ЛЕСЯ УКРАЇНКА

ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Латковської Єлизавети
Л Е С Я У К РА Ї Н К А (1871-1913)
 Дитинство
Леся Українка – видатна українська письменниця, авторка поетичних і драматичних творів. ЇЇ
справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач-Квітка. Вона походила з інтелігентної дворянської родини.
Мати – Олена Пчілка (це теж псевдонім, справжнє ім’я – Олена Петрівна Косач), теж письменниця,
була людиною з широким світоглядом і ґрунтовною освітою. Батько, Петро Антонович Косач -
дворянин, високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Дядько Лесі Українки –
Михайло Драгоманов – відомий український вчений, історик, філософ, громадський діяч.
Леся Українка була винятково обдарованою. В чотири роки дівчинка самостійно читала, у п’ять
освоїла гру на фортепіано, в шість — майстерно вишивала, а у дев’ять написала перший вірш «Надія». У
свої 19 років Леся Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер.
Крім того, поетеса знала 7 мов – українську, французьку, німецьку, англійську, польську, російську та
італійську.
 Род и н а Л е с і Ук р а ї н к и

Леся Українка з
Леся Українка з Ольгою і Оксаною
братом Михайлом Старицькою

Леся Українка з Леся Українка з

мамою, Оленою сестрою Ольгою
Пчілкою
 Ро к и н а вч а н н я
Поетесса не закінчила ні гімназій, ні університетів,
навчалася дистанційно — вдома за програмою матері, під
опікою дядька Михайла Драгоманова і брата, а також
репетиторів, які допомагали опанувати музику і живопис.
Леся вправно грала на роялі, імпровізувала. Однак у 10 років
у дівчинки діагностували туберкульоз кісток. Місяці вона
проводила із загіпсованими руками, пережила операцію з
видалення кісток кисті руки. Тому від музичної кар’єри
довелося відмовитися. Так само, як і від малярства. Сьогодні
мало хто знає, що Леся Українка подавала надії як перша
жінка-мариністка. На жаль, до сьогодні збереглася лише одна
її картина.
 П од о р ож і

Леся Українка обожнювала мандрувати.

Незважаючи на слабке здоров’я, вона багато
подорожувала, жила у Європі – в Німеччині, Австро-
Угорщині, Польщі, Швейцарії, Італії, де її
надзвичайно вразило місто на воді – Венеція. Також
вона була на Кавказі (останні роки життя поетеса
прожила в Грузії) і в Єгипті, де проходила лікування.
Всюди вона захоплено вивчала історію, мови і
традиції місцевості.
«Є д и н и й м ужч и н а в у к р а ї н с ь ком у п и с ь м е н с т в і » –
саме такими словами охрестив колись Лесю Українку Іван Франко.
 Леся Українка померла 1 серпня 1913 року в грузинському містечку Сурамі. Її тіло перевезли до
Києва і поховали на Байковому кладовищі. За труною йшов багатотисячний натовп, а саму труну на
цвинтарі несли шестеро жінок – подруги письменниці і відомі українські діячки. Вважається, що Леся
Українка стоїть у витоків українського фемінізму, оскільки в своїх творах писала про незвичайних жінок
сильної волі, які потрапляють у скрутні ситуації і тяжкі обставини. Вони, як і сама Леся, прагнуть прав і
свобод нарівні з чоловіками, виступають проти рабської підкореності жіночої долі чоловічим потребам і
інтересам (а це – норма того часу).

Траурна процесія з
труною Лесі Українки
Д я ку ю з а у в а г у !