Кирило Григорович Стеценко

(1882 - 1922)
К. Г. Стеценко – видатний український композитор кінця ХІХ –
початку ХХ століття, послідовник М. Лисенка, був його учнем. Він проявив
себе як прекрасний хоровий диригент, фольклорист, педагог, музично-
громадський діяч. У своїй творчості орієнтувався на досягнення М. Лисенка.
Багато в чому можна порівнювати їх різноманітні сфери діяльності, багато
спільного в системі музичних засобів композиторів. Під впливом М. Лисенка
визначається спрямованість творчості молодого композитора: народна пісня
стає джерелом творчого натхнення. Стиль музики характеризується яскраво
вираженими національними елементами. Народні елементи зустрічаються не
тільки в мелодії, а й в гармонії, фактурі і формоутворенні.
Творчі принципи сформувалися під впливом ідей революційних
демократів – Т. Шевченка, І. Франка, М. Добролюбова, Г. Чернишевського
та ін. В ряді романсів, хорів і кантат композитор звертався до суспільних тем.
У центрі уваги – життя українського народу, його історична доля.
Спадщина композитора складається з жанрів, які є показовими для
становлення вітчизняного мистецтва.
Він написав:
- опери ( «Полонянка», «Кармелюк», «Лисичка, Котик и Півник»,
«Івасик-Телесик»);
- музика до театральних вистав (музика до п'єси С. Черкасенка «Про що
тирса шелестіла», оперета «Сватання на Гончарівці» за однойменною п'єсою
Г. Квітки-Основ'яненка);
- 4 кантати на слова Т. Шевченка («Шевченкові», «Єднаймося», «У
неділеньку, у святую»);
- понад 50 хорів («Сон», «Прометей», «Рано-вранці новобранці»)
- близько 50 романсів («Плавай, плавай, лебедонько», «Цар Горох»,
«Вечірня пісня», «О не дівуйсь», «Стояла я і слухаю весну»);
- обробки народних пісень ( «Ой сива та и зозуленька»).
 Музична спадщина К. Стеценка стало цінним внеском в українську
музичну культуру. У своєрідних ліричних, епічних, лірико-драматичних
образах композитор втілив бурхливе соціальне життя кінця ХІХ – початку
ХХ ст.

Хорові твори К. Г. Стеценка

Найбільша кількість (понад 50-ти) композицій написано композитором
саме для хору. За все своє життя Кирило Григорович став організатором не
менше 30-ти хорових колективів (професійних, самодіяльних, дитячих,
жіночих, мішаних, світських і церковних).
Хорова поема «Рано-вранці новобранці» для соліста, хору і
фортепіано. В основі текст дев’ятої частини поеми Т. Шевченка «В казематі».
Форма двочастинна. У першому розділі події відбуваються начебто зараз,
коли молодого парубка забирають солдати. Основна тема має риси
солдатських маршових пісень. Другий розділ відсунутий у часі, пройшло
багато років, коли герой повертається і згадує минуле. Основна тема «Стоїть
села не виросло» – лірична, протяжна.
Хорова поема «Сон» для хору a capella. В основу покладена поезія
П. Грабовського «Зелений гай, пахуче поле». Образний зміст спирається на
співвідношення двох образів – сон і жорстока реальність. Твір написано в
тричастинній формі зі зміненою репризою.

Обробки народних пісень

Обробки Стеценко можна розділити на три групи:
1. Пісні для хору без супроводу;
2. Пісні для дитячого хору в супроводі фортепіано;
3. Пісні з музики до театральних вистав.
Найбільш цікавими є пісні для мішаного хору без супроводу. Це, перш
за все, п'ять десятків колядок і щедрівок. У них відтворені барвисті народні
сцени. Композитор застосовує переважно куплетно-варіаційну форму.
 У щедрівках К. Стеценко наслідує звукотворним моментам. Наприклад,
в хорах «Ой сива та и зозуленько», «Лавочка ходити» використаний прийом
гри на дуді і на скрипці.
Колядки і щедрівки К. Стеценко були дуже популярними і часто
виконувалися.
Вокальні твори К. Г. Стеценко
Вокальна спадщина представлено різноманітними жанрами: монолог,
сатирична пісня, твори наближені до фольклорних джерел. Серед авторів
текстів: О. Олесь, Г. Гейне, К. Бальмонт, Леся Українка і Т. Шевченко.
«Плавай, плавай, лебедонько» – це лірико-драматичний романс на
слова Т. Г. Шевченка. Форма складна тричастинна. Мелодія спирається на
народнопісенний матеріал.
«Вечірня пісня» на слова В. Самійленка – вершина української
пісенної лірики. У ньому втілилися світлі почуття і настрої людини, з якими
гармонує картина літнього вечора. Форма куплетна.
Романс «Стояла я і слухаю весну» на вірші Лесі Українки – це
ліричний монолог. Форма двочастинна. Перший розділ асоціюється з
образами природи, другий ( «Вона співала про любов ...») – активний
цілеспрямований розвиток за рахунок секвенцій.
«Цар горох» на вірші П'єра Жана Беранже в перекладі В.Самойленка –
це сатиричний романс. У ньому ніби є два плани: урочистий – в
фортепіанному вступі та заспіві і сатиричний – в приспіві. Таке поєднання
контрастних моментів дає пародійний ефект.

Музичний матеріал:
Солоспіви:
“Плавай, плавай, лебедонько” (слова Т. Шевченка)
“Вечірня пісня” (слова В. Самійленка)
“Цар Горох” (слова П. Беранже, укр. переклад В. Самійленка)
“Стояла я і слухала весну” (слова Л. Українки)
“Дивлюсь я на яснії зорі” (слова Л. Українки)
“О, не дивуйсь” (слова О. Олеся)
“Тихо гойдаються“ (слова М. Чернявського)
 Питання:
1. В якому столітті і в якій країні жив К. Г. Стеценко?
2. Види його діяльності.
3. У кого вчився К. Г. Стеценко та на чиї досягнення орієнтувався?
4. Під впливом яких (чиїх) ідей сформувалися творчі принципи К. Г.
Стеценко?
5. Тематика творчості К. Г. Стеценка.
6. Назвіть основні твори К. Г. Стеценка.
7. Який внесок зробив К. Г. Стеценко в українську музичну культуру?
8. Скільки твори написано композитором для хору? Перерахуйте хорові
твори.
9. До яких вокальним жанрами звертався К. Г. Стеценко?
10. Назвіть вокальні твори К. Г. Стеценка.
11. На які три групи можна розділити обробки К. Г. Стеценко? Назвіть
їх.