Соната для труби і
фортепіано М. Бердиєва.

У Сонаті для труби і фортепіано М. Бердиєв трактує

інструмент як носія гімнічної, романтично піднесеної
семантики. Твір вирізняє традиційність сонатного
циклу, рельєфність тематизму, виразність музичної
мови, наближеної до масових жанрів (пісня, святковий
марш, урочистий хід).
Серед ансамблевих творів композитора це "Маленька сюїту",
призначена для дуету труб.
В її основі лежить притаманний цій формі темповий (швидко –
повільно – швидко) та тематичний контраст.
Три різнохарактерні частини "пов’язані спільною тональністю
C-dur:
 «Інтермецо",
 «Романс" ,
 "Фугета».
"Маленька сюїта" М. Бердиєва, що ґрунтується на контрастних образах –
маршовому, ліричному та скерцозному, вимагає від виконавців відчуття
ансамблю, майстерного володіння інструментом для відтворення
 Для трубного дуету призначені також
цикли та окремі твори М. Бердиєва:

 "Три п’єси" ("Романс","Інвенція",

"Інтермедія"),
 "Шість мініатюр",
 "Три прелюдії",
 "Три мініатюри" ("Інтермецо",
"Награвання","Поспівка")
Висновок:
 Композиторський доробок для труби М. Бердиєва
представлений різножанровими оригінальними
композиціями (камерною та сольною мініатюрами,
сонатою, концертом, ансамблями) та перекладеннями
для труби творів українських та зарубіжних
композиторів.

 Аналізовані опуси композитора перебувають у річищі

усталених принципів класикоромантичної доби.

 Композиторський доробок для труби М. Бердиєва, як і

інших вищеназваних авторів,заклав підґрунтя для
здійснення сміливих експериментів у цій жанровій
галузі українськогомузичного мистецтва у наступний