ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Леся Українка (Лариса

Петрівна Косач) народилася 25
лютого 1871р. у Новограді-
Волинському. Мати її –
письменниця Олена Пчілка – і
батько – юрист – багато уваги
приділяли гуманітарній освіті
дітей, розвивали інтерес до
літератури, вивчення мов,
перекладацької роботи.

Леся Українка у волинському

народному вбранні.
1878–1879 роки
Інтер'єр вітальні в будинку Косачів в селі Колодяжне
 Серед близького оточення
майбутньої поетеси були відомі
культурні діячі: М. Драгоманов (її
дядько по матері), М. Старицький,
М. Лисенко. Все це сприяло
ранньому входженню Лесі в
літературу: в дев'ять років вона вже
писала вірші, у тринадцять почала
друкуватись. У 1884р. у Львові в
журналі «Зоря» було опубліковано
два вірші («Конвалія» і «Сафо»),
під якими вперше з'явилось ім'я –
Леся Українка.

Лариса Косач (Леся Українка), 1887 р.

Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Взимку Косачі жили в
Луцьку, а літом – у с. Колодяжне. Серед факторів, які впливали
на формування таланту Лесі Українки, була музика.
«Мені часом здається, – писала вона,
– що з мене вийшов би далеко кращий
музика, ніж поет, та тільки біда, що
натура утяла мені кепський жарт».
Цей «жарт» – початок туберкульозу, з
яким вона боролась усе життя.
Хвороба спричинилась до того, що
дівчинка не ходила до школи, однак
завдяки матері, а також М.
Драгоманову, який мав великий вплив
на духовний розвиток Лесі Українки,
вона дістала глибоку і різнобічну
освіту. Письменниця знала більше
десяти мов, вітчизняну і світову
літературу, історію, філософію.
Лариса Косач, Одеса, 1888 р.
Влітку 1883 року Лесі діагностували туберкульоз кісток, у жовтні
цього ж року професор Олександр Рінек прооперував їй ліву
руку, видалив кістки, уражені патологічним процесом. У грудні
Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров'я
поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і
німецьку мови.
На початку 1893р. у Львові
виходить перша збірка поезій
Лесі Українки – «На крилах
пісень». Збірку відкриває
цикл лірики «Сім струн», з
якого постає образ
«бездольної матері» України,
що дістає свій розвиток у
циклі «Сльози-перли». Серед
вміщених у збірці творів
виділяється вірш «Contra spem
spero», що сприймається як
кредо молодої письменниці,
декларація її незнищенного
оптимізму.
1899 р. у Львові виходить друга збірка поезій – «Думи і мрії».
Сюди ввійшли цикли «Мелодії», «Невільничі пісні», «Відгуки»,
поеми «Давня казка» і «Роберт Брюс, король шотландський».
Ця збірка засвідчила безсумнівний злет творчості молодої
поетеси.
Через хворобу Лесі Українці доводилось багато їздити по світу.
Вона лікувалася в Криму і на Кавказі, у Німеччині і Швейцарії, в
Італії та Єгипті. І хоча чужина завжди викликала в неї тугу за
рідним краєм, але й збагачувала новими враженнями, знанням
життя інших народів, зміцнювала й поглиблювала
інтернаціональні мотиви її творчості.

Ольга Косач та Леся Українка в Берліні.

1899 рік
Останні роки Леся Українка жила в Грузії та Єгипті. Невблаганно
прогресувала хвороба. Перемагаючи тяжкі страждання, вона
знаходила силу працювати. На Кавказі вона все частіше згадувала
волинське дитинство, перед нею поставали картини задумливої
поліської краси. Так виникла «Лісова пісня», яка була написана за
кілька днів тяжкохворою поетесою.
Леся Українка померла 1 серпня 1913р. в грузинському містечку
Сурамі. Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому
кладовищі.

Жалобна процесія з тілом Лесі Українки на

Байковому кладовищі, 7 серпня 1913 року
Могила Лесі Українки
 Леся Українка і кінематограф
Їй присвячено художній фільм М. Мащенка «Іду до тебе» (1972)
за сценарієм І. Драча, науково-популярні картини «Леся
Українка» (1957), «Леся Українка» (1969), документальну
стрічку «Леся Українка» (1971). Найвідоміші екранізації її
творів – «Лісова пісня» (1961) В. Івченка та «Лісова пісня.
Мавка» (1980) Ю. Іллєнка, «Спокуса Дон Жуана» (1985)
В. Левіна, телевізійна вистава «Оргія» (1991).
 Музеї, пам'ятники і пам'ятні дошки
• Могила Лесі Українки
• Пам'ятник Лесі Українці в Телаві
• Пам'ятник Лесі Українці в Балаклаві
• Музей Лесі Українки у Києві
• Музей Лесі Українки у Колодяжному
• Музей Лесі Українки у Новограді-Волинському
• Музей Лесі Українки у Сурамі
• Музей родини Косачів
• Музей Лесі Українки у Ялті
Пам’ятники Лесі Українки встановлено у Луцьку, Телаві,
Балаклаві, Києві, Торонто, Балаклаві, Ялті.
Пам’ятні дошки встановлені:
• Меморіальна дошка Лесі Українці в Берліні
 Премія імені Лесі Українки

2004 року встановлена «Премія Кабінету Міністрів

України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для
дітей та юнацтва», яка «присуджується щороку за твори, які
сприяють вихованню підростаючого покоління у дусі
національної гідності, духовної єдності українського суспільства
та здобули широке громадське визнання»
 Площі, вулиці, театри, виші, установи,
підприємства, тощо

Іменем Лесі Українки названі бульвар, площа, театр,

центральна публічна бібліотека для дорослих в Києві.

Ім'я Лесі Українки носять вулиця, парк, університет і музей

археології у Луцьку, а також велика кількість площ, вулиць,
театрів, вишів, установ та підприємств в Україні, зокрема
Центральна міська бібліотека імені Лесі Українки міста Львова.

Її життя і творчість вивчає

Науково-дослідний інститут Лесі Українки.

На її честь названо астероїд 2616 Леся.

Банкнота 2001 року номіналом 200 гривень

Банкнота 2007 року номіналом 200 гривень

Ювілейна срібна монета
 Творчий набуток Лесі Українки в усьому невичерпний і
неосяжний.
За сміливість думки й глибину поглядів, за громадянську
мужність і суворе подвижництво Лесю Українку в різний
час називали по-різному.
То вона була Жанна д’Арк української поезії та дочка
Прометея, то ніжна, блакитноока Леся і поетеса поступових
ідей.
Але вже пора озвучити її істинне
імення – геніальна дочка України!
Своєю винятковістю і своєю
звичайністю, своїм великим ім’ям
«Леся Українка» вона нам, українцям,
і досі торує дорогу до самих себе: до
мови, до родини, до рідної землі, до
України