Геній тендітної незламності

Леся Українка
1871-1913
Велична дочка
Прометея
 Візитка
Справжнє ім’я – Лариса Петрівна
Косач
Псевдонім – Леся Українка
Українська поетеса, письменниця
Публіцистка
Перекладачка
Фольклористка
Культурна діячка
Учасниця українського
національного руху
 Лариса Петрівна Косач
народилася 13 лютого
1871року в місті Новограді-
Волинському

Будинок, де народилася Леся

Українка
Літературно-територіальний музей

Запис про народження Лариси Косач у

метричній книзі Новоград-Волинської
соборної Преображенської церкви

М. Новоград-Волинський
 Батьки
Матір – Ольга Петрівна
Драгоманова(1849-1930), відома під
псевдонімом Олена Пчілка.
Видатна письменниця, перекладачка,
публіцистка, фольклористка, громадська
діячка.
Батько – Косач Петро Антонович(1841-
1909).
Юрист, дійсний статський радник,
поміщик, громадський діяч, знавець
літератури й живопису.
 Сім’я
У сім’ї Косачів було шестеро дітей
Лесю та брата Михайла називали
спільним іменем «Мишелосіє»,
через нерозлучність.
Проте сина мати ставила вище за
Лесю – її довго вважала
малорозвиненою та не любила її
вдачі.
 Як дитиною, бувало,
4 Читала
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» – мене питали,
Писала й грала
5 на фортепіано
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.
Майстерно
6 вишивала
- Поважала національні
традиції;
Написала вірш
9 «Надія»
- Дружила з простим
людом;
- Спілкувалася
Любила співати, танцювати, українською мовою;
- Носила національний
читати народні казки одяг.
 Навчання
Ґрунтовна домашня освіта під
керівництвом мами Олени Пчілки;
Самоосвіта;
Київ:
- Уроки у приватних вчителів за
програмою чоловічої гімназії;
- Художня школи Миколи Мурашка.
Уроки гри на фортепіано Леся Українки
брала у Миколи Лисенка – Ольги
Олександрівни О’Коннор.
Дитинство маленької Лесі
пройшло у селі Колодяжному на
Волині , куди сім’я переїхала у
1882 році
«30-літня війна з хворобою»
Леся Українка з дитинства була хворою на
туберкульоз, через що дуже страждала, мусила
постійно лікуватися. Згідно з найпоширенішою
версією, хвороба поетеси — наслідок застуди.
19 січня 1881 року дівчинка пішла на Стир подивитися,
як святять воду. Людей зібралося багато і поверх льоду
стала набиратися вода. Леся була взута у валянки, які
промокли, через це у неї дуже змерзли ноги.
Невдовзі Лесі зробили операцію на кістках кисті
лівої руки. І вона вже не змогла грати на піаніно,
як доти. Хоча вважала, що з неї міг би вийти
кращий музикант, аніж поет. Потім з’ясувалося,
що уражена також права нога. Після операції
туберкульоз вразив легені, а коли їх залікували у
Карпатах та Італії, то недуга перейшла і на
нирки. Поетеса три сезони лікувалася в Єгипті,
сухий клімат якого покращував її стан.
Псевдонім та перші друковані
твори
Починаючи з 1884 року Леся пише вірші
«Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє
минуло») та публікує їх у журналі «Зоря».
Саме цього року з’являється її псевдонім
Леся Українка ,який вона запозичила у
дядька Михайла Драгоманова, який
підписуався як «Українець», а Лесею її
лагідно називали в сім’ї.

Михайло Драгоманов
 У 19 років Українка написала підручник
«Стародавня історія східних народів» для своїх
Збірки поезій
сестер. На крилах пісень 1893
Крім того, поетеса знала 7 мов – українську, Відгуки 1899
французьку, німецьку, англійську, польську,
російську та італійську. При чому казала, що
Думи і мрії 1902
французькою спілкується краще, аніж
російською.
 Літературне об’єднання творчості молоді
Вона написала оповідання:
Плеяда
« Така її доля», «Святий вечір»,
З кінця 80-х років Леся Українка стає
« Весняні співи», «Метелики»
учасницею літературного об’єднання
та інші.
творчості молоді Плеяда
Плеядівці
- Готували популярні історії з географії;
- Перекладали твори російської та зарубіжної
літератури, писали власні твори.
З плеядою пов’язаний початок творчості Лесі,
як прозаїка.
Галичина і Буковина
Побувавши 1891р. на Галичині, а згодом на
Буковині Леся Українка познайомилася з
багатьма визначними діячами західної
України:
І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською,
В. Стефаником, Н. Кобилянською. О.
Маковеєм.
У Чернівцях студенти вітали поетесу на
урочистостях, організованих на її честь
Леся Українка і Ольга
Кобилянська
Лист Лесі Українки до
Ольги Кобилянської
Громадська діяльність
1897-1900. Леся Українка перекладала твори
соціал-демократичної літератури українською
мовою.
У червні 1906 р. вона була обрана до правління
Київської Просвіти, де опікувалась
бібліотекою.
Ця діяльність поетеси в листопаді 1906 р.
звернула на себе увагу жандармів, що стало
причиною її арешту ( 17-18 січня 1907) та
закриття Просвіти.
Полтава: Відкриття пам’ятника І.
Котляревському
У 1903 р. відома всім поетеса побувала на
урочистому відкритті пам’ятника І.
Котляревському в Полтаві.
Тут поетеса зустрілася з
найвидатнішими митцями доби:
М. Коцюбинським, Г. Хоткевичем, В.
Стефаником, М. Старицьким, В.
Самійленком.
Кохання Лесі
У Лесі Українки було чотири чоловіки за життя.
З Максимом Славінським Лариса зустрілася коли їй
було 15, а йому 18 років. Він був товаришем старшого
брата поетеси Михайла. Максима та Леся об'єднала
любов до поезії Генріха Гейне. Дослідники досі не
розуміють чому ці романтичні стосунки не
розвинулися, а залишилися дружніми. Відомо, що
матір письменниці Олена Пчілка недолюблювала
Максима. Однак це навряд чи було причиною розриву,
адже Лариса була дуже впертою дівчиною.
Коли Лесі було 24 роки, у будинку її родини знімав
кімнату грузинський хлопець Нестор Гамбарашвілі.
Лесю захоплював Нестор і його особливий народ. Вона
давала йому уроки французької мови, а він вчив її
грузинської. Гамбарашвілі згодом розбив серце відомої
українки, коли вона поїхала лікуватися у Ялту. Він
одружився на багатій дівчині. Про це Леся дізналася
не від нього особисто, а з листа матері. Зреагувала
поетеса словами: "Попався, жучку, в панську ручку!".
Поетеса важко переживала зраду і писала Несторові
листи, на які так і не отримала відповіді. Відомо, що у
1958 році Гамбарашвілі плакав на могилі Лесі.
Найбільше Леся Українка кохала Сергія
Мержинського, який в Ялті лікував туберкульоз
легень. Сергій був дуже розумною і ерудованою
людиною. Освіту він здобув у Києві, працював над
перекладами, захоплювався театром, був
громадським діячем. Леся їздила до Сергія у Мінськ,
допомагала з лікуванням і не покинула його до самої
смерті. Однак це кохання не було взаємним. Сергій
вважав ці стосунки дружнім, навіть робочими. Він
кохав іншу жінку. Леся жахливо пережила смерть
коханого. Від стресу і перевтоми її власна хвороба
почала прогресувати. Вона ще довго відновлювала
сили у санаторіях Карпат, у Сан-Ремо, на Кавказі, в
Ялті, далі були Кутаїсі і Берлін.
За шість років до смерті Лесі Українка одружилася.
Її чоловіком став добрий друг Климент Квітка.
Біографи вважають, що між ними не було
пристрасті, втім була глибока дружба, довіра та
опіка. Він був на 9 років молодшим від Лесі.
Займався музикою та етнографією, хоч і був
юристом. Відомо, що до останніх днів Квітка
ревнував Лесю до Мержинського.
Фольклористика
Перша завершена фольклористична праця Лесі
Українки – «Купала на Волині» (1893) – вміщує
опис купальського обряду та 47 пісень з
мелодіями. Поетеса знала 500 пісень
Цей матеріал надіслала Леся Українка
І.Франкові, який опублікував лише літературну
частину збірки, а мелодії вперше опублікував
О.І.Дей, розшукавши їх в архіві М. В. Лисенка. ГЕОГРАФІЧНИЙ ПЕРЕЛІК ФОЛЬКЛОРНИХ
Спільно з Лесею Українкою К.Квітка підготував ЗАПИСІВ Лесі Українки
до друку і видав три збірники українських Леся Українка разом із К. Квіткою 1908 року
народних пісень – він записав мелодії з голосу організувала експедицію по запису мелодій
поетеси, подав вказівки на варіанти. народних дум. Вона залучила до цього
найкращих фахівців (зокрема, Ф. Колессу, який
записував мелодії дум на фонограф), власноруч
записала тексти трьох дум від Г. Гончаренка.
Записи ці були видані Ф. Колессою 1913 року у
Львові («Мелодії українських народних дум»).
Останні роки
Через туберкульоз Леся вимушена покинути
Україну. Холодний клімат не дозволяв жити в рідній
стороні і вона оселилася на півдні.
Літом жила на Кавказі – в Кутаїсі, Хоні, Телеві, де
служив Климент-Квітка.
У зимку виїжджала в Єгипет.( 1909-1910, 1911, 1912-1913)
У цей період з’являються твори: «В катакомбах»,
драма- фейєрія «Лісова пісня», «Бояриня», «Оргія»,
драми «Руфін і Прісцилла», «Камінний господар»
Останні роки та смерть
На початку липня 1913 року здоров'я Косач різко
погіршується, хвороба пов'язана з нирками. 4 липня на
звістку про важкий стан Лариси до Грузії терміново
приїжджають мати та Ізидора. Матері письменниця
диктувала проєкти так і ненаписаної драми «На
берегах Александрії»
Виснажена хворобою, Лариса Косач-Квітка померла 19
липня (1 серпня) 1913 року в Сурамі у віці 42 років.
Похована на Байковому кладовищі в Києві. Похорон,
згідно з бажанням небіжчиці, відбувся без участі
духовенства. Могила Лесі Українки є національною
пам'яткою.
Ні, я жива, я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає!
с. Леся Українка