Харківський національний університет мистецтв

ім. І. П. Котляревського

Аналіз хору

“О поэте”
муз. Д. Аракашвілі

Виконав студент ІІ курсу

виконавсько — музикознавчого факультету
кафедри хорового диригування
Олійник Артем
кл. проф. Прокопова С. М.

Харків 2020
План:
1. Відомості про твір та його автора
2. Музично - теоретичний аналіз
3. Вокально – хоровий аналіз
4. Виконавський аналіз
5. Література
 Відомості про твір та його автора
Аракішвілі Дмитро Гнатович (1873 - 1953) — радянський
грузинський композитор, педагог, диригент, музично-громадський
діяч, музикознавець-етнограф, археолог, Народний артист
Грузинської РСР, Лауреат Сталінської премії першого ступеня.
У дитинстві познайомився з нотною грамотою, виступаючи в
церковному хорі, елементарні знання теорії музики опанував сам.
Навчався в музично-драматичному училищі Московського
філармонічного товариства. Був учнем О. Ільїнського (композиція)
та В. Кеса (диригування). Згодом займався з О. Гречаніновим.
Здійснював поїздки по Грузії для вивчення і запису народної музичної
творчості. Викладав теорію музики в організованій за його участю Народній
консерваторії. Заснував журнал «Музика і життя». За його ініціативою була створена
перша хорова капела в Грузії.
«В творчестве Аракишвили хоры занимают значительное место (опера
«Сказание о Шота Руставели», «Динара», вторая и третья симфонии; хоровые
сочинения и обработки грузинских народных песен а capella). Из напечатанных с
русским текстом наиболее известен хор «О поэте» [9].
Хор написаний в пам’ять великого грузинського поета та письменника, класика
грузинської літератури Важа Пшавела. У вірші Софрона Глахашвілі дуже яскраво і
емоційно зображена основна тема твору - це скорбота, гіркота втрати. Вся природа,
весь світ, все оповите смутком і думкою про втрату улюбленого поета. Переклад
російською мовою здійснив Ю. Цертєлєв.
Повний текст:
«Солнце жаркое, неуемное, И в ответ ей Кура бурливая
Погребла тебя туча темная.
Горы сумраком покрываются, Стоном горестным откликается...
Струны звучные обрываются: Горы темные, реки пенные,
"Важа!
Думой скорбною вы окутаны...

Ветер рыдает в ущельях:"Важа!"

Солнце жаркое, неуемное,
Светлого смерть похитила!
Погребла тебя туча темная,
Откликаются долы
Горы сумраком покрываются,
Грузии:"Важа!"
Сердце Грузии разрывается»
Глухо вторит им Арагва,
Будто слезы вскипают горные,
 Музично – теоретичний аналіз
Хор «О поэте» написаний в простій тричастинній формі. 1ч. майже точно
повторюється в кінці твору. Таким чином ці крайні розділи створюють своєрідну
«арку», що надає формі цілосності та завершеності. Основний розмір 54 із потійним
групуванням 2+3, проте композитор використовує і такі розміри як 24 (9, 11, 15 тт.) та
8
4 (10, 12, 16 тт.) з різним групуванням: 3+3+2 (10 т.), 3+2+3 (12 т.), 2+3+3 (16 т.). нп
Темп швидкий - Allegretto, проте середня частина написана дещо повільніше meno
mosso. Зустрічаються також епізоди із заповільненням темпу, а також ферматою на
останньому звуці (9, 10, 11, 15, 26, 34 тт.). Ритмічний малюнок представлений рівними
четвертними тривалостями. В деяких тактах з’являється гострий синкопований ритм
(9, 11 тт.) нп
Фактура хору гармонічна. В крайніх розділах присутні проведення теми в одному
голосі (сопрано чи альт).
Основна тональність f moll. В 2 ч. відбувається модуляція в тональність VII ступеню
ладу es moll. 3ч. досить тонально нестійка, присутні відхилення в тональності VI (c
moll - еліпсис) та II (f moll) ступенів ладу. Останнє логічно наближує слухача до
основної тональності. Загалом гармонія насичена та має в собі багато септакордів та їх
обернень (ІІ7, ІІ65, ІІ43, s65, VI7).
Вокально – хоровий аналіз
Хор «О поэте» написаний для 4-хголосного мішаного хору без супроводу.
S S1, S2
A
T T1, T2
B
Діапазони голосів характеризуються тим, що крайніх звуків композитор не
використовує, але й обмеженим його назвати не можна:
S es1 - ges2
A c1 – c2
T es – e1
B B – c1
Загальний B - ges2
Теситурні у мови досить зручні для всіх голосів. Дихання у творі здебільшого
пофразове. Проте у 3ч. музична думка вимагає від хористів користуватися
ланцюговим диханням.
Мелодичні лінії партій різноманітні, поступового руху, але зустрічаються стрибки на
ч.4, ч.5, зм.5, м.6. У сопрано – це досить виразні, здебільшого низхідні лінії, а от
альтова партія більш монотонна і часто зводиться до одного звуку. В цьому плані
альтова партія найскладніша. Нп Оскільки інтонаційно складно тримати один звук, бо
в такому випадку існує тенденція у солістів понижувати, а крім цього уявляти, що це
все таки мелодія і вести її так само як це зручніше зробити, наприклад, партії сопрано.
Чоловічі партії також переважно монотонні, проте зустрічаються епізоди з виразними
мелодичними лініями.
Серед інтонаційних можуть виникнути труднощі під час виконання
відхилень. Кожен співак повинен розуміти куди йде відхилення, відчувати та чути
куди переходить саме його звук. Хроматизми у низхідному русі повинні інтонуватися
вище, а при висхідному навпаки — нижче. Тони інтонуються вгору – високо, а вниз –
стійко.
Голосоведення у творі плавне. Лише на «вигуках» - «Важа!» слід виконувати
дещо підкреслено та чітко.
Своєрідні розміри та групування нотних тривалостей у хорі можуть
викликати неабиякі труднощі. У п’ятидольному розмірі сильною долею є перша, а
відносно сильною – третя. Тому третя доля буде виконутаватися завжди більш
підкреслено. Крім цього композитор в одному такті використовує «мікродинаміку»,
що нагадує зітхання. нп
Восьмидольний розмір має різне групування четвертних у всіх трьох
випадках, що збігається з наголосами слів у літературному тексті: «Ветер рыдает в
ущельях» (3+3+2), «Светлого смерть похитила» (3+2+3), «Глуховторит им Арагва»
(2+3+3).
Хор «О поэте» вирізняється частою плавною зміною темпу та досить
гнучкою і контрастною динамікою. Серед таких частих змін розмірів, частого
використання фермат та вигуків слід тримати єдиний темп. Задля збереження темпу у
диригента і у кожного хориста має бути постійне відчуття «пульсації» рівними
четвертними.
Небезпечними у творі є епізоди, де голоси звучать в унісон, а особливо у 7т.
та 33т., де в попередніх тактах звучить чотирьохголося, а потім всі голоси сходяться в
унісон, причому в наступному такті знову розходяться на чотирьохголосся. Необхідно
кожному солісту впевнено чути свій звук. Відпрацьовувати такі епізоди треба
спочатку у повільнішому темпі як усім хором, так і окремою партією. Задля
злагодженого звучання всіх голосів слід створити штучний ансамбль, зрівнятися до
одного ідеалу, зливатися зі своїм сусідом та з хором вцілому.
Керівнику хору слід приділити значну увагу трактуванню твору. Більшість
творів є доступними і зрозумілими або філософськими. Даний хор не складним за
сприйняттям, але українцям буде складно зрозуміти. Оскільки твір написаний
грузинським композитором на текст грузинського поета про великого грузинського
письменника. Нажаль наш народ мало обізнаний в сфері мистецтва Грузії. Необхідно
ознайомити хор як з творчістю композитора так і з творчістю Важа Пшавела.
Аналогіємо може стати значення Тараса Шевченка для українського народу як Важа
Пшавела для грузинського. Цікавим також буде дізнатися значення слів «Арагва» та
«Кура». Це назви річок в Грузії. Аналогічно Арагва для грузинів є таким символом
сили і боротьби як Дніпро для українців.

Виконавський аналіз
Важливим питанням у виконанні будь-якого твору є визначення часткових
та головної кульмінацій, а також розкриття драматургії.
В цілому характер твору скорботний. Низхідні ходи мелодій в усіх партій,
нестійкість гармонії, модуляції, акорди незвичної будови, часта зміна динаміки та
темпу – ці всі засоби музичної виразності ще більше підкреслюють характер твору.
Перша частина динамічно розвивається від р до f до першого вигуку
«Важа!» (9т.) з «мікродинамікою» в кожному такті, заповільнюючи темп мелодія
«зависає» на останньому звуці. нп
Друга частина досить контрастна за динамікою. Перше речення тихе з
гнучкою пофразовою динамікою, контрастною до наступного вигуку «Важа!» на f .
Наступне речення хоч і повинно звучати яскраво, проте хористам слід почати вести
мелодію із запасом і стрімким розвитком динаміки, аби яскраво виділити кульмінацію
всього твору, а диригенту – логічно розрахувати амплітуду жеста. Завершити цю
частину треба із затиханням динаміки, але без заповільнення темпу. Мелодія повинна
ніби обірватися з ферматою на паузі, яку слід логічно витримати.
Третя частина виконується дещо повільніше. Композитор ставить вказівку
meno mosso. Динаміка тиха, але гнучка, що потребує при зміні темпу відчувати рух
мелодії, а не заповільнення. Розвивається динаміка не значно, в межах p – mf з
невеликою кульмінацією на текст «…думой скорбною…» із затиханням до рр та
заповільненням темпу з ферматою на останньому звуці.
Заключний розділ звучить в основній тональності в попередньому темпі.
Цей епізод точно повторює першу частину. Композитор змінив лише каденцію. Якщо
в першому випадку каденція завершується на домінантовій гармонії, то заключна
частина закінчується розв’язанням D7 в t, що логічно для завершення твору.
Диригенту слід використовувати двохдольну схему в п’ятидольному розмірі
та трьохдольну у восьмидольному. Диригенський жест має відображати в першу чергу
плавне звуковедення, проте з підкресленою третьою долею. В епізодах з ritenuto та
ферматою на останньому звуці слід логічно розподілити заповільнення темпу,
зупинитися на ферматі та в характері зняти і дати вступ в наступному епізоді. Слід
також звернути увагу, що при заповільненні темпу останню долю треба брати
окремим рухом, ніби підхопити останній звук. В цілому жест повинен бути
компактний і лише в кульмінаціях дещо збільшений і напружений. Не менш важливим
є показ вступів. Цей жест має бути точним, чітким, зрозумілим і в той же час
економним.
Література
1. Романовский Н. В. Хоровой словарь. Л.: МУЗЫКА, 1972. 136с.
2.