Ольга Юліанівна

Кобилянська
1863 - 1942

Усі мої думки тобі, народе

вільний, і пісня серця, музика
душі тобі! Ольга Кобилянська
 Життєвий шлях
• 1863, 27 листопада — в містечку Гура-Гумора (Південна Буковина)
народилась Ольга Юліанівна Кобилянська. Ольга була четвертою (усього
родина мала семеро дітей)
• 1868 — переїздить до Кімполунга, містечка в Карпатах, теперішня Румунія
• 1889 — переїздить до села Димка в маєток материних батьків за 27 км від
міста Чернівці. Тамтешнє життя описала в повісті ”Земля”
• 1891 — переїздить до Чернівців
• 1903 — лівобічний параліч; другий параліч стався
• 1936 року, після чого Ольга перестала писати
• 1927 — у Харкові вийшло перше 9-томне видання творів письменниці
• 1942, 21 березня — смерть Ольги Кобилянської. Похована у Чернівцях
поруч із батьками
Батько, Юліан Кобилянський,
народився в Галичині. Він
Батьки
належав до шляхетського
роду, який мав свій герб і
походив з Наддніпрянщини,
був урядовцем.
Мати, Марія Вернер, походила з
німецької родини. Будучи
спольщеною німкою, з любові до
свого чоловіка Марія Вернер
вивчила українську мову,
прийняла греко-католицьку віру та
виховувала усіх дітей у пошані та
любові до українства.

З дитячих років вона знала не
тільки українську, а й польську
та німецьку мови, якими
говорили в її родині.
Письменниця мала
добру пам’ять і могла
декламувати твори із
«Кобзаря» кілька годин
Ольга Кобилянська мала прийомну
дитину (позашлюбну доньку одного із
братів). Рідна матір покинула дівчинку
та відправилась до Відня. Все життя
Олена прожила разом з Ольгою, саме
її називала матусею. У старості, коли
мала сили Кобилянська розповідала
чудові казки своїм онукам..
• 37-річна Ольга Кобилянська (ліворуч) із
на сім років молодшою Лесею
Українкою.
• Фото 1901 року Німецька мова, як і
німецька культура, відіграли позитивну
роль у житті й творчості Кобилянської.
Вони, як слушно зауважила Леся
Українка, допомогли Кобилянській вийти
в широкий світ загальнолюдської
культури.
• Ольга Кобилянська і Леся Українка із
якою часто листувалася...
 Захоплення письменниці
• Тоді ж вона мала й ще одне хобі, про яке згадувала в щоденнику,
— це пристрасть до верхової їзди, що дарувала їй відчуття повної
свободи.
• Ще одним захопленням письменниці було малярство, але, не
маючи відповідної для малювання школи, Ольга відмовляється
від цього заняття.
• У віці 13—14 років майбутня письменниця пише вірші німецькою
мовою.      
• У 1880 р. написане перше німецькомовне оповідання О.
Кобилянської — «Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини»,
•  У 1892р. письменниця пише
працю «Рівноправність жінок»,
того ж року виступає в журналі
«Народ» із нарисом «Жіноча
вистава в Чикаго».
• Наступного року бере участь у
виданні альманаху «Наша доля»,
вміщуючи в ньому оглядову статтю
про жіночий рух у країнах Європи.
 Кохання
У її дівочих щоденниках за 1883–1891 роки є більше
двадцяти чоловічих імен — тих, про кого вона
писала ”люблю”, чи тих, за кого була готова (без
”люблю”) вийти заміж. Ще кілька чоловічих постатей
у щоденнику безіменні, але теж із зізнанням
”люблю”. Стільки симпатій за вісім років! І ще
дивовижно: Кобилянська захоплювалася своїми
мужчинами не поодинці, а ніби усіма разом.
Любила когось нового, не втрачаючи гостроти
почуття до кількох попередніх.

Були такі, що їх, як сама писала, ”полюбила на 28 годин”.

Траплялися й зовсім курйозні, як чернівецький професор
Врубль. Старий дивак, манжети якого випадали з рукавів.
Проте він мав велику бібліотеку. Ольга, тоді 19-літня,
написала йому приблизно такого листа: мовляв, пане
професоре, я вийду заміж за вашу бібліотеку, і буду добра
до Вас, якщо дозволите все це читати.
 Улюблена порада письменниці –
завершувати кожен день книгою.

Щось не склалося з тим заміжжям, але бажання

дівчини було серйозним.

У ”донжуанському” списку Кобилянської траплялися

різні люди: двоє селян-буковинців, інженер,
студенти й навіть один жонатий немолодий
уніатський священик. Принаймні троє з того списку
примушували її страждати дуже сильно. Це німець
Ернст Зерглер, інженер, селянин Василь та студент
Євген (Геньо) Озаркевич. Ці любові вона
переживала так гостро, що іноді просто хворіла. Її
захоплення межували зі смертельною недугою.
І ось її везли на оглядини. ”Ех, поезіє, де
ти була?!” — писала вона після цього в
щоденнику, бо жених трапився малий і
товстуватий. Письменниця не
розчаровувалася: хоч малий, зате
сильний, як той, у сні. А Ольга любила
силу. Звідси і її пізніші симпатії, як-от до
Стефаника, руки якого вона називала
”залізними”. Утім, женихи, навіть сильні,
побоювалися її, бо не могли зрозуміти. Василь Стефаник
Коли Кобилянській ішов 38-й рік, вона
вирішила все сама: запропонувала
письменникові Осипу Маковею Осипу Маковею
одружитися. Він був молодший на
чотири роки. Ольга йому писала: ”Чи
маєте відвагу розпочати життя, як я Вам
пропоную? Я маю. Але Ви скажіть
рішуче слово, і я піду за Вами?”
 Твори
• Меланхолійний вальс • Юда Лист засудженого вояка до своєї
жінки
• Земля Людина • Назустріч долі
• Слово зворушенного серця • «Він і вона» (1895),
• Царівна (1895) • «Що я любив» (1896),
• Ніоба (1905) (1898), • «Некультурна», (1898)
• Через кладку • «Природа», (1898),
• За ситуаціями (1913) • «Земля»,
• Гортенза Доля чи воля Битва • «У неділю рано зілля копала»,
• Фантазія-експромт • «Апостол черні» та багато інших творів.
• Некультурна (1898)
 Екранізації

За творами письменниці знято фільми:

• «Земля» (1954) А. Бучми, О. Швачка,
• «Вовчиха» (1967),
• «Меланхолійний вальс» (1990, т/ф) Б. Савченка,
• «Царівна» (1994, т/ф) Р. Балаяна тощо.
Провідні теми та ідей творчості
• Тема інтелігенції.
• Зображення життя села, його соціально-
психологічних і морально-етичних
проблемє.
• Тема війни