Одеська національна музична академія ім. А. В.

Нежданової

Анотація до твору
«Ш. Мі Колискова»

Виконала:

Студентка 3 курсу

Кафедри хорового диригування

Факультет: оркестрово-диригентський

Омельченко Анна

Одеса, 2023
 1. Вступ

Володимир Ілліч Скуратовський (28 квітня 1963 року,

Дніпропетровськ, УРСР — 2 червня 2016 року, Дніпро, Україна) —
український композитор, поет, музикознавець, піаніст, педагог. Заслужений
діяч мистецтв України (2016) , член Національної Спілки композиторів
України (2001), член Конгресу літераторів України (2006).

Перу Володимира Скуратовського належать твори для симфонічного

оркестру, хорові та камерно-інструментальні п‘єси, музика до драматичних
спектаклів, фортепіанні та вокальні твори. У стилістиці його творів
відчувається вплив традицій пізнього романтизму, яскрава театральність, а
також деякі тенденції неокласицизму, пов'язані з відродженням та
переосмисленням жанру старовинної сюїти. У деяких із його творів помітні
пошуки в галузі українських національних елементів музичної мови, багато
ідей також пов'язано з продовженням традицій російської музичної культури,
зокрема, композиторів «Могутньої купки», епохи срібного віку, а також
деякий вплив французьких імпресіоністів.

Твори Володимира Скуратовського активно виконуються на

міжнародних фестивалях України, Росії, Італії та США, а також звучали у
восьми його авторських концертах та концертах його пам'яті. Дослідженню
творчості було присвячено круглий стіл на тему «Незавершений діалог:
Слово та Музика у творчості Володимира Скуратовського» сектору історії
музики Державного інституту мистецтвознавства

Колискові – це найдревніший вид народних пісень, коріння якого

сягають міфологічного періоду. Мовна картина світу кожного народу має
свої особливості: з одного боку вона є наслідком історичного розвитку
етносу і мови, з іншого – причиною своєрідного шляху їх подальшого
розвитку. Мовна картина світу створює однорідність мовної сутності, що
сприяє закріпленню мовної та культурної своєрідності у баченні світу і його
позначення засобами мови. Під час маминого співу дитина отримує
величезний потік інформації. Пестливі дитячі слова були незмінною
складовою українських та французьких колискових пісень. Їх основне
призначення - розмірним ритмом і монотонним мотивом заспокоювати і
присипляти дитину, а також регулювати рух колиски. У зв'язку з цим другим
своїм призначенням колискові пісні можна розглядати частково як «робочі»
пісні, нерозривно пов'язані з труднощами і які у собі ритми трудового
процесу. Колискові пісні формуються під впливом багатьох факторів. Серед
них – вплив різних соціальних та вікових груп, їх фольклору, масової
культури, існуючих уявлень та багато іншого.

2.Стислий музично – теоретичний аналіз

1.1 Жанр – колискова. Всупереч деяким думкам про те, що колискові

пісні слід віднести до дитячого фольклору, Г.С. Виноградов вважає:
«Від того, що їх виконують і діти, твори цієї групи не робляться
дитячим фольклором, подібно до того, як виконання дітьми
солдатських пісень не дає права на включення солдатської пісні до
дитячого фольклору, поки ці пісні не випадуть з фольклору
дорослих і не стануть надбанням лише дітей»(по Головіну В.В.,
2000, с. 189). Однак, те, що колискові пісні - жанр народного
фольклору, сумніву у дослідників не викликає. Е.С. Литвин цілком
справедливий, коли називає ці твори одним «…з найдавніших
жанрів фольклору всіх народів».
1.2 Форма твору – трьох частинна (ABA1)
Перша частина: 1 – 25тт.
Середня частина: (26 - 37тт) (38 – 77тт)
Третя частина: 78 - 90тт.
1.3 Фактура твору – це підголоскова поліфонія ,де утворюються
підголосок, що супроводжує основну мелодію головної партії в
 залежності від фрагменту твору, якби підспівує їй. Фактура твору
мішана: зустрічається імітаційна, поліфонічна, підголоскова.
1.4 Тональний план твору – b – moll (твір закінчується в однойменній
тональності B – dur). Зустрічаються такі тональності, як: As, Ces,
Des, Es, F і т.д. Щодо ладо-тонального плану, то він є вельми
пластичним і підпорядкований образно-смисловим зрушенням у
вірші. Гармонія в даному творі має не так формотворче, як виразове
значення. У крайніх частинах автор використовує такі акорди : Т,
VI, S, D, DD з прохідними діатонічними і хроматичними звуками,
які утворюють у звучанні септ - і нонакорди.
1.5 Динамічний план - Динаміка твору різноманітна. Оскільки твір
складається з трьох частин, кожна із них має свою кульмінацію, яка
потребує підкреслювання динамікою. У цьому творі дуже рухливе
нюансування . Музичними кульмінаціями твору є ті його частини,
які виділяються своїм структурним оформленням і володіють
найбільшою характерністю закладених в них музичних думок.
Загалом особливість динамічного плану полягає в контрастності:
проведення мелодії завжди звучить трохи голосніше ніж
витриманий звук, контрапункти, підголоски та імітація.
1.6 Темп та агогіка – перша частина: Adagio tranquillo, cantando
Друга частина – Animato (26т.) Animato molto (38т.)
Третя частина – Tempo 1
Агогіка – sostenuto (9т.); fermata (11т.); sostenuto (22т.); poco a poco
sostenuto (33 – 36тт.); molto (69т.) poco rall. - fermata (72-77тт.); poco
a poco rall e morendo (88 – 90тт.)
1.7 Штрихи – 26т; 28т; - акценти

3.Стислий вокально – хоровий аналіз

3.1Тип та вид хору - «Колискова » написаний для мішаного чотирьох

голосного хору a cappella з використанняи divizi.
3.2Діапазон хору – S: e1 – g2 A: b – c2
T: f – g1 B: F – e1
3.3 Стрій - Предметом вертикального строю буде звучання звуків акорду.
При одночасному звучанні кількох голосів з одного боку виявляється її
акустичні зв’язки і починають відігравати важливу роль обертонова
природа звуку. З другого боку, по вертикалі виникають акордові
будови ,в яких між голосами утворюються дисонуючі септими, секунди ,
збільшені та зменшені інтервали.
Стрибки у зону перехідних нот та з зони перехідних нот:
- У партії сопрано (тт.8; 19 – 20; 69 – 70;)
- У партії басів (тт. 10 - 11; 12 – 16; 21 – 22; 34 – 35;54;57)
Інтонаційні складнощі в партії сопрано у 43 - 46 тт. можуть
відбутись у низхідному русі, у якому треба проспівувати кожну ноту на
опорі та чисто інтонувати, щоб не занизити стрій - викликає труднощі
утримання кожного наступного звуку в єдиній позиції. Тут головним
чином виступає дихальна установка та збереження вокальної позиції.

3.4 Ансамбль. Не слід забувати, що однією з головних вокально-

технічних задач є динамічний розвиток, фразування в рамках одного
динамічного відтінку. Щоб досягти хорової злагодженості у звучанні,
необхідно вирівняти тембровий і динамічний ансамбль як кожної партії, так
і хору в цілому. Необхідно досягти єдиного забарвлення хорового звуку, та
вирівняти динамічний баланс звучності. Динаміка усього твору є важливим
виконавським засобом.

Розглянемо ансамбль на прикладі цього твору. Він включає, по-перше,

тембральний ансамбль. Для його досягнення в кожній партії необхідна
злитість, однотембровість голосів, які її компанують. Однак чималу роль грає
звукоутворення –правильне положення рота при відтворенні голосних ,
вміння співаків виконувати водночас і злито приголосні.
 Ритмічний ансамбль. Цей вид ансамблю заснований на єдиному
відчутті темпу, метру і ритму усіма співаючими. Плавний рух досягається за
допомогою різних великих тривалостей - четвертні, половинні. Мелодійні ж
наростання, які є кульмінаційними моментами, пов'язані з ритмічним
пожвавленням і переходом від тривалостей четвертні та половинні до більш
коротких - восьмих, в даному випадку до восьмих. Кульмінація всього твору
відбувається у другій частині.

При роботі з хором виникає ряд вокально-хорових складнощів, одним з

яких є ансамбль. У творі постійно відбувається часткове унісонне злиття,
тому дуже важливо ,щоб партії були схожі за тембром. Також важливо, щоб
тембри, протягом усього твору ,звучали одночасно та рівно, адже це впливає
на виконання твору.

3.4Вокальна робота. Динаміка у цьому творі чудово поєднується з

теситурою, створюючи ідеальні умови для природного ансамблю. У
динаміці піано у партій хору середня, чи низька теситура , із підвищенням
теситури відбувається підвищення динаміки. Також у партитурі в тому
самому місці ми можемо спостерігати різні динамічні вказівки у різних
партій. Про створення штучного ансамблю у цих місцях говорити не
доводиться, так як партія виділена більшим нюансом є найбільш
рухомою, а отже природне її виділення із загальної маси. В усьому творі
застосовується м’яка атака звуку, звуковедення legato. Це допомагає
передати спокійний, умиротворений характер твору. Дихання-ланцюгове,
тому що звучність тут повинна бути безперервною, нескінченною.

4. Стислий виконавський аналіз

4.1. Розмір – основний розмір твору – 3/4. В частині A та А1

відбувається постійна переміна розмірів між 3/4 та 2/4. Основна ритмічна
одиниця (найбільш часто зустрічається тривалість, яка є основою ритмічного
руху)- чверть та половинна. У творі зустрічаються ритмічні фігури, такі як
заліговані ноти, тріолі, що характеризує виразне і образотворче значення.
 4.2 Неабияке значення має твір для диригента. В даному творі він
удосконалює техніку подачі вступів, знаття, показ різноманітної динаміки,
філірування звуку, тощо. Твір корисний для засвоєння навички звуковедення
legato, вимагає розмежування функцій рук при показі підголосків.
Рекомендується уникати формального підкреслення першої долі кожного
такту, вибудовуючи музичну фразу у відповідності з логічними наголосами
поетичного тексту.

4.3 Часткова кульмінація твору – 26 – 29тт; Загальна кульмінація твору

– 69 – 72тт.

4.4 Хоровий твір В. Скуратовський «Колискова» відомий в наш час, так

як виконується різними хоровими колективами. Його значення можна
визначити з різних позицій. По-перше, він має велике повчальне значення і
естетичне для співака-виконавця. Адже виконуючи його співак розвиває
робочий діапазон, удосконалює інтонаційні навики, а також чуття хорового
строю. Здобуває навики інших важливих елементів хорової техніки: дихання,
звукоутворення, динаміка і т. д.

Виконання даної обробки - досить складний і цікавий процес.

Виконавці повинні мати високу вокальну техніку й мати музичну культуру.
Перед диригентом стоять завдання як технічного, так і художнього
характеру. Він повинен провести глибокий аналіз всіх елементів музичної
виразності в нерозривному зв'язку з образно-емоційним змістом. Диригенту
необхідно ретельно вивчити партитуру, розібратися в драматургічному
розвитку сцени, вивчити стиль композитора. Створення образу даного твору
відбувається завдяки творчому підходу автора.