Екзаменаційна робота

З української музики

Студентки 2 курсу

Кафедри сольного співу

Абачинської Світлани

« Хорова музика М.Березовського та А.Веделя»

Максим Созонтович Березовський-український композитор, диригент, співак. Класик
європейської музики. Достовірних, документально підтверджених фактів про його дитинство
і юність збереглося мало.Березовський відомий як композитор, автор духовних концертів,
що написані ним після повернення з Італії (найбільш популярний концерт «Не отвержи мене
во время старости»).  В історію вітчизняної музики Максим Березовський увійшов передусім
як засновник циклічного хорового концерту. Ця велика музична форма утверджується у
другій половині XVIII ст. Березовський є також автором перших вітчизняних опер, камерно-
інструментальних композицій. Його творчість сприяла оновленню музичного мистецтва,
піднесенню його художнього рівня. Найбільшу славу Березовському принесла саме його
хорова творчість. Саме у церковних хорах та хорових концертах виявився талант
Березовського. Він не тільки утворив форму чотирьохчастинного класицистичного хорового
концерту, але й вперше підняв у них тему страждання творця до рівня філософської ідеї
боротьби добра і зла. Одним з кращих хорових концертів Березовського є концерт є «Не
отвержи мене во время старости». Це власне один з перших творів, написаних по-новому.
Концерт написано для 4-голосного хору. Вершиною творчості М. Березовського в області
духовної музики став чотириголосний концерт «Не отвержи мене во время старости» (бл.
1760 г.). Його відрізняє синтез традицій православного партесного співу із
західноєвропейським жанром «passions motet» ( «пристрасного концерту»). Цей концерт
схожий на ліричну сповідь чистотою і прозорістю хорового ладу. Проникливістю мелодії він
нагадує такі близькі композитору українські народні пісні, а серйозністю висловлювання і
строгістю думки ця музика гідна пера знаменитого сучасника Березовського, віденського
класика Глюка. Концерт монотематичний: фуги в першій частині і в фіналі засновані
практично на одній темі. Інструментальне виклад хорової партитури, абстрактне від
смислового змісту тексту, проте повністю зберігає трагедійну емоційну насиченість цього
твору. Всі чотири частини твору виростають з коротких поетичних висловів, які служать
відправною точкою: 1. «Не отвержи мене во время старости»; 2. «Яко реша врази мои мне, и
стригущие душу мою»; 3. «Боже мой, не удалися от меня»; 4. «Да постыдятся и исчезнут
оклеветающии душу мою». Композитор звернувся тут до вічних категорій добра і зла, життя
і смерті, духовного очищення і бездуховності. Зміст цього тексту був близький
Березовському, адже його життя було непростим. Своєю музикою композитор щиро й
проникливе промовляє до людей і до себе самого.
       Як уже зазначалося, концерт має чотири частини: Adagio, Allegro, Adagio, Moderato.
Контраст між ними не тільки темповий, а й ладотональний і образний. Перше Adagio і
Moderato написані в ре мінорі, Allegro — в соль мінорі, сі-бемоль мажорі, друге Adagio — в
соль мінорі, тобто крайні частини — у головній тональності, середні — в субдомінантовій та
VI ступеня. Тональний план твору досить сміливий.  Хоровий концерт «Не отвержи мене во
время старости» М. Березовського — видатний твір XVIII ст. Цією композицією митець
накреслив нові шляхи розвитку вітчизняної музики.

«Бог і ста сонми Богов»- перший хоровий концерт Березовського. Написаний в середині
1760х років і уміщений як анонімний у збірці хорових концертів кінця 18- початку 19
століття.У концерті є 6 частин, відчувається сильний вплив барочної хорової техніки.
Гнівний, звинувачувальний текст 81 псалма про несправедливість земних суддів,
змальований у традиційних для партесних концертів образних контрастах, різких змінах
темпу, динаміки, протиставленнях tutti i soli. Образи неправедних суддів та ницих і убогих
подані у ньому із біблійною суворістю та скорботною замилуваністю, що так характерна для
партесних творів. Проте, в цьому концерті є і масштабні теми, і контраст частин, і
інтонаційні арки, тобто елементи, що характеризуватимуть концерти нового типу. У
вітчизняній літературі цей концерт є унікальним зразком перехідного концерту від
барокових до класицистичних форм.
Концерт "Господь, воцарися" належить до ранніх творів Березовського. Проте, на відміну
від попереднього, цей концерт відноситься до нового періоду - періоду хорового циклічного
концерту. Це панегіричний, прославний твір, який увесь пронизаний славленням Творця та
Його діянь (текст 92 Псалма). Світлий, радісний характер цього твору, нейтральний тематизм
свідчать про намагання композитора перейнятися прийомами його вчителів-італійців.
Струнка чотирьохчастинна структура концерту, вмілі, професійні прийоми хорового письма
говорять про сильну школу, що її отримав Березовський, в результаті чого перед нами постає
повністю сформований твір нової формації.
«Літургія» Березовського має важливе історичне значення як перший музично-літургійний
цикл епохи рус. класицизму. Його «Вірую» мало величезну популярність в кін. XVIII-XIX ст.
По музиці воно майже повністю збігається з аналогічними співами В. Виноградського і Б.
Галуппі - ймовірно, Березовський як і його попередники, відобразив усну співочу традицію
виконання «Вірую» прихожанами. Піснеспіви Літургії відзначаються скупими, але дуже
виразними і красивими мелодіями, в яких вгадуються українські пісенні мотиви.
Березовський вперше своєрідно використовує вітчизняну традицію хорового акордового
речитативу, так званого церковного «читка» («Вірую», «Святий Боже»), створюючи маленькі
шедеври православного церковного співу.

Причасні вірші - великий хоровий цикл, вони були написані на тексти псалмів переважно
подячного характеру, у Березовського вони знайшли переважно ліричне втілення (за
винятком «Радуйтеся праведнії» і «Хваліте Господа з небес» № 3 урочисто-панегірічної
образності). Судячи з відомої кількості Причасних, Березовський вперше у вітчизняній
традиції розспівав цю літургічну форму піснеспівів, причому, можливо, надаючи їм форми
музичного циклу. Загалом, Причасні вірші є малою літургічною віршовою формою, що
складається із двострофового вірша та приспіву на «Алилуя».Хорова фактура досить
різноманітна, окремі твори мають постійну гармонічну фактуру (напр. «Хваліте Господа з
небес» № 1), інші поєднують гармонічну з імітаційною («Во всю землю»), або
використовують поліфонічну («Блажені яже ізбрал»), зокрема, фугу («Хваліте Господа з
небес» № 2). Ще яскравіше ніж у Літургії, в причасних віршах спостерігається мелодизація
голосів. Мелодика віршів виразна і різноманітна, і нерідко виявляє схожість з типовими
зворотами українських ліричних пісень.

Хорова творчість Артемія Веделя

Ведель працював виключно в жанрах культової музики. Найвизначніше місце в його творчій
спадщині носить концерт як за кількістю, так i за художньою вагою. Здебільшого твори
Веделя, зокрема концерти, очевидно, з'являлися у час його роботі з хорами Київської
академії та Казенного училища у Харкові. Ця діяльність припадає на другу половину 80-х —
90х p. Свої концерти Ведель, як i Березовський, писав на тексти Давидових псалмів.
Дожовтневі вчені відмічали в них органічну відповідність музики словам, ix смисловим i
просодичним наголосам, синтаксичній будові. При цьому наголошувалось, що музика
Веделя тісно пов`язана з молитвою. Проте аналіз його творчості показує, що вона виходить,
за приписи богослужебного призначення i духовного змісту текстів. За своїм емоційно-
образним спрямуванням музика Веделя є цілком світською, пов'язаною з певним
історичним, стильово-націоналышм i загальномузичним тлом. Твори Веделя існували у
списках майже два століття, багато з них загубилося, в автографах збереглася лише третина
концертів і неповна Літургія. Хорова спадщина Веделя представлена обіходними співами і
хоровими концертами. Усього відомо близько 40 творів, але не виключено, що він написав
більше. Серед обіходних співів вкажемо на дві богослужби (C-dur із 17 номерів і Es-dur із 6
номерів – її називають неповною), велику Всенічну із 39 номерів, пасхальний, богородичний
і різдвяний канони, кожний із 8 номерів, та окремі одночастинні піснеспіви («Величаем вас,
архангели», «Возбранной воеводе», «Господи, помилуй», «Исповемся Тебе, Господи» та ін.,
усього 17 композицій). Окрему, особливу галузь хорової спадщини митця складають великі
циклічні концерти для мішаного чотириголосного хору і для подвійного хору, усього більше
20 концертів, із них 12 – з рукописного автографа. Перебуваючи у Харкові протягом 1796
року, 29-річний Ведель пише чотири хорові концерти урочистого змісту, у тому числі два
двохорні (№9 і №10). Ці концерти настільки не відповідають нашій загальноприйнятій уяві
про творчу манеру композитора, що існувала навіть думка, про те, що Ведель просто
переписав своєю рукою чужі концерти, якогось іншого автора, наприклад, концерти свого
вчителя Сарті, який писав музику в подібній манері. У спадщині Веделя переважають твори
сумного настрою, лірико-драматичного стану. Особливо яскраво ця закономірність
виявляється в жанрі духовного концерту. Це проявляється перш за все у схильності митця до
мінорних тональностей: на один мажорний концерт приходиться 4 мінорних. Переважання
мінору в концертах Веделя можна вважати наслідком особистої схильності митця до
меланхолії, а також відображенням конфліктного, «барокового» світовідчуття, властивого
українському мистецтву ХVІІІ століття. Це дещо звужує образно-емоційний діапазон
творчості Веделя, та, водночас, відображає абсолютну свободу творчого самовираження.
У богослужбовому доробку Веделя співвідношення мажорних та мінорних творів є більш
збалансованим: мажорні та мінорні композиції становлять дві приблизно однакові групи. Із
кола мінорних тональностей А. Ведель найчастіше використовує до мінор. У доборі
словесних текстів Ведель зазвичай звертається до рядків зі Псалтиря, і лише в рідкісних
випадках – до слів змінних богослужбових піснеспівів. У концертних циклах на слова зі
Псалтиря Ведель вільно поєднує рядки одного або кількох псалмів, формуючи словесний ряд
згідно з драматургічним планом музичної композиції. Посеред богослужбових творів
кількісно переважають співи на тексти з Постової Тріоді, з покаянною тематикою («На реках
Вавилонских», «Покаяния отверзи мне двери» та ін.). В особливій увазі автора до цих текстів
вбачається генетичний зв’язок його творчості з українською бароковою традицією. Тема
покаяння яскраво втілилася й у концертній творчості А. Веделя: в одному з його
наймасштабніших концертів – «Помилуй мя, Господи» – майже повністю розспівано рядки
6-го псалма – одного з семи «покаянних» псалмів (№№ 6, 31, 37, 50, 101, 129, 142), які
звучать у храмі в час Великого посту.
Побудова концертних циклів у Веделя також має відбиток творчої індивідуальності митця.
На відміну від класичної чотири частинної моделі концертного циклу, кількість частин у
концертах Веделя не стабільна. Вона коливається від трьох до семи і в цій несталості
вбачається інерція барокового мислення. Деякі частини є настільки короткими, що їх
поєднують разом з іншими у крупніші побудови, деякі виконують функцію вступу і так само
не зовсім ясно, чи слід вважати їх за самостійні частини. Поступово провідною моделлю
концерту у творчості Веделя все ж таки стає чотиричастинний цикл, побудований за
темповою схемою церковної сонати: повільно – швидко – повільно – швидко. Однак і тут
композитор вніс своє індивідуальне трактування, бо зазвичай концертний цикл розпочинався
не повільною, а швидкою частиною. Веделева музика завжди лунала чи не в усіх
православних храмах. Часто півчі й не здогадувалися, що виконують заборонені твори,
настільки органічно вони ввійшли в церковний обряд. Великодні канони, Многоліття, тріо
"Покаяння отверзи ми двері", "Від сходу сонця", "Христос Воскрес!" від часу написання й до
наших днів співають в усіх церквах східного обряду і в Україні, і за кордоном.

Нині твори Артемія Веделя є надбанням усього християнського світу і вважаються

справжнім взірцем духовної музики. Їх виконують і в храмах, і на великих сценах, видають
на компакт-дисках. Про композитора написано безліч статей, брошур, книжок. Спадщину
композитора вивчають у музичних навчальних закладах.