Харківський національний університет мистецтв

ім. І. П. Котляревського

АНАЛІЗ
ДРУГОЇ ТА ШОСТОЇ ЧАСТИН
«OFFERTORY» ТА «LIBERA ME»
З РЕКВІЄМУ
Г. ФОРЕ

Виконав студент ІV курсу

виконавсько — музикознавчого факультету
кафедри хорового та оперно-симфонічного диригування
Олійник Артем
кл. проф. Прокопова С. М.

Харків 2022
Зміст:
1. Відомості про автора Реквієму
2. Відомості про Requiem Г. Форе та місце в ньому частин №2 та №6
3. Музично - теоретичний аналіз
4. Вокально – хоровий аналіз
5. Виконавський аналіз
6. Список використаних джерел.
 Відомості про автора Реквієму
Ґабрієль Урбен Форе (1845 — 1924) — французький композитор,
органіст, піаніст та педагог. Народився в Пам'є в сім'ї шкільного учителя. У
дев'ятирічному віці почав учитися у школі при Інституті церковної музики, в
якому готували органістів і хормайстерів для потреб католицької церкви;
серед вчителів Форе в цьому навчальному закладі був Каміль Сен-Санс.
Пізніше Форе деякий час викладав там же. Разом з Інститутом церковної
музики композитор поїхав до Швейцарії. Повернувшись після придушення
Паризької комуни, Форе зайняв посаду помічника органіста і хормайстера в
церкві Сен-Сюльпіс, пізніше був помічником Сен-Санса в церкві Святої
Магдалини (Париж), а в 1877 році Сен-Санс вийшов у відставку, і Форе
зайняв місце хормейстера в цьому знаменитому паризькому соборі. Був
професором композиції в Паризькій консерваторії, а згодом став її
директором.
Серед учнів Ґабрієля Форе — Моріс Равель, Луї Обер, Флоран
Шмітт, Еміль Далькроз та інші. Під кінець життя Форе втратив слух і пішов
із посади директора, присвятивши себе винятково композиції. Габріель Форе,
з одного боку, цікавився досягненнями пізнього німецького романтизму, які
привернули його суворою логікою мислення, що відповідала традиціям
французького раціоналізму. Таким чином між італійською вокальною та
німецькою інструментальною музикою розвивалося мистецтво Габріеля
Форе, своєрідність якому надавало типово французьке поєднання
раціоналізму та сенсуалізму. Проте, Едвард Філіпс пише про те, що «Г. Форе
єдиний серед французьких композиторів свого часу, який уникнув впливу
музики Вагнера — він захоплювався музикою Вагнера, його досягненнями,
але це захоплення залишалося за межами його власної музики» [2, c. 16].
Твори Г. Форе романси
Хорові твори:
Оперного жанру:
Мотети
- «Прометей» - Super flumina Babylonis
- «Пенелопа» - Tu es Petrus, Tantum ergo
- Ave Maria, Ecce fidelis servus
Симфонічні твори: - Ave verum corpus
- сюїта «Маски і Бергамаски»
Меси
- сюїта «Пеллеас і Мелізанда»
- Балада та фантазія для - Меса рибалок Віллервіля
фортепіано з оркестром - Messe basse
- Requiem
камерні твори
Світська музика
фортепіанні твори
- «Дитяче Різдво»
- «Джини», Мадригал та інші.
 Відомості про Requiem Г. Форе та місце в ньому частин №2 та №6
Хорова творчість Г. Форе представлена двома напрямами –
духовним і світським. Духовні хорові твори займають більшу частину
творчої спадщини композитора. Це насамперед пов’язано з діяльністю
композитора. В них головними жанроми виступають мотети та меси. Усі
мотети написані з органним супроводом або фісгармонію, іноді доповнену
арфою, а часто — контрабасом, відповідно до звичаїв храму Магдалини.
Меси композитора досить контрастні за своїм викладом, характером та
складами, а авторство Меси рибалок Віллервіля Г. Форе ділить із своїм
другом, французьким композитором Андре Мессаже.
Реквієм ре мінор Габріель Форе написав між 1887 і 1890 роками.
Причини створення твору Форе неясні, але, схоже, не мали нічого спільного
зі смертю його батьків у середині 1880-х років. Він написав твір наприкінці
1880х, переробив його в 1890-х, закінчивши його в 1900 році. Твір написаний
для солістів сопрано і баритона, мішаного хору, оркестру та органу.
Складається з 7 частин:
I. Introit et Kyrie
II. Offertory
III. Sanctus
IV. Pie Jesu (соло сопрано)
V. Agnus Dei
VI. Libera me
VII. In Paradisum
Сольні партії композитор використав лише у трьох частинах:
Offertory, Pie Jesu та Libera me, де середній розділ Offertory написаний для
соло баритона, Pie Jesu – це соло сопрано, а Libera me розпочинає і закінчує
частину соло баритона. На відміну від типових традицій Реквієму, повна
послідовність Dies irae пропущена, замінена її розділом Pie Jesu. Остання
частина In Paradisum заснована на тексті, який не є частиною Реквієму, а
відноситься до обряду поховання. Проте Реквієм позбавлений трагізму,
драматичності. Незважаючи на основну мінорну тональність він світлий,
ліричний і лише в деяких частинах набуває рис урочистості.
Offertory в католицькій Месі виконується під час приношення
дарів. Літургійно є одним із змінюваних (залежно від церковного свята)
піснеспівів Меси чи Реквієму.

Повний текст та переклад другої частини:

О, Domine Jesu Christe, Rex gloriae, О, Господи, Ісусе Христе, Царю слави!

Libera animas omnium fidelium defunctorum Звільни душі всіх вірних померлих,

De poenis inferni et de profundo lacu від пекельного вогню і безоднього озера.

Libera eas de ore leonis Звільни їх від лев'ячої пащі,

Ne absorbeat eas tartarus
Ne cadant in obscurum
Hostias et preces tibi, Domine,
Laudis offerimus.
Tu suscipe pro animabus illis,
Quarum hodie memoriam facimus:
Fac eas, Domine,
De morte transire ad vitam,
Quam olim Abrahae promisisti,
Et semini ejus.
аби не поглинув їх тартар,
аби не поринули вони у морок.
Жертви і благання Тобі, Господи,
З хвалою підносимо.
Прийми їх заради душ тих,
Про кого ми сьогодні згадуємо:
Дозволь їм, Господи,
Від смерті перейти до життя,
Яку Ти колись Аврааму обіцяв
І потомству його.

Libera me — це респонсорій, який співається в Officium

Defunctorum (відділенні померлих), під час відпущення гріхів померлих.
Текст просить Бога помилувати покійного на Страшному суді.

Повний текст та переклад шостої частини:

Libera me, Domine, de morte æterna, Визволи мене, Господи, від смерті вічної
in die illa tremenda в той страшний день,
Quando cœli movendi sunt et terra коли захитаються небо і земля,
Dum veneris iudicare sæculum per ignem. коли прийдеш судити світ огнем.

Tremens factus sum ego, et timeo, dum Мене тремтить і я боюся,

discussionio venerit, atque ventura ira доки не прийде на нас суд і прийде гнів,
Quando cœli movendi sunt et terra. Коли захитаються небо й земля.

Dies illa, dies iræ, calamitatis et miseriæ, dies Той день, день гніву, лиха і нещастя,
magna et amara valde день великої й надзвичайної гіркоти,
Dum veneris iudicare sæculum per ignem. Коли ти прийдеш судити світ вогнем.
 Музично - теоретичний аналіз
Offertory являє собою тричастинну побудову, де крайні частини
«О, Domine Jesu Christe» написані для хору в супроводі оркестру, а середня
«Hostias» – це соло баритона з оркестром.
Контраст між розділами досягнутий в за рахунок темпу, метру та
тонального плану. Розділи об’єднані за принципом attacca. Крайні розділи
другої частини Реквієму написані в повільному темпі Adagio molto, а соло
баритона виконується дещо рухливо в темпі Andante moderato. Розмір
крайніх розділів 44, а середнього – 34. Тональний план дуже тісно пов'язаний зі
змістом. Основна тональність h moll, проте оркестровий вступ починається в
основній тональності всього Реквієму в d moll, в далі модулює в h moll.

Це обумовлено зв’язкою з першою частиною Requiem aeternam, яка

звучить в основній тональності Реквієму. Другий розділ написаний в
пралельному D dur, а третій заснований на метеріалі першого розділу,
звучить в D dur та модулює в далекий Н dur.
Тональний план має такий вигляд:
h—cis—dis-D—h(d) H (dis)
Гармонія також насичена. Композитор часто використовує
відхилення в тональності першого ступеню спорідненості, а також в далекі
тональності.
Ритмічний малюнок представлений коротким та довгим пунктиром,
залігованими тривалостами та синкопованим рухом, що чергуються з
рівними тривалостями.
Фактура мішана. В хоровій партії представлена гармонічним та
поліфонічним викладенням, а оркестрова – також і гомофонно-гармонічним.
 Динаміка переважно тиха. Розвивається від ррр до f. Вона гнучка і
не має різких контрастів. Гучна динаміка притаманна солісту, натомість хор
звучить на f не довго і лише у фіналі, але все ж композитор завершуює
частину дуже тихою динамікою.
Libera me написаний в складній тричастинній репризній формі, як і
Offertory, крайні розділи якої засновані на одному матеріалі – партії соло
баритона, а середній цілком хоровий. Проте, на відміну від Offertory,
контраст між розділами досить яскравий. Він досягнутий за рахунок темпу,
метру, динаміки та тонального плану, проте об’єднані за принципом attacca.
Крайні розділи шостої частини Реквієму написані в помірному темпі
Moderato, а середня рухливо – Piu mosso. Значний контраст між розділами
досягається за допомогою зміни метру та розміру. Крайні частини написані в
чотиридольному метрі, у розмірі 44, а в середній частині відбувається зміна на
тридольний в розмірі 64.
Libera me написний в основній тональності Реквієму d moll. В
середньому розділі відбувається модуляція співставлення в паралельну
тональність F dur. Тольний план має такий вигляд: d—[d—es—d—F—fis] –
d.
Гармонічна мова, як і в Offertory, досить насичена. Композитор часто
використовує відхилення та модуляції в тональності першого ступеню
спорідненості, а також в далекі тональності, що не рідко є еліпсисами.

Ритмічний малюнок представлений рівними тривалостями, проте

зустрічаються пунктирний ритм та заліговані тривалості.
В хоровій партії фактура представлена переважно гармонічним
викладенням, а оркестрова – гомофонно-гармонічним та дещо поліфонічним.
Динаміка досить контрастна. Розвивається від рр до ff. Побудована
переважна за принципом контрасту, хоча в тексті присутні епізоди деякими
плавними переходами.
 Вокально – хоровий аналіз
Виконавці ІІ та VІ частин: чотириголосний мішаний хор, соліст
(баритон) та оркестр.
Склад хору: S, A, T, B.
Діапазони голосів досить об’ємні:
Offertory Libera me
Вar.solo d – d1 Вar. solo d – d1
S fis1 – fis2 S d1 – f2
A h – e2 A a – d2
T1, 2 e – g1 T1, 2 d – fis1
B1, 2 H – h1 B1, 2 Fis – d1
Загальний H - fis2 Загальний Fis - f2
Мелодичні лінії партій різноманітні, поступового руху, але
зустрічаються стрибки на ч.4, ч.5, м.6, в.6, м.7, ч.8. Голосоведення в обох
частинах переважно плавне. У повільних частинах обов’язкове плавне
голосоведення. При співі дрібних тривалостей у розспівах задля зручнішого
виконання слід використовувати штрих non-legato, а епізод «Dies irae» з VI
частини слід виконувати marcato.
Інтонаційних труднощів мелодика не викликає та через свою
плавність і наспівність легко запам’ятовуються. Проте проблеми з
інтонуванням можуть виникнути під час співу широких стрибків,
відхилень та модуляцій. Співакам слід спиратися на лад та гармонію,
оскільки під час модуляції утворюються незручні для виконання
інтервали.
Використовувати штучний ансамбль необхідно у епізодах, де
присутнє широке або змішане розташування акордів, а також унісонне
звучання частини Libera me.
 В таких незручних умовах партії знаходяться у різних
теситурах, деякі голоси в зручних, а деякі в незручних, що може
спричинити дисбаланс між партіями в хорі.
Задля подолання ритмічних труднощів, зокрема при
виконанні синкоп та пунктиру в частині Offertory, підчас яких виникає
поліритмія між голосами, слід відпрацьовувати такі епізоди в

повільнішому темпі.
Важливу увагу як керівнику хору, так і окремо кожному
хористу, слід приділити увагу літературному тексту. Оригінальний
текст написаний латинською мовою. Для спрощення вивчення
музичного матеріалу можна перший час використовувати спів на
зручний склад, на приклад на «но». У повільних частинах слід
максимально проспівувати мелодію та використовувати плавне
звуковедення, проте в латині часто зустрічаються стики слів, де слово з
відкритим складом межує зі словом, що починається голосною буквою
(«…libera animas…», «… ventura ira…»), в яких слід поєднувати плавне
звуковедення із ясною дикцією. Співзвуччя «ае» та «ое», наприклад в
 словах «aeternam», «irae», «miseriae», «saeculum», «coeli» при співі
буде скорочуватися до «е» - «етернам», «іре», «мізеріе», «секулум»,
«челі».
Виконавський аналіз
Важливим питанням у виконанні будь-якого твору є
визначення часткових та головної кульмінацій, а також розкриття
драматургії. Вцілому характер частини «Offertory» відповідає
благально-хвалебному, а частини «Libera me» - благально-
драматичному.
Три розділи «Offertory» мають подібну драматургію та
досить довгу музичну думку. Кожен розпочинається спокійно,
«прозоро», на тихій динаміці та розвивається до свого завершення –
кульмінації. Оркестровий вступ побудований на
«лейтритмі» всієї частини, що має такий вигляд:
На ньому побудована й тема хорової партії.
Досить стрімко динамічно розвивається від
р до ff та завершується на р, де ще тихіше на
pp звучить дует двох партій альтів та тенорів
a capella. Мелодія альтової партії далі
імітується в теноровій. В 11 т. вступає партія оркестру, що створює фон, на
якому вибудовується досить виразна мелодична лінія «хорового дуету».
Проте в оркестрі присутній свій тематичний матеріал, що як і хорова тема
проводиться ще два рази в різних тональностях, а з 22 т. вона звучить у
басовій партії.

Кожне тематичне проведення звучить на новому

динамічному нюансі і приводить до кульмінації першого розділу у 24 т.
«Domine Jesu Christe» Після
чого відбувається
драматургійний та динамічний
спад, де на тихому нюансі, як
додаток звучать дві хорові
тонально нестійкі мотиви «Ne
cadant» та «in obscurum»,
відокремлені оркестровими
динамічно нестійкими фразами.
 Другий розділ
« Hostias» («Жертва») –
соло баритона,
звучить як
просвітлення в
паралельному мажорі
в переважно тихій
динаміці без яскравого
мелодизму. Це
обумовлено тим, що
соло баритона – це
розповідь та водночас
хвала Господу, про що
свідчать і стрибки в
мелодії на ч.4, ч.5.
Незважаючи на тиху
динаміку композитор
плавні її зміни.
Кульмінацією розділу
можна вважати її
завершення 68-75 тт. «promisisti et semini ejus».
 У третьому розділі композитор зберігає тематизм, темп,
динаміку та літературний текст першого розділу. Проте цього разу
теми проводяться в парлельному мажорі і у всіх чотирьох голосах
мішаного хору. Саме в цьому розділі звучить головна кульмінація
«Offertory» - «libera de funcpoenis inferni et de profundo lacu" («звільни
від пекельного вогню і безоднього озера») 82-87 тт.

Партія оркестру фактично дублює хорову партію, а у 87-89 тт.

проводить свою тему з першого розділу (12т.). Завершується частина
дуже тихо на ppp у високій теситурі хорових партій на текст «Amen»
90-93 тт. в одноіменному мажорі, немов надія на краще, незважаючи на
трагічний зміст, що характерно для всього Реквієму Г. Форе.
 Кожен розділ з тричастинної побудови «Libera me» має свої
особливості побудови драматургійного, динамічного, темпового
планів, що насичують частину неймовірною палітрою фарб і відтінків
музичного полотна.
Перший розділ Moderato – соло баритона має дуже наспівну і
виразну мелодичну лінію, насичену різноманітними штрихами
виконання. Це і широкі кордони динаміки від р до f та їх плавна зміна,
певні ритмічні особливості та широкі наспівні стрибки, а також деякі

темпові зміни.
Оркестрова партія виконує роль супроводу з характерним
метроритмом у низьких струнних.
 Продовжує тематизм хор. Вступає в 37 т. «tremens factus sum
ego» дуже тихо, немов боячись, поступово розвиваючи динамічно,
теситурно та драматургійно до 46 т., що є кульмінаційною вершиною
першого розділу. У цьому епізоді оркестрова партія повністю дублює
та підсилює хорову.
Середній розділ Piu mosso «Dies irae» набуває драматичного
характеру і звучить дуже насичено на ff. В ньому спостерігається всі
риси головної кульмінації частини: розширення діапазону голосів як
хорової так і оркестрової партії, пришвидшення темпу, зміна
метроритму та різкий перехід в пералельний мажор.

Динамічна та драматична напруга тримаються аж до 69 т., де

відбувається стрімкий, але плавний спад динаміки, після чого логічно

вибудовується, за рахунок динаміки та розвитку драматургії, музична
думка. У 77 т. відбувається стрімке diminuendo, що далі на тихій
динаміці наближає до третього розділу «Libera me». У 83-84 тт.
повертається початковий чотиридольний метр та помірний темп, а
оркестрова партія повертає свій акомпонуючий вигляд.
 У третьому розділі мелодія соліста з усіма її особливостями
передана хору, що звучить в унісон. Епізод «Qando coeli movendi sunt»
108-114 тт. готує кульмінацію розділу «Dum veneris judicare saeculm
per ignem» 116-123 тт. З 124 т. «Libera me» дещо видозмінену тему
продовжує соліст, якого в каденції підхоплює хор.

При виборі темпів в обох частинах треба пам'ятати, що для

ясного сприйняття слухачем літературного тексту, передачі тихого та
драматичного характеру, необхідно кожному голосу максимально
проспівувати свої партії. Це пов'язано ще й з особливостю
підтекстовки за принципом "нота - склад", яка провокує перехід на
дикламацію, особливо в повільному темпі. Вибір темпу несе в собі й
вибір диригенської схеми. Це більш за все стосується частини
«Offertory». Якщо обрати більш рухливий темп Adagio, то
використовувати можна звичайну чотиридольну схему, проте якщо
 взяти більш протяжний темп, то слід розуміти, що це призведе до
дублювання кожної з долей за чотиридольною схемою.
Для цих частин характерний як і дрібний, легкий, але
заповнений кистьовий диригентський жест, так і великий напружений
від плеча. Тобто, разом із розвитком драматургії частин розвивається й
диригентській жест. Увагу під час диригування слід приділяти також й
оркестровій партії, яка є досить виразною та відіграє рівнозначну роль
на рівні з хором. Для показу синкоп у жесті диригента мають бути
чітко виражені обидві фази долей у дводольній чи чотиридольній
схемі. Слід відмітити, що в частині «Libera me» для показу розміру 68
диригенту слід використовувати дводольну схему. Одне з головних
виконавських завдань, що стоїть перед диригентом і виконавцями, є
досягнення цільності форми кожної з частин, безперервності розвитку
музичного матеріалу.

Список використаних джерел

1. Edward R. Phillips. Gabriel Fauré : а Guide to Research. New York, Routledge
revival, 2000. 448 с.