ОЛІВ’Є МЕССІАН

ОЛІВ’Є МЕССІАН

• «Передусім я, звсно, музикант. Композитор,

професор композиції, органіст, піаніст. Я вважаю
себе також ритмістом, оскільки спеціально
вивчав ритм. Але я також і професійний
орнітолог. Понад 30 років я записував спів птахів
у всх регіонах Франції, а також у тих країнах. Де
бував зі своїми концертами. Я модальний,
тональний, серіальний – вважайте, як хочете. Але
зрештою я «кольоровий». І коли ви думаєте, що
чуєте звукову послідовність <…>, ви
помиляєтесь. Це не звуки, а кольори».

Олів’є Мессіан
 • О.Мессіан (1908-1992) – знакова фігура у музичному мистецтві
ХХ ст. Яскравий новатор, «митець із специфічною історичною
позицією» (О.Корчова). Його творчість, що ніби «випадає» із
контексту власної модерністської епохи, складно вписати у
будь-який музичний напрям ХХ століття.
• В. Єкимовський: «Творчість Мессіана привертає як
різноманітністю жанрів - в його каталозі є органні, фортепіанні,
камерно-ансамблеві, вокальні, хорові, оркестрові твори, - так і
ОЛІВ’Є МЕССІАН оригінальністю образів - поряд з винятково сильним релігійним
началом в його творах широко представлені екзотичні і
пантеїстичні мотиви, по-новому трактуються ідеї
«неоромантизму», відтворюються міфи і легенди стародавніх
культур, розробляються питання світломузики і ін.»
• Гармонійна особистість, з успіхом поєднував творчі обов’язки
композитора, органіста, піаніста, теоретика, педагога та
музично-громадського діяча.
• Згідно зі своєю поетично-скрупульозною натурою, він
сприймав власне музичне існування як покликання, навіть
більше – як любов, котра призводить людину до союзу з іншою
людиною.
 Д Е Я К І Б І О Г РАФ І Ч Н І Ф А К Т И

• Мессіан народився у французькому місті Авіньйон у сім'ї вчителя англійської

мови П'єра Мессіана (1883-1957) і поетеси Сесіль Соваж (1883-1927).
• В одинадцять років вступив до Паризької консерваторії в клас композиції Поля
Дюка і органу - Моріса Еммануеля і Марселя Дюпре.
• У 1930 закінчив консерваторію з першими преміями за спеціальностями:
фортепіано, орган та імпровізація, історія музики, композиція.
• З 1931 органіст церкви Святої Трійці в Парижі, де пропрацював понад 60 років.
• У 1936-1939 роках викладав в Нормальній школі музики в Парижі і в Schola
cantorum.
• Організував (спільно з Андре Жоліве, Даніелем-Лесюром та Івом Бодріє) групу
композиторів «Молода Франція».
• З початком Другої світової війни був покликаний в армію, через півроку
потрапив в полон. Перебуваючи в таборі для військовополонених, написав ряд
творів, в тому числі «Квартет на кінець часу», вперше виконаний полоненими
музикантами в січні 1941 року. У березні того ж року Мессіана звільнили, і він
став професором класу гармонії в Паризькій консерваторії. У 1947 році
спеціально для композитора був створений клас аналізу, естетики та ритміки.
• У наступні роки Мессіан подорожував по різних країнах, даючи майстер-класи і
виступаючи як органіст.
• З 1966 року - професор класу композиції в Паризькій консерваторії.
 РЕЛІГІЙНИЙ АСПЕКТ

• У різні періоди творчості композитор звертався до різних граней віри.

• На ранньому етапі творчості - до протиставлення земного і вічного,
залучаючи символи християнської віри, відроджуючи містичний
початок ( «Диптих» для органу, «Забуті приношення» для оркестру,
«Гімн святого причастя»);
• в наступний період Мессіан втілював у своїх композиціях ідеї вічності,
безсмертя, «божественної любові», величі духу ( «Вознесіння», «Різдво
Господнє», «Двадцять поглядів на немовля Ісуса »);
• на третьому етапі композитора захоплюють ідеї гуманізму, любові до
ближнього, моральної чистоти (опера «Франциск Ассизький», «Від
каньйонів до зірок», «Кольори граду небесного»).
• Узагальнюючи в творах різні складові християнської віри, він став
одним з найбільш талановитих творців сучасної церковної музики.
 • Був професором в Паризькій консерваторії
упродовж 36 років. Читав лекції з гармонії,
аналізу, музичної естетики та композиції, що
користувались надзвичайним студентським
попитом. До нього в клас приходили не тільки
композитори й музикознавці, але й велика
ПЕДІГОГІЧНА кількість виконавців, котрі, вочевидь,
потребували як науки, так і людяності.
ДІЯЛЬНІСТЬ
• Окрім офіційних консерваторських занять
Мессіан влаштовував ще й зустрічі зі студентами
в себе вдома, причому безкоштовні.
• Видатний педагог, учитель цілої плеяди
майбутніх авангардних лідерів – П. Булеза,
К. Штокгаузена, Я. Ксенакіса та багатьох інших.
 ТЕОРЕТИЧНА РОБОТА

• Мессіан - яскраво виражений інтелектуал, колосальний обсяг зусиль спрямовував на теоретичну роботу.
• Головні праці :
- «Техніка моєї музичної мови» (1944), котру можна охарактеризувати як щось середнє між строгим
обґрунтуванням власного методу письма й вільними композиторськими роздумами;
- «Трактат про ритм, колір й орнітологію» (1949−1992) – увібрав найвагоміші для Мессіана загальнохудожні й
спеціально-технологічні ідеї. Над «Трактатом» композитор працював більшу частину творчого життя, але так
і не встиг завершити – грандіозна семитомна праця була видана вже після смерті автора. О. Ринденко :
«Текст Трактату елегантно поєднує “чисту філософію музики” з суто теоретичними розробками в галузі
ритму, ладу, музичної синопсії, дискурси музичної структури, теорії акцентуації, григоріанського хоралу з
музично-орнітологічними дослідженнями та розмаїтими ілюстрованими матеріалами».   
 ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ
«ПТАШИНА МІСІЯ»

• Альфою та омегою світу Мессіана є птахи, котрі, на думку композитора, «створили

хроматичну й діатонічну гами, це вони створили чвертьтонову й шістнадцятитонову
системи, і навіть колективну імпровізацію. У природі існують чарівні звучання, і я
не перший, хто виразив це в музиці. Вже Вагнер і Дебюссі цікавились звучанням
вітру, води. Я не хотів би повторювати те, що вони зробили так чудово. Птахи
цікавлять мене передусім тим, що вони є більш “музичними” та безпосередніми; і
крім того, я просто їх люблю – це питання індивідуального смаку» (Мессиан О.
Монологи // Композиторы о современной композиции. С. 70.)
• Композитор черпав натхнення у вічному природному феномені й був його
послідовним документалістом та інтерпретатором.
• О. Мессіан є автором цілої групи «пташиних» творів, куди увійшли грандіозний за
обсягом фізичного часу й природного простору фортепіанний цикл «Каталог
птахів», дві оркестрові партитури («Пробудження птахів», котре включає в себе
огляд пернатих Франції, та «Екзотичні птахи», назва яких говорить сама за себе), а
також особлива за символікою п’єса для флейти й фортепіано «Чорний дрізд».
• Численні пташині епізоди у творах іншої, ширшої тематики. Наприклад ІІІ частина
«Квартету на кінець часу» під назвою «Безодня птахів».
 ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ
«ПТАШИНА МІСІЯ»

• Музична лексика композитора включає в себе монолітний комплекс відповідних «пташиних»

засобів. Його складають надкороткі тематичні мотиви, переважно високий регістр, винятково дрібна й
рухлива ритміка, складна інструментальна фактура, що, здається, тріпоче й мерехтить звуками, як
пір’ям, гостра, як пташині дзьоби, акцентована темброва подача, а надто – неповторна «пташина»
інтерваліка, котра спирається на вибагливі хроматичні побудови.

• «Пробудження птахів» (Réveil des oiseaux, 1953) – застосовано мелодико-ритмічні формули співу
двадцяти чотирьох птахів, до того ж у вивірених орнітологічним досвідом комбінаціях і з
відтворенням «розпорядку пташиного дня» від світанку до обіду, що його прописано в програмному
змісті твору. Цю велику одночастинну композицію призначено для типового мессіанівського
оркестрового складу, посиленого ударними й оснащеного сольною фортепіанною партією.
«Пташиний концерт для фортепіано з оркестром», натхненний величчю природи й відсторонений від
будь-яких вкраплень людського психологічного елемента. Показовий нюанс твору − наявність у
нотному записі додаткового інформаційного плану, котрий представлено трьома типами словесних
ремарок: іменним (назви птахів), фонетичним (підтекстовки ритмічно складних музичних фраз) та
естетичним (візуальні коментарі до окремих образів).

• Мессіанівське уявлення про птахів було не тільки звуковим, але й кольоровим, тому в його
коментарях можна знайти вельми поетичні орнітологічні характеристики, як, наприклад, та, що
присвячена дрозду, «одному з найкращих співців та, вірогідно, найкрасивішому у Франції. <…> У
цьому голосі вражає владність, царственість, ясна гострота. Почувши одного разу, ви ніколи не
забудете цей спів». Тембр іволги композитор бачить як золотий, звук деркача сприймає як місячний, а
солов’їний спів, «розпіарений» тисячоліттями художньої й побутової практики, він чує як
«комбінацію клавесинно-гонгового тембру»  (Мессиан О. Монологи // Композиторы о современной
композиции).
• Комплекс індивідуальних стильових параметрів 
• В. Єкимовський: «Мессіанівська система має свою
ієрархічність: на вершині цієї піраміди
розташовується всеоб’єднувальна ідея обмеженості.
<...> Вона стає тут методом, за допомогою якого
відбувається відбір необхідних засобів, створюються
нові елементи мови, визначаються межі модифікацій СИСТЕМНІСТЬ
тих чи інших конструкцій, типізуються стилістичні МИСЛЕННЯ
формули, зумовлюється симетрія, дзеркальність, МЕССІАНА
повторність, замкненість і т. ін. Цей метод підкорив
собі все технологічне мислення Мессіана і тим самим
(незважаючи на свої суб’єктивні витоки) породив
украй своєрідну й у творчому сенсі плідну
технологічну концепцію»
 СИСТЕМНІ ЕЛЕМЕНТИ
КОМПОЗИТОРСЬКОГО СТИЛЮ

• індивідуалізована система ладів обмеженої транспозиції (коли обмежується число можливих перенесень обраної гами на іншу висоту), що
засновані на звукорядах штучної природи, скомпонованих за певним конструктивним принципом послідовності тонів і півтонів;
• авторська система необоротних (симетричних) ритмів і додаткових тривалостей (що руйнують кратність ритмічного поділу) – ці засоби
запозичені з архаїчних культурних практик і наділені абсолютною часовою автономністю;
• специфічні інтонаційні системи: до пташиного співу тут додаються григоріанський хорал і різноманітні екзотичні звучання неєвропейської
природи;
• мелодичні структури хроматичного походження, що виникають на основі тритонів, зменшених септим і збільшених тризвуків;
• складні нерегулярні метри, часто представлені в нотному записі без тактового поділу або ж із довільним поділом на певні синтаксичні
фази;
• яскраві, насичені темброві комплекси, котрі відтіняються тривалими сольними звучаннями фортепіано, кларнета, скрипки тощо;
• щільно впроваджений у процес розвитку музичного матеріалу принцип «вітража», коли загальний тематичний рух передбачає складне, але
струнке та впорядковане поєднання тематичного експонування, тематичної остинатності й тематичного варіювання.
 • Візуальне сприйняття композитором художніх елементів
дійсності: вітражів готичних соборів, ландшафтів східних і
європейських країн (Японії, Швеції, Франції) - завжди
супроводжувалося одночасною дією аудіальної сенсорної
системи і навпаки.
• У бесідах з К. Самюелем композитор зізнавався: «... коли я
слухаю, або коли я читаю партитуру, слухаючи її
внутрішньо, я уявляю відповідні кольори, що рухаються,
СИНЕСТЕЗІЯ кружляють, зливаються, як і звуки, які рухаються,
кружляють, зливаються одночасно з ними».
• Оскільки Мессіан ассоціював акордові комплекси і з
кольорами спектра, і з фактурою дорогоцінних каменів, не
можливо позначити його здатність як синопсію або
кольоровий слух: це саме синестезія, в якій задіяні відразу
три сенсорні компоненти: аудіальна, візуальна і
кінестетична (тактильна).
 «КВАРТЕТ НА
КІНЕЦЬ ЧАСУ»

• «Квартет на кінець часу» (1941) – написаний в нацистському

концтаборі, куди мобілізований того ж року музикант потрапив
після кількох місяців перебування на фронті.
• Художнє рішення цього твору, який вважається кульмінацією
раннього періоду його творчості, включає в себе все, що є глибоко
характерним для Мессіана: релігійну основу концепції, котра ніяк
не пов’язана з поточним історичним моментом, її натхненну,
експресивно-поетичну інтерпретацію, ненормативний
виконавський склад, можливість якого була впроваджена в
модерністську практику попередниками (скрипка, віолончель,
кларнет і фортепіано), надзвичайну довготривалість і композиційну
масштабність, звичні для церковного органіста зі стажем,
багаточастинну (восьмичастинну) циклічну структуру, котра
узгоджується з темпоритмом християнської літургії.
• Olivier Messiaen Quatuor pour la fin du temps
 КВАРТЕТ НА КІНЕЦЬ ЧАСУ

• І. Liturgie de cristal («Літургія кристала»); квартет

«Між третьою та четвертою годиною ранку відбувається пробудження птахів: соло дрозда або імпровізації солов'їв, оточені мерехтливим
звуком, ореолом трелей, що розчиняються високо у деревах. Транспонуйте це на релігійну площину та отримаєте гармонійну тишу Неба».
• ІІ. Vocalise, pour l'Ange qui annonce la fin du Temps («Вокаліз для Ангела, який оголошує кінець Часу»); квартет
«Перша частина та реприза втілюють силу могутнього Ангела, одягненого в хмару із райдугою над головою, який стоїть однією ногою на
морі, а іншою — на землі. Середній розділ — нескінченні гармонії небес. У партії фортепіано — солодкі каскади синьо-помаранчевих акордів,
які оточують своїми далекими звучаннями майже незмінну пісню скрипки та віолончелі».
• ІІІ. Abîme des oiseaux («Безодня птахів»); кларнет соло
«Безодня — це Час із його печаллю, його втомою. Птахи є протилежністю Часу. Це наше прагнення до світла, до зірок, до веселок та радісних
пісень».
• IV. Intermède («Інтермедія»); для скрипки, віолончелі і кларнета
«Скерцо більш індивідуального характеру, аніж інші частини, однак все ж пов'язані із ними певними мелодичними арками».
 КВАРТЕТ НА КІНЕЦЬ ЧАСУ

• V. Louange à l'Éternité de Jésus («Хвала вічності Ісуса»); для віолончелі та фортепіано

"Ісус тут розглядається як Слово. Широка фраза, «нескінченно повільна», у виконанні віолончелі, з любов'ю та благоговінням звеличує
вічність Слова, «Час який не вичерпується»: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. (Від Івана 1:1)».
• VI. Danse de la fureur, pour les sept trompettes («Танець люті, для семи труб»); для квартету
«Ритмічно — це найбільш характерний фрагмент твору. Чотири інструменти в унісон імітують гонги і труби (перші шість труб Апокаліпсису,
а потім різні стихійні лиха; труба сьомого Ангела оголошує про завершення таїнств Бога)[…]».
• VIІ. Fouillis d'arcs-en-ciel, pour l'Ange qui annonce la fin du Temps («Хаос веселок для Ангела, який оголошує кінець Часу»); для квартету
«Тут повторюються уривки із другої частини. Ангел з'являється у повній силі, його голову накриває веселка (символ миру, мудрості, і всіх
люмінесцентних та сонорних вібрацій). У моїх снах я чую і бачу впорядковані акорди і мелодії, знайомі кольори і форми; тоді, після цієї
проміжної стадії, я проходжу крізь нереальні страждання з екстазом. Довкола поєднання надлюдських звуків та кольорів. Ці вогняні мечі, ця
блакитно-оранжева лава, раптові зірки: цей сплутаний клубок — це веселки!»
• VIІІ. Louange à l'Immortalité de Jésus («Хвала безсмертя Ісуса»); для скрипки і фортепіано
«Велике скрипкове соло є аналогом до віолончельного із п'ятої частини. Чому друга хвала? Особливо вона є спрямованою на другий аспект
Ісуса, Ісуса як Чоловіка. Слово, що стало тілом, безсмертно воскресло, щоб повідомити нам про своє життя. Це все Любов. Його повільне
сходження до гострої крайності полягає у сходженні людини до свого Бога, до свого Отця, від обожненої істоти до Раю».