Валер’ян Підмогильний.

Життєвий шлях,
трагічна загибель. Автор інтелектуально-
психологічної прози, перекладач
 Народився Валер'ян Підмогильний
2 лютого1901 року в
селі Писарівка Павлоградського повіту на
Катеринославщині в бідній селянській родині
Коли йому було близько 14 років, батьки
переселилися до панської економії в село Чаплі.

Село
 Батько Петро Підмогильний
завідував маєтком
поміщика графа Воронцова-
Дашкова, помер дуже рано.
«Так мало батьківських
пестощів випало на мою
долю», – згадував письменник
в автобіографії. Мати -
звичайна селянка, без освіти,
виділялася надзвичайною
природною інтелігентністю.
Валер'ян Підмогильний у
молоді роки.
 Навчався юнак спочатку в церковно-приходській
школі. Згодом у Катеринославському реальному
училищі, яке закінчив з «відзнакою». Багато читав,
вивчав французьку й німецьку, пробував писати
вірші та оповідання.
 У біографічній довідці популярної
хрестоматії «За 25 літ», яку
підготували й випустили 1926 р.
М. Рильський та А. Лебідь,
засвідчено про В. Підмогильного
таке: «Писати почав ще в середній
школі, вміщаючи свої оповідання в
шкільному журналі під псевдонімом
“Лорд Лістер’’ (наслідок, як
признається письменник,
божевільного захоплення
пінкертонівською літературою, яка
підкоряла підлітків своїм
карколомним пригодництвом з
усілякими змовами, привидами,
убивствами)».
 «Валеріан був надзвичайно здібним хлопцем, –
згадувала мешканка села Чаплі Ярушевська. – Було,
послухає уважно урок і вже вдома не повторює. А
натомість набере в учителів і знайомих стоси книг і
просиджує над ними цілу ніч. Він дружив з моїм
братом Степаном. Був тихий, сором'язливий. Любив
ходити на сінокіс, на рибалку до Дніпра. І вже тоді
мій брат хвалився, що Валеріан пише вірші й
оповідання».
 У 1918 – 1919 рр. В. Підмогильний навчався в
Катеринославському університеті. Його викладачами
був Петро Єфремов (брат академіка, літературознавця
Сергія Єфремова) та Дмитро Яворницький (знавець
української історії, культури, який очолював кафедру
українознавства).

Через брак грошей залишає

навчання й іде вчителювати –
спочатку в Катеринославі й
Павлограді, а потім – у
Ворзелі під Києвом.
 1920 – виходить перша
збірка з претензійною
назвою «Твори. Т. І».
Видання викликало
зацікавлення й примусило
заговорити про Валер`яна
Підмогильного як
талановитого письменника.
 1921 – одружується з донькою ворзельського
священника, актрисою Київського театру юного
глядача Катериною Червінською. Наступного року
вони перебираються до Києва. Народжується син
Роман, якого у таборових листах Підмогильний
ніжно називає «Ромасиком». Син помер молодим
через серцеву хворобу.
У Києві працює вчителем,
у книжковій палаті, у
видавництві
«Книгоспілка», у журналі
«Життя й революція».
 1923 – у Празі в
еміграційному журналі
«Нова Україна», що його
видавав В. Винниченко, було
надруковано цикл оповідань
«Повстанці» та оповідання
«Іван Босий».
За участю Підмогильного утворюється група «Ланка» (Г.
Косинка, Б. Антоненко-Давидович,
Є. Плужник , Т. Осьмачка , М. Івченко , Я. Качура,
М. Галич , Б. Тенета ) .

Г.Косинка Є. Плужник Т. Осьмачка

Г.Косинка Б. Антоненко-
М. Івченко Давидович
 1925 – у великій залі
Всенародної бібліотеки в
Києві виступив перед
представниками
літературно-громадських
організацій, студентами,
міською інтелігенцією на
диспуті «Шляхи розвитку
сучасної літератури».
 1926–1927 – разом із Євгеном
Плужником підготував два
видання словника «Фразеологія
ділової мови», працював над
сценарієм фільму «Коломба» за
романом Проспера Меріме.
1928 – створює роман «Місто», один зі знакових
творів століття, що спричинив широку дискусію.

1930 – у Москві виходить переклад

російською роману Підмогильного
«Місто». Тоді ж його твори
перестають друкувати, звільняють
редактора журналу «Життя і
революція». Письменник
перебирається до Харкова .
Працює консультантом з іноземної
літератури при видавництві «Рух» і
редактором у журналі «ЛіМ».
Перекладає твори Анатоля
Франса, Гі де Мопассана,
Оноре де Бальзака, Густава
Флобера, Вольтера,
Гельвеція, Дені Дідро,
Проспера Меріме,
Жуля Верна та інших.
 1934, 8 грудня –
арештований за «участь у
роботі терористичної
організації, що ставила
собі за мету організацію
терору проти керівників
партії». Вирок
– 10 років позбавлення
волі з конфіскацією майна.
Покарання відбував у
Соловецькому таборі
особливого призначення.
Дружину Катерину
звільнили з театру.
3 листопада 1937-го – до 20-ої річниці Жовтневої
революції – Підмогильного розстріляли в урочищі
Сандармох у Карелії.
Очевидно, є люди, що своє життя можуть згадувати,
як суцільну смугу радості. Є люди, життя яких
насичене і радостями, і печалями. Можливо, ці люди
найщасливіші, бо справжнє щастя може відчути той,
хто зазнав горя. Я оглядаюсь на пережите. Де мої
радощі? Життя пережите, мов шлях заболочений.
Шлях, що ним не йдуть, а бредуть, повільно
пересуваючи ноги, не в силі скинути важкий налип
багна. Стомлений у першому кроці, знеможений у
подальших, я шукаю світлої плями на пройденому
шляху й не знаходжу...
Валер’ян Підмогильний