1.

Маленький геній
Дівчинка була маленьким генієм: у чотири вільно читала, у п'ять -
грала на роялі, а у вісім - почала писати вірші. Вперше надрукували її
твори, коли їй виповнилось всього 12 років. Її прізвище можна було
побачити у закордонних журналах, таких як "Зоря", "Літературно-
науковий вісник", "Житє і слово". У 19-літньому віці написала для
своїх сестер підручник "Стародавня історія східних народів".

2. На честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya),

який відкрили 28 серпня 1970 року.
3. Могла стати віртуозною піаністкою
Дехто говорить, що якби вона не захворіла, то цілком могла стати
видатною піаністкою. Через туберкульоз, який увірвався у її життя ще у
дев'ятирічному віці, вона могла місяцями лежати із загіпсованою ногою та
руками. Вільною від гіпсу ніжкою часто відбивала такт, таким чином -
подумки грала на роялі.
Леся дуже любила музику й мала великі здібності до гри на фортепіано.
Вона не могла їх розвинути через хворобу кісток. Але мала дуже гарний
слух і голос. 220 народних мелодій записано з її голосу.

4. Практично з народження її переслідували важкі хвороби. Одна з них

коксит, дуже прикра форма туберкульозу кісток, через яку вона терпіла
нестерпні болі. У 1899 році, коли в Берліні їй було зроблено вдалу
операцію, Леся змогла нарешті ходити відносно вільно. Згодом
лікувалась в Єгипті у 1909 – 1910, 1911, 1912 – 1913 роках через іншу
хворобу – важку форму туберкульозу нирок. Кліматичне лікування
допомагало хоч натрохи спинити прогресуючу хворобу.

5. В червні 1906 року Леся Українка була обрана до правління київської

«Просвіти», де вона опікувалась бібліотекою. Ця її діяльність уже в
листопаді 1906 року звернула на себе увагу царських жандармів, які
згодом її арештували, а в подальшому закрили саму «Просвіту».
6. Три різних кохання поетеси
Перше велике кохання було зовсім юним: Лесі було 15, а Максиму
Славинському - 18, коли вони разом перекладали Гейне. Пізніше,
хлопець буде у керівництві Центральної Ради та стане послом УНР у
Празі, а згодом - помре у в'язниці, закатований чекістами. "Горить моє
серце", "Стояла я і слухаю весну", "Сон літньої ночі", "Хотіла б я
піснею стати" Леся присвятила саме йому.
Друга любов стрілась у Ялті у 1897 році. Революціонер Сергій
Мержинський хворів на сухоти, і познайомились вони також на
лікуванні. Їй було 26, йому - 27. Чоловік помер у дівчини на руках.
Коло смертного одра вона написала поему "Одержима".
Третє кохання також було незвичайним: у 36-річному віці жінка
закохалась у студента першого курсу Климента Квітку, який був
музикознавчем та збирачем народного фольклору.
6. Шлюб всупереч мамі
Матір була категоричною стосовно рішення вийти заміж за студента,
проте Леся діяла рішуче. Вона відмовилась від грошей батьків і почала
самостійне життя із Климентом. Чоловік доводив щирість своїх
почуттів знову і знову, розпродавши все, щоб лікувати дружину у
найкращих закордонних лікарів Єгипту, Греції, Німеччини та Австрії.
Вінчались вони 7 серпня 1097 року.
7. Смерть у Грузії
Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року у містечку Серамі, у Грузії.
Поховали 42-річну жінку на столичному Байковому кладовищі.