Ольга Шуміліна.

Лекції з курсу «Поліфонія»

ІМІТАЦІЯ (продовження)

Розглянемо принципи утворення простих та канонічних імітацій на

прикладі двоголосих інвенцій Й. С. Баха. Імітаційні побудови виникають в них на
початку інвенцій або їхніх окремих розділів і переростають у розвитковий
матеріал.
Інвенція № 1 С-dur

Починається почерговим імітаційним викладом теми у двох голосах із

часовим відступом у півтакти.
Пропостою є верхній голос, ріспостою – нижній.
Імітація у нижню октаву, відділ імітації дорівнює півтакту, імітується лише
один відділ (А), тому що наступний відділ (В) проводиться лише у пропості і не
відтворюється у ріспості.

А В А В

А А

У такому випадку, імітація є простою, а побудова, утворена в імітаційний

спосіб, займає один такт. У другому такті вона не продовжується як імітація
(оскільки відділ В у ріспості перервано), перевикладається квінтою вище як
похідне з’єднання у вертикально-рухомому контрапункті із прямою
перестановкою голосів та Iv= 0.
Від т. 3 починається розвитковий матеріал, не пов’язаний із процесом
імітування, що призводить до переходу у домінантову тональність і завершення в
ній першого розділу.
На початку другого розділу інвенції (тт. 7-8) початкову імітаційну побудову
викладено ще раз, але у дещо змінених умовах, зокрема – в іншій тональності (G-
dur) та з перестановкою голосів, унаслідок чого пропостою стає нижній голос,
ріспостою – верхній.
Відділ В у ріспості знову відсутній, унаслідок чого утворюється проста
імітація (т. 7) із перевикладом цієї побудови (т. 8).

1
 Ольга Шуміліна. Лекції з курсу «Поліфонія»

А А

А В А В

Разом зі зміною тональності, міняється висотний інтервал імітації (дві

октави у т. 7 і дуодецима у т. 8).
Загалом, побудова, якою відкривається другий розділ інтенції, є похідним
з’єднанням до тт. 1-2 у вертикально-рухомому контрапункті, із протилежною
перестановкою голосів та Iv= -14 (т. 7), Iv=-11 (т. 8). і в такому випадку початкове
з’єднання складного контрапункту утворене в імітаційний спосіб.

Інвенція № 4 d-moll

Починається імітаційно, верхній голос є пропостою, нижній – ріспостою.

Імітація у нижню октаву, відділ імітації дорівнює двом тактам. Послідовно
імітуються два відділи:
 відділ А у пропості тт. 1-2, у ріспості – тт. 3-4
 відділ В у пропості тт. 3-4, у ріспості – тт. 5-6

А В

А В
Увесь подальший матеріал ґрунтується на двох початкових відділах імітації,
які дуже добре контрапунктують один одному, однак послідовна імітаційна
повторність припиняється. Матеріал, що викладається у пропості у тт. 5-6, не
повторюється у тт. 7-8 ріспости, а переростає у розвиткові фазу викладу
музичного матеріалу першого розділу інвенції.
Двох наявних відділів достатньо для того, щоб зробити висновок – на
початку цієї інвенції утворюється канонічна імітація.
2
 Ольга Шуміліна. Лекції з курсу «Поліфонія»

Інвенція № 8 F-dur

Починається імітаційно, верхній голос є пропостою, нижній – ріспостою.

Імітація у нижню октаву, відділ імітації дорівнює одному такту.
Очевидним є імітування у ріспості двох початкових відділів пропости. Але,
якщо вдивитися уважніше, можна помітити, що уся ця велика 11-тактова
побудова є утвореною в імітаційний спосіб, унаслідок послідовного і
безперервного імітування дев’яти відділів і – часткого – десятого відділу.
У процесі імітаційних повторень трапляється коригування інтервалу
імітації, з октави на нону. Це відбувається у сьомому відділі (див. т. 8 ріспости),
унаслідок чого відділи 8-10 імітуються у нижню нону. Коригування потрібне для
переходу у тональність домінанти та закріплення в ній.
Оскільки процес імітування є тривалим і повністю охоплює початковий
розділ інвенції, можна зробити висновок, що утворена канонічна імітація може
бути визначена як канон.
Другий розділ починається імітаційним викладом двох початкових розділів
цього канону (тт. 12-14), які надалі переростають в іншу побудову розвиткового
характеру. Тож на початку другого розділу утворюється канонічна імітація.

3
 Ольга Шуміліна. Лекції з курсу «Поліфонія»

У музичних творах також трапляються особливі різновиди імітації:

1. Імітація без протискладення – у ній немає відділу В
2. Імітація з багатоголосою пропостою та ріспостою
3. Стретна імітація, із завчасним вступом ріспости
4. Неточна імітація, із коригуванням звуковисотного або ритмічного
параметрів
5. Імітація у ритмічному збільшенні та зменшенні, в інверсії або
ракоході

У хоровій музиці відділи імітації зазвичай мають різні тексти, тому під час
поєднання відділів утворюються текстові контрапункти.